• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція на тему: Протосоціологічний період у розвитку соціології

Члени КМУ, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України, і при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать КУ та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили 2/3 депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Організація, повноваження і порядок діяльності КМУ, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

У відповідності з КУ правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судочинство в державі здійснюється Конституційним судом і судами загальної юрисдикції. Судові рішення є обов’язковими для виконання на всій території України (ст. 124 Конституції). Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

Органи судової влади посідають самостійне місце у системі розподілу влади і діють незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Суди від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя з метою поновлення порушеного права і справедливості шляхом застосування заходів державного примусу до осіб, які посягають на інтереси, що охороняються законом.

Суди є незалежними. Будь-яке втручання у здійснення правосуддя забороняється. Суди у своїй діяльності підкоряються тільки Конституції та законам.

Основні завдання судової влади в Україні:

-- Здійснювати судовий захист від посягань на честь і гідність, життя та здоров’я, свободу і майно громадян.

-- Зміцнення законності та правопорядку у державі.

-- Охорона від посягань на власність, соціально-економічні, громадянські, політичні права і свободи громадян.

-- Запобігання у вчиненні злочинів та інших правопорушень.

Основні принципи здійснення правосуддя в Україні:

· правосуддя здійснюється тільки судом;

· виборність суддів та народних засідателів;

· колегіальність;

· незалежність при розгляді справ і прийнятті рішень;

· недоторканість та соціальний захист суддів;

· незмінюваність суддів;

· підпорядкування суддів тільки закону;

· рівність громадян перед законом і судами;

· розгляд справ в усіх судах усний, відкритий;

· гласність судочинства;

· змагальність і забезпечення рівноправності сторін;

· неупередженість суддів.

Суддя – носій судової влади, який здійснює правосуддя незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в судах всіх рівнів. У своїй діяльності судді є незалежними, підкоряються тільки законові. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше.

До професійного судді у статті 127 Конституції України ставляться такі вимоги:

· не може мати представницький мандат;

· не повинен належати до будь-якої політичної партії та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності;

· не може займатися іншою оплачуваною та підприємницькою діяльністю, крім наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України:

· не молодший 25 років,

· який має вищу юридичну освіту,

· стаж роботи у галузі права не менше як 3 роки,

· проживає в Україні не менш як 10 років,

· володіє державною мовою.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.

Конституційний Суд України забезпечує відповідність законів, інших нормативних актів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, а також охорону конституційних прав і свобод людини і громадянина. Основна мета Конституційного Суду України – забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України. Правове регулювання діяльності Конституційного Суду України Конституцією України (ст. ст. 147-153) та законом України "Про Конституційний Суд України" (3. 06. 1992 р.)

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституція України ст.147 зазначає, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Ст. 48 КУ нашої держави визначає склад, порядок формування Конституційного суду, вимоги до його суддів.

Конституційний суд складається з 18 суддів, по 6 суддів з яких призначають Президент України, ВРУ та з’їзд суддів України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний строк. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один 3-річний строк.

На суддів КСУ поширюються гарантії незалежності та недоторканності, загальні підстави звільнення суддів з посади та вимоги щодо несумісності.

Повноваження Конституційного Суду України:

-- вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Автономної Республіки Крим. Ці питання розглядаються: за зверненнями Президента України; не менш як 45 народних депутатів України; Верховного Суду України; Уповноваженого ВРУ з прав людини; Верховної Ради АРК.

-- офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З вище вказаних питань Конституційний Суд ухвалює рішення, які є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

-- Конституційний Суд України за зверненням Президента або Кабінету Міністрів України дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість.

-- за зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визначаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституція України статтею 125 заклала юридичну базу становлення та розвитку системи судів в Україні і законодавства з питань організації та діяльності судів загальної юрисдикції.

Конституція не дає повного визначення судової системи і зазначає лише, що найвищим судовим органом системи судів загальної юрисдикції є Верховний Суд. Згідно з Основним Законом нашої держави система загальних судів будується за принципами територіальності та спеціалізації.

Територіальний принцип побудови судової системи означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які можуть збігатися з адміністративно-територіальними одиницями, але можуть і не збігатися з ними.

Спеціалізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій сприяє поглибленому знанню суддями окремих галузей законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів і надійнішому захисту прав та свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб. За чинним законодавством (Закон України від 7 лютого 2002 р. “Про судоустрій”) як спеціалізовані суди діють адміністративні й господарські місцеві суди, а у Верховному Суді діють спеціалізовані судові палати у цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справах, військова судова колегія.

1. Основною ланкою системи загальних судів є місцеві:районні (міські) суди, військові суди гарнізонів, господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Місцеві суди – суди першої інстанції. (Суд першої інстанції – це суд, який розглядає будь-яку справу і вирішує її своїм вироком, рішенням чи постановою). Вони розглядають переважну більшість цивільних, кримінальних та адміністративних справ.

2. Необхідність запровадження апеляційного та касаційного порядку перевірки законності й обґрунтованості судових рішень обумовлює створення системи апеляційних та вищих спеціалізованих судів – судів другої інстанції. (Суд другої інстанції – суд, що розглядає справи за апеляційними скаргами чи касаційними поданнями і перевіряє правильність вирішення справи судом першої інстанції, що ще не вступило в законну силу).

Апеляційні суди створені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та у Військово-Морських Силах на базі діючих Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних та інших прирівняних до них судів. Ці суди згідно з процесуальним законодавством повинні перевіряти законність і обґрунтованість рішень районних (міських) судів в апеляційному та касаційному порядку. Вони мають також розглядати як перша інстанція окремі категорії справ, віднесені законом до їхньої компетенції.

Вищі спеціалізовані суди є касаційною інстанцією щодо спеціалізованих судів нижчої ланки (місцевих та апеляційних судів).

3. Конституційною нормою закріплено, що найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд, у компетенції якого переглянути будь-яке рішення судів нижчих ланок. Верховний Суд діє у складі Пленуму Верховного Суду і спеціалізованих судових палат з окремих категорій справ.

Конституція України забороняє створення будь-ким надзвичайних і особливих судів. Практика створення позасудових органів не сумісна з принципом законності й призводить до порушення прав і свобод громадян, незаконних політичних репресій, що недопустиме в умовах демократичного суспільства.

Господарські суди – органи, створені за взаємною згодою сторін або компетентними органами для вирішення спорів (справ), що виникають між юридичними особами (незалежно від форм власності та організаційних форм) з майнових питань і пов’язаних з ними немайнових відносин. Господарські суди: Вищий господарський суд України; Господарський суд Автономної Республіки Крим; обласні господарські суди; господарські суди м. Києва та м. Севастополя. Можуть утворюватися й інші ланки господарських судів (міські, міжрайонні, районні господарські суди).

Поняття про самоврядування. Органи місцевого самоврядування в Україні

Сучасну демократичну, соціальну, правову державу неможливо уявити без повноцінної системи місцевого самоврядування. Адже якою б не була державна влада в центрі, вона ніколи не стане ефективною, якщо не буде оптимально організованою на місцях.

Самоврядування – це територіальна самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або через обрані ними державні або суспільні органи всіх питань місцевого життя на основі законів та власної фінансової і економічної бази.

Конституція України визначає концептуальні основи місцевого самоврядування в Україні. Стаття 140 Конституції стверджує, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Територіальна основа місцевого самоврядування -- село (сільрада), селище, місто. Райони у містах з районним поділом є складовою частиною місцевого самоврядування міст. Первинні суб’єкти місцевого самоврядування є територіальні колективи громадян, які проживають у селах (сільрадах), селищах, містах. Територіальні колективи громадян здійснюють свої повноваження безпосередньо та через органи, які вони обрали. Відповідно до статті 5 Закону України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні", крім територіальних громад, система місцевого самоврядування включає:

n сільську, селищну, міську раду (представницькі органи місцевого самоврядування);

n сільського, селищного, міського голову;

n виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (виконавчі комітети);

n районні та обласні ради (представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст);

n органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети жителів).

Матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування згідно з статтею 142 Конституції України становлять:

n рухоме і нерухоме майно;

n доходи місцевих бюджетів та інші кошти;

n земля і природні ресурси, що є у власності територіальних громад;

n об’єкти спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Формами безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальними колективами є:

n референдуми;

n загальні збори (сходи) громадян населеного пункту;

n інші способи участі громадян в обговоренні та вирішенні питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування.

Основні повноваження органів місцевого самоврядування (ст. 144):

n управляють майном, що є в комунальній власності;

n затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання;

n затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць та контролюють їх виконання;

n встановлюють передбачені законом місцеві податки та збори;

n забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;

n здійснюють інші повноваження, встановлені чинним законодавством.

Органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Загальні засади формування органів місцевого самоврядування та обрання його головних посадових осіб визначає стаття 141 Конституції України. Депутатів, які входять до сільської, селищної, міської ради, обирають жителі відповідної територіальної одиниці на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Територіальні громади обирають також відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Сільські, селищні, міські ради можуть мати свої виконавчі органи, які безпосередньо організовують реалізацію рішень відповідної ради, утворюються нею, підзвітні і підконтрольні їй. Виконавчий орган ради очолює її голова.

До питань компетенції сільських, селищних, міських рад, які вирішують тільки на пленарних засіданнях рад, належать: затвердження регламенту ради; утворення виконавчого комітету ради; розгляд запитів депутатів; встановлення місцевих податків і зборів; прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; прийняття рішень щодо випуску місцевих позик; ряд інших, передбачених статтею 25 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".

Сільські, селищні та міські Ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Обласні та районні ради є органами, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст відповідного регіону. Вони не мають своїх виконавчих органів. Голову районної та голову обласної ради обирає відповідна рада він очолює виконавчий апарат ради, який головним чином має забезпечувати організацію роботи цих рад. Функції виконавчих органів рад здійснюють відповідні місцеві державні адміністрації (відбувається делегування окремих функцій місцевого самоврядування органам виконавчої влади).

План:

1. Протосоціологічні погляди античних мислителів

2. Протосоціологічні погляди в середньовіччі

3. Протосоціологічні погляди доби Відродження

4. Протосоціологічні погляди епохи Просвітництва

Охоплює проміжок часу від античної доби до початку XIX ст. Джерела історії соціологічних знань сягають сивої давнини, коли з'являються перші уявлення про світ і людину в ньому, суспільство, виникають ідеї і формуються теорії про суспільне життя, соціальні процеси, розвиток людської культури. З розвитком суспільства, еволюцією процесів самопізнання та осмислення людиною соціальних явищ і процесів зростає потреба у соціологічних знаннях. Поступово, збагачуючись історичним досвідом, стають складнішими і досконалішими погляди вчених, так само як ускладнюється і вдосконалюється сам процес пізнання та його об'єкт.

Читайте також:

1. I період – адаптаційний.
2. I. Грецький період (друга половина VII — середина
3. III.Цілі розвитку особистості
4. III.Цілі розвитку особистості
5. III.Цілі розвитку особистості
6. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
7. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
8. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
9. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
10. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
11. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
12. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.

Переглядів: 613