/1/ - Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Ірпінь, ВТФ
«Перун», 2002. – 480 с. (Розділ 8. § 8.1-8.4).
/2/ - Глинка Н. Л. Общая химия. – Л.: Химия, 1987. – 704 с.
(Глава Х. § 73-77, 105-108).
Вчення про розчини є найважливішим розділом хімії, оскільки більшість хімічних реакцій відбувається в розчинах. Розчини мають важливе значення в житті живих організмів. Найважливіші фізіологічні рідини (кров, лімфа) є розчинами. У XVII столітті хімію визначали як науку про розчини. Нині розчини розглядають як фізико-хімічну систему.
Якщо в одній речовині (у середовищі) розподілена у вигляді найдрібніших частинок інша речовина (фаза), така система називається дисперсною системою. Речовина, у якій розподіляється інша речовина, називається дисперсійним середовищем, або розчинником. Речовина, що розподіляється в розчиннику, називається дисперсійною фазою, або розчиненою речовиною. Так, найдрібніші частинки крейди у воді утворюють дисперсну систему, у якій вода є дисперсійним середовищем, а частинки крейди — дисперсійною фазою. Найбільше значення мають дисперсні системи, у яких середовищем є рідина, часто вода. Залежно від розмірів частинок фази, дисперсні системи поділяють на три класи: грубодисперсні, колоїдні і йонно-молекулярні системи.
Грубодисперсні системи, або зависі, — це дисперсні системи, що містять частинки фази діаметром більше 100 нм. Частинки зависів можна побачити за допомогою мікроскопа. Зависі, що складаються з рідкого середовища і твердої фази, називаються суспензіями (вода — крейда). Зависі, що складаються з рідкого середовища і рідкої фази, називаються емульсіями (вода — олія).
Колоїдні системи (колоїдні розчини, золі) — це дисперсні системи, що містять частинки фази розміром від 1 до 100 нм.
Йонно-молекулярні системи (істинні розчини) — це дисперсні системи, що містять частинки фази розміром менше 1 нм.