• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стаття 458. Право на наукове відкриття

1. Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

2. Право на наукове відкриття засвідчується дипломом та охороняється у порядку, встановленому законом.

1. Автор наукового відкриття відповідно до чинного законодавства не має, а враховуючи особливості змісту наукового відкриття, і не може мати виключних майнових прав інтелектуальної власності на встановлені ним закономірності, властивості або явища матеріального світу. Наукові відкриття як результати пізнання матеріального світу з моменту їх опри­люднення стають суспільним надбанням і можуть вільно використову­ватися кожною зацікавленою особою. Отже, право на використання нау­кового відкриття не може належати виключно одній особі, навіть автору наукового відкриття. Водночас за автором наукового відкриття визнається право авторства на наукове відкриття, пріоритет наукового відкриття, право на назву наукового відкриття, включаючи і право надання науко­вому відкриттю імені автора або спеціальної назви за його бажанням. Крім зазначених особистих немайнових прав інтелектуальної власності логіч­но було б, щоб автору належали і інші особисті немайнові права інтелек­туальної власності, наприклад, право перешкоджати будь-якому посяган­ню на наукове відкриття, здатному завдати шкоди честі та репутації його авторові, що повинно було б знайти своє закріплення на законодавчому рівні.

Сама природа наукових відкриттів виключає визнання за їхніми авто­рами монопольних прав на них. Проте особи, які зробили наукове відкрит­тя, вправі претендувати на визнання та заохочення їхніх наукових заслуг суспільством. Тобто права на матеріальне чи моральне заохочення (вина­городу, пільги тощо) також можуть бути передбачені в законодавстві. На­приклад, згідно з Положенням у колишньому СРСР автор наукового відкриття одночасно з державною реєстрацією прав на нього та видачею диплома на наукове відкриття набував право на винагороду, її розмір визна­чався з урахуванням важливості наукового відкриття в сумі до 5000 рублів за наукове відкриття, незалежно від кількості авторів, яка і на той час не була реальною винагородою за багаторічну інтелектуальну, творчу діяльність. Ця винагорода виплачувалася авторам незалежно від одер­жання ними авторського гонорару за твір, в якому викладена суть наукового відкриття, виплати різних премій, а також очікуваного ефекту від використання наукового відкриття в наукових дослідженнях і народно­му господарстві. У разі смерті автора право на винагороду переходило до його спадкоємців. Крім цього, авторам наукових відкриттів надавалась низка пільг і переваг. Приміром, вони могли публічно захистити свої на­укові відкриття як кандидатські і докторські дисертації, їм могли при­суджуватися Державні премії та присвоюватися почесні звання. Автори наукових відкриттів мали право на додаткову житлову площу в держав­ному житловому фонді. Серед наданих авторам прав інтелектуальної власності на наукові відкриття найважливішим є право авторства. Воно має ту саму суть, що і право авторства на твори науки, літератури і мис­тецтва або винаходи, корисні моделі та промислові зразки (див. комен­тар до ст. 423 ЦК України). Тобто фізичній особі, яка зробила наукове відкриття, гарантується право визнаватися його автором. Таке право має абсолютний і виключний характер. Воно діє стосовно всіх інших осіб і ніхто, крім особи, яка зробила наукове відкриття, не може претендувати на ав­торство щодо цього наукового відкриття. Право авторства є особистим немайновим правом інтелектуальної власності і не може бути відчужене за життя автора або перейти до спадкоємців після його смерті, тобто воно діє безстроково.

2. Частина друга коментованої статті ЦК України зазначає, що право інтелектуальної власності на наукове відкриття виникає на підставі дер­жавної реєстрації. Цей юридичний факт засвідчується виданням охорон­ного документа — диплома на наукове відкриття. Диплом визнає резуль­тат наукової творчості науковим відкриттям, визначає авторство особи, що зробила наукове відкриття, встановлює пріоритет наукового відкриття. Якщо наукове відкриття зроблено у зв'язку із виконанням службових обо­в'язків, право інтелектуальної власності на нього все одно належить його авторові. Згідно з Положенням у колишньому СРСР установі, де працю­вав автор наукового відкриття, видавалося свідоцтво, яке засвідчувало, що це наукове відкриття зроблено в цій установі. Правова охорона нау­кового відкриття, згідно з нормою коментованої статті ЦК України, здійснюється у порядку, встановленому законом. Проте ані коментована стаття ЦК України, ані Глава 38 ЦК України не закріплюють особливос­тей набуття правової охорони такого об'єкта права інтелектуальної як нау­кове відкриття, а також не встановлюють особливостей захисту прав інте­лектуальної власності на наукові відкриття в разі їх порушення. Виходячи зі змісту коментованої статті ЦК України можна дійти висновку, що пи­тання, пов'язані як з набуттям, так і захистом права інтелектуальної влас­ності на наукові відкриття вирішуються на загальних цивілістичних заса­дах, закріплених ЦК України. Скажімо, у разі оспорення авторства на наукове відкриття особи, зазначеної як його автор у дипломі на наукове відкриття, ця особа або її спадкоємці мають право звернутися до суду за захистом свого порушеного або оспореного права. Суду підвідомчі й інші спори, пов'язані з правами на наукове відкриття, наприклад, про визнання особи співавтором або про вилучення із кола співавторів особи, яка раніше була зазначена у дипломі на наукове відкриття як його автор. У разі пору­шення права авторства на наукове відкриття або права на ім'я автор вправі вимагати через суд поновлення свого порушеного права, а також припи­нення дій, що порушують його права, або обрати інший спосіб захисту своїх прав, передбачений ЦК України. Відносини щодо права інтелектуальної власності на наукове відкриття доцільно врегулювати спеціальним зако­ном. Такий закон має містити визначення критеріїв придатності для на­буття права інтелектуальної власності на наукове відкриття; норми щодо надання правової охорони науковому відкриттю, включаючи порядок по­дання заявки на видачу диплома на наукове відкриття та порядок його ви­дачі, здійснення наукової експертизи заявки, державної реєстрації права інтелектуальної власності на наукове відкриття та публікації відомостей про нього; норми, які встановлювали б особливості захисту права інтелек­туальної власності на наукове відкриття тощо.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Відкриття і подолання схоластичного світогляду
4. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
5. V. Класифікація і внесення поправок
6. А. Правобережну Україну.
7. А/. Право власності.
8. Аграрне право
9. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
10. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 1630