• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ОСНОВИ ПРАВОЗНАВСТВА

ЛЕКЦІЇ З КУРСУ

Розглянуто та затверджено Підготовлені
на засіданні циклової комісії викладачем-методистом
соціально-гуманітарних дисциплін Лапінською О.О.

Протокол № _______________
від „____”______________200_р.

Голова комісії

_____________Л.В. Вачкова

РОЗДІЛ І

Основи конституційного права України. Основи теорії держави і права.
Основи адміністративного, цивільного права і цивільного процесу.

Лекція 1

Тема лекції:Сутність конституційних прав, свобод та обов’язків людини та громадянина.
Соціально-економічні, політичні та особисті права та свободи.

Мета лекції:Знати основи конституційного ладу України, показати етапи формування правової
держави вміти пояснювати ознаки громадянського суспільства, наявність їх на
Україні, причини знаходження цього процесу в стадії формування. Довести, що
Конституція України містить положення про те, що права і свободи людини, та їх
гарантія визначають сенс і спрямування, забезпечення прав і свобод людини є
головним обов’язком держави. Здійснити аналіз конституційних обов’язків людини та
громадянина. Формувати вміння працювати зі змістом нормативно-правових актів
виховувати почуття законослухняності, активної життєвої позиції, вміння відстоювати
свої позиції, бути толерантною людиною.

Кількість годин:2 год.

Література: 1. Конвенція про права дитини. – К., 2006.

2. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - с. 141.

3. Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 року.

4. Положення Хіміко-технологічного коледжу імені Івана Кожедуба
Шосткинського інституту Сумського державного університету.

5. Основи правознавства, навчальний посібник у двох частинах / За заг. ред. І.Горевого,
Ю.В.Бордюка - Суми, Видавництво СумДУ, 2006. / ч. 1. - с. 116-136.

6. Основи правознавства: Навч. посібник / За ред. В.В.Комарова. - X.: Нац. Юридична
акад. України. 2006. -с.93-110.

План лекції:

1. Конституція України – основний Закон держави.
2. Основні конституційні права і свободи людини і громадянина. Міжнародні стандарти в галузі прав людини.
3. Конституційні обов’язки людини та громадянина.

1. Конституція України – основний Закон держави.

Термін „конституція походить від латинського „constitution”, що означає „встановлення”, „устрій”. Конституція - найважливіший нормативно-правовий акт держави, її Основний Закон.

Основне призначення Конституцій:

- виражає волю народу;

- закріплює основи економічного, політичного та соціального ладу країни;

- закріплює правовий статус громадян, форму правління і державного устрою;

- закріплює порядок, принципи формування компетентних органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

- встановлює державну символіку;

- є основою наукових розробок у сфері права;

- Конституція закріплює права і свободи людини і громадянина. Чим їх більше, тим більше свободи має людина. Вільний громадянин може принести суспільству більше користі, ніж безправний.

Основні завдання Конституції:

• Забезпечувати рівноправність громадян. Кожна людина, що є громадянином держави, повинна володіти рівними правами з усіма громадянами, незалежно від майнового стану, статті, національності.
• Забезпечувати рівність громадян перед законом. Це означає, що порушення закону будь-яким громадянином - від президента до рядового громадянина - настає однакова відповідальність, передбачена законом.
• Служити вищим арбітром (будь-яку свою дію влада повинна звіряти з конституцією).

Конституцію класифікують:

28 червня 1996 року о 9 годині ЗО хвилин був прийнятий і набув чинності Основний Закон України.

2. Конституційні права та свободи громадянина

Конституція України містить положення про те, що права і свободи лю­дини, та їх гарантія визначають сенс і спрямування діяльності держави. Затвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

Основні конституційні права і свободи людини і громадянина.

Особисті права та свободи	· Право на життя, яке захищається законом та державою від будь-яких зазіхань та свавілля. · Право на свободу і особисту недоторканність. · Право на недоторканність особистого життя, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфічної та іншої кореспонденції. · Право на повагу і захист своєї честі та гідності. · Право на недоторканність житла, садиби та інших володінь. · Право на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання в межах України, право вільно виїздити в інші країни та безперешкодно повертатися в Україну. · Право на свободу думки, слова, безперешкодне висловлю­вання своїх думок, поглядів і переконань. · Право на свободу совісті, віросповідання, релігійну або атеїстичну діяльність. · Право на ім'я, вільне визначення своєї національності незалежності, на користування рідною мовою.
Політичні права і свободи	· Право на свободу об'єднання у політичні партії, профспілки, інші громадянські об'єднання для здійснення і захисту своїх прав і свобод, задоволення інших інтересів. · Право брати участь в управлінні справами суспільства і дер­жави як безпосередньо, так і через вільно обраних представ­ників на основі загального та рівного виборчого права при таємному голосуванні. · Право на петиції, індивідуальні і колективні письмові звер­нення до державних органів та їх посадових осіб, внесення пропозиції про поліпшення їхньої діяльності, критику недо­ліків їх роботи. · Право збиратися мирно без зброї, проводити збори, мітинги, демонстрації, проводити пікетування.
Соціально-економічні, екологічні та культурні права	· Право на власність, тобто право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та іншими об'єктами власності як одноособово, так і спільно з іншими. · Право на підприємницьку діяльність, яка не забороняється законом і має за мету одержання прибутку. · Право на екологічно-безпечне для життя і здоров'я навко­лишнє природнє середовище, а також якісні і безпечні продукти харчування і предмети побуту. · Право на екологічну освіту, на безперешкодне отримання повної і достовірної інформації про стан земель та її надр, води, повітря, лісів, тваринного і рослинного світу. · Право на працю, розпорядження своїми здібностями до пра­ці, вибір професії та роду занять, право на безпечні умови праці, що відповідають вимогам її охорони, екологічним та санітарно-гігієнічним нормам. · Право на страйк, тобто на повне або часткове припинення роботи на підприємстві з метою захисту трудових і соціальних інтересів. · Право на відпочинок. · Право на соціальне забезпечення в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, інвалідності, нещасного випадку, втрати годувальника, в інших встанов­лених законом випадках. · Право на охорону здоров'я. · Право на житло. · Право на освіту. · Право на участь у культурному житті, користування досяг­неннями культури і результатами науково-технічного прогресу.

3. Конституційні обов’язки людини та громадянина

Статтями 65 - 68 Конституції України до основних обов'язків людини громадянина віднесені:

- Захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України.

- Шанування державних символів України.

- Не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати зав­данні збитки.

- Сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених державою.

- Неухильно додержуватись Конституції України та Законів України.

- Не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Міжнародні стандарти в галузі прав людини

У міжнародній сучасній практиці права людини визнаються пріори­тетними порівняно з правами громадянина. Справа в тому, що права людини по­ширюються на всіх людей, які проживають у тій чи іншій країні, а громадянина лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.

Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитку та забезпеченню прав людини. Особливо цей процес активізувався після Другої світової війни, коли було створено Організацію Об'єднаних Націй, інші міжнародні демократичні інститути. Демократизація процесу, пов'язана з проголошенням і захистом прав людини, значною мірою сприяла прийняттю цілого ряду міжнарод­них документів щодо закріплення, правової регламентації та розроблення меха­нізму міжнародного захисту прав людини у державах, які підписали відповідні міжнародні документи.

Слід назвати найважливіші загальні документи, з якими узгоджуються положення Конституції України:

ð Загальна декларація прав людини (1948 р.);

ð Європейська конвенція про захист прав і фундаментальних свобод людини з Протоколами (1950р.);

ð Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.);

ð Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.);

ð Європейський соціальний статут (1961 р.);

ð Підсумковий акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.);

ð Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учас­ниць з питань безпеки та співробітництва в Європі;

ð Конвенція про права дитини (1989 р.);

ð Документ Копенгагенської наради-конференції з людського виміру ОБСЄ (1990 р.) та ін.

Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадянські організації

Право громадян на об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини 1948 року і гарантованим Конституцією України (ст. 25) і законами України.

Закон України "Про об'єднання громадян" 1992 року визначає, що об'єднанням громадян є добровільне громадянське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єд­наннями громадян визначають політичні партії або громадські об'єднання.

Політична партія - це об'єднання громадян – прихильників певної загально-національної програми суспільного розвитку, що мають на меті участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і представництво у їхньому складі.

Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

Види політичних партій:

- соціально-демократичні;

- народно-демократичні;

- національно-демократичні;

- націоналістичні;

- соціалістичні;

- комуністичні;

- ліберально-демократичні;

- релігійно-демократичні.

Законом забороняється створення і діяльність об'єднань громадян, якщо метою об'єднання громадян є:

- зміна шляхом насильства конституційного ладу;

- порушення суверенітету і територіальної цілісності держави;

- підрив безпеки держави;

- пропаганда війни, насильства чи жорстокості;

- розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі;

- обмеження загально визначених прав і свобод людини, посягання на здоров'я
населення;

- створення незаконних воєнізованих формувань.

Право громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Це право громадян закріплено ст. 35 Конституції України і Законами — України "Про свободу совісті та релігійні організації" (1991 рік). Цей закон визначає:

1. Свободу мати, приймати і змінювати релігію, сповідувати будь-яку релі­гію або не
сповідувати жодної.

2. Відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

3. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління, центри, і монастирі,
релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади.

4. Право релігійних організацій мати у власності будівлі, предмети культу, транспорт,
кошти та інше майно.

5. На громадян, які працюють у релігійних організаціях, поширюється законодавство про
соціальне забезпечення і страйкування на рівні з робітниками і службовцями
державних і громадських підприємств.

Релігійні організації діють на підставі своїх статутів (положень), які не повинні суперечити чинному законодавству. З моменту реєстрації статуту (положен­ня) релігійної організації вона визнається юридичною особою.

Церква (релігійні організації) в Україні відокремлені від держави. Школа в Україні відокремлена від церкви. Усі релігії є рівними перед законом. Держава не втручається у здійснення, у межах закону, діяльності релігійних організацій.

Безпосередня та представницька демократія.

Демократія - політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь всіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; ви­борність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства, права і свободи людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів.

Участь народу в управлінні державними й суспільними справами (народо­владдя), здійснюється в двох формах - прямої і непрямої демократії.

Поняття і види референдуму в Україні

Референдум (лат. - те, що повинно бути повідомлено) - спосіб рішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнонаціонального (прийняття конституції) і місцевого значення, інших важливих законів чи внесення в них змін, а також інших рішень по найважливіших питаннях. Референдум є одним з важливих інститутів безпосередньої демократії, проводиться з метою забезпечення народовладдя - особис­тої участі громадян у керівництві державою і місцевими справами.

Референдум - це засіб прийняття народом України законів та інших загальнообов'язкових рішень. Організація і проведення референдумів здійснюється на де­мократичних засадах відповідно до Конституцій України і Закону "Про Всеукра­їнський та місцевий референдум" (3 липня 1991 року).

Всеукраїнський референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень загальнодержавного значення, він призначається Верховною Радою України або Президентом України. Проголо­шується за народною ініціативою на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу.

Місцевий референдум - спосіб прийняття громадянами України, які постій­но проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, рішень з найважливіших питань місцевого значення. Його призначають органи місцевого самоврядування за вимогою не менше половини депутатів від загального складу, або якщо цього вимагає 1/10 частина громадян України, які постійно про­живають на відповідній території і мають право голосу.

Статтею 70 Конституції України право голосу на референдумі визнається за громадянами, які досягли на день його проведення 18 років.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
5. Біологічні основи мислительної діяльності.
6. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
7. Біохімічні основи розвитку витривалості
8. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
9. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
10. Вивчення основи слова і закінчення
11. Вимоги до гірських порід основи гребель
12. Виникнення права на позов і правові основи його реалізації

Переглядів: 1154