Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Називний відмінок

Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків

Роль наголосу у вираженні категорії числа іменників

 

У множинних формах показником числа часто виступає перенесення наголосу: глибинА – глибИни, пісОк – піскИ, мАсло – маслА.

переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листки?, сторінки? тощо)

Неправильний наголос іменників жіночого роду з суфіксом –к(а) у формах множини: го′лки, ка′чки, ло′жки, ми′ски, ла′стівки, учи′тельки, копі′йки. Треба: голки′, качки′, ложки′, миски′, ластівки′, учительки′, копійки′.

іменники, які в множині змінюють наголос, у сполученні з числівниками два (дві), три, чотири зберігають наголос однини: озеро — озера, але два (три, чотири) озера; дерево — дерева, але два (три, чотири) дерева; жінка — жінки, але дві (три, чотири) жінки; острів — острови, але два (три, чотири) острови.

 

 

За Безпояско, Городенською:

Центральними відмінками є називний і знахідний* (Згідно з концепцією відомого польського вченого Є. Куриловича центр Відмінкової системи індоєвропейських мов становлять називний, знахідний і родовий відмінки (Курилоеич Е. Очерки по лингвистике. М., 1962. С 194—196).), оскільки з ними найбільше пов'язані семантико-синтаксичні функції суб'єкта та об'єкта, які співвідносяться у структурі речення з функціями підмета та сильнокерованого придієслівного другорядного члена. Давальний відмінок є напівпериферійним, його семантико-синтаксична функція адресата дії корелює з функцією напівсильнокерованс^го придієслівного другорядного члена речення. На периферії відмінкової системи перебуває орудний- Він у функції інструменталя займає периферійне щодо опорного дієслівного предиката місце і виконує роль придієслівного слабкокерованого другорядного члена речення. Місцевий відмінок найчастіше вживаний у реченні як детермінантна обставина, а родовий відмінок має похідний характер і виступає засобом конденсації висловлювання, супроводжуючи трансформацію речення у словосполучення. Периферійному кличному відмінкові властивий синкретизм первинних функцій.

Серед семи відмінків української мови центральним є називний, з яким пов'язана номінація будь-якого об'єкта навколишньої дійсності. Особливе місце називного з-поміж інших відмінків зумовлене тим, що в системі виражальних засобів предмета повідомлення останній позначає суб'єкт думки, тобто вказує на безпосереднього виконавця дії — особу або предмет, від яких виходить дія, напр.ї «А понад берегом походжає старий Половець... виглядає вітру чи хвилі» (Ю. Яновський); «Зачувши людину» дятел перестав стукати* (Гр. Тютюнник); «Німі дерева тихо, урочисто брунькували» (О. Гончар); «Веселе сонечко ховалось В веселик хмарах весняних» (Т. Шевченко).

Провідною семантико-синтаксичною ознакою називного відмінка є функція суб'єкта, на рівні формально-граматичної структури такою ознакою є роль головного члена речення — підмета. Називний суб'єкта — необхідний складовий компонент простих двоскладних речень. Називний у ролі підмета формує разом з присудком предикативний мінімум речення,- напр.: «Я вранці голос горлиці люблю* (Л. Костенко); «Співали птиці в шибку із куща» (Л. Костенко).

Крім функції підмета називний відмінок виконує роль гол(>вного члена односкладних номінативних речень, конденсуючи в собі усю ' суб'ектно-предикатну структуру, напр.: «Високі скирти. Серпень. Спека. Усе так звично» (Л. Первомайський); «Колодязь, тин і два вікна сумні» (В. Стус).

Називний відмінок є центральним і тоді, коли виступає у позиції присудка в складі предикативної форми, у даному випадку іменного складеного присудка, напр.: «Коли в людини є народ, тоді вона уже людина» (Л. Костенко). Лексична наповненість називного відмінка не має обмежень. Практично кожне слово може функціонувати у формі називного з відповідним контекстом. У функції навивного як суб'єкта дії наповненість поширюється лише на клас істот і метафоризованих понять. Іменники — назви неістот — у цій позиції формують додаткові семантичні

нашарування основної змістової структури речення, пор.: «Дорога круто піднімалася вгору» (І. Нечуй-Левицький). Іменник на позначення просторового поняття (дорога)

вживаний у ролі чинника дії, тобто тут поєдналися сема суб'ектності і сема локатива.

На рівні предикатів-присудків відбувається розрізнення семантеми суб'єкта дії і семантеми суб'єкта стану.

Формально-синтаксична позиція називного суб'єкта стану визначена граматичним підметом, який взаємокоординує з присудком-предикатом; стан як процесуальну ознаку передають дієслова, для яких характерна морфологічна ознака неперехідності, напр.: «Так літував Іван у полониніі аж поки вона не спустіла» (М.Коцюбинський); «Прокіп хазяйнував на панськім полі»г(М. Коцюбинський)

Стан носія називний відмінок передає у поєднанні з дієсловами на позначення відповідного фізичного, фізІологічного, психічного стану, напр.: «Пишається калинонька^ явір молодіє» (Т. Шевченко).; «Радіє вітер в буйнім вирі, радіє все, що на землі» (Г. Черінь). Значення носія якісної ознаки відтворюється у контексті з присудками-атрибутами, напр.і «І дівчина біля криниці Співає, радісна така ж» (Г.Черінь).

 


Читайте також:

  1. Відмінок Однина Множина
  2. Давальний відмінок
  3. Давальний відмінок однини – паралельні форми -ові, -у.
  4. Знахідний відмінок
  5. Кличний відмінок
  6. Місцевий відмінок
  7. Місцевий відмінок однини
  8. Орудний відмінок
  9. Родовий відмінок
  10. РОДОВИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКІВ ІІ ВІДМІНИ
  11. Родовий відмінок однини іменників чоловічого роду другої відміни




Переглядів: 1833

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Залишки форм двоїни /у значенні множини/ в сучасній українській мові | Родовий відмінок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.