Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Етика проведення досліджень за участю людей і тварин

Проблема «примітивного» викладача психології

«Примітивізм» викладача полягає в тому, що, маючи мож­ливість хоча б дотикатися на своїх заняттях до найскладніших питань людського буття, він обмежується тільки рамками офіці­йно затвердженої та схваленої програми. Але й тут не варто за­суджувати викладача, оскільки вихід на такі складні (перш за все, етичні) проблеми припускає внутрішню готовність до цього, де саме звернення до цих проблем - це вже вчинок.

Якщо викладач неготовий до публічного обговорення скла­дних питань, то ліпше почекати, коли така готовність сформу­ється. Наодинці з собою він усе-таки повинен прагнути до вихо­ду на такий рівень осмислення і чуття проблем.

Але й тут доречне питання: якщо викладач психології є ви­знаним спеціалістом у своїй галузі знання (на рівні «знавця»), навіщо йому занурюватися в які-небудь інші проблемі простори, тим більше в галузь етики, адже обходяться без етики багато психологів? Звичайно, і такі викладачі заслуговують поваги, хо­ча б як «знавці», які володіють інформацією і вміють доступно і добре донести її до аудиторії. Правда, чимало авторитетних пе­дагогів і психологів (СІ. Гессен, В.П.Зінченко, Г.Сельє та ін.) вважають, що «переказування підручників - це найпримітивні-ший рівень викладання», оскільки людина не використовує мож­ливість більш творчої самореалізації у своїй професії. Хоча в цьому також полягає її право вибору варіанта реалізації свого творчого потенціалу.

Без конкретного предмета вивчення проведення наукових досліджень було б неможливим. У фізиці предметом досліджен­ня є субатомні частини, у ботаніці - рослини, в хімії - елементи періодичної таблиці, а в психології - психічні процеси, явища і т.д., які відбуваються з людьми, що виступають у ролі досліджу­ваних. Іноді характер процедур, які використовуються, не дозволяє залучати в ролі досліджуваних людей, тому замість них ви­користовуються тварини.

Тим не менше, метою досліджень, які проводяться на твари­нах, є глибше розуміння людей, а не тварин самих по собі.

При проведенні будь-яких досліджень за участю людей у ролі досліджуваних необхідно дотримуватися таких правил: 1) поінформована згода:дослідник зобов'язаний пояснити по­тенційним досліджуваним, у чому полягає експеримент і які процедури будуть використовуватися, так, щоб людина була зда­тна прийняти рішення, яке стосується її участі в експерименті, враховуючи всю наявну інформацію. Якщо досліджуваний пого­джується брати участь, його рішення називається інформованою згодою. Бувають випадки, коли істинні цілі експерименту не мо­жуть бути оприлюднені, оскільки це б викликало зміни в пове­дінці досліджуваних і зробило б недійсними результати експери­менту. У випадках, коли використовується обман, досліджува­ним усе-таки потрібно надати інформацію, достатню для інфор­мованої згоди, а приховування окремих деталей експерименту повинно бути виправдане важливістю результатів, які потенцій­но будуть отримані.

2) вільне право вийтиз експерименту в будь-який час.Усі люди, які беруть участь у всіх дослідницьких проектах, повинні знати про те, що вони можуть вільно відмовитися від подальшої участі в експерименті у будь-який момент. Здавалося б, усе про­сто: людина, котра відчуває дискомфорт при проведенні експе­риментальних процедур, може просто піти. Однак ситуація не завжди настільки проста. Зокрема, студентам-випускникам часто нараховують додаткові бали за курси, які вони вивчають, у випа­дку їх участі у психологічних експериментах. Студенти можуть подумати, що вихід із експерименту може вплинути на оцінку, яку вони отримають, а тому не почувати себе вільними вийти з нього. У випадках, коли за участь в експерименті пропонується грошова винагорода й експериментатори створюють у учасників враження, що завершення експерименту є умовою його виплати, це може розглядатися як неетичне прагнення учасників відмови­тися від виходу з експерименту, навіть якби вони хотіли зробити це. Задля уникнення подібних проблем досліджуваним повинні нараховуватися бали чи виплачуватися винагорода на початку

проходження процедур тільки за те, що вони з'явилися для участі в експерименті.

3) розбір (розгляд) експерименту та техніка безпеки.Експери­ментатори несуть відповідальність за захист досліджуваних від будь-якої фізичної та психологічної шкоди, яка може бути зав­дана експериментальними процедурами. Більшість психологіч­них експериментів проводяться методами, не здатними здійсни­ти який-небудь шкідливий вплив як під час, так і після заверше­ння експерименту. Але навіть, здавалося б, зовсім нешкідливі процедури іноді здійснюють такі негативні впливи, як фрустра­ція, тривожність, стурбованість. Найбільш поширеними метода­ми попередження подібних ефектів є дотримання етичного пра­вила, яке зобов'язує проводити розбір експерименту. Після свого завершення будь-який експеримент, особливо той, який припус­кає обман учасників, повинен підлягати розбору, під час якого досліджуваним повинні бути пояснені істинні цілі і завдання ек­сперименту і надана можливість задати будь-які питання, які стосуються своїх відчуттів, пов'язаних з експериментом. Якщо існує ймовірність появи довготривалих ефектів, які є наслідком експерименту, дослідники повинні надати досліджуваним номе­ри телефонів для обговорення цих ефектів у випадку виникнення такої необхідності.

4) конфіденційність.Усі дані, отримані за участю досліджува­них у ході експерименту, повинні носити істинно конфіденцій­ний характер, за винятком випадків, коли з досліджуваними була досягнута спеціальна домовленість. Це не означає, що результа­ти експерименту не можуть повідомлятися чи публікуватися, але це повинно бути зроблене у формі, яка не дозволяє ідентифіку­вати особистісні дані учасників. У багатьох випадках досліджу­ваних навіть не просять повідомляти особисту інформацію і всі зібрані дані об'єднуються для отримання усереднених відмін­ностей між експериментальними групами.

У дослідженнях за участю дітей необхідна батьківська зго­да, а також дотримання всіх перелічених вище етичних вимог.

Одним із питань, яке викликає гарячі суперечки, як у межах, так і за межами наукового співтовариства, є питання про етич­ний бік досліджень, які проводяться на тваринах. Кількість гро­мадських угруповань, які виступають на захист тварин, постійно

зростає, а їх члени стають усе більш активними та войовничими. Найбільш радикальні активісти руху за права тварин вважають, що цінність життя всіх живих істот може бути проранжована у відповідності з їх здатністю відчувати біль. Згідно з цією кон­цепцією, за цінністю свого життя тварини прирівнюються до людей, тому будь-яке використання тварин людьми розглядає­ться як порушення етики.

Крайню точку зору відстоюють люди, які вважають, що до­слідження, які проводяться на тваринах, антигуманні й неетичні, а тому повинні бути заборонені. Однак майже всі вчені вважа­ють необхідним і корисним обмежене та гуманне використання тварин у наукових цілях. Багато лікарських препаратів і медич­них процедур, які врятували чимало людських життів, розробле­ні завдяки використанню в експериментах піддослідних тварин. Тварини нерідко використовувалися і в психологічних експери­ментах, зокрема при вивченні таких явищ, як депресія, перенасе­леність чи процеси научіння.

Основною причиною, через яку у цих випадках використову­ються тварини, є те, що проведення аналогічних досліджень на людях було б однозначно неетичним. Припустимо, наприклад, що ви хочете вивчити, як впливає на розвиток мозку та інтелекту не­мовлят їх виховання в урізноманітненому можливостями середо­вищі, де їм надано багато форм активності та іграшок, на противагу бідному середовищу з обмеженим вибором можливостей. Роз­поділити на відповідні експериментальні групи немовлят було б неможливо. Однак більшість людей погодиться з тим, що подібний експеримент без будь-якого порушення етичних вимог можна про­вести на щурах та при цьому отримати результати, які мають по­тенційну цінність і по відношенню до людей.

Окрім етичних уявлень, які стосуються даних дослідження, існують також труднощі, пов'язані з поширенням отриманих на тваринах результатів на людей. Кожен дослідник повинен при­йняти самостійне рішення, яке стосується досліджень, що прово­дяться на тваринах, в цілому, а також про виправданість вико­ристання тварин у кожному окремому випадку. Якщо ви допус­каєте, що використання тварин прийнятне за певних обставин, то для кожного дослідження, яке включає експерименти над тва­ринами, ви повинні вирішити, чи відповідає цінність результатів

дослідження методам, які використовуються, і наскільки доціль­не їх використання [12, с. 10-16].

Реакцією на стурбованість громадськості з приводу потенцій­них порушень етики поводження з тваринами в місті Кембриджі, штат Массачусетс, одному з найбільших у світі дослідницьких цен­трів, який охоплює такі науково-дослідницькі заклади, як Гарвард­ський університет і Массачусетський технологічний інститут, було зроблено одне нововведення - введено посаду комісіонера з ла­бораторних тварин у межах Відділу охорони здоров'я та госпіталів (Сотшіопег о/ЬаЬогаїогу АпітаЬ, ИерагШепІ о/НеаІік апй Нозріїаіа). Це перша в історії державна посада такого роду. У Кембриджі знахо­дяться 22 дослідницькі лабораторії, які містять приблизно 60 тисяч тварин. До обов'язків комісіонера входить забезпечення гуманного і цільового поводження з усіма піддослідними тваринами, яке охоплює всі аспекти проведення досліджень, починаючи від забез­печення житла для тварин і закінчуючи методами здійснення про­цедур, які входять до програми досліджень. Якщо лабораторія ви­знана такою, яка порушує суворі закони Кембриджу, що стосують­ся гуманного поводження з тваринами, комісіонер уповноважений виписати штраф у розмірі до трьохсот доларів на день (журнал Реоріе, 27* оґМау, 1991. - р.7).

Як приклад, розглянемо експеримент Роджера Сперрі (Ко§ег \У. 8реггу, 1950-1980) та простежимо його етичність [12, с.19-32].

Уявіть собі кішку, у якої в результаті операції було порушено зв 'язок між двома півкулями мозку і змінено хід оптичних нервів так, що ліве око передавало інформацію тільки лівій півкулі, а праве - тільки правій. Після операції кішка поводила себе нормально і не проявляла видимих ознак яких-небудь порушень. Потім праве око кішки було закрите, а вона навча­лася новій поведінці: проходила через короткий лабіринт для того, щоб знайти їжу. Коли кішка повністю засвоїла маневрування в лабіринті, пов язку переносили на ліве око. Тепер, якщо кішку поміщали в лабіринт, її ліва півкуля не могла «дати знати», куди повертати, і тварині доводилося освоювати лабіринт з самого початку.

Сперрі продовжував свої дослідження протягом 30 років і у 1981 році отримав Нобелівську премію за роботу з вивчення спе­ціалізації півкуль мозку.

Для того, щоб розібратися у дослідженнях півкуль мозку людини, необхідні знання її фізіології. Дві півкулі нашого мозку знаходяться в неперервній взаємодії через так зване мозолисте

тіло (согриз саііозит) ~ структуру, яка складається з 200 мільйо­нів нервових волокон. Якщо мозолисте тіло розрізати, ця голов­на лінія зв'язку порушується і дві половини мозку починають працювати незалежно. Отже, щоб вивчити кожну півкулю окре­мо, треба хірургічним шляхом перерізати мозолисте тіло.

Але чи можуть учені розділити надвоє мозок людини? Це схоже на психологію у стилі доктора Франкенштейна! Очевидно, наукова етика ніколи не дозволить зробити це тільки для того, щоб вивчити спеціалізацію півкуль людського мозку. Але в кінці 1950-х рр. медицина надала психологам унікальну можливість. У деяких людей, які страждають рідкісною і складною формою епілепсії, припадки можна було зупинити тільки хірургічним розподілом мозолистого тіла на дві частини. Така операція була (і залишається до сьогодні) надзвичайно ефективною, як останній засіб для паці­єнтів, яким по-іншому допомогти неможливо. Так, у 1966 році Сперрі та Майкл Геззеніга за згодою чотирьох пацієнтів мали змо­гу вивчати і тестувати їх для визначення впливу операції на їхнє сприйняття та інтелектуальні можливості.

Дослідники хотіли з 'ясувати, наскічьки самостійно можуть функ­ціонувати півкулі мозку людини і чи має кожна з них які-небудь унікальні можливості. Якщо порушити обмін інформацією між двома півкулями, чи буде порушена координація між: правою та лівою половинами тіла? Якщо мова контролюється лівою половиною мозку, як операція вплине на здатність говорити і розуміти слова? Чи будуть мислительні процеси відбуватися самостійно у коленій з півкуль? Сперрі та Геззеніга спробува­ли відповісти на ці та багато інших питань під час дослідження пацієн­тів з розщепленим мозком.

Перш за все варто зазначити, що після хірургічного розщеплення мозку в пацієнтів не спостерігалося значних змін рівня інтелекту, харак­теру, емоційних реакцій і т.д. Вони були щасливі та відчували полегшення, оскільки були позбавлені виснажливих припадків. При тестуванні біль­шість пацієнтів демонстрували незвичні психічні можливості.

Після проведеного дослідження можна було зробити висно­вок, що в черепній коробці людини існують два мозки, кожен з яких має свої можливості. Геззінга зазначає [14, р.24-29], що по­тенціал обробки інформації, можливо, збільшується у два рази при розділенні двох половин мозку. Існують дані про те, що па­цієнти з розщепленим мозком можуть виконати два завдання на кмітливість так само швидко, як звичайна людина виконує одне.

Сьогодні участь тварин в експериментах породжує більше полеміки, ніж участь людей, - імовірно, тому, що тварини, на відміну від людей, не можуть захистити себе вимогами поінфор­мованої згоди, правом на вихід з експерименту чи його розбору.


 


Читайте також:

  1. II. Організація і проведення спортивних походів
  2. V. Етичні правила психологічних досліджень
  3. V. За участю каталізатора
  4. VI. Оформлення маршрутної документації на проведення туристичних походів та експедицій
  5. Автоматичний розрахунок суми проведення.
  6. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
  7. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
  8. Аналіз останніх досліджень та публікацій.
  9. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
  10. Антропогенез – процес виділення людини з тваринного святу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.
  11. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
  12. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу




Переглядів: 3114

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Проблема почуття власної гідності викладача | НЕ 2.2. Основні етичні протиріччя, принципи та стандарти у роботі психолога

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.