• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Нормативно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки держави.

Значимість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань політики національ­ної безпеки.

Як нами вже зазначалося, національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже, інтереси інфор­маційної безпеки витікають із таких цінностей, як права людини, свобода, економічне процвітання. Саме тому головним інтересом для України є її виживання як вільної незалежної нації при збере­женні фундаментальних цінностей і інститутів безпеки.

Інформаційна безпека виступає як характеристика стабільного, стійкого стану системи, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. Відтак інформаційна безпека може описувати­ся за допомогою терміну «гомеостазис». До характеристик, за допомогою яких можна описати дану сис­тему, належать:

• доступність — можливість за прийнятний час отримати шу­кану інформаційну послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади;

• цілісність — актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування і несанкціонованої зміни;

• конфіденційність — захист від несанкціонованого ознайом­лення.

Сутність і зміст інформаційної безпеки проявляються по-особ­ливому на кожному з рівнів державного управління, зокрема на:

• стратегічному — Кабінет Міністрів України;

• тактичному — центральні органи виконавчої влади;

• оперативному — місцеві органи виконавчої влади, провідне місце серед яких посідають місцеві державні адміністрації.

Таким чином можна говорити і про прояви інформаційної безпе­ки у самому процесі її забезпечення, таким чином можна виділити наступні рівні:

• нормативно-правововий — закони, нормативно-правові акти тощо;

• адміністративний — дії загального характеру, які вживаються органами державного управління;

• процедурний — конкретні процедури забезпечення інформа­ційної безпеки;

• програмно-технічний — конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної безпеки.

Для розкриття сутності та змісту інформаційної безпеки важли­вим є зв'язок останньої із політикою держави. Складовою части­ною політики держави як регулятора суспільних відносин відпо­відно до гуманістичних начал є обов'язок забезпечення інформа­ційної безпеки особи, суспільства та держави.

Інформаційна безпека як одна з характеристик стійкого розвит­ку виступає в якості базової цінності держави. Водночас, ціннісні орієнтації, що грунтуються на уявленнях про інформаційну безпе­ку у різних суспільних груп і окремих осіб, почасти не співпада­ють. Саме у цьому знаходить свій безпосередній вираз вплив дер­жави, яка за допомогою системи методів виражає загальні цінності у сфері інформаційної безпеки.

Зазначимо, що за роки незалежності в Україні лише закладено основи для формування системи забезпечення інформаційної безпе­ки. Так, певним чином можна говорити про напрацювання велико­го масиву нормативно-правових актів, де визначені основні повно­важення державних органів в інформаційній сфері³. Президентом України вживаються активні заходи щодо вдосконалення системи управління інформаційною сферою. Важливе політико-правове зна­чення мають діючі Укази Президента України «Про деякі заходи щодо захисту держави в інформаційній сфері» (22.04.1998 р.); «Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою» (16.09.1998 р.); «Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади» (14.07.2000 р.); «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Internet та забезпечення широко­го доступу до цієї мережі» (31.07.2000 р.); «Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації, дальшого утвердження свободи слова в Україні» (09.12.2000 р.); «Про рішен­ня Ради національної безпеки і оборони України» (19.07.2001 p.), «Про заходи щодо захисту національних інтересів у галузі зв'язку та телекомунікацій» (23.08.2001 р.) та ін.

Водночас функціонування даної системи не обмежується лише великим масивом нормативно-правових актів. Відтак неможна кон­статувати про остаточне створення основних елементів системи за­безпечення інформаційної безпеки. 1 причин тому є багато. Це і не сформованість системи забезпечення національної безпеки, і невиз­наченість політики національної, а отже і інформаційної безпеки, і відсутність, врешті-решт, доктрини інформаційної безпеки, яка має розвивати положення Концепції національної безпеки, котра в Ук­раїні взагалі відсутня. Згодом недосконалість нормативно-правово­го регулювання даних процесів негативно впливає і на державне управління у даній сфері.

Нормативно-правові засади побудови, поточної діяльності та роз­витку системи забезпечення інформаційної безпеки України на сьо­годні складають: Конституція України, Закон України «Про осно­ви національної безпеки України», інші законодавчі та норматив­но-правові акти, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Нормативно-правове підґрунтя має досить розвинений харак­тер, оскільки більшість норм відповідають міжнародним стандар­там, принципам і нормам забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зокрема права на свободу слова, отримання та поши­рення інформації. Водночас системні проблеми даються взнаки і при вирішенні галузевих проблем, тому несформованість норма­тивно-правової бази щодо регулювання суспільних відносин в сфері національної безпеки, відповідним чином негативно впливає на можливість формування достатньої і ефективно діючої норматив­но-правової бази з питань забезпечення національної безпеки в інфор­маційній сфері.

У Законі України «Про основи національної безпеки України» визначено дев'ять основних напрямів державної політики націо­нальної безпеки в різних сферах життєдіяльності. До однією з них належить інформаційна, що дає усі підстави стверджувати, що інфор­маційна безпека є вагомою складовою національної.

У найбільш загальному плані під системою забезпечення інфор­маційної безпеки слід розуміти систему інформаційно-аналітичних, теоретико-методологічних, адміністративно-правових, організацій­но-управлінських, спеціальних та інших заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку об'єктів інформаційної безпеки, а також інфраструктури її забезпечення.

Основами формування і функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки є:

• комплексне визначення поняття інформаційної безпеки та її складових елементів, світоглядне і концептуальне закріплення у концепції, доктрині, програмах, планах та інших документах;

• формування і діяльність оптимальної структури системи інфор­маційної безпеки, аналіз функціонування її окремих елементів, організація функціонування даної системи в цілому;

формування єдиного методологічного підходу, а також вироб- лення і прийняття єдиного цілісного і узгодженого законодавства з питань інформаційної безпеки;

• створення чіткого механізму, метою якого було б координу­вання діяльності елементів системи забезпечення інформаційної безпеки на усіх рівнях державного управління;

підготовка і забезпечення найкращими професійними кадра­ми всі складові елементи підсистеми інформаційної безпеки. Відповідно до основ формування можна виокремити основні функції системи забезпечення інформаційної безпеки України.

1. Створення та забезпечення діяльності державних та недержавних органів та організацій — елементів системи забезпечення інформаційної безпеки, що включає:

• розроблення адміністративно-правових засад для побудови та функціонування системи інформаційної безпеки (доктрини інфор­маційної безпеки, організаційної та функціональної структури сис­теми);

• системне забезпечення діяльності елементів системи: інфор­маційне, аналітичне, адміністративно-правове, матеріально-техні­чне, кадрове, ресурсне забезпечення усієї системи управління на­ціональною безпекою.

2. Управління системою інформаційної безпеки — здійснення свідомого цілеспрямованого впливу суб'єктом управління на загрози та небезпеки, внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на інформаційну безпеку:

• розроблення на підставі доктрини інформаційної безпеки кон­кретних планів і технологій забезпечення інформаційної безпеки відповідно до потреб кожного рівня соціального управління;

• здійснення прогнозування, планування, організації, регулю­вання та контролю усією системою інформаційної безпеки та окре­мими її елементами;

• оцінка результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки.

3. Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпе­чення інформаційної безпеки:

• визначення інтересів особи, суспільства і держави в інфор­маційній сфері та їх пріоритетності відповідно до державної інфор­маційної політики;

• діагностування загроз та небезпек, виявлення джерел їх ви­никнення, а також прогнозування можливих наслідків у разі на­стання із відпрацюванням відповідних превентивних заходів.

• 4. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: розроблення нормативно-правової бази, що регулює інфор­маційні відносини між державами та їх взаємодію в галузі інфор­маційної безпеки;

• входження в існуючі та утворення нових двосторонніх і бага­тосторонніх структур (організацій), діяльність яких спрямована на розв'язання проблем інформаційної безпеки з урахуванням націо­нальних інтересів України;

• участь у роботі керівних, виконавчих та забезпечуючих під­розділів цих структур (організацій), спільне проведення планових та оперативних заходів.

Необхідним в контексті розглядуваних проблем є проведення аналізу змісту та призначення системи забезпечення інформацій­ної безпеки.

Забезпечення інформаційної безпеки досягається у процесі свідо­мої цілеспрямованої діяльності суб'єктів управління НБ, по запобі­ганню можливого порушення їх нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек.

До основних завдань системи забезпечення інформаційної без­пеки відносять наступні:

• забезпечення інформаційної безпеки усіх складових елементів системи управління НБ;

• забезпечення інформаційно-аналітичного потенціалу країни;

• реалізація державної політики інформаційної безпеки в рам­ках реалізації політики національної безпеки;

• ведення активної розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності з метою забезпечення інформаційної безпеки через здобуття необхідної інформації для відпрацювання стратегічних, тактичних і оперативних рішень у сфері управління інформаційною безпекою та вироблення механізмів їх реалізації;

виявлення, попередження і припинення розвідувальної та іншої, спрямованої на нанесення шкоди інформаційній безпеці України, діяльності спеціальних служб, а також окремих осіб чи організацій;

• виявлення, попередження і припинення інформаційного теро­ризму та іншої діяльності, спрямованої на підрив функціонування системи управління НБ;

• моніторинг (спостереження, оцінка та прогноз) стану інформа­ційної безпеки у зв'язку із впливом загроз та небезпек як зсереди­ни, так і ззовні системи управління НБ;

• протидія технічному проникненню до інформаційних систем об'єктів інформаційної безпеки з метою вчинення злочинів, прове­дення диверсійно-терористичної та розвідувальної діяльності;

• запобігання можливої протиправної та іншої негативної діяль­ності суб'єктів системи забезпечення національної безпеки зсереди­ни системи їй на шкоду;

• забезпечення збереження державної таємниці;

організація демократичного цивільного контролю за функціо­нуванням системи управління НБ тощо.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Введення в розробку програмного забезпечення
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
5. II.1 Програмне забезпечення
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Етапи розробки програмного забезпечення
9. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
10. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
11. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
12. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях

Переглядів: 871