Технічна політика держави

Державна технічна політика в АПК − це система організаційно-економічних заходів, які здійснюються органами державного управління з метою підвищення його ефективності завдяки вдосконаленню формування та раціональному використанню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня технічного забезпечення, переоснащенню сільськогосподарського виробництва. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України наведена на рис 3.

Згідно з проектом Концепції програми державної технічної політики в аграрному секторі на період 2006 – 2015 рр. було передбачено фінансову підтримку системи інженерно-технічного забезпечення, формування системи державного цільового кредитування технічного переоснащення аграрного виробництва, підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку та його сервісного забезпечення. За останні п'ять років Департаментом науково-технічної політики Мінагрополітики України проведено дослідно-конструкторські роботи з виготовлення нових зразків техніки для механізації рослинництва і вирішено питання про впровадження у виробництво ґрунтообробних машин, техніки для хімічного захисту рослин, впроваджено уніфіковані апарати для доїння високопродуктивних корів, дозатори молока з електронним лічильником для визначення надою корів, комплект обладнання для фермерських господарств з оцінки молочної продуктивності і захворюваності корів маститом, спецавтомобіль «Ветамбулаторія» на шасі автомобіля «ГАЗель», станок для утримання свиноматки з приплодом, розробляється модульна установка типу «Паралель» для оснащення доїльних залів, пересувний молочний блок на шасі автомобіля «ГАЗель», приймальний пункт блочно-модульного типу з комплектом обладнання для приймання та первинної обробки молока від господарств та населення; для кормоприготування – обмотувальник рулонів поліетиленовою плівкою, мобільний агрегат для заготівлі високопоживної частини врожаю зернофуражних культур на базі кормозбирального комбайна типу «Марал» тощо.

Сьогодні необхідно продовжити механізацію тваринництва,

Сьськогосподарські товаровиробники різних організаційно-правових форм

Рис. 3. Схема управління матеріально-технічним забезпеченням АПК України [14]

свинарства та птахівництва.

Складною проблемою в державі є експлуатація наявної сільськогосподарської техніки, своєчасна її підготовка до польових робіт і особливо парку зернозбиральних комбайнів, орних тракторів. Щорічна потреба в коштах на її ремонт становить 1,8 млрд грн, в тому числі для закупівлі запасних частин та ремонтних матеріалів для відновлення комбайнового парку – 850 млн грн, запасних частин критичного імпорту – 50 млн грн. Наприклад, підвищення готовності техніки лише на 1 % дозволяє додатково поставити на озброєння 500 – 600 зернозбиральних комбайнів, понад 2 – 3 тис. тракторів. Запровадження такого механізму державної підтримки дає змогу започаткувати впровадження заходів щодо налагодження ритмічної роботи парку сільськогосподарської техніки та поліпшення функціонування окремо сервісних підприємств системи АПК.

Нестача техніки вимагає пошуку ефективних шляхів використання наявного парку. Створені з ініціативи попередніх урядів державні машинно-технологічні станції (МТС) виявилися збитковими через допущені помилки в їх комплектуванні та організації роботи. Підвищення ефективності їх роботи потребує вдосконалення взаємодії між ними і сільськогосподарськими підприємствами, формування парку машин за рахунок кооперування коштів господарств на їх придбання та завершення приватизації наявних державних МТС.

Підвищення ефективності взаємодії між сільськогосподарськими та сервісними підприємствами, а також заводами-виробниками можна досягти на основі створення інформаційного центру моніторингу, аналізу та прогнозування ринку техніки, послуг і матеріально-технічних ресурсів для потреб АПК, використавши для цього достатньо розвинуту комп'ютерну мережу інспекції «Держтехнагляду». До завдань цього центру слід віднести інформування сільськогосподарських товаровиробників та машинобудівних підприємств про розроблену перспективну Систему технологій і машин для АПК, якою передбачено реалізацію зонально-адаптованих технологій, технічних засобів, технологічних карт виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Україні.

Згідно зі статтями 4, 6 і 8 Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу» від 7 лютого 2002 р. за № 3023-3 передбачено формування видатків у проектах Державного бюджету у цих цілях. На сучасному етапі даний закон України не виконується.

Департамент науково-технічної політики Мінагрополітики України продовжує виконання розпочатого у 2000 р. спільно з Федеральним міністерством з питань захисту прав споживачів, продовольства та сільського господарства ФРН проекту з гармонізації до вимог ЄС і впровадження в Україні системи стандартів та правил і процедур випробувань і сертифікації сільськогосподарської техніки. В Україні зазначений проект реалізується на базі Українського державного центру випробувань та сертифікації сільськогосподарської техніки, а з боку ФРН відповідним партнером виступала спілка виробників сільськогосподарської техніки (WDMA) із залученням випробувальної організації (DLG).

Специфічним засобом довгострокового кредитування стало запровадження фінансового лізингу на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва та часткове відшкодування її вартості. Таким чином, держава впливає на формування національної технічної політики, активізує інноваційну діяльність підприємств сільськогосподарського машинобудування та розвиток ринку техніки і супутнього сервісу. Привабливість лізингових операцій для комерційних банків пов'язана з наявністю реального забезпечення завдяки механізму застави об'єктів лізингу.

НАК «Украгролізинг» надає сільськогосподарську техніку на термін
п’ять – сім років. За цей період лізингоодержувач техніки відшкодовує її вартість і сплачує НАК винагороду за передану в лізинг техніку за договором, яка не може перевищувати 10 % річних її невідшкодованої вартості. Середньорічна плата винагороди НАК на період дії договору становить 2,8 %, що в п’ять – вісім разів менше проти плати за кредит комерційним банкам. З урахуванням лізингових платежів вартість техніки зростає для лізингоодержувача на 20 – 30 % у разі надання техніки НАК «Украгролізинг», тоді як вартість техніки приватних лізингових компаній нерідко підвищується на 50 %. Характерна риса фінансового лізингу – несвоєчасність лізингових платежів, що пов’язано з нестабільним фінансовим станом лізингоодержувачів. Проблемою є також низька відповідальність заводів-виробників за якість і комплектність лізингової техніки та відсутність гарантій на певний термін її використання.

За моніторинговими даними НАК «Украгролізинг», у 1998 – 2004 рр. сільськогосподарські товаровиробники та інші структури, які надають агротехнологічні послуги, придбали через нього близько 16 тис. од. техніки, у тому числі 4,9 тис. тракторів, 527 зерно-, 371 буряко- і 230 кормозбиральних комбайнів, 8,5 тис. од. ґрунтообробної та посівної техніки на загальну суму понад 1 млрд грн (табл. 5).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості бюджетно-податкової та кредитно-фінансової політики в аграрному секторі	\|	Поставка сільськогосподарської техніки, одиниць

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.