ТЕМА 15. Політична культура

1. Поняття політичної культури.

2. Функції й типи політичної культури.

3. Політична соціалізація.

1. Поняття політичної культури. Політична культура як складова частина загальнонаціональної культури являє собою насамперед політичний досвід людства, соціальних спільнот, великих і малих соціальних груп, отриманий в процесі історичного розвитку. Цей досвід впливає на формування політичної свідомості і в остаточному підсумку виражається в політичних орієнтаціях і установках, які, у свою чергу, визначають політичну поведінку людей.

Політична свідомість – це система політичних знань, цінностей і ідейно-політичних переконань людей. В політичній свідомості можна виділити два компоненти: ідеологічний і емоційно-психологічний. Перший містить у собі політичні знання, політичні цінності й політичні переконання. Політичні знання – це знання людей про політику, про політичну систему, про різні політичні ідеології, а також про ті інститути, за допомогою яких забезпечується участь громадян у політичному процесі. Політичні цінності – це етичні й нормативні судження про політичне життя. Політичним цінностями є законність і порядок, стабільність системи, соціальна справедливість і ін.Політичні переконання формуються на основі знань і цінностей як сукупність уявлень, що характеризують політичний ідеал особистості.

Політична поведінка – це практична взаємодія людини з політичним середовищем, що виражається в тій або іншій формі політичної участі.

Отже, політична культура являє собою сукупність цінностей, установок, переконань, орієнтацій і символів, що їх виражають, які є загальноприйнятими й служать упорядкуванню політичного досвіду й регулюванню політичної поведінки всіх членів суспільства.

2. Функції й типи політичних культур. Функції політичної культури випливають із її сутності й характеризують її значення в політичній системі суспільства:

1. Пізнавальна функція.

2. Інтегративна функція .

3. Нормативно-ціннісна функція.

4. Комунікативна функція.

5. Виховна функція.

Політична культура в ході своєї історичної еволюції проходить складний процес формування й розвитку. Для кожної історичної епохи, для кожного виду політичних систем і соціальних співтовариств характерним є свій особливий тип політичної культури. У сучасній політології для аналізу й порівняння політичних культур широко використається типологія, запропонована Г. Алмондом і С.Вербою. Вони виділяють три основних типи політичної культури:

1. Патріархальний тип. Для такого типу характерні обмеженість знань громадян про державу, аполітичність, відсутність інтересу до політичного життя, орієнтація на місцеві цінності – громаду, рід, плем'я й т.д.

2. Підданський тип орієнтується на інтереси держави, але особиста активність громадян невисока, інтерес до політики слабкий.

3. Активістський тип припускає активну включеність громадян у політичний процес, в участь у виборі органів влади й прагнення вплинути на розробку й прийняття політичних рішень.

У відношенні сучасних цивілізованих суспільств при визначенні типу політичної культури критерієм доцільно обрати тип політичного режиму. Політичний режим завжди породжує відповідну йому модель політичної культури, що характеризується певними ознаками. У чистому виді ці моделі функціонують рідко, найчастіше зустрічаються змішані форми. Можна виділити наступні більш-менш чітко обкреслені великі моделі політичної культури: демократичну, авторитарну й тоталітарну.

Тоталітарно-авторитарна модель політичної культури ґрунтується на пріоритеті колективного над індивідуальним, максимальною уніфікацією суспільства і його повнім підпорядкуванні державі.

Важливою особливістю тоталітарної політичної культури є всякого роду культи – вождя, боротьби, щасливого майбутнього.

Культ політичних керівників закономірно випливає з характерної для тоталітарних систем сакралізації влади. По своїй суті він такий же атрибут язичеського ідолопоклонства, як пам'ятники й мавзолеї.

Культ боротьби орієнтує на конфронтацію, виховання таких якостей, як нетерпимість до найменшого інакомислення й непримиренність. Прагнення до компромісу й консенсусу, врахування позицій і інтересів взаємодіючих сторін розглядається як ознака слабості.

Невід'ємними елементами політичної культури тоталітаризму є культ майбутнього й сподівання на соціальне чудо.

3. Політична соціалізація. Політична соціалізація – це процес засвоєння культурних цінностей, політичних орієнтацій, освоєння форм політичної поведінки, прийнятної для даного суспільства.

Процес політичної соціалізації починається в ранньому дитинстві й триває протягом всього життя індивіда. У ході соціалізації людина засвоює найбільш значимі елементи політичної культури, що дозволяє їй стати повноправним суб'єктом політичного процесу. Політична соціалізація – це процес інтеграції (входження) людини в політичне життя.

Первинним органом загальної й політичної соціалізації є родина, де закладаються фундаментальні мотиваційні установки особистості. Безпосередню інформацію про політичні явища, методи й т.д. дитина черпає в оцінках батьків, у їхніх відносинах і реакціях на політичну реальність.

Значний вплив на процес соціалізації індивіда робить також найближче оточення (родичі, друзі, однолітки, вчителі й ін.), а також засоби масової інформації (ЗМІ), особливо телебачення.

Особливістю першого етапу політичної соціалізації є те, що дитина засвоює певні політичні норми й зразки культури, але ще не розуміє їхньої сутності й значення.

На другому етапі (шкільний період життя) індивід усвідомлює свій зв'язок із суспільством і політикою, здобуває загальні уявлення про політичну систему, політичні режими. На підставі придбаних політичних знань, уявлень і загального соціального досвіду в індивіда формуються основні політичні установки.

Найбільш відповідальним періодом у житті індивіда є третій етап політичної соціалізації. Це період, коли людина досягає 18–літнього віку й відповідно до Конституції стає повноправним громадянином, здатним обирати різні органи влади й самому обиратися в ті або інші владні структури.

Процес заміщення раніше засвоєних індивідом норм, цінностей і ролей новими називається ресоціалізацією.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 14. Вибори й виборчі системи	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.