МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
НЕ 2.2. Основні етичні протиріччя, принципи та стандарти у роботі психолога1. Основні етичні протиріччя. 2. Рівні етичних принципів. 3.Основні етичні принципи і правила у роботі практичного психолога. 4. Етичні стандарти психолога. 5. Норми професійної етики для розробників та користувачів психодіагностичних методик. 1. Основні етичні протиріччя Протиріччя- те, що суперечить одне одному. Етичні протиріччя є тим підґрунтям, на якому виникають більш конкретні етичні проблеми та зваби. До них відносяться протиріччя [6]: 1) між правом людини на самовизначення та її неготовніс-гю до цього,що створює «чудову» основу для виправдання маніпуляції з боку психолога; 2) між інтересами суспільства та конкретної особистості (конкретних людей).Іноді люблять говорити, що «інтереси особистості важливіші за інтереси суспільства», але чомусь у всі епохи, у різних народів герої і видатні особистості завжди ставили інтереси суспільства вище власних інтересів, за що нащадки їм і вдячні до цих пір... Крім того, часто багато людей забувають про те, що суспільство саме складається з багатьох особистостей. Хоча справжня особистість може виявитися і в самотності. Проблема полягає в тому, як реально залучити особистість, яка розвивається (у тому числі і особистість майбутнього психолога), до суспільних інтересів. Ця проблема серйозна і неоднозначна; 3) між світоглядом психолога та конкретної особистості-клієнта. Наприклад, чи має право психолог позначати в роботі свою світоглядну позицію? Чого повинно бути більше у психологові -спеціаліста чи людини? Чимало сучасних вітчизняних психологів і психотерапевтів (Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк та ін.), яким пощастило попрацювати у групі К.Роджерса у період його візиту до Москви у 1986р., за- значають, що великий майстер продемонстрував не стільки свій «метод» сам по собі, скільки право психолога «бути особистістю» під час роботи з клієнтом - і саме в цьому полягає суть методу К.Роджерса; 4) між високими та благородними прагненнями психолога і його обмеженістю в академічних методах,коли складні проблеми він часто змушений розв'язувати на рівні «гарних розмов» (хоча в клінічному плані для когось - це також допомога). 5) між високими і благородними прагненнями психолога та прагматизмом нашого часу,коли заради отримання «гонорарів» деякі психологи «згодні на все».
6) між свободою вибору, що зростає (концептуального підходу, методики та ін.) у роботі психолога та посиленням його залежності від конкретного «замовника-добродія»,коли можна і не йти до «добродія», але «вже занадто заробити хочеться». Зазначимо, що раніше (за радянської влади) реальної свободи на роботі було менше, але менше було і внутрішньої залежності від керівництва. Отже, це протиріччя між зовнішньою свободою вибору та внутрішньою несвободою (внутрішньою «звабою», «спокусою»). 7) між різними етичними системами та їх рівнями.Дане протиріччя породжене проблемами, пов'язаними з необхідністю знаходити спільну мову (точки дотику) з різними клієнтами, у тому числі і з такими, котрі мають інші (навіть «чужі» для психолога) ціннісно-смислові орієнтації. Як сказав Л.М.Гумільов, «...культура взагалі починається з визнання права на існування іншої культури, а коли ми стверджуємо тільки свою культуру (як найрозвинутішу, найдосконалішу), то на цьому культура і закінчується» [6, с.286-289]. Щодо етичних питань, то варто пам'ятати, що не існує єдиної (загальноприйнятої) етичної системи, оскільки у кожній культурно-історичній епосі, у кожного народу, у кожної соціально-професійної групи і взагалі у кожної людини - свої уявлення про «необхідне» та «ганебне», які, до того ж, ще й постійно змінюються (розвиваються чи деградують). Тому прагнення до «поєднання несумісного», виявляється найважливішою умовою побудови довірливих взаємостосунків з клієнтом. Питання тільки в тому, як усе це робити, у чому і в якій мірі поступатися чи не поступатися іншій людині (клієнту, групі, класу) у своєму прагненні до взаєморозуміння з нею. Читайте також:
|
||||||||
|