• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття страхування

ПЛАН

2. Правовідносини у сфері страхування

3. Договір страхування

Страхування— це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), пов’язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Систему нормативно-правових актів, що регулюють страхування у сфері підприємницької діяльності, складають: ГК (статті 352—355), ЦК (статті 979—999), закони України «Про страху¬вання»,

Поло¬ження про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ве-дення державного реєстру (гтрпупцдьдіиаересдраішвдий^ройе^ рів, затверджене розпорядженням Держфінпослуг від 28 трав¬ня 2004 р. № 736; розпорядження Держфінпослуг від 19 липня 2006 р. № 6021 «Про затвердження Порядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; розпорядження Держфінпослуг від 7 грудня 2006 р. № 6504 «Про затвердження Порядку ліквідації філій страховиків-нерезидентів» та ін.

2. Правовідносини у сфері страхування

Правовідносини у сфері страхування— це вид цивільно- правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Учасниками страхових правовідносин - це страховики, страхувальники, страхові посередники, а також державні органи, що здійснюють нагляд за страховою діяльністю.

Суб’єктами страхових правовідносин є страховик та страхувальник.

Відповідно до ст. 2 Закону «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» від 31 травня 2007 р. забороняється здійснювати страхову діяльність на території України страховиками-нерезидентами, крім таких видів страхової діяльності:

- виключно із страхування ризиків, пов’язаних з морськи¬ми перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи супутники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транс¬портуються, та (або) транспортним засобом, яким вони транс¬портуються, та (або) будь-яка відповідальність, що виникаеу зв’язку з таким транспортуванням товарів;

— перестрахування;

— страхове посередництво, таке як брокерські та агентські операції стосовно; перестрахування, виключно із страхуванням ризиків, пов’язаних з морськими перевезеннями, комерційною авіацією, запуском космічних ракет і фрахтом (включаючи су¬путники), у разі, якщо об’єктом страхування є майнові інтереси, пов’язані з товарами, які транспортуються, та (або) транспорт¬ним засобом, яким вони транспортуються, та (або) будь-яка від¬повідальність, що виникає у зв’язку з таким транспортуванням товарів;

— допоміжні послуги із страхування, такі як консультаційні послуги, оцінка актуарного ризику та задоволення претензій.

Відповідно до ст. 13 Закону страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об’єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить законодавству України. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю.

Об’єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію об’єднань страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Уповноважений орган.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, та страховики, яким дозволено займатися страхуванням морських ризиків, зобов’язані утворити Авіаційне страхове бюро та Морське страхове бюро, які є юридичними особами, що утримуються за рахунок коштів страховиків.

Відповідно до ч. З ст. 353 ГК страхувальниками визнаються учасники господарських відносин, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до закону.

Діяльність на ринку страхових послуг здійснюють також страхові посередники, які провадять свою діяльність згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 р. № 1523.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери,страхові агенти.

Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні.

Страхові брокери — юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — громадяни, які зареєстровані у встанов¬леному порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не ма¬ють права отримувати та перераховувати страхові платежі, стра¬хові виплати та виплати страхового відшкодування.

Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від сво¬го імені на підставі брокерської угоди із страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Дозволяється здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання нею вимог щодо здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера.

Страхові агенти— громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Посередницька діяльність на території України з укладання договорів страхування з іноземними страховиками не допускається, крім договорів перестрахування з дотриманням вимог гт. 30 Закону, які стосуються умов забезпечення платоспроможності страховиків.

Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Об'єктами страхування у сфері господарювання можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладанні договору страхування відповідно до законодавства.

У сфері підприємництва видами добровільного страхування можуть бути страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту); страхування інвестицій; страхування фінансових ризиків; страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій та ін.

Обов’язкові види страхування запроваджуються законами України і мають бути включені до Закону «Про страхування». Забороняється здійснення обов’язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

У сфері підприємництва здійснюються такі види обов’язкового страхування: страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не перед-

бачено такою угодою; страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції»; страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування; страхування будівельно-монтажних робіт забудовником відповідно до Закону України «Про фінансово- кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю; страхування майна, переданого у концесію.

3. Договір страхування

Надання послуг щодо страхування здійснюється на підставі договору страхування. Згідно зі ст. 354 ГК за договором страхування страховик зобов’язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Форма договору— письмова, різновидом якої у сфері стра-хування може бути страхове свідоцтво (поліс, сертифікат). Відповідно до ст. 981 ЦК у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір вважається нікчемним.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Істотні умови договору, предмет договору; страховий випадок; розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума); розмір страхового платежу і строки його сплати; строк договору та інші умови, визначені актами законодавства.

Законом «Про страхування» (далі — Закон) передбачені обов’язки страховика і страхувальника.

Згідно зі ст. 20 Закону страховик зобов’язаний ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування, протягом двох робочих днів після отримання відомостей про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, та в порядку, визначеному законом і договором, відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування, не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім встановлених законом випадків.

Згідно зі ст. 21 Закону страхувальник зобов’язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у встановленому договором розмірі, при укладанні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику, при укладанні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об’єкта, який страхується (невиконання цього обов’язку тягне нікчемність нового договору страхування), вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшенню, повідомити страховика про настання страхового випадку у встановлений договором строк.

Законом встановлені порядок і умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сер-

тифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари — особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами-чинного законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

За певних підстав страхувальнику може бути відмовлено у страхових виплатах або страховому відшкодуванні. Згідно зі ст. 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхо¬вого випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Ква¬ліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладе¬но договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою осо¬бою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомос¬тей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збит¬ків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настан¬ня страхового випадку без поважних на це причин або створен¬ня страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 28 Закону дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

— закінчення строку дії;

— виконання страховиком зобов’язань перед страхувальну

— несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред’явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

— ліквідації страхувальника — юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 22, 23 і 24 Закону;

— ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

— прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

— в інших випадках, передбачених законодавством України.

Запитання для самоконтролю

1. Які нормативно-правові акти регулюють страхову діяльність?

2. Які характерні ознаки страхової діяльності?

3. Що таке страхування?

4. Чи може здійснюватися страхова діяльність індивідуальними підприємцями?

5. Хто є учасниками страхових правовідносин?

6. В яких організаційно-правових формах можуть створюватися страхові компанії?

7. Які види страхування використовуються у сфері підприємництва?

8. Які види господарської діяльності підлягають обов’язковому страхуванню?

9. Які умови договору страхування належать до істотних умов?

10. Який орган здійснює функції державного нагляду за страховою діяльністю?

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудит розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням.
10. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
11. Базове поняття земле оціночної діяльності.
12. Базові поняття

Переглядів: 840