МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки УкраїниВідповідно до Воєнної доктрини України, у рамках удосконалення системи забезпечення національної безпеки у воєнній сфері, Україна здійснюватиме реформу власних Збройних Сил, які за своїм характером, складом, системою управління, навчання і підготовки мають наближатися до стандартів збройних сил держав - членів НАТО. Характер загроз національній безпеці України у воєнній сфері визначає необхідність мати у складі Збройних Сил України, крім Основних сил оборони та Стратегічних резервів, ще таку функціональну структуру, як - Об'єднані сили швидкого реагування. Об'єднані сили швидкого реагування призначені для запобігання, воєнно-силового стримування можливої агресії проти України, негайного реагування на загрози і збройні конфлікти з метою їх нейтралізації та недопущення переростання у локальну чи регіональну війну. У мирний час Об'єднані сили швидкого реагування забезпечують захист від терористичних посягань своїх військових об'єктів, а також повинні бути готові до участі у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави з-за меж України, у миротворчих операціях, ліквідації наслідків можливих аварій, катастроф і стихійного лиха. Зокрема, у міжнародних миротворчих операціях Об'єднані сили швидкого реагування здійснюють запобігання виникненню міждержавних або внутрішніх конфліктів; урегулювання або створення умов для розв'язання міждержавних чи внутрішніх конфліктів за згодою їх сторін або з використанням примусових заходів за рішенням Ради Безпеки ООН; виконання функцій із забезпечення безпеки і додержання прав людини; усунення загрози миру, порушень миру чи акту агресії.
Використання сил спеціального призначення набуло найбільшого розповсюдження США, тому звернемося до аналізу їхнього досвіду з цього питання. Американські солдати, матроси і льотчики, які вміють долати культурні бар'єри і володіють спеціальними мовними навичками, щодня допомагають іноземним військовим, одночасно укріплюючи «авторитет Сполучених Штатів» і відстоюючи інтереси національної безпеки США. Вони знають культурні особливості місцевого населення, володіють його мовою, зрілі, упевнені в собі, а за необхідності — непомітні солдати, матроси і льотчики Командування США по спеціальних операціях і відповідних регіональних командувань, якими забезпечений кожен географічний театр військових дій (ТВД), Саме вони володіють унікальними якостями, котрі дозволяють їм робити істотний внесок у роботу американських послів і їх співробітників. У середньому за тиждень приблизно 7 тис. осіб, що несуть службу у військах спеціального призначення, перекидаються в 60—70 країн світу для виконання завдань, спрямованих на досягнення зовнішньополітичної мети США, посилення військових заходів на ТВД, налагодження міцних відносин з приймаючими країнами і здійснення важливої підготовки американських військовослужбовців. Тільки в 1998ир. сили по проведенню спецоперацій перекидалися в 152 країни, надаючи там підтримку групам американських дипломатів і військових, і успішно завершили більше 280 операцій по сумісній загальновійськовій підготовці, виконали 123 завдання по боротьбі з наркотиками в 104 країнах і навчили військовослужбовців 17 країн проводити операції по розмінуванню. Участь військ спеціального призначення в таких різноманітних контактах, ученнях, програмах підготовки військовослужбовцях і гуманітарних заходах допомагає встановлювати і підтримувати з приймаючими збройними силами країни важливі особисті і професійні відносини, що спираються на взаємну повагу і довіру. Раз по раз ці відносини можуть виявляються справді безцінними як для послів України, так і для воєначальників, що можуть здійснювати управління операціями на регіональних ТВД, особливо стосовно асиметричних загроз. Не менш важливо й те, що присутність військ спеціального призначення дозволяє наочно продемонструвати приймаючій країні готовність допомагати їй, одночасно підтримуючи інститути, сприяючі місцевій і регіональній стабільності. Унікальна особливість військ спеціального призначення полягає в тому, що їх зазвичай перекидають невеликими групами. Ця властивість виявляється часто дуже привабливою для американських дипломатів і військових за кордоном, командувачів ТВД, а у багатьох випадках і приймаючих країн. Нечисленні групи, чи то солдати, матроси або льотчики, не такі помітні, як звичайні війська. Ця обставина дозволяє їм виконувати свої завдання без шуму і так, щоб більшість місцевих жителів, коли це бажано, розуміли, чим саме вони займаються. Саме тому, найбільш оптимальним за умов відсутності офіційного режиму в Сомалі, відсутність там жодного дипломатичного представництва, вважалося нами проведення спеціальної операції. Поза сумнівом, справжню силу цим групам додають ретельно відібрані офіцери, високо досвідчені сержанти і рядовий склад, що скрупульозно підбирається для виконання майбутніх завдань. Чимало часу командири спецназу мають приділяти пильному вивченню кандидатур, щоб максимально точно оцінювати їх професійний рівень. Після цього проводиться ґрунтовна підготовка, в яку вкладаються великі ресурси задля становлення зрілої людини, що володіє собою, чию високу військову кваліфікацію доповнюють належні мовні навики, знання місцевих і культурних особливостей того регіону, в якому вона діятиме. Згідно з американською концепцією використання сил спеціального призначення це є вкрай важливим підтримувати таку планку, оскільки сьогодні навіть елементарні завдання, що виконуються на базовому рівні, можуть мати ширші стратегічні наслідки. Тому необхідно, щоб спецназівці і надалі проявляли оперативну зрілість і кмітливість, розуміли сенс своїх дій і зв'язок з тією обстановкою, в якій вони проводять операції. Посли США і їх співробітники, так само як і регіональні командувачі все більше і більше розуміють, наскільки істотну підтримку при вирішенні задач, що стоять перед ними в країні і регіоні, може забезпечити той унікальний потенціал, який мають в своєму розпорядженні війська спеціального призначення. У результаті попит на американських спецназівців стійко зростає у всьому світі. Цікавою є впевненість американців у власній силі. Так, Пітер Шумейкер зазначає, що якщо ми сьогодні де завгодно в світі знайдемо «теплу» точку, то мабуть, війська спеціального призначення вже знаходяться там, займаючись різноманітною і важливою діяльністю. Здатність спецназівців здійснювати таку діяльність — прямий результат одержуваної ними підготовки Головне завдання військ спеціального призначення США — внутрішня оборона зарубіжних країн, тобто допомога союзникам США в організації і підготовці їх збройних сил з метою зміцнення їх оборони і сприяння загальній регіональній стабільності. «Ініціатива по реагуванню на кризи в Африці» — програма Держдепартаменту по залученню африканських країн до реагування на регіональні кризи — є класичним прикладом того, як практично застосовуються у сфері внутрішньої оборони зарубіжних країн ті навички, якими володіють війська спеціального призначення. Підрозділи американського спецназу допомагають організовувати та навчати місцеві збройні сили в Сенегалі, Уганді, Малаві, Гані, Беніні, Кот д'Вуарі та Малі, що служить позитивним кроком до зміцнення регіональної стабільності. В області заходів щодо боротьби з наркотиками війська спеціального призначення наразі працюють в унісон з групою американських фахівців у Колумбії, допомагаючи колумбійському уряду навчати підрозділи військового контингенту по боротьбі з наркотиками організаційним і польовим навичкам, необхідним для успішної боротьби з повсюдною в їх країні проблемою виробництва і розповсюдження наркотичних речовин. Аналогічним чином американський спецназ діє і в інших країнах Андського хребта — Венесуелі, Еквадорі, Перу і Болівії. Крім, того, його сторожові кораблі постійно присутні в західній і східній частинах Карибського басейну. Всі ці дії військ спеціального призначення роблять безпосередній внесок в зусилля США по ослабленню деструктивної дії наркобізнесу на Сполучені Штати і дружні держави. Протягом 1998 р. Війська спеціального призначення США брали участь у виконанні завдань по розмінуванню в 17 країнах, зокрема в декількох африканських державах: Таїланді, Лаосі і Камбоджі, де навчали місцевих військових розпізнавати, позначати і безпечно знищувати тисячі мін, що залишилися. У рамках американських заходів щодо навчання навичкам роз-мінування невеликі групи спецназівців прямували практично у всі куточки Землі, де у минулому відбувалися конфлікти. У таких місцях, як Африка, Таїланд, Лаос і Камбоджа, війська спеціального призначення навчають місцевих військовослужбовців розпізнавати, позначати і безпечно знищувати десятки тисяч мін, що залишилися. Вони також допомагають приймаючим країнам розробляти загальнонаціональні стратегії по розмінуванню і проводити кампанії з інформування громадськості. Подібна гуманітарна діяльність покликана допомогти урядам цих країн скоротити і зрештою ліквідовувати створювану мінами підступну і смертельну загрозу цивільному населенню. Наведені приклади свідчать, як завдяки діяльності військ спеціального призначення в мирний час одночасно виграють посол Сполучених Штатів і командувач ТВД, приймаюча країна і Командування США по спеціальних операціях. Очевидно, чому регіональні дії корисні військам спеціального призначення зараз і залишаться такими надалі. Додаткова перевага регулярного планованого глобального перекидання військ спеціального призначення полягає в тому, що у багатьох випадках при виникненні криз ці війська вже знаходяться на місці або неподалік. Той хаос, що панує в перші хвилини подій, що розгортаються в кризовій ситуації, часто посилюється браком докладної інформації. Знаходячись в епіцентрі того, що відбувається, американські спецназівці нерідко поставляють послу США та командувачу ТВД додаткову оперативну інформацію, що надходить від людей, знайомих з місцевою культурою, що розмовляють мовою даної країни і здатних у вирішальний момент з'ясувати істину без потреби чекати, доки прибудуть додаткові сили. Хоча групи спецназу рідко здатні самостійно врегулювати кризу, вони можуть відіграти найважливішу роль в забезпеченні безпроблемного й ефективного введення сил по врегулюванню. При стихійних лихах і катастрофах потенційні вигоди від діяльності, здійснюваної військами спеціального призначення в мирний час, величезні. У випадках, коли до Сполучених Штатів звертаються з проханням про екстрену гуманітарну допомогу, американський спецназ може прискорювати реакцію США в ситуаціях, коли час надзвичайно дорогий. У цілому війська спеціального призначення забезпечують унікальний оперативний, дійовий, випробуваний і дуже доречний набір засобів, що зміцнюють регіональну стабільність і сприяють міжнародному взаєморозумінню. Відтак, роль сил спеціального призначення у забезпеченні національної безпеки України полягатиме у наступному: • забезпечення реалізації національних інтересів як зсередини, так і ззовні країни; • зміцнення авторитету України на міжнародній арені; • забезпечення роботи дипломатичних представництв і їх персоналу за кордоном; • боротьба з міжнародним тероризмом, наркоторгівлею, торгівлею людьми та нелегальною міграцією; • надання допомоги у підготовці та перепідготовці аналогічних закордонних підрозділів щодо розв'язання проблем у сфері управління безпекою; • сприяння в організації внутрішньої оборони країн союзників України; • сприяння загальній регіональній та міжнародній стабільності; • сприяння взаємному розумінню держав у сфері безпеки; • забезпечення дійового використання сил і засобів для творення української стратегії; • послаблення ролі деструктивних тенденцій на зовнішню безпеку України. Стосовно Президента України, який на сьогодні виступає одноосібним суб'єктом управління національною безпекою, наділеним правом приймати рішення щодо застосування сили у сфері зовнішньої політики, у тому числі й сил спеціального призначення, то він нині здійснює загальне управління національною безпекою. Утім, наведені вище факти дають підстави стверджувати, що у випадках, чітко передбачених законом, прийняття рішення про застосування силової компоненти для забезпечення національної безпеки має носити колегіальний характер і бути прийнято координаційним органом. Таким органом виступає Рада національної безпеки і оборони України. Читайте також:
|
||||||||
|