МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Нормативно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки держави.Значимість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань політики національної безпеки. Як нами вже зазначалося, національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже, інтереси інформаційної безпеки витікають із таких цінностей, як права людини, свобода, економічне процвітання. Саме тому головним інтересом для України є її виживання як вільної незалежної нації при збереженні фундаментальних цінностей і інститутів безпеки. Інформаційна безпека виступає як характеристика стабільного, стійкого стану системи, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. Відтак інформаційна безпека може описуватися за допомогою терміну «гомеостазис». До характеристик, за допомогою яких можна описати дану систему, належать: • доступність — можливість за прийнятний час отримати шукану інформаційну послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади; • цілісність — актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни; • конфіденційність — захист від несанкціонованого ознайомлення. Сутність і зміст інформаційної безпеки проявляються по-особливому на кожному з рівнів державного управління, зокрема на: • стратегічному — Кабінет Міністрів України; • тактичному — центральні органи виконавчої влади; • оперативному — місцеві органи виконавчої влади, провідне місце серед яких посідають місцеві державні адміністрації. Таким чином можна говорити і про прояви інформаційної безпеки у самому процесі її забезпечення, таким чином можна виділити наступні рівні: • нормативно-правововий — закони, нормативно-правові акти тощо; • адміністративний — дії загального характеру, які вживаються органами державного управління; • процедурний — конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки; • програмно-технічний — конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної безпеки. Для розкриття сутності та змісту інформаційної безпеки важливим є зв'язок останньої із політикою держави. Складовою частиною політики держави як регулятора суспільних відносин відповідно до гуманістичних начал є обов'язок забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави. Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого розвитку виступає в якості базової цінності держави. Водночас, ціннісні орієнтації, що грунтуються на уявленнях про інформаційну безпеку у різних суспільних груп і окремих осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить свій безпосередній вираз вплив держави, яка за допомогою системи методів виражає загальні цінності у сфері інформаційної безпеки. Зазначимо, що за роки незалежності в Україні лише закладено основи для формування системи забезпечення інформаційної безпеки. Так, певним чином можна говорити про напрацювання великого масиву нормативно-правових актів, де визначені основні повноваження державних органів в інформаційній сфері3. Президентом України вживаються активні заходи щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове значення мають діючі Укази Президента України «Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері» (22.04.1998 р.); «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою» (16.09.1998 р.); «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» (14.07.2000 р.); «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широкого доступу до цієї мережі» (31.07.2000 р.); «Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні» (09.12.2000 р.); «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» (19.07.2001 p.), «Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій» (23.08.2001 р.) та ін. Водночас функціонування даної системи не обмежується лише великим масивом нормативно-правових актів. Відтак неможна констатувати про остаточне створення основних елементів системи забезпечення інформаційної безпеки. 1 причин тому є багато. Це і не сформованість системи забезпечення національної безпеки, і невизначеність політики національної, а отже і інформаційної безпеки, і відсутність, врешті-решт, доктрини інформаційної безпеки, яка має розвивати положення Концепції національної безпеки, котра в Україні взагалі відсутня. Згодом недосконалість нормативно-правового регулювання даних процесів негативно впливає і на державне управління у даній сфері. Нормативно-правові засади побудови, поточної діяльності та розвитку системи забезпечення інформаційної безпеки України на сьогодні складають: Конституція України, Закон України «Про основи національної безпеки України», інші законодавчі та нормативно-правові акти, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Нормативно-правове підґрунтя має досить розвинений характер, оскільки більшість норм відповідають міжнародним стандартам, принципам і нормам забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зокрема права на свободу слова, отримання та поширення інформації. Водночас системні проблеми даються взнаки і при вирішенні галузевих проблем, тому несформованість нормативно-правової бази щодо регулювання суспільних відносин в сфері національної безпеки, відповідним чином негативно впливає на можливість формування достатньої і ефективно діючої нормативно-правової бази з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері. У Законі України «Про основи національної безпеки України» визначено дев'ять основних напрямів державної політики національної безпеки в різних сферах життєдіяльності. До однією з них належить інформаційна, що дає усі підстави стверджувати, що інформаційна безпека є вагомою складовою національної. У найбільш загальному плані під системою забезпечення інформаційної безпеки слід розуміти систему інформаційно-аналітичних, теоретико-методологічних, адміністративно-правових, організаційно-управлінських, спеціальних та інших заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку об'єктів інформаційної безпеки, а також інфраструктури її забезпечення. Основами формування і функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки є: • комплексне визначення поняття інформаційної безпеки та її складових елементів, світоглядне і концептуальне закріплення у концепції, доктрині, програмах, планах та інших документах; • формування і діяльність оптимальної структури системи інформаційної безпеки, аналіз функціонування її окремих елементів, організація функціонування даної системи в цілому; формування єдиного методологічного підходу, а також вироб- лення і прийняття єдиного цілісного і узгодженого законодавства з питань інформаційної безпеки; • створення чіткого механізму, метою якого було б координування діяльності елементів системи забезпечення інформаційної безпеки на усіх рівнях державного управління; підготовка і забезпечення найкращими професійними кадрами всі складові елементи підсистеми інформаційної безпеки. Відповідно до основ формування можна виокремити основні функції системи забезпечення інформаційної безпеки України. 1. Створення та забезпечення діяльності державних та недержавних органів та організацій — елементів системи забезпечення інформаційної безпеки, що включає: • розроблення адміністративно-правових засад для побудови та функціонування системи інформаційної безпеки (доктрини інформаційної безпеки, організаційної та функціональної структури системи); • системне забезпечення діяльності елементів системи: інформаційне, аналітичне, адміністративно-правове, матеріально-технічне, кадрове, ресурсне забезпечення усієї системи управління національною безпекою. 2. Управління системою інформаційної безпеки — здійснення свідомого цілеспрямованого впливу суб'єктом управління на загрози та небезпеки, внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на інформаційну безпеку: • розроблення на підставі доктрини інформаційної безпеки конкретних планів і технологій забезпечення інформаційної безпеки відповідно до потреб кожного рівня соціального управління; • здійснення прогнозування, планування, організації, регулювання та контролю усією системою інформаційної безпеки та окремими її елементами; • оцінка результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки. 3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення інформаційної безпеки: • визначення інтересів особи, суспільства і держави в інформаційній сфері та їх пріоритетності відповідно до державної інформаційної політики; • діагностування загроз та небезпек, виявлення джерел їх виникнення, а також прогнозування можливих наслідків у разі настання із відпрацюванням відповідних превентивних заходів. • 4. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: розроблення нормативно-правової бази, що регулює інформаційні відносини між державами та їх взаємодію в галузі інформаційної безпеки; • входження в існуючі та утворення нових двосторонніх і багатосторонніх структур (організацій), діяльність яких спрямована на розв'язання проблем інформаційної безпеки з урахуванням національних інтересів України; • участь у роботі керівних, виконавчих та забезпечуючих підрозділів цих структур (організацій), спільне проведення планових та оперативних заходів. Необхідним в контексті розглядуваних проблем є проведення аналізу змісту та призначення системи забезпечення інформаційної безпеки. Забезпечення інформаційної безпеки досягається у процесі свідомої цілеспрямованої діяльності суб'єктів управління НБ, по запобіганню можливого порушення їх нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек. До основних завдань системи забезпечення інформаційної безпеки відносять наступні: • забезпечення інформаційної безпеки усіх складових елементів системи управління НБ; • забезпечення інформаційно-аналітичного потенціалу країни; • реалізація державної політики інформаційної безпеки в рамках реалізації політики національної безпеки; • ведення активної розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності з метою забезпечення інформаційної безпеки через здобуття необхідної інформації для відпрацювання стратегічних, тактичних і оперативних рішень у сфері управління інформаційною безпекою та вироблення механізмів їх реалізації; виявлення, попередження і припинення розвідувальної та іншої, спрямованої на нанесення шкоди інформаційній безпеці України, діяльності спеціальних служб, а також окремих осіб чи організацій; • виявлення, попередження і припинення інформаційного тероризму та іншої діяльності, спрямованої на підрив функціонування системи управління НБ; • моніторинг (спостереження, оцінка та прогноз) стану інформаційної безпеки у зв'язку із впливом загроз та небезпек як зсередини, так і ззовні системи управління НБ; • протидія технічному проникненню до інформаційних систем об'єктів інформаційної безпеки з метою вчинення злочинів, проведення диверсійно-терористичної та розвідувальної діяльності; • запобігання можливої протиправної та іншої негативної діяльності суб'єктів системи забезпечення національної безпеки зсередини системи їй на шкоду; • забезпечення збереження державної таємниці; організація демократичного цивільного контролю за функціонуванням системи управління НБ тощо. Читайте також:
|
||||||||
|