МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ТЕМА 15. Політична культура1. Поняття політичної культури. 2. Функції й типи політичної культури. 3. Політична соціалізація. 1. Поняття політичної культури. Політична культура як складова частина загальнонаціональної культури являє собою насамперед політичний досвід людства, соціальних спільнот, великих і малих соціальних груп, отриманий в процесі історичного розвитку. Цей досвід впливає на формування політичної свідомості і в остаточному підсумку виражається в політичних орієнтаціях і установках, які, у свою чергу, визначають політичну поведінку людей. Політична свідомість – це система політичних знань, цінностей і ідейно-політичних переконань людей. В політичній свідомості можна виділити два компоненти: ідеологічний і емоційно-психологічний. Перший містить у собі політичні знання, політичні цінності й політичні переконання. Політичні знання – це знання людей про політику, про політичну систему, про різні політичні ідеології, а також про ті інститути, за допомогою яких забезпечується участь громадян у політичному процесі. Політичні цінності – це етичні й нормативні судження про політичне життя. Політичним цінностями є законність і порядок, стабільність системи, соціальна справедливість і ін.Політичні переконання формуються на основі знань і цінностей як сукупність уявлень, що характеризують політичний ідеал особистості. Політична поведінка – це практична взаємодія людини з політичним середовищем, що виражається в тій або іншій формі політичної участі. Отже, політична культура являє собою сукупність цінностей, установок, переконань, орієнтацій і символів, що їх виражають, які є загальноприйнятими й служать упорядкуванню політичного досвіду й регулюванню політичної поведінки всіх членів суспільства. 2. Функції й типи політичних культур. Функції політичної культури випливають із її сутності й характеризують її значення в політичній системі суспільства: 1. Пізнавальна функція. 2. Інтегративна функція . 3. Нормативно-ціннісна функція. 4. Комунікативна функція. 5. Виховна функція. Політична культура в ході своєї історичної еволюції проходить складний процес формування й розвитку. Для кожної історичної епохи, для кожного виду політичних систем і соціальних співтовариств характерним є свій особливий тип політичної культури. У сучасній політології для аналізу й порівняння політичних культур широко використається типологія, запропонована Г. Алмондом і С.Вербою. Вони виділяють три основних типи політичної культури: 1. Патріархальний тип. Для такого типу характерні обмеженість знань громадян про державу, аполітичність, відсутність інтересу до політичного життя, орієнтація на місцеві цінності – громаду, рід, плем'я й т.д. 2. Підданський тип орієнтується на інтереси держави, але особиста активність громадян невисока, інтерес до політики слабкий. 3. Активістський тип припускає активну включеність громадян у політичний процес, в участь у виборі органів влади й прагнення вплинути на розробку й прийняття політичних рішень. У відношенні сучасних цивілізованих суспільств при визначенні типу політичної культури критерієм доцільно обрати тип політичного режиму. Політичний режим завжди породжує відповідну йому модель політичної культури, що характеризується певними ознаками. У чистому виді ці моделі функціонують рідко, найчастіше зустрічаються змішані форми. Можна виділити наступні більш-менш чітко обкреслені великі моделі політичної культури: демократичну, авторитарну й тоталітарну. Тоталітарно-авторитарна модель політичної культури ґрунтується на пріоритеті колективного над індивідуальним, максимальною уніфікацією суспільства і його повнім підпорядкуванні державі. Важливою особливістю тоталітарної політичної культури є всякого роду культи – вождя, боротьби, щасливого майбутнього. Культ політичних керівників закономірно випливає з характерної для тоталітарних систем сакралізації влади. По своїй суті він такий же атрибут язичеського ідолопоклонства, як пам'ятники й мавзолеї. Культ боротьби орієнтує на конфронтацію, виховання таких якостей, як нетерпимість до найменшого інакомислення й непримиренність. Прагнення до компромісу й консенсусу, врахування позицій і інтересів взаємодіючих сторін розглядається як ознака слабості. Невід'ємними елементами політичної культури тоталітаризму є культ майбутнього й сподівання на соціальне чудо. 3. Політична соціалізація. Політична соціалізація – це процес засвоєння культурних цінностей, політичних орієнтацій, освоєння форм політичної поведінки, прийнятної для даного суспільства. Процес політичної соціалізації починається в ранньому дитинстві й триває протягом всього життя індивіда. У ході соціалізації людина засвоює найбільш значимі елементи політичної культури, що дозволяє їй стати повноправним суб'єктом політичного процесу. Політична соціалізація – це процес інтеграції (входження) людини в політичне життя. Первинним органом загальної й політичної соціалізації є родина, де закладаються фундаментальні мотиваційні установки особистості. Безпосередню інформацію про політичні явища, методи й т.д. дитина черпає в оцінках батьків, у їхніх відносинах і реакціях на політичну реальність. Значний вплив на процес соціалізації індивіда робить також найближче оточення (родичі, друзі, однолітки, вчителі й ін.), а також засоби масової інформації (ЗМІ), особливо телебачення. Особливістю першого етапу політичної соціалізації є те, що дитина засвоює певні політичні норми й зразки культури, але ще не розуміє їхньої сутності й значення. На другому етапі (шкільний період життя) індивід усвідомлює свій зв'язок із суспільством і політикою, здобуває загальні уявлення про політичну систему, політичні режими. На підставі придбаних політичних знань, уявлень і загального соціального досвіду в індивіда формуються основні політичні установки. Найбільш відповідальним періодом у житті індивіда є третій етап політичної соціалізації. Це період, коли людина досягає 18–літнього віку й відповідно до Конституції стає повноправним громадянином, здатним обирати різні органи влади й самому обиратися в ті або інші владні структури. Процес заміщення раніше засвоєних індивідом норм, цінностей і ролей новими називається ресоціалізацією. Читайте також:
|
||||||||
|