ТЕМА 2. Політика як суспільне явище

Методи й функції політології. На теоретичному рівні дослідження політологія часто використовує такі методи: інституціональний метод, історичний метод, соціологічний метод, психологічний метод, біхевіористський метод, системний метод, структурно-функціональний аналіз, порівняльний (компаративний) метод.

Політологія, як і багато гуманітарних наук, виконує ряд функцій: гносеологічна, регулятивна, політичної соціалізації, прогностична.

1. Сутність політики

2. Елементи й рівні політики

3. Функції й форми політики

4. Політика й мораль

1. Сутність політики. Термін «політика» (politike) грецького походження. У науковий обіг термін «політика» ввів давньогрецький філософ Аристотель.

Різноманітні наукові визначення політики можуть бути систематизовані й підрозділені на кілька груп: соціологічні, субстанціональні й науково сконструйовані.

Одне з найбільш вдалих визначень політики подається в «Політичному словнику». Політика характеризується як «соціальна діяльність у політичній сфері суспільства, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади». Тут підкреслено дві важливі характеристики даного поняття: перша – що це діяльність, друга – що її коріння перебувають у політичній системі суспільства. Дане визначення політики необхідно доповнити ще двома характеристиками. По-перше, політика як діяльність має потужну опору на політичну владу; по-друге, зароджуючись у політичній сфері суспільства, політика охоплює усе громадське життя, усі його сфери, по-третє, політика розуміється як спосіб упорядкування суспільних відносин і як різновид соціальної технології.

2. Елементи й рівні політики. У структурі політики виділяються:

- Форма політики – це її організаційна структура, інститути (держава, партії й т.д.), а також норми, закони, що надають їй стійкість, стабільність і що дозволяють регулювати політичне поводження людей.

- Зміст політики виражається в її цілях і цінностях, у мотивах і механізмах прийняття політичних рішень, у проблемах, які вона вирішує.

- Політичний процес– це послідовний, внутрішньо зв'язаний ланцюг політичних подій і явищ, а також сукупність послідовних дій різних суб'єктів політики, спрямованих на завоювання, зміцнення й використання політичної влади в суспільстві.

Форма, зміст і процес не вичерпують будову політики. Вона містить у собі одушевлені суб'єкти (учасників). У якості самостійних елементів політики можна виділити політичні відносини й політичну організацію, політичну владу, політичну культуру й політичну свідомість.

Крім суб'єктів і елементів політики іноді виділяють три рівні політики.

Перший – макрорівень – характеризує державу як ціле, публічну примусову владу, її устрій і функціонування в центрі й на місцях.

Другий – мікрорівень – охоплює окремі організації.

Третій – мегарівень політики – відноситься до діяльності міжнародних організацій.

3. Функції й форми політики.Основні функції політики в суспільстві: управлінська, регулятивна, функція політичної соціалізації, гуманітарна, функція забезпечення цілісності й стабільності суспільства, раціоналізаторська функція

Політика – поняття доволі велике. Для того, щоб скласти більш-менш повне уявлення про політику, треба розібратися в її явищах, бачити різноманіття суб'єктів і об'єктів, форм, напрямків, способи й методи реалізації.

За сферами життя суспільства розрізняють політику: економічну, соціальну, культурну, національну й т.д. Залежно від масштабів і спрямованості політики її ділять на внутрішню й зовнішню.

Нарешті, залежно від того, хто проводить ту або іншу політику, тобто по суб'єктах політики можна окремо говорити про політику держави, політику якоїсь політичної партії, політику профспілок, великої фірми й т.д.

4. Політика й мораль.Антична традиція політичної етики, що йде від Платона й Аристотеля, розглядає мораль і політику як єдине ціле, спрямоване на досягнення справедливості.

Середньовічна християнська політика розводить політику і мораль.

Уперше в чітко сформульованій і різко окресленій формі проблему співвідношення політики й моралі поставив великий італійський мислитель і політик ХVI століття Н. Макіавеллі.

Традиція політичного реалізму у вирішенні питання про співвідношення моралі й політики, цілей і засобів у політичної діяльності розвивав німецький соціолог Макс Вебер.

У демократичних системах сучасності універсальним критерієм гуманності політики можуть бути лише права й свободи людини й громадянина, які повинні визначати не тільки зміст діяльності політиків, але й міру відповідальності, а також санкції за порушення моральних принципів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
План лекції	\|	ТЕМА 3. Історія політичних вчень

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.541 сек.