• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика парадигм іменників 1, 2, 3, 4 відмін

Особливості відмінювання іменників першої відміни

В однині закінченню родового відмінка -и іменників твердої групи відповідає закінчення -і іменників м'якої та мішаної груп. У давальному та місцевому відмінках в усіх трьох групах омонімічні закінчення -і (- Ї ): вод-і, лазн-і, площ-і, мрі-ї. Кінцеві тверді приголосні іменників твердої групи [г], [ґ], [к], [х] чергуються із [з], [дз ], [ц]9 [с] у цих відмінках: допомог-а — допомоз-і, дзиґ-а — дзидз-і, рік-а — ріц~і, свекрух-а — свекрус-і. У знахідному відмінку імен- ники твердої та мішаної групи мають закінчення -у, м'якої - -ю. Орудний відмінок закінчується на -ою у твердій групі, у м'якій і мішаній — на -ею (-єю):рук-ою, сил-ою — статт-ею, молодиц-ею, площ-ею, мрі-сю, еволюці-єю. Кличний відмінок іменників першої відміни виражається закінченнями -о для твердої групи: Оксан-о, калин-о, країн-о, до-рог-о, Микол-о і -е (-є) для м'якої та мішаної груп: закрійниц-е, Соломі-є, мрі-є, душ-е. Закінчення -ю мають пестливі іменники м'якої групи: Сон-ю, бабус-ю, матус-ю, Гал-ю.

У множині в називному відмінку іменників твердої групи вживається закінчення -и (сосн-и, ног-и, тумбочк-и), м'якої та мішаної -------і (-і): яблун-і, площ-і, наді-ї. У родовому відмінку іменників усіх трьох груп нульове закінчення: бур (від буря), перемог, битв, травм, ячин, душ, паляниць, столиць, їдалень, господинь, революцій, галантерей, сімей. У багатьох іменників при появі закритих складів відбувається чергування голосних [ о ], [е] з [/]: дорог-и — доріг, голов-и — голів, ног-и — ніг, борои-и — борін, черед-и — черід\ уставляються голосні між двома приголосними: стежк-и — стежок, палатк-и — палаток, сестр-и — сестер, сосн-и — сосон, вітальн-і — віталень, вишн-і — вишень, війн-и — воєн (і війн), домн-и — домен, сукн-і — суконь, гребл-і — гребель, борозн-и — борозен, кпязівн-и — князівен, еім'-ї— сімей, статт-і — статей, ескадриль-ї— ескадрилей, стайн-і — стаснь, сотн-і — сотень, ляльк-и — ляльок. У деяких випадках чергування [о], [е] з [і] за аналогією до вихідних форм не відбувається: топол-і — тополь, вод-и — вод, потвор-и — потвор, будов-и — будов, печер-и — печер, мереж-і — мереж.

Є відхилення від правил нульового закінчення в родовому відмінку множини: губ — губ-ів, легень — леген-ів, баб — баб-ів', закінчення -ей (миш-ей, свин-ей) та -ів (старост-ів, судд-ів). У давальному, орудному та місцевому відмінках множини наявні закінчення -ом, -оми, -ах для іменників твердої та мішаної груп і відповідно -ям, -ями, -ях для іменників м'якої групи (записк-ам — криниц-ям, круч-ам — дол-ям; долин-ами — пісн-ями).

Особливості відмінкових закінчень іменників другої відміни:

вони різноманітні, синонімічно багаті, що дозволяє стилістично удосконалювати висловлене чи написане. У називному відмінку однини нульове закінчення та -о мають іменники чоловічого роду (стан, гігант, нуль, Дніпро, Петро, водень), закінчення -о, -є, -я — іменники середнього роду, за винятком похідних іменників, утворених від чоловічого роду (дубищ-е, вовчищ-е, вітрищ-е), та тих, що позначають істоти (дідищ-е, все-знайк-о, будьк-о, хвальк-о): озер-о, вогнищ-е, багатт-я, вік-н-о, світл-о, змаганн-я, викритт-я, сузір-я, міжгір-я.

Зразки відмінювання іменників другої відміни

Середній рід

Чоловічий рід

У родовому відмінку однини закінчення -а (-я) виступає в іменниках середнього роду: тепл-а, добр-а лист-я, здо-бутт-яу визнанн-я, гор-я. В іменниках чоловічого роду флексія -а (-я) наявна в таких групах:

а) у назвах конкретних предметів: трактор-а, автобус-а, годинник-а, олівц-я, нож-а, клен-а, стовп-а, стол-а, стільц-я\

б) у назвах осіб та істот — загальних і власних: брат-а, товариш-а, газетяр-а, пісняр-а, Кирил-а,Дмитриченк-а, Якубович-а, дояр-а, ведмед-я, метелик-а\

в) у географічних назвах — гідронімічних — з наголошеним закінченням: Дінц-я, Дністр-а, Іртиш-а та назвах населених пунктів: Сімферопол-я, Донецьк-а, Канев-а, Києв-а, Париж-а, Рим-а, але Кривого Рог-у, Холодного Яр-у\

г) у термінах: синус-а, квадрат-а, відмінк-а, іменник-а, префікс-а, електрон-а, трикутник-а, модул-я, позитрон-а;

ґ) у назвах мір довжини, ваги, об'єму, площі, часу: метр-а, літр-а, грам-а, тижн-я, місяц-я, центнер-а, карбованц-я, куб-а, гектар-а.

Закінчення -у (-ю) мають іменники, що позначають:

а) речовину або матеріал: мармур-у, водн-ю, цукр-у, папер-у, гелі-ю, горох-у, анальгін-у, пеніцилін-у, граніт-у9ячмен-ю9 азот-у;

б) абстрактні поняття: страх-у, експеримент-у, дослід-у, досвід-у, прогрес-у, характер-у, стан-у, розум-у\

в) явища природи: дощ-у, сніг-у, гром-у, вітр-у, туман-у, циклон-у;

г) сукупність чогось чи когось: оркестр-у, ансамбл-ю, хор-у, загон-у, колектив-у, полк-у, деканат-у, університет-у, курс-у, інститут-у, штаб-у, завод-у, комітет-у, караван-у\

ґ) психічний стан, почуття: бол-ю, жал-ю, настро-ю, синдро-м-у, гнів-у, споко-ю, невроз-у, гепатит-у, переляк-у, сміх-у;

д) дії та процеси: відльот-у, приїзд-у9 заклик-у, перебіг-у, вигук-у, переход-у, відступ-у, крик-у, зойк-у, свист-у, грюкот-у;

е) назви країн, регіонів, гір, річок: Крим-у, Казахстан-у, Іран-у, Пакистан-у, Ліван-у, Далекого Сход-у, Уругва-ю, Донбас-у, Урал-у,Буг-у9Дон-у\

є) простір або середовище: плацдарм-у, ліс-у, сад-у, степ-у, га-ю.

Є випадки, коли закінчення -а (-я) та -у (-ю) вживаються паралельно: стол-а — стол-у, мост-а — мост-у, двор-а — двор-у, плот-а — плот-у залежно від наголосу або від значення: камен-я (окремий предмет) — камен-ю (матеріал), лист-а (окремий предмет) — лист-у (сукупність), соняшник-а (одна рослина) — соняш-ник-у (сукупність, збірність).

У давальному відмінку однини вживаються закінчення -ові(-еві, -єві) і рідше -у, -ю в чоловічому роді: зят-еві, комбай-нер-оеі, батьк-ові, Андрі-єві, народ-ові, учител-еві і зят-ю, комбайнер-у, батьк-у, Андрі-ю, народ-у,учител-ю. Закінчення -у (-ю) характерне для іменників середнього роду. Однак у назвах істот на -о спостерігаються також паралельні закінчення: те-лятк-у — телятк-ові, дитятк-у — дитятк-ові. Іноді такий паралелізм помітний і в іменників середнього роду — назвах неістот: серц-ю — серц-еві, сонц-ю — сонц-еві, лих-у — лих-ові. У власних назвах прикметникового походження на -ів (-їв) закінчення тільки -у (-ю): Львов-у, Києв-у, Канев-у, Миколаєв-у.

У знахідному відмінку однини закінчення залежать від семантичного розряду іменника: в назвах неістот омонімічні закінчення знахідного відмінка й називного: саджати ліс, замести двір, скосити лан, полагодити комбайн', у назвах істот — родового і знахідного відмінків (крім іменників середнього роду на -о, закінчення яких омонімічні з називним відмінком: годувати дитятко, заганяти телятко): просити дядька, знайти токаря, упізнати космонавта, відвідати товариша. Варіанти написати лист і написати листа, порізати палець і порізати пальця, взяти олівець і взяти олівця можливі. Закінчення -а (-я) у назвах неістот знахідного відмінка ніби увиразнюють предметне значення. Коло таких іменників невелике.

Орудний відмінок однини має закінчення -ом, -ем (-єм) залежно від того, якої групи іменник: твердої групи з основою на твердий приголосний — закінчення -ом (літак-ом, віник-ом, звір-ом, паркан-ом, хабар-ом, директор-ом, озер-ом, комар-ом), м'якої і мішаної - - ем (-єм): становищ-ем, товаришам, гор-ем, господар-ем, шахтар-ем, Сергі-см, Анатолі-см, кра-ем, пн-ем, кон-ем. Іменники середнього роду на -я закінчуються на -ям: вмінн-ям, терпінн-ям, значенн-ям, зіткненн-ям, навчанн-ям.

Синонімічними закінченнями відзначається місцевий відмінок однини іменників другої відміни. Окремі з них мають кілька варіантів флексій. Напр.: на клен-ові, на клен-у, на клен-і. Закінчення цього відмінка такі: -і (-Ї), -у (-ю), -ові (-еві, -єві). Флексія -і (-/) переважає тоді, коли при іменнику вживаються прийменники у (в), при, на: на пол-і, у ліс-і, при факультет-і\ коли прийменник по, то виступає закінчення -у (-ю): по га-ю, по кра-ю, по університет-у, по двор-у, по коридор-у, по мор-ю, по завданн-ю. Закінчення -ові (-еві, -еві) властиві майже всім іменникам другої відміни, крім іменників середнього .роду, що закінчуються на -я: при брат-ові, на дуб-ові, у товариш-еві, на вол-ові, на комбайп-ові, на рушник-ові, при маєтк-ові, при дос-татк-ові,^на лих-ові. Закінчення -у переважає в іменниках із суфіксами -ик, -ник, -ок, -ак, -к (о), -еньк (о): при дощик-у, у годин-ник-у, на держак-у, при військ-у, в серденьк-у. Також на -у (-ю) закінчуються односкладові іменники чоловічого роду з наголосом на флексії: на сніг-у, на льод-у, у полк-у, на лан-у, в степ-у, в еок-у, на кра-ю, при шлях-у, у ставк-у, на торжк-у. Хитання спостерігаються між закінченнями -у (-ю) та -і (-і) під впливом наголосу (на торг-у — на торз-і, у кра-ю — у кра-ї, на луг-у — на луз-і) та прийменника по (по ліс-і — по ліс-у, по тіл-і — по тіл-у, по стол-у — по стол-і, по подвір'-ї— по подвір'-ю). Перед закінченням -/ приголосні [г], [к], [х] чергуються із [з], [ц], [с]: круг — у круз-і, Кременчук — у Кременчуц-і, кожух — на ко-жус-і, горіх — у горіс-і.

Кличний відмінок представлений флексіями -у (-ю), -е. Закінчення -у (-ю) мають іменники м'якої групи, деякі іменники твердої та мішаної групи: Геннаді-ю, Віталі-ю, кон-ю, кра-ю, коб-зар-ю, дощик-у, синк-у, братик-у, товариш-у, дядьк-у, батьк-у, тат-у, син-у, дід-у. Решта іменників закінчується на -е: вітр-е, дуб-е, брат-е, вол-е, друж-е, сторож-е, парубч-е, козач-е, бала-мут-е, вітрогон-е, Петр-е, Михайл-е.

У множині іменники другої відміни (твердої групи) в називному відмінку мають закінчення -и: прадід-и, сват-и, плуг-и, сніг-и, прапор-и, завод-и, бригадир-и, муляр-и та флексію -/ (-Ї) для іменників чоловічого роду м'якої й мішаної груп: лебед-і, звича-ї, ячмен-і, профіл-і, лікар-і, вівчар-і, крамар-і, руча-ї. Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): болот-а, озер-а, серц-я, кільц-я, вікн-а, дзеркал-а, багатт-я, грищ-а. При творенні називного відмінка множини деякі іменники втрачають суфікси -ин, -анин (-янин), -чанин: селянин — селян-и, вірменин — вірмен-и, киянин — киян-и, болгарин — болгар-и, але грузин — грузин-и, осетин — осетин-и, лезгин — лезгин-и, мордвин — мордвин-и. Окремі іменники чоловічого роду твердої групи мають паралельні закінчення -и, -а: рукави й рукава, вуси й вуса, хліби й хліба, ґрунти й ґрунти. У деяких іменниках твердої групи спостерігається закінчення -і та чергування приголосних: ок-о — оч-і, вух-о — ухи-і (частіше вуха). Іменник друг у називному відмінку множини приймає закінчення -і з чергуванням приголосних [г] із [з] друг — друз-і й відмінюється у всіх відмінках множини за зразком іменників м'якої групи: друз-ів, друз-ям, друз-ів, дру-з-ями, при друз-ях. Деякі іменники середнього роду, що мають омонімічні закінчення в називному й знахідному відмінках однини та множини, для підкреслення множинності дістають наголошені закінчення: весілл-я, свят-а і паралельно весілл-я, свят-а.

У родовому відмінку множини вживаються закінчення -їв (-їв): мост-ів, закон-ів, друкар-ів, звича-їв, кра-їв, автомобіл-ів, атом-ів, корабл-ів, повір'-їв, мор-ів, житт-ів, почутт-ів. Багатьом іменникам властиве нульове закінчення: киян, християн, парафіян, озер, коліс, сіл, жал, слів, чудес, небес, вікон, весел. І тільки окремі іменники чоловічого та середнього роду мають закінчення -ей: кон-ей, грош-ей (наголос на основі), гост-ей, оч-ей, плеч-ей (паралельно тіч).

Давальний відмінок характеризується уніфікованим закінченням -ач (-ям): лікар-ям, студснт-ам, шлях-ам, океан-ам, знанн-ям, завданн-ям, прислів'-ям, міст-ам, комп'ютер-ам, де-рев-ам, селшц-ам.

У знахідному відмінку множини, як і в однині, розрізняються закінчення, омонімічні з називним відмінком для назв неістот: берег-и, га-ї, дерев-а, океан-и, струмк-и, слов-а, серц-я, плеч-і та з родовим для назв істот: лірник-ів, політик-ів, хлоп-чак-ів, священик-ів, начальник-ів, співробітник-ів, знавц-ів. Проте в мовній практиці спостерігаються хитання: напоїти кон-ей і кон-і, запрягати вол-ів і вол-и.

Одноманітним закінченням характеризується орудний відмінок: -ами для іменників твердої і мішаної груп: протес-т-ами, кущ-ами, нож-ами, лез-ами, двор-ами, закон-ами, слов-ами, жал-ами і -ями для іменників м'якої групи: корен-ями, красен-ями, хлопц-ями, подвір'-ями, кобзар-ями. Окремі іменники мають паралельні закінчення: -ами (-ями) і (-ми): крил-ами — криль-ми, чо-бот-ами — чобіть-ми, колін-ами, колінь-ми. Закінчення -има властиве іменникам очі, уші, плечі: оч-има, плеч-има, уш-има (і вух-ами).

Уніфікованим закінченням відзначається й місцевий відмінок множини: для нього характерне закінчення -ах (-ях) для всіх груп і родів іменників другої відміни: на шлях-ах, прапор-ах, чагарник-ах, тротуар-ах, переход-ах, тролейбуе-ах, слю-сар-ях, календар-ях, провалл-ях, сузір '-ях.

Особливості відмінювання іменників третьої відміни

Однина

Н.—3. зустріч ніжність повінь

Р — Д — М. зустріч-і ніжност-і повен-і

О. зустрічч-ю ніжніст-ю повінн-ю

К. зустріч-е ніжност-е повен-е

Для третьої відміни властиві такі ознаки: однотипність роду (жіночий рід) та омонімічність відмінкових закінчень (у родовому , давальному та місцевому відмінках однини). У багатьох основах слів при відкриванні складів відбувається чергування [о], [е] з [і]: якість —якост-і, радість — радост-і, річ — реч-і, ніч — ноч-і.

Потрібно зазначити, що відповідно до вимог чинного українського правопису родовий, давальний і місцевий відмінки однини в іменниках третьої відміни мають омонімічні форми із флексією -і. Проте в усному мовленні, в окремих періодичних виданнях і в деяких творах художньої літератури використовують давніше і природне для української мови закінчення -и форми родового відмінка однини у випадках вісти, незалеоісиости, радости, смерти, чести; крови, любови, осени, соли, Руси і под. Таке написання цих слів пропонує й проект нової редакції українського правопису [Український правопис 1999: 120].

Ще до публікації проекту нової редакції українського правопису 1999 року як вітчизняні, так і закордонні мовознавці, зокрема А.Бурячок, А.Горняткевич, П.Чучка, Ю.Шевельов та інші, висловлювалися за „реабілітацію” давньої флексії Р. в. одн., до речі, форма і́мени була літературною нормою до 1945 року. У разі відновлення історичного закінчення Р. в. одн. -и іменників IV відміни, які приймають суфікс -ен-, відбудеться вирівнювання відмінкової парадигми цієї відміни, що сприятиме її цільності. Фонема /н/ перед закінченням -и перейде з розряду м’яких приголосних до твердих. Написання флексії -і в наведених словах та інші орфограми було запроваджено за тоталітарної доби для зближення українського правопису з російським.

В орудному відмінку однини голосні не чергуються, зате приголосні, попавши в оточення голосних і внаслідок прогресивної асиміляції приголосних, стають м'якими, подвоюються: пам'ятт-ю, сілл-ю, При-п'ятт-ю, мідд-ю, галузз-ю, Уманн-ю, подорожж-ю, але: радіст-ю, пристраст-ю, скатерт-ю, смерт-ю. Закінчення -ей у родовому відмінку множини властиве всім іменникам третьої відміни, крім мати, що має флексію -ів: постат-ей, галуз-ей,реч-ей, зустріч-ей.

У давальному, орудному та місцевому відмінках множини відповідно уніфіковані закінчення -ам (-ям), -оми (-ями), -ах (-ях): зустріч-ам, маз-ям, реч-ам, тін-ям, зустріч-ами, маз-ями, реч-ами, тін-ями, на зустріч-ах, на маз-ях, на реч-ах, на тін-ях.

Особливості відмінювання іменників четвертої відміни

Однотипністю відмінкових закінчень відзначаються іменники четвертої відміни. Різноманітності надають суфікси, які можуть у деяких іменниках то зникати (у знахідному й орудному відмінках), то вживати паралельно суфіксальну і безсуфіксну форми: телям, лошам, племенем і плем'ям — в орудному відмінку однини; тел-я, лош-а, плем'-я — у називному , знахідному й кличному відмінках однини. А такі іменники, як гусен-я, качен-я, цуцен-я, лосен-я, га-лчен-я, в усіх відмінках зберігають суфікси. У множині суфікси зберігаються теж в усіх іменників. Паралельні форми, омонімічні з називним чи родовим відмінками множини, допускаються у знахідному відмінку: годувати зайчат і зайчат-а, купувати цуценят і цуценят-а.

Лекція № 8

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
6. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
7. Автокореляційна характеристика системи
8. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
9. Альтернативні парадигми організаційного процесу
10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
11. Аплікація як вид образотворчої діяльності дошкільнят, його характеристика.
12. Архітектура СЕП та характеристика АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3

Переглядів: 4550