Поняття колективного договору та його роль у забезпеченні трудових відносин

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 2. Колективний договір

2.1.Поняття колективного договору та його роль у забезпеченні трудових відносин.

2.2. Сторони колективного договору та сфера його укладення.

2.3. Зміст і структура колективного договору.

2.4. Чинність колективного договору в часі і просторі.

2.5. Порядок укладення і підписання колективного договору.

2.6. Контроль за виконанням колективного договору та відповідальність за його порушення і невиконання.

У системі трудового права колективний договір виступає одним із основних інститутів галузі права, що включає в себе досить значну кількість правових норм різного рівня – як централізованого, так і локального.1 липня 1993 р. прийнято Закон України «Про колективні договори і угоди», яким встановлені правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угодз метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і роботодавців. На основі цього закону в новій редакції викладено главу II Кодексу законів про працю України.

Система правових норм, що утворюють інститут колективного договору, має загальне значення і забезпечує правове регулювання всієї сукупності суспільно-трудових відносин, які складають предмет трудового права. До сфери цього інституту можнавіднести лише норми трудового законодавства (КЗпП та ін.), а й норми законів, що регулюють й інші, крім трудових, відносини.

Колективний договір, якщо він прийнятий на конкретному підприємстві, виступає уже не як інститут трудового права, а як специфічний локально-правовий договір. Нормативність колективного договору випливає безпосередньо із змісту ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», в якій визначається, що останній укладається з метою регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Умови колективного договору поділяються на три групи:

ü інформативні;

ü зобов'язальні;

ü нормативні.

Інформативні умовимістять норми здебільшого централізованого законодавства зпитань оплати праці, робочого часу і часу відпочинку, охорони праціта ін. Перенесені з відповідних законодавчих актів і повторені в колективному договорі, ці норми фактично ніякої регулятивної функції не виконують і жодної додаткової юридичної сили при цьому не набувають. Але через те, що до роботи над колективним договором залучається по суті більшість найманих працівників, і оскільки ознайомитися з текстом колективного договору є значно більше можливостей, ніж з текстами відповідних правових актів, то згадані розділи колективного договору відіграють відповідну інформативну роль. Це і дало підстави іменувати такі умови колективного договору інформативними.

Зобов'язальні умови колективного договору - це взаємні зобов'язання сторін. Виходячи із загальних засад договірного регулювання, ця частина колективного договору є основною і визначальною в забезпеченні взаємних прав і обов'язків учасників договору. Вони є обов'язковими до виконання, і кожна із сторін має право вимагати від іншої належного дотримання своїх зобов'язань. Оскільки в усіх випадках стороною колективного договору виступають наймані працівники, то стосовно окремого працівника зобов'язання носить нормативний характер. Воно не є персоніфікованим, визначеним конкретному працівникові, а має загальне значення.

Нормативні умови колективного договору - це такі умови, в яких сторони на рівні підприємства встановлюють умови праці. Це можуть бути умови, що випливають з конкретизації окремих положень і статей Кодексу законів про працю. Разом з тимв колективному договорі можуть бути встановлені норми, які надають даткові, порівняно з централізованим законодавством, пільги і переваги (скорочений робочий час, додаткові оплачувані відпустки тощо). В усіх випадках при встановленні в колективному договорі таких норм важливо, щоб визначені ними умови не погіршували права найманих працівників порівняно з тими, що їм гарантовані централізованим законодавством.

3 огляду на наведене вище, колективний договір можна розглядати як локально-правовий договір, що містить норми, обов'язкові до виконання суб'єктами трудових та тісно пов'язаних з ними відносин на рівні підприємства.

Виходячи зі ст.1 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір – це локальний нормативно-правовий договір між роботодавцем і найманими працівниками, за допомогою якого забезпечується регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і роботодавців.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Суб’єкти трудових правовідносин	\|	Чинність колективного договору в часі і просторі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.