Аналіз останніх досліджень та публікацій.

На сьогодні у світі існує біля 30 моделей зрілості і з’являються все нові й нові.

Успішні компаніі в усьому світі розвивають конкурентоспроможність шляхом оцінки зрілості своїх бізнес-процесів. Зрілість же управління проектами має певні особливості — її слід розглядати як інструмент розвитку фірми через постійне удосконалення методології управління проектами, більш глибоке її інтегрування у загальну систему управління компанією і досягнення повторюваності успіхів у виконанні проектів.

По відношенню до проектної діяльності можна виділити два основних типи організацій:

· Процесно-орієнтовані організації. Специфіка бізнесу таких підприємств визначає процесний підхід до управління основною діяльністю (виробничі підприємства з конвеєрним потоком, підприємства масового обслуговування). Проектне управління використовується у процесах внутрішнього (по відношенню до основної діяльності) розвитку організації — реорганізація, впровадження інформаційних систем, створення нових продуктів та ін.

· Проектно-орієнтовані організації. Такі підприємства використовують проектний підхід до управління не тільки для внутрішнього розвитку, але й для реалізації основної бізнес-діяльності (наприклад, створення локальних сітей, будівництво та ін.)

Проте можна із впевненістю констатувати, що в обох типах організацій присутня необхідність у застосуванні технологій проектного управління. Тому організації створюють і розвивають системи управління проектами, приділяючи осбливу увагу чотирьом основним їх компонентам:

· персонал;

· методологія;

· організаційна структура;

· технології (у тому числі інформаційні).

Моделі зрілості управління проектами надають організаціям, маючим на меті створення ефективного управління проектами, можливість оцінки поточного стану системи управління проектами і визначення стратегії і тактики розвитку такої системи на підприємстві.

Моделі зрілості сьогодні можуть бути корисними як для проектно-орієнтованих компаній, для яких проекти є основною формою отримання прибутку, так і для будь-яких інших фірм, які приділяють велику увагу розробці нових продуктів, реорганізації та іншим формам удосконалення бізнесу. Модель зрілості управління проектами дозволяє побачити сильні і слабкі боки організації, зрозуміти, де вона знаходиться зараз і де хоче опинитися. В ході оцінки зрілості компанія використовує модель для того, щоб дослідити, наскільки добре протікають, контролюються і управляються її бізнес-процеси.

Основні цілі всіх моделей зрілості полягають у тому, щоб:

4) оцінити поточний стан організації з управління проектами;

5) підготувати і навчити людей, які беруть участь в управлінні проектами;

6) надати можливість безперервного удосконалення як особистого, так і організаційного потенціалу з управління проектами.

Дослідження моделей технологічної зрілості компаній як інструменту стратегічного розвитку.

Ще в середині 70-х років перші “симптоми” кризи відчули на собі військові замовники США, які зіткнулися з вибухоподібним ростом обсягу і складності задач, що покладалися на програмне забезпечення (ПЗ), який був викликаний появою найновіших (на ті часи) засобів обчислювальної техніки. Нові грандіозні проекти потребували залучення все нових і нових ресурсів для їх реалізації. Терміни виконання проектів постійно зривалися, якість ПЗ (відповідність очікуванням замовника) залишалась на неприйнятно низькому рівні, і Міністерство оборони США почало серйозно непокоїтися про ефективність витрачання бюджетних коштів.

В цій ситуації, усвідомивши реальність загрози втрати великих замовлень, багато організацій-розробників спрямували зусилля на пошук ефективних методологій і інструментів для вирішення “суто технічних” (як тоді здавалось) проблем програмного забезпечення. Майже два десятиліття обіцянок підвищити продуктивність та якість робот за рахунок нових методів і засобів розробки ПЗ пішло на усвідомлення того, що корінь зла — не в техніці.

Зрештою, було зроблено висновок, що фундаментальна проблема полягає у неспроможності організацій управляти технологічним процесом розробки програмного забезпечення. І тоді військові розпочали пошук формальних і об’єктивних методів оцінки здатності організації-розробника виробити ПЗ потрібної складності у встановлені терміни і з потрібним рівнем якості. В результаті цілеспрямованої і плідної співпраці Міністерства оборони США і Пітсбургського інституту програмної інженерії (Software Engineering Institute — SEI) у 1993 р. з’являється остаточна версія т. з. “Моделі технологічної зрілості організації-розробника ПЗ” (Capability Maturity Model for Software — SW CMM).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методология технологической зрелости.	\|	Структура СММ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.