Екологічні чинники

Смертність сільського населення в 1,5 разу вища, ніж жителів міст. Ситуацію, яка склалася, можна пояснити не тільки економічними, соціальними та медичними негараздами, а й низькою санітарною культурою більшості сільського населення.
Значний вплив на стан здоров’я нації мають екологічні чинники. Забруднення навколишнього середовища негативно впливає на стан здоров’я населення, його частка становить 21% усіх причин смерті в Україні. Так, тільки забруднена питна вода на 13% збільшує частоту виникнення хвороб.

На початку 90-х років забруднення 1 м2 ґрунту в Україні було в 6,5 разу вищим, ніж у США, і в 3,2 разу – ніж у країнах Європейського союзу. Забруднення атмосферного повітря негативно впливає на 34% загальної кількості жителів України, 28% населення проживають на територіях, де забруднення повітря досягає рівнів, небезпечних для життя.

Існує взаємозв’язок між рівнем забруднення повітря, об’ємом стічних вод і смертністю населення. Ці показники в промислових областях значно перевищують середні в Україні, а в “чистіших” Закарпатській та Херсонській областях – значно нижчі від середніх в Україні, відповідно, і смертність там нижча від середньої.
Хоча значний кореляційний зв’язок між цими показниками не доведений, вплив цих чинників на здоров’я населення вагомий. Відомий учений професор Д.Д. Зербіно в декількох наукових роботах обґрунтував екологічну концепцію багатьох хвороб системи кровообігу .

Важливим чинником, що зумовлює чисельність населення в окремих областях (Житомирській, Київській, Рівненській, Чернігівській), є вплив наслідків аварії на ЧАЕС. Відзначається зростання смертності в областях, які зазнали впливу катастрофи. Так, смертність з причин хвороб системи кровообігу в середньому в Україні з 1986 року зросла на 16,4%, а в забруднених областях – на 22,5%.

Тому другим важливим напрямом нормативно-правового регулювання профілактики захворювань населення слід вважати розробку та здійснення санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на збереження довкілля. Вони, звичайно, потребують значних фінансових вкладень.

Ринкова система, в якій визначення ціни товару має вирішальне значення, не спроможна оптимально розв’язувати екологічні питання. Адже сировина, яку підприємства використовують для виробництва товару, має альтернативну вартість, яка переноситься у ціну товару. Тому в країнах з розвиненою ринковою системою довкілля взято під державний захист, у тому числі шляхом розробки та прийняття відповідних законодавчих актів.

В умовах України навіть ухвалені природоохоронні закони просто не виконуються. З усіх екологічно шкідливих виробництв саме найшкідливіші дають Україні найбільше валютних надходжень - це металургійна і хімічна промисловість. Як результат, у густонаселеній Західній Європі припинилося зростання захворюваності на рак верхніх дихальних шляхів і легень, а в Україні вона стрімко наростає. Мешканці Донецького регіону, в першу чергу діти, страждають від викидів сірки, азоту, свинцю, значної кількості токсичних відходів і тяжких металів у стічних водах. У Донецькій області найнижча тривалість життя, найвища перинатальна смертність і смертність грудних дітей.

Третя важлива і досить ефективна форма профілактики - диспансеризація здорових і хворих. Суть диспансеризації полягає в спостереженні за здоров’ям людей, виявленні захворювань на ранніх стадіях, коли вірогідність оздоровлення найбільша, в активному лікуванні хронічних хворих з метою забезпечення їхньої життєдіяльності та працездатності. В Україні диспансеризація фактично припинила своє існування. Відсутнє і відповідне нормативно-правове регулювання. Між тим, на думку Ю. Спіженка, саме ця форма профілактики була одним з основних факторів того, що в 60-ті роки Україна з очікуваної тривалості життя поступалась лише одній європейській країні - Швеції, тоді як у Франції, Великій Британії, Німеччині цей показник був нижчим, ніж в Україні.

Після розпаду СРСР та утворення монополярного світу загострилися проблеми не тільки в монополії на проведення акцій військового характеру, а й у монополії на користування природними невідновлювальними ресурсами. За таких умов перед Україною були поставлені дуже жорсткі вимоги щодо дотриманя тих правил і норм, якими керується Захід. Одним із проявів цього диктату стало закритя в одностороньому порядку Чорнобильської атомної станції, за яке наша держава не отримала обіцяних грошей. При чому, з урахуваням того факту, що на території нашої країни перебувала ядерна зброя, а також розміщені декілька атомних станцій, деякими особами пропонується розробити методику заборонення відпрацьованого ядерного палива, яке можна захоронити на території України. При цьому, з урахуванням тієї обставини, що в жодному місці нашої планети немає могильника ядерних відходів, вимальовуються дуже цікаві прспективи отримання грошей і монополії на цей «прибутковий» вид бізнесу.

Саме тому однією з загроз національній безпеці в екологічній сфері є намагання створення в Україні «смітника світових відходів», розміщеня екологічно небезпечних підпрємств і створення екологічної колонії світу.

На думку В.І. Ліпкана, до форм екологіного колоніалізму можна віднести:

- вивіз у будь-яких формах природних ресурсів із країни;

- захоронення на території країни токсичних та радіоактивних відходів;

- розміщення або перенесення до країни брудних в екологічномі відношеня галузей промисловості, а також застарілих технологій;

- експорт антиекологічної продукції, яка становить собою езпосередню загрозу здоровю і життю людей, а також природному середовищу життя.

За ступенем поненційної небезпеки, що призводить до катастроф у техногеній сфері цивільного комплексу України, виділяють обєкти ядерної, хіміної, метарургійної і гірничовидобувної промисловості, уникальні інженерні споруди (греблі, естакади, нафто-газосховища), транспортні системи (аерокосмічні, надводні та підводні, наземні), що перевозять небезпечні вантажі та значну кількість людей, магістральні газо- та нафтопродуктопроводи. Сюди ж можна віднести і обєкти оборонного комплексу.

Крім того, за даними А.Б. Качинського, у промисловому виробництві України нараховується 1848 хімічно небезпечних обєктів, які зберігають, виробляють або використовують близько 237 тис. т. різних сильнодіючих отруйних речовин. У народному господарстві України діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних обєктів, де зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- і пожежонебезпечних речовин.

Аварії і катастрофи на зазначених обєктах можуть бути ініційованими як небезпечними природними явищами – цунаі, буранами, землетрусами, так і подіями соціально-політичного і воєнного характеру. Також загрозою у даному аспекті можна вважати можливість вчинення актів тероризму (екологічного та технологічного) на обєктах підвищеної небезпеки.

Стратегічними цілями нормативно-правового регулювання охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів, на думку автора, доцільно визнати:

- підтримання найсприятливішого для здоров’я екологічно безпечного середовища для забезпечення фізичного, психологічного та соціального благополуччя населення;

- забезпечення раціонального природокористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного розвитку;

- збалансованість процесів відтворення й використання відтворюваних ресурсів із широким залученням у господарський обіг відходів виробництва;

- збереження біосферної рівноваги на локальному, регіональному та глобальному рівнях;

- збереження генетичного фонду, видової та ландшафтної різноманітності природи, ландшафтно-архітектурних особливостей сільської місцевості та міст як безцінного здобутку нації, основи національних культур і духовного життя всіх членів суспільства.

Для досягнення зазначених цілей необхідно:

- розробити і реалізувати послідовні заходи щодо ресурсозбереження та обліку екологічних вимог у всіх ланках суспільного виробництва і споживання;

- створити єдину систему природоохоронного законодавства, стандартів і нормативних вимог до господарської діяльності;

- забезпечити екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил, використання й відтворення природних ресурсів з урахуванням критеріїв допустимих антропогенних навантажень на природне навколишнє середовище;

- розробити і ввести в дію новий господарський механізм раціонального природокористування;

- розробити заходи щодо попередження виробничих аварій на небезпечних в екологічному відношенні об’єктах, зменшення надходження в навколишнє середовище газоподібних, рідких і твердих шкідливих речовин до допустимих величин, проведення ефективної екологічної експертизи програм і проектів усіх видів господарської діяльності, ліквідації негативних впливів забруднення навколишнього середовища на людину, тваринний і рослинний світ, озонову оболонку Землі;

- створити єдину автоматизовану систему екологічного контролю і спостережень за станом і забрудненням природного навколишнього середовища;

- проводити дослідження з найважливіших наукових проблем природокористування;

- підвищувати рівень екологічної освіти й виховання людей, масової пропаганди природоохоронних знань.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив соціально-економічних чинників на кількість населення.	\|	Медичні чинники

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.