• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Етичні принципи у роботі психолога

Сучасний рівень науки і практики та їх зростаючий вплив на соціальні й економічні процеси вимагають спеціального регламен­тування дій психологів, як у процесі дослідницької роботи, так і в ході реалізації їх рекомендацій.

Підвищення ефективності роботи психологів у різних галузях, виключення випадків дискредитації психології вимагають введення в практику етичних принципів і правил роботи психолога. Це озна­чає, що сьогодні рівень професіоналізму психолога визначається не тільки його теоретичною, методологічною та методичною підго­товкою, але й здатністю будувати свою діяльність з урахуванням етичних норм, принципів, стандартів.

Принципи- керівні положення, якими психолог керується у своїй роботі.

У своїй роботі психолог керується принципами, спільними для всіх професійних етик: повага до особистості, захист прав людини, почуття відповідальності, чесність і щирість по відношенню до клі­єнта, обачливість у застосуванні інструментів і процедур, професій­на компетентність, твердість у досягненні мети втручання та його наукової основи.

Етичні принципи роботи психолога формують умови, за яких зберігаються і посилюються його професіоналізм, гуманність дій, повага людей, з якими він працює.

Загальновизнаної системи етичних принципів, яких належить дотримуватися психологу, на сьогодні немає, хоча спроби створен­ня таких систем були і не одноразово (В.Кондратов, 1990; Є.Климов, 1986; Є.Мелібруда, 1986; ЛПетровська, 1982; М.Пря-жніков, 1994; Професійний кодекс етики для психологів, ФРН, 1990; Професійний кодекс етики для психологів, Мадрид, 1987, Етичний кодекс психолога, Україна, 1990). Етичні принципи покликані забезпечити:

- виконання професійних завдань у відповідності з етичними нормами;

- захист людей, з якими психологи вступають у професійну взаємодію: студентів, педагогів, супервізорів, учасників досліджень та інших осіб;

- збереження довіри між психологом і клієнтом;

- закріплення авторитету психолога, психологічної служби серед учнів, батьків, громадськості.

Умовно етичні принципи можна виділити в два рівні [6, с.316-322]:

1) очевидні етичні принципи(«банальні», самоочевидні) - прин­
ципи типу «не кричи на клієнта», «не бий клієнта», «не проводи
консультацію в нетверезому стані», «не вбивай клієнта» і т.д. Тако­
го роду правила само собою зрозумілі, але, на жаль, і їх іноді пору­
шують.

Наприклад, психолог-консультант невиправдано ображає клієнта, доводячи його до істерики, чи використовує зовсім неадекватні методи роботи (у профконсультації під виглядом інновацій один доволі «солідний спеціаліст» застосовував метод голковколювання, та ще й у затемненій кімнаті при свічках і з напівоголеним тілом збентеженого підлітка) [6].

Тому виділення очевидного рівня все ж таки правомірне.

2) традиційні етичні принциписформульовані на основі кодек­
сів професійної етики, загальнолюдських цінностей, норм моралі,
узагальнення результатів різних етичних систем і т.д.

До традиційного рівнявідносяться такі етичні принципи у роботі психолога:

1) принцип незавдання шкоди досліджуьаному/кліснту («Не
нашкодь!»)вимагає від психолога такої організації роботи, щоб ні
її процес, ні її результати не завдавали шкоди досліджуваному,
його здоров'ю, стану чи соціальному положенню. Виконання прин­
ципу регламентують правила стосунків психолога з досліджува­
ним/клієнтом, замовником і вибору адекватних методів досліджен­
ня та консультування.

Цей принцип застосовується до багатьох напрямів практичної психології. Він швидше відноситься до очевидного рівня, як такий, який розуміється сам собою. Для профконсультанта такий принцип можна було б перефразувати «зроби ліпше».

Чимало практикуючих психологів вважають принцип «Не на­шкодь!» головним законом у своїй роботі;

2) принцип компетентності психологавимагає від психолога
братися за розв'язання тільки тих питань, з якими він професійно
обізнаний, для розв'язку яких він володіє практичними методами
роботи та наділений відповідними правами й повноваженнями для
виконання психокорекційних чи інших впливів («роби, що знаєш,
що вмієш і на що маєш право»). Виконання принципу забезпечу­
ється правилами, які регламентують відносини психолога із замов­
ником, досліджуваним/клієнтом, результатами дослідження;

3) принцип неупередженості психологане допускає ставлення

до досліджуваного/клієнта, формулювання висновків і здійснення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним, які б суб'єктивні враження досліджувавний/клієнт не викликав своїм ви­глядом, юридичним чи соціальним положенням, яким би позитив­ним чи негативним не було ставлення замовника до досліджувано­го. Принцип дотримується, якщо виконуються правила, які регла­ментують вплив на результати дослідження особистості самого до­сліджуваного/клієнта, психолога і замовника; 4) принцип конфіденційності діяльності психологавимагає то­го, щоб матеріал, отриманий психологом у процесі його роботи здосліджуваним/клієнтом на основі довірливих стосунків, не підля­гав свідомому чи випадковому розголосу поза погодженими умова­ми та був представлений так, щоб не міг скомпрометувати ні дослі­джуваного/клієнта, ні замовника, ні психолога, ні психологічну науку. Принцип виконується у тому випадку, якщо відповідними правилами регламентуються процес обміну інформацією психоло­гічного характеру між замовником і психологом, між замовником і досліджуваним.

Цей принцип не варто розуміти буквально. Наприклад, в умовах роботи профконсультанта в школі все ж таки доводиться повідомляти деякі результати своєї роботи (найзагальнішого плану) адміністрації, яка теж має право знати, що саме робить психолог-консультант з довірени­ми їй (адміністрації) учнями. Але категорично забороняється повідомля­ти відомості про школярів, які можуть завдати їм хоча б яку-небудь шкоду, навіть тоді, коли самі школярі будуть заявляти, що їм «однаково, що про них будуть розповідати».

Щоб розібратися в тому, що може завдати шкоди клієнту, а що ні, необхідний досвід і професійне «чуття»;

5) принцип поінформованої згодивимагає, щоб психолог, замо­вник і досліджуваний/клієнт були повідомлені про етичні принци­пи та правила психологічної діяльності, цілі, засоби і можливі резу­льтати психологічної діяльності та брали в ній добровільну участь. За винятком випадків, передбачених положеннями Етичного кодек­су та юридичних документів.

Серед етичних правил у роботі психологавизначимо такі: 1. Не оцінюй!Зрозуміло, що взагалі без оцінок працювати практично неможливо. Тому варто цей принцип уточнити так: «Не начіпляй ярликів!». Суть його в тому, щоб психолог не висловлю-

вав оцінок, особливо негативних, уголос. Ліпше так організувати роботу, щоб на якомусь її етапі сам клієнт, який «прозрів», почав розповідати про свої недоліки.

2. Сприймай людину такою, якою вонає! У К.Роджерса
цей принцип звучить так: «Безумовне позитивне сприйняття». Ма­
ється на увазі визнання з боку психолога права клієнта на будь-яку
гаму власних почуттів без ризику втратити повагу психолога, пси­
хотерапевта (Петровська Л.А., 1986). При цьому клієнт може воло­
діти справді огидними якостями, і «безумовне сприйняття» такого
клієнта виглядало б самообманом. Слово «сприймати» має різні
значення: погодитися з чимось, віднестися до чогось позитивно;
сприйняти, але це не завжди означає визнати, позитивно постави­
тись. Наприклад, ми говоримо «зрозуміти негідника», і це зовсім не
означає, що ми позитивно сприймаємо все те, що він вчинив. Тому,
щоб уникнути непорозумінь, дане правило можна переформулюва-
ти так: «Зрозумій кожного клієнта, який тобі довірився».

В.Франкл, засновник логотерапії, вважає, що потрібно допома­гати людині у «самотрансценденції», тобто забезпечувати для неї умови «виходу за рамки самої себе», а не просто залишатися та­кою, якою вона вже є... Уся його логотерапія зорієнтована на прин­цип «бути-могти».

В.Франкл писав: «Якщо ми будемо сприймати людей такими, якими вони є, ми зробимо їх гіршими. Якщо ми будемо поводитися з ними як з тими, ким вони хочуть бути, то ми приведемо їх туди, куди їх належить привести» [6].

3. Поважай своїх колег по роботі, їх право на професій­
ну творчість і самостійний вибір методів роботи!Критика ко­
лег і дискусії повинні проводитися аргументовано, тактовно та
конструктивно. Ідеальний варіант конструктивної критики - до­
помогти своєму колезі з поки що недосконалої нової методики
(чи психолого-педагогічного прийому) зробити що-небудь ефек­
тивне та цікаве. Але на таке не кожен спроможний, оскільки в
цьому випадку необхідно в собі подолати заздрість по відношен­
ню до того, хто «осмілився творити», а також вийти за межі іс­
нуючих стереотипів роботи і навіть у слабкій поки що ідеї зумі­
ти побачити перспективні моменти.

4. Не з'ясовуй стосунківз колегами по роботі в присутнос­
ті клієнтів, учнів/студентів»!Таке з'ясування стосунків може

призвести до зниження довіри клієнтів/досліджуваних, учнів до психолога: якщо психолог сам допускає по відношенню до себе таку образу, тоді як він може, наприклад, консультувати.

5. Дотримуйся міри взаємної відвертості з клієнтом!Пси­хологу потрібно завжди пам'ятати, що у кожної людини може за­лишатися невелика схованка душі, недоступна для жодної людини у цім світі. Не можна змушувати клієнта розповідати найпотаємні-ше з його життя. Психологу ж необхідно зберігати деяку дистанцію з клієнтом, оскільки можна втратити його повагу та довіру.

6. Не забирай у клієнта право самому відповідати за свої вчинки!Найважливіша мета психологічної допомоги - не просто розв'язання конкретної проблеми клієнта, а прагнення сформувати в нього здатність і почуття відповідальності за свою долю.

Лише в тому випадку, коли клієнт не готовий до такої відпові­дальності, чи психолог усвідомлює, що він сам не готовий допомо­гти в цьому клієнту, психологу доведеться взяти основну відповіда­льність за прийняте рішення на себе. Але ця «відповідальність» реально не замінить відповідальності самої людини за своє життя.

7. Не виставляй свої знання напоказ, прагни допомагати клієнту спочатку самостійно формулювати ті чи інші положен­ня та висновки!Цей принцип може проявлятися хоча б у тому, що психолог повинен миттєво замовкати щоразу, коли клієнт хоче щось сказати, навіть тоді, коли сам психолог «ще не договорив», а клієнт хоче сказати «якусь дурницю».

8. Не дезінформуй клієнта!Іноді психолог для «збереження честі мундира» чи задля «підтримки свого іміджу» говорить про те, чого сам не знає, чи боїться зізнатися у раніше сказаній неправді... Це може призвести до прийняття клієнтом хибних рішень і усклад­нити його життя.

Схожі правила (принципи) виділяються у різних етичних сис­темах, кодексах. Наприклад, в «Етичному стандарті психологів» (Мадрид, Іспанія) пункт 36 висвітлює таке: «Якщо умови експеримен­ту вимагають дезінформації чи обману досліджуваного, психолог повинен переконатися в тому, що це не призведе до якої-небудь шкоди для учасни­ків дослідження, і в будь-якому випадку експериментальний характер і не­обхідність обману повинні бути розкриті по закінченні експеримента­льної програми» [3].

Але необхідно пам'ятати і про те, що у психологічному кон-сультуванні часто виникають ситуації, коли «щира правда» (напри­клад, правда, сказана прямо у вічі) може сильно травмувати клієнта й ускладнити для нього життєву ситуацію. У такому випадку від­мова від дезінформації клієнта вступає у деяке протиріччя з прин­ципом «Не нашкодь!» чи з принципом «Не оцінюй клієнта!».

Дане правило перегукується з іншим «Не обманюй клієнта!».Цікаво, що далеко не всі мислителі відкидали «необхідну брехню». Наприклад, відомий німецький філософ епохи Просвітництва Х.Вольф вважав, що якщо людину змушують брехати обставини і така брехня не завдає шкоди іншій людині, то вона цілком виправдана. А.Шопенгауер називав наполегливе заперечення необхідної брехні «жалюгідною латкою на одязі убогої моралі».

В.В.Знаков зауважує, що задовільне розв'язання проблеми правди та брехні на сьогодні «навряд чи можливе», і це питання є одним із актуальних для психології.

Але психологу-практику все ж таки доводиться виконувти подібні завдання у своїй роботі, і головною умовою правильного розв'язку тут є не якісь однозначні рекомендації, а розвинена про­фесійна совість, яка ґрунтується на досвіді та загальному розумінні ситуації психологом.

9. Дотримуйся принципу добровільності участі клієнта у психологічних процедурах!Дане правило випливає з поваги до особистісного достоїнства, прав і свобод, проголошених і гаранто­ваних Конституцією й іншими документами.

Робота з клієнтом допускається тільки після його згоди. Наприклад, повна реалізація цього принципу в умовах школи може призвести до того, що більшість учнів не будуть приходити на психоло­гічні та профорієнтаційні заняття. Дане правило/принцип необхідно в цьому випадку об 'єднати з принципом обов 'язковості, особливо при прове­денні профконсультацій, особистісних опитувальників, ігрових і психоте­рапевтичних форм роботи Для самих школярів менше буде мук щодо то­го, куди можна не ходити, а де треба бути обов 'язково.

Під час консультування/дослідження дорослих клієнтів/дослі­джуваних правило добровільності повинно реалізовуватися більш повно (за винятком випадків обов'язкового проходження співбесі­ди з профконсультантом, де у клієнта також залишається право до­бровільно вибирати ту чи іншу міру відвертості та глибини розгля­ду своїх проблем з психологом; судмедекспертизи).

10. Поважай себе як людину та як спеціаліста!Часто добо­во диться чути: «головний засіб роботи психолога - його власна осо­бистість». Але особистість - це вища цінність, вона не повинна ви­ступати засобом. Бути засобом для досягнення певних цілей особи­стість може тільки при викривленому розумінні ринкових відно­син, коли все, що завгодно (особистість, кохання, дружба), може бути товаром, засобом для збагачення чи для отримання яких-не-будь благ. Е.Фромм характеризує особистість ринкового типу фра­зою «Я те, що Вам потрібно». Психологу варто її трохи перефразу­вати: «Моя особистість буде такою, якою вона потрібна для розв'я­зання Ваших проблем, але не такою, якою вона потрібна мені для власного розвитку».

Якщо психолог-спеціаліст ставиться до самого себе як до засо­бу, то чи зможе він повноцінно допомагати іншим людям? Засоба­ми у роботі психолога повинні виступати психологічні методики, внутрішні засоби його професійної діяльності: знання, досвід, вер­бальні та невербальні засоби спілкування тощо. Мусимо пам'ятати, що поважаючи себе, ми починаємо ліпше розуміти та поважати своїх клієнтів.

11.Будь неупередженим по відношенню до клієнта!Яке б суб'єктивне враження клієнт не справив на психолога своїм зовні­шнім виглядом, юридичним чи соціальним статусом, психолог по­винен уникати будь-якого упередженого ставлення до нього.

12.Застосовуй тільки безпечні методи та методики у роботіі клієнтом/досліджуваним!У своїй роботі психолог повинен зас­тосовувати тільки безпечні, не шкідливі для здоров'я клієнта/дослі­джуваного методи роботи.

13. Попереджай можливі неправильні дії замовника!Пси­холог інформує досліджуваного/клієнта про характер інформації, яка може бути передана замовнику, і тільки після згоди клієн­та/досліджуваного психолог передає таку інформацію.

14. Співпрацюй із замовником!Психолог зобов'язаний по­відомити замовника про реальні можливості сучасної психологіч­ної науки в галузі поставлених замовником питань, про межі своєї компетентності та своїх можливостей.

15. Спілкуйся з досліджуваним/клієнтом на професійно­му рівні!Дане правило вимагає від психолога володіння методами психодіагностичної бесіди, спостереження, психологічного впливу на такому рівні, щоб він, з одного боку, дозволяв ефективно вико-

ну вати поставлене завдання, а з іншого - підтримував у досліджу­ваного/клієнта почуття задоволення від спілкування з психологом.

16. Обґрунтовуй результати досліджень!При формулюва­нні результатів дослідження психолог використовує терміни та по­няття, прийнятні у психологічній науці.

17. Використовуй адекватні методики!Методики, які ви­користовує у своїй роботі психолог, повинні бути адекватними меті дослідження, віку, статі, освіті, стану досліджуваного, умовам екс­перименту і т. ін.

18. Результати дослідження повинні відповідати вимозі науковості!У результатах дослідження повинно бути тільки те, що на сто відсотків отримає будь-який інший дослідник такої ж спеціа­лізації та кваліфікації, якщо він повторно здійснить інтерпретацію первинних даних, які пропонує психолог.

19. Дані психологічного характеру, які передаються замо­внику, повинні бути виважені!Психолог передає замовнику резу­льтати дослідження у термінах і поняттях, відомих замовнику, у формі конкретних рекомендацій. Він не дає жодних відомостей, які могли б погіршити положення досліджуваного чи замовника.

20. Кодуй дані про клієнтів/досліджуваних!Усім матеріа­лам психологічного характеру належить присвоїти відповідний код/ шифр, відомий тільки психологу.

21. Контрольовано зберігай відомості психологічного ха­рактеру!Психолог повинен попередньо узгодити з замовником список осіб, які матимуть доступ до матеріалів, що характеризують досліджуваного, місце та умови зберігання, мету використання та

строки знищення.

22. Коректно використовуй дані психологічного харак­
теру!Дані психологічного характеру про досліджуваного не по­
винні підлягати відкритому обговоренню, передачі чи повідом­
ленню будь-кому іншому, окрім форм і цілей, рекомендованих

психологом.

Порушення принципів, правил розцінюють як неправильні дії психологів, які можуть призвести до не найкращих наслідків як для клієнта, так і для психолога та психологічної науки.

Читайте також:

1. V. Етичні правила психологічних досліджень
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Антикорупційні принципи
5. Арифметичні оператори
6. Арифметичні операції
7. Арифметичні операції в різних системах числення
8. Арифметичні операції над цілими числами
9. Арифметичні цикли. Оператор циклу For – Next
10. Арт-терапія в роботі з дітьми, які перенесли сексуальне насильство
11. Арт-терапія в роботі з правопорушниками
12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Переглядів: 5619