Знахідний відмінок

Знахідному відмінкові Залежить провідна роль у вираженні функції об'єкта, охопленого дією, або об'єкта прямої дії. За семантичними зв'язками і можливостями в цьому значенні він становить узагальнюючу ланку в системі відмінків слов'янських мов !. У структурі вислову об'єктна функція знахідного передається відмінковою формою іменника, який позначає конкретні, не існуючі поза людською

діяльністю об'єкти і понятійні ситуації реального світу.

Набір змістових ознак іменника відповідно спроектований семантичною сполучуваністю з . дієсловом-предикатом, який позначає активну, динамічну, цілеспрямовану дію, що виконується особою-суб'єктом і розвивається зовні, тобто сема об'єкта проектується валентним зв'язком з предикатом, напр.: «І вітер листя розгортає, бо хоче сонце з вільх зірвати» (Б.-І. Антонич); «Люби свій виноград і заступ свій дзвінкий» (М. Рильський); «Хтось варить юшку, дим і дим» (Л. Костенко).

Іменник виконує роль придієслівного члена, якому відведена вторинна за значимістю після суб'єкта-підмета позиція залежного граматичного члена. Тому присутність знахідного у внутрішньосинтаксичній структурі речення програмується семою перехідної результатирної дії, оскількц дистрибутивною морфологічною ознакою дієслова є перехідність. Залежно від ситуації, що відбиває те чи інше поняття, дієслова номіиують фізичну, фізіологічну, емоційну, інтелектуальну дію тощо. Відповідний ступінь деталізації опису змісту визначає об'єктну перспективу його учасників (створення, зміна, переміщення об'єкта, співвідношення з ним, участь у його становленні), напр.: «Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі» (Л. Костенко); «Вже одспівали по дорогах гарби Швидким жнивам мелодії свої» (Є. Плужник).

У формально-граматичному відтворенні об'єкта функція знахідного відмінка не характеризується однаковим семним наповненням, наявність відтінків її викликана різним, нёоднотипним лексико-семантичним потенціалом керуючого дієслова, де міститься вказівка на різновид об'єкта: об'єкт дії, об'єкт досягнення, 'сприйняття, мовлення тощо. Лексико-семантичні варіанти словосполучень із знахідним охоплення предмета дією мають функціонально-синтаксичну спрямованість, тому функція об'єкта не вміщає парадигми опозиційних значень. У дослідженнях з цього питання помітний індивідуальний науковий підхід: знахідний об'єктний кваліфікується як знахідний реального об'єкта і знахідний ідеального об'єкта (результативний об'єкт і внутрішній об'єкт, знахідний внутрішнього і зовнішнього об'єкта) аналіз шляхом виділення семантичних груп перехідних дієслів, які керують знахідним об'єктним, заперечення доцільності визначення відтінків об'єктного значення без реальної опори на систему мови.

У тавтологічних словосполученнях функцію об'єкта виражають тільки форми знахідного, які називають результати конкретної дії, позначеної дієсловом-предикатомг напр.: «На порозі гість веселий — День блакитний, весняний... Хто постелю нам постеле у світлиці запашній» (М. Рильський).

В односкладних безособових реченнях, що відтворюють мовними засобами фізичний стак особи, знахідний відмінок виконує функцію суб'єкта, або носія стану, який нейтральний щодо ситуації, у якій він перебуває, остання не залежить від його волі. Форма знахідного в значенні суб'єкта подібно до називного аналогічної семантики у внутрішньосинтаксичній структурі речення перебуває в позиції граматичного підмета, але на відміну від називного не виконує його ролі. Ядерному центру семантичного рівня в реальному реченні відповідає словосполучення, що складається з дієслова-присудка і підпорядкованого іменника на позначення істот, напр.; «Йому [Аркадію Петровичу} хотілося їсти... і се його радісно хвилювало* (М. Коцюбинський); «Мене морозило, боліла голова» (В. Гжицький).

Семантично дієслова-предикати є свого роду сигніфікаторами поведінки суб'єкта, бо формують особливу групу номінацій внутрішнього стану особи, напр.: лихоманити, нудити, непокоїти, морозити, цікавити, хвилювати, радувати, мучити, засмутити, тривожити, турбувати, веселити, принижувати, підносити, відволікати. Структура змісту цих особових і безособових дієслів передбачає наявність при них обов'язкового залежного члена, який перебуває у сфері активного впливу їх дії; дистрибутивна морфологічна ознака цих дієслів — перехідність.

Знахідний відмінок щодо дієслова-присудка може перебувати не тільки в препозиції, але і в постпозиції, що є характерним для прямого об'єкта. В обох структурно-синтаксичнйх варіантах речення наявні суб'єктно-об'єктні відношення, властиві планові змісту безособових речень, напр.: «Повернення Мірошниченка радувало все з'єднання» (Н. Рибак); «Друге, що лякало його {Уласа] і непокоїло,— це вступні екзамени» (Г. Тютюнник). У безособових реченнях сема суб'єкта нейтралізується, крім об'єктної позиції, структурно-морфологічними ознаками дієслів, які виконують синтаксичну функцію головного члена. Так, дієслово в третій особі однини теперішнього часу або формі середнього роду минулого часу нівелює певною мірою вказівку на особу К Інфінітив у ролі головного члена речення теж не подає зовнішніх морфологічних особових ознак, напр.: «Від плову Лавріна Капусту нудить. Ще більше нудить від брудних пальців хана» (Н. Рибак); «Галку почало лихоманити» (Ю. Мушкетик).

Відмінкова форма знахідного може виражати об'єктно-локативну функцію, якщо вона позначає просторові поняття; дорога, двір, город, поле, ліс, гай, долина, яр, просіка тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Давальний відмінок	\|	Орудний відмінок

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.