Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Контрольні питання

Резюме.

1. Розвиток капіталістичного способу виробництва в його мануфактурній формі спричинив до появи політекономічної науки, яка спроможна була проаналізувати нові економічні явища і дати конкретні рекомендації капіталістичним підприємствам і фірмам.

2. Оскільки мануфактурне виробництво являло собою вищий етап у розподілі праці і закономірно вело до фабричного виробництва. Тому одним з наріжних каменем економічної теорії Сміта була проблема поділу праці ьа його економічних наслідків.

3. Сміт розвинув трудову теорію вартості, довівши, що в основі кожного товару лежить кількість втіленої в нього праці. Вчений висунув ідею про натуральну і ринкову ціни товарів, Досліджував фактори ціноутворення.

4. Англійський вчений зробив великий крок у вивченні соціальної структури суспільства і одержані кожною із соціальниї груп населення доходів.

5. Розглядав проблеми прибутку і ренти.

6. Сформулював поняття основного і зворотнього капіталу.

7. Стояв на позиціях революційної буржуазії.

1. В чому полягає суть смітіанської метедології ?

2. В чому полягає трудової теорії вартості А.Сміта?

3. Як розглядає гроші А.Сміт ?

4. В чому полягає суть вчення А.Сміта про капітал?

5. Як освітлене питання заробітної плати в смітіанській політекономії ?

Тема 7. Економічні ідеї Давида Рікардо

Вивчивши цю тему, ви будете знати:

· якими були предмет і метод політекономії у трактуванні Д. Рікардо;

· що нового вніс мислитель у розвиток трудової теорії вартості та проблеми грошового обертання;

· в чому полягає вченння Д. Рікардо про ренту та заробітну платню.

Давид Рікардо.Однією з гігантських постатей науки політекономії був Д. Рікардо(1772-1823). Його роль в науці полягала в тому, що він по-перше був продовжувачем вчення А. Сміта, по-друге з ряду проблем пішов далі свого попередника і головним чином тому, що Д. Рікардо жив і працював тоді, коли в Англії на зміну мануфактурному виробництву прийшла машинна індустрія. Не випадково, що в своїй основній праці «Початки політичної економії та податкового обкладання» (1817) один із розділів він назвав «Про машини». Д. Рікардо виявив основний інтерес до різноманітних економічних проблем, результати дослідження яких були викладені в багатьох його працях. Це «Пропозиції на користь заощадливого і стійкого грошового обернення»(1803), «Три листи про ціну золота»(1809), «Висока ціна зливків – доказ знецінення банкнот»(1811), «Відповідь на практичні зауваження пана Бозанкета з приводу доповіді комітету про зливки»(1811).

В основу своєї теоретичної системи Рікардо поклав принцип визнання закону вартості, визначення вартості, витраченої на виробництво товару працею. Виходячи з цього, він зробив спробу подати всю теорію політичної економії, як єдність підпорядковану в кінцевому розрахунку закону вартості.

Для методології вченого було притаманне:

1. більш глибокий аналіз економічних явищ і процесісв, ніж у попередників;

2. він прагнув зробити економічну науку математично точною;

3. розумів значення матеріальних інтересів у процесі виробництва;

Розвиток сучасної йому економіки він розглядав як стихійний, так і об'єктивний процес, відстоюючи при цьому ідею об'єктивного економічного закону. Він, як і його попередники, віддавав пріоритет виробництву, і дежрело вартості шукав передусім у сфері виробництва. В теорії розподілу він зробив спробу охопити рух всієї економіки і розвинути ту точку зору, що була притаманою фізіократам. Рікардо прагнув показати динаміку виробництва і доходів в цілому;

4. вчений широко користувався методом логічної абстракції, даючи аналіз капіталізму в чистому виді.

В той же час він поклав початок, хоч і у недорозвиненій формі, метод сходження від абстрактного до конкретного. Справді, Рікардо починає дослідження з аналізу товару, його споживчої вартості, а потім розглядає різні економічні явища капіталізму під кутом зору їх відповідності чи невідповідності принципу трудової вартості. Це зіткнення із законом вартості конкретних відносин капіталістичного виробництва і є, по суті справи властива для Рікардо форма застосування методу сходження від абстрактного (товар, вартість) до конкретного (капітал, середній прибуток,заробітна плата).

Вчений, формулюючи висновки політичної економії, дав своєрідне визначення її предмету. В передмові до першого видання «Початків політекономії», він зазначав, що відтворені продукти є результатом сумісного прикладання праці, машин і капіталу, але розподіляються між землевласниками, капіталістами і робітниками нерівномірно. Виходячи з цього, він дійшов до висновку, що головне завдання політекономії полягає у визначенні законів, які розподілом цим повинні керувати.

Рікардо вважав, що політекономія це наука, що передусім виявляє закони розподілу суспільного багатства. Розробляючи теорію трудової вартості Д. Рікардо спирався на висновки Сміта і прагнув розвинути його погляди. Він більш чітко виявив два фактори товару: споживчу і мінову вартість і писав, що корисність, або споживна вартість є необхідною умовою мінової вартості, але не може бути її мірилом.

Особливий інтерес викликає точка зору Д. Рікардо щодо тієї ролі, яку відіграє рідкість товарів у процесі визначення їх вартості. Так, він виділяв деякі товари (рідкі статуї, старовинні картини, витримані вина), вартість яких визначається виключно їх рідкістю, бо ніякою працею не можна збільшити їх кількість, і тому вартість їх не може бути знижена з сили зростання пропонування. Вартість цих товарів вимірюється в залежності від заможності і прихильності покупця, але ці товари становлять лише незначну частку предметів куплі – продажу. Мінова вартість є завжди відносною і виявляється у певній кількості іншого товару або грошей. Вчений порушив питання про те, що поряд з міновою існує абсолютна вартість. Це субстанція вартості, тобто втілена в товарі кількість праці. Мінова вартість є єдино можливою формою абсолютної вартості.

Науковою заслугою Рікардо є заперечення тези Сміта про те, що вартість визначається витраченою працею лише в умовах простого товарного виробництва, а в капіталістичному суспільстві складається із сум реалізованих доходів. Таким чином вчений послідовно доводив, що в основі визначення вартості лежить витрачена праця.

Рікардо розрізнював натуральну і ринкову ціни. Першу він вважав виразом вартості, а другу пов'язував з відхиленням від неї під впливом попиту і пропозиції.

Вимоги свободи торгівлі в Англії за часів Д. Рікардо були прогресивним явищем. Але його теорія про автоматичне вирівнювання золота і цін спотворено відбивала дійсність. По-перше вона спиралася лише на кількісну теорію грошей і необгрунтовано стверджувала, що зміна кількості грошкй в країні прямо впливає на рівень цін. По-друге, золото поміж країнами пересувається не тільки під впливом відносних рівнів товарних цін, а є ще багато й інших економічних причин. Проте рікардова теорія грошей все ж зіграла важливу роль у розвитку економічної науки. Вона порушила багато питань, про які раніше існувало лише невиразне уявлення і значення яких дедалі зростало: про швидкість обертання грошей, «про попит на гроші», тобото фактори, що визначають потреби господарства в грошах, про роль розмінюваних паперових грошей, про механізм міжнародного руху золота і вплив товарних цін на торгові і платіжні баланси.

Поглиблення капіталістичних відносин у сільському господарстві, проблема аналізу відносин між власниками і орендарями землі – все це потребувало подальшого глибокого аналізу земельної ренти. Тому другий розділ своєї основної праці Д.Рікардо присвятив саме цьому питанню, прагнучи дослідити природу ренти та її динаміку. Він вважав, що рента – це та частка продукту землі, що сплачується землевласнику за користування первісними і непорушними силами природи, не включаючи відсотків на капітал, потрібний для обробки землі. Вчений зауважував, що закони, котрі регулюють рух ренти і прибутку, розрізняються поміж собою і дійшов висновку, що до виникнення приватної власності на землю, ренти як такої не існувало, бо земля була подарунком природи, тобто таким же як повітря, вода, гори, тощо.

Розглядаючи структуру орної землі, вчений справедливо підкреслював що вона неодинакова за якістю і за місцем розташування, і мінова вартість товару регулюється тією кількістю праці, що втілена в даний товар. Але ж при цьому треба враховувати таку обставину, що додаткова праця дає пропорційно менший дохід і вартість сировини підвищується тому, що витрачається більше праці, а не тому, що землевласникові сплачується рента. Вчений спостерігав і таку закономірність: рента збільшується найшвидше, коли виснажується земля, а зменшення капіталу країни знизить ренту, оскільки не будуть оброблятися гірші землі, хліб тоді стане значно дешевшим. На зниження ренти може вплинути поліпшення агрокультури та її техніки, що веде до здешевлення сільськогосподарської продукції. У своєму творі вчений аналізує і суть ренти з рудників і шахт. Він вважав, що вона має ту ж природу, як і земельна, і трактував як наслідок, а не причину високої вартості продукту шахт і рудників. Хоч Д. Рікардо не позбавився ще деяких фізіократичних поглядів на ренту, наприклад таких: «здатність землі давати додатковий продукт, є джерелом усього, чим володіють англійці», головним у його поглядах було те, що виникнення земельної ренти випливало з трудової теорії вартості. Вчений переконливо довів, що земельна рента є лише симптомом багатства, а не його створювачем, бо абсолютна родючість землі сама по собі не породжує її.

Привласнення ренти відбувається через механізм цін, вирішальне значення при цьому мають: відносна родючість, місцезаходження ділянок, сукупність їх віддаленості від ринку... Рікардо дійшов розуміння, що існує диференціальна рента 1, хоч і не сформулював це поняття. До важливих наукових досягнень Рікардо треба віднести й те, що він відрізняв капіталістичну ренту від феодальної і аналізував проблему ренти на засадах фермерського господарства капіталістичного типу, при чому він абстрагувався від пережитків докапіталістичних відносин і розглядав капіталістичну ренту у чистому вигляді, що відбивало стан господарських відносин у тодішній Англії, адже там аграрний капіталізм за XVI-XVIIIст. набув великого розвитку, і це спричинило до зникнення селянства і дрібної оренди. Він чітко розрізняв в орендній платні відсоток на капітал, що був інвестований землевласником, наприклад у господарські приміщення, осушення боліт, тощо, і власне ренту. Він вірно підкреслював, що земельна рента сплачується лише за землю, право її обробки. Вона ним трактувалася як різновид капіталістичних доходів фермерів. Окрім диференційної ренти 1 існує і диференційна рента 2. Але її Рікардо не помітив, гадаючи, що товаром є власне сама праця, він вважав, що ринкова ціна її (заробітна платня) визначається у своїй основі натуральною ціною і коливається навколо неї. Під натуральною ціною Рікардо по суті розумів вартість робочої сили, бо визначав її вартістю засобів існування робітника та його родини. Він розумів, що засоби існування залежать від рівня розвитку, норм і традицій, що склалися в даному суспільстві. Проте у нього простежується тенденція зводити натуральну ціну праці до фізичного мінімуму. Він вбачав прямий зв'язок між продуктами харчування, і передусім хліба, з розмірами заробітної платні і попереджував, якщо при зростанні ціни на хліб не підвищиться зарплата, робітники почнуть голодувати і вмирати.

У поглядах на заробітну платню Рікардо був прихильником Мальтуса, які зводилися до того, що заробітна платня робітників утримується на низькому рівні з сили природних законів, що мають загальне значення. Вони зводяться до того, що обмежена кількість землі починає відставати від здібності населення до розмноження, і тоді починає діяти сихійний механізм регулювання: заробітна платня стає нижче натуральної ціни праці, і це стримує зростання населення. Держава, на думку вченого, не повинна втручатися у формування ринку праці і надавати грошову допомогу неімущим верствам, бо це заважає дії натуральних законів і, допомагаючи утримувати бідняків на невиправдано високому матеріальному рівні, гальмуються процеси поліпшення добробуту найманих робітників в цілому.

На капіталістичному ринку відхилення цін є закономірним явищем. На тих підприємствах або галузях промисловості, де швидше впроваджується технічний прогрес і зростає продуктивність праці, вартість виробленого продукту зменшується, а ціна на певний час зберігається. Підприємці одержують значні прибутки. Для того щоб потіснити на ринку своїх конкурентів, ці капіталісти, якщо у цьому виникає потреба, можуть і зменшити ціни. Інші ж підприємці, котрі ще працюють по старому, змушені перебудуватися. Крім того у найбільш прибуткову справу починається перелив капіталу, і через деякий час, коли ринок насичується товарами, встановлюється середня ціна, а згодом вона може й знижуватися. У підсумку у кожній галузі прибуток виявляється пропорційним вартості витраченого капіталу. Тимчасове зростання цін вчений пояснював також підвищенням попиту, падінням вартості грошей, встановленням податків на товари першої необхідності.

У «Пропозиціях на користь заощадливого і стійкого грошового обертання» Рікардо розглядав ціну як грошовий вираз мінової вартості і припускав їх рух у зворотних напрямках, з цього приводу він полемізував зі своїм сучасником Мальтусом, про якого мова йтиме вище, і зауважував, що в умовах конкуренції ціна регулюється конкуренцією продавців і встановлюється на рівні натуральної ціни чи близької до неї, яка повинна гарантувати загальноприйнятну норму заробітної платні і прибутку. Під натуральною ціною в даному випадку вчений розумів ціну, при котрій задовольняється попит і одержується звичайний прибуток.

Мальтус стверджував, що попит і пропонування регулюють вартість, але це заперечував Рікардо. У листі до свого опонента від 9 грудня 1820року він писав, що сказати так — значить нічого не сказати. Мірою вартості є праця, витрачена на виробництво товарів, яка створює заробітну платню і прибуток. Крім живої праці у вартості товарів треба враховувати і колишню працю.

Сучасником Д.Рікардо був економіст Сей, який вважав, що вартість товарів залежить лише від їх «корисності». «Ступінь корисності не може бути мірою вартості» — писав Рікардо. Товар, що виробляється з більшими труднощами, буде завжди дорожчим, ніж товар, що виробляється з більшою легкістю навіть у тому випадку, якщо б усі люди одностайно вважали, що останній значно корисніший першого.

Великою заслугою вченого є й те, що він визнав проблему вартості головною для всіх інших питань товарного виробництва і в першу чергу капіталістичного. Він створив струнку теорію, яка давала основу для глибокого визначення законів не лише простого товарного виробництва, але й розвинутого капіталістичного ринкового господарства. Актуальним для сучасного розуміння ринкових відносин є розуміння Рікардо того, що повинно домінувати виробництво, а останнє слово залишається за виробниками товарів, хоч ціни можуть підвищуватися і понижуватися під впливом споживацького попиту, але вони повинні відшкодовувати виробничі і трудові витрати. Вчений виявляв роль витрат виробництва, але не зупинився на цьому. Це було лише етапом обгрунтування закону трудової вартості. За часів, коли ще так широко не застосовувався капітал, витрати зводилися лише до витрат самої праці, коли ж згодом почали використовуватися складні засоби виробництва включаючи верстати, машини, тощо, то витрачений на них капітал також перетворився на додатковий фактор вартості товару. Рікардо переконливо довів, що зростання продуктивності праці спричиняє до зменшення вартості товарів, і таким чином питання про її кількісне визначення набуло вірного вирішення. Вчений замислювався й з такої проблеми — чи залежить в умовах вільної конкуренції вартість товарів від відносної кількості праці, і довів, що капіталісти не можуть перекладати на ціну товарів приростання заробітної плати, а змушені жертвувати часткою прибутку. Рікардо виявив у цьому грошовому питанні наукову добропорядність, оскільки був чесним і добропорядним вченим.

Він зробив внесок і в теорію грошового обертання, яка мала б обслуговувати розвиток капіталістичного господарства. Ідеї Рікардо у певній мірі здійснювалися протягом XIXст, вони зводилися до:

стійке грошове обертання є найважливішою умовою зростання економіки;

така стійкість можлива лише на підставі золотого стандарту грошової системи;

золото в обертанні може бути в значній мірі або повністю замінене паперовими грошима, які стануть розмінними за твердим золотим паритетом, що дасть нації велику економію.

Вартість золотих грошей, як і усіх товарів, визначається витратами праці на їх виробництво, і товари, і гроші вводяться до обертання з певними вартостями. Рікардо виходить з того, що у конкретній країні може обертатися будь-яка кількість золота, що потрапила туди. У обертанні маса товарів просто стикається з масою грошей, і таким чином встановлюється товарна ціна. Якщо потрапило золотих грошей більше, то ціни вищі, якщо менше—нижчі. За часів Рікардо паперові гроші були ще нерозмінюваними, і тому вчений в грошах вбачав лише засіб обернення і не враховував усієї складності і різноманітності їх функцій. Він гадав, що його теорія грошей пояснює також й коливання в міжнародних економічних відносинах. Він міркував так: якщо в якійсь країні зосереджується дуже багато золота, то в ній підвищуються товарні ціни, стає вигідним довозити сюди товари із за кордону, у торгівельному балансі країни утворюється дефіцит, котрий доводиться сплачувати золотом. Золото покидає країну, ціни знижуються, приплив іноземних товарів припиняється і все приходить до рівноваги. Якщо в країні золота не вистачає, то все відбувається навпаки. Таким чином діє автоматичний механізм, що вирівнює торгові баланси і розподіляє золото поміж країнами. Звідси Рікардо робив висновки на користь свободи торгівлі. Нічого турбуватися, заспокоював вчений, якщо імпорт перевищує експорт товарів і золото залишає країну. Це не може бути підставою для обмеження імпорту. Просто в країні багато золота і надзвичайно високі ціни. Вільний імпорт допомагає їх понизити.

Резюме:

1. Рікардо зробив великий внесок у розвиток класичної англійської політекономії і багато в чому пішов далі свого попередника А. Сміта, оскільки на той час мануфактурний період англійського капіталізму поступився промисловому перевороту, наступив вік машинного виробництва, вік зрілості капіталістичних відносин.

2. Дослідження Рікардо були вершиною класичної політекономії. Основною заслугою вченого є подальший розвиток трудової теорії вартості і вимога, щоб усі категорії економічної науки були проаналізовані саме з цієї точки зору.

3.Рікардо, використовуючи метод логічної абстракції, простежив динаміку економічних явищ і процесів. Він дійшов висновку, що існують об’єктивні економічні закони, які діють у господарському житті суспільства і не залежать від волі і бажання людей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Контрольні питання	\|	Тема 8. Економічні ідеї першої половини ХІХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.