• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості методу макроекономічної теорії.

З’ясування питання стосовно методу макроекономіки дозволяє зрозуміти, яким чином пізнається поведінка економіки держави.

Метод науки ― це система способів та прийомів пізнання предмета науки. В свою чергу, метод макроекономіки ― це система способів та прийомів пізнання механізму функціонування національної економіки в цілому, умов, факторів та результатів її розвитку.

Основними етапами процесу пізнання предмету макроекономіки є:

1. збір та обробка даних про доходи, ціни, безробіття та багато інших економічних показників;

2. визначення закономірностей та тенденцій функціонування національної економіки;

3. формулювання гіпотези (неперевіреного теоретичного принципу);

4. формулювання положень економічної політики, заходів, які забезпечують розв’язання проблеми на підставі отриманих теоретичних положень та принципів.

Особливості предмету макроекономіки вимагають використання комплексу методів, серед яких:

― загальнонаукові (аналіз та синтез; індукція, дедукція; порівняння, узагальнення; абстракції, діалектичний метод, методи структурно-функціонального та факторного аналізу);

― специфічні, що застосовуються в економічних науках (балансовий, агрегування, статистичний, індексний, економічного моделювання).

У макроекономіці широко використовуються економіко-математичні моделі. Економічна модель ― це формалізований опис економічного процесу або явища, що відображає найбільш суттєві взаємозв’язки між його складовими. В економіко-математичних моделях цей опис має вигляд рівнянь, графіків. Оскільки моделі є абстрактним відображенням дійсності та враховують лише найважливіші зв’язки між елементами системи, то вони не можуть бути всеохоплюючими та мають межі свого застосування. Незважаючи на це, моделі дають можливість виявити зміни одних параметрів (змінних) внаслідок зміни інших, і, отже, прогнозувати поведінку національної економіки, наслідки економічної політики держави.

Макроекономічні моделі традиційно поділяються на три групи: моделі рівноваги, моделі порушення рівноваги та структуралістські моделі.

Головна риса моделей рівноваги- це припущення, що економіка складається із взаємопов’язаних ринків, які аналізуються так, ніби вони природно перебувають у рівновазі. Останнє означає, що на усіх ринках попит відповідає пропозиції, а механізм, що забезпечує цю відповідність,- це ціни, які постійно коливаються.

У моделях рівноваги певною мірою використовують і моменти моделей порушення рівноваги, оскільки становить інтерес і те, що має статися, коли рівновага порушиться.

Моделі порушення рівноваги ґрунтуються на припущені, що економіка складається із взаємопов’язаних ринків, рівновага яких не є природною рисою. Тобто, ціни, їх зміна не здатні забезпечувати відповідність попиту та пропозиції.

Типовий приклад „нерівноважного підходу”- кейнсіанська версія про те, що існує дефіцит ефективного попиту на ринку товарів, який спричиняє нерівновагу у формі безробіття на ринку праці.

Структуралістські моделі виходять з ідеї, що порушення рівноваги на деяких ринках відіграє суттєву роль для економіки в цілому. Їх автори аналізують сили, що спричинили порушення рівноваги.

На відміну від моделей рівноваги, які передбачають її відновлення за рахунок зміни цін, структуралістські моделі ґрунтуються на тому, що рівновага досягає завдяки перерозподілу доходів. Такий розподіл суттєво впливає на рівень заощаджень та інвестиції різних соціальних груп.

При розгляді моделей виділяють внутрішні та зовнішні змінні, змінні запасу та змінні потоку.

Внутрішні змінні моделі ― це змінні, ймовірне значення яких встановлюється внаслідок розв’язку моделі (наприклад, обсяг випуску, обсяг інвестиції, ставка відсотка тощо).

Зовнішні змінні моделі ― це змінні значення яких визначається за межами моделі(наприклад, обсяг державних видатків, технічні параметри).

Змінні запасу (моментні змінні)― це змінні, які обліковуються в певний момент часу та характеризують стан об’єкта на певну дату (державний борг, чисельність безробітних).

Змінні потоку (інтервальні змінні)― змінні, які вимірюються протягом певного проміжку часу (місяць, рік) та характеризують протікання економічного процесу в часі (обсяги виробництва за рік, споживчі витрати за місяць тощо).

Особливістю методу макроекономіки є те, що в ній використовуються та розглядаються агреговані величини: загальний рівень виробництва (а не обсяги виробництва окремого підприємства), загальний рівень зайнятості, загальний рівень цін (а не ціна на окремий вид продукції), загальний рівень ставки відсотка (а не ставка відсотка, під яку суб’єктів господарської діяльності кредитує окремий комерційний банк). Агреговані величини характеризують стан національної економіки в цілому або її агрегатів (фірм, домогосподарств, фінансового сектора, зовнішнього світу). Агрегат ― це сукупність специфічних економічних одиниць, які виконують однакові функції в системі, та які розглядаються так, ніби вони становлять одну одиницю. Метод агрегування дозволяє краще зрозуміти механізм взаємодії різних секторів національної економіки, визначати загальний результат функціонування економічних одиниць.

Усі моделі класифікують за періодом часу, стосовно якого їх використовують. Прийнято розрізняти три часові групи: короткостроковий період, довгостроковий період, дуже тривалий період.

Короткостроковий― це період, в якому ціни є негнучкими, і тому ресурси можуть не повністю використовуватися в виробництві. Тривалість цього періоду ― кілька місяців чи рік-два.

Довгостроковий ― це період, в якому ціни є гнучкими, а ресурси повністю використовуються у виробництві. У цьому періоді обсяги капіталу і праці є незмінними, як і рівень технології, що її використовують для перетворення ресурсів у готові вироби. Тривалість довгострокового періоду ― кілька років чи близько десятиліття. Упродовж цього періоду ціни ресурсів і продуктів можуть змінитися, щоб досягти рівноважних рівнів, а кількість ресурсів (праці, капіталу) та рівень технології залишаються відносно незмінними.

Дуже тривалий ― це період, упродовж якого обсяги ресурсів і наявна технологія змінюються. Протяжність дуже тривалого періоду становить кілька десятиліть.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А .Маршалл - основоположник неокласичної теорії.
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
8. Аграрне виробництво і його особливості
9. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
10. Аксіоматичний метод у математиці та суть аксіоматичної побудови теорії.
11. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
12. Анатомо-фізіолгічні особливості

Переглядів: 556