Від Вестфальського мирного договору 1648 р. до Віденського конгресу 1815 р.

Від падіння Римської імперії до Вестфальського мирного договору 1648 р.

Міжнародне право у середньовічній Європі зазнало значного впливу католицької церкви та римського права, однак за своєю сутністю воно мало чим відрізнялося від міжнародного права, що регулювало стосунки між рабовласницькими державами. Єдиного міжнародного права, загального для всіх не існувало, утворилося кілька центрів міжнародних відносин у Західній Європі, Візантії, арабських халіфатах, Індії та Китаї. Поступово Європа стає центром міжнародних відносин та міжнародного права. Виникають погляди про необхідність відмови від війни як способу розв’язання міждержавних спорів, про необхідність правового регулювання воєн, вільний характер світового океану. Цікавим є той факт, що ще у XV ст. чеський король Іржі Подебрат висунув ідею про утворення єдиного союзу європейських держав та організації колективної безпеки у Європі. В цей час продовжують розвиватися право міжнародних договорів, дипломатичне та консульське право.

На завершення другого етапу склалися такі основні положення міжнародного права:

· Світовий океан має бути вільним для судноплавства всіх держав.

· Кожна держава володіє суверенітетом.

· Ведення війн має підпорядковуватися певним правилам і звичаям.

· Деякі держави можуть не брати участь у війнах, а зберігати нейтралітет.

Міжнародне право розвивається під впливом здобутків першого етапу, філософських поглядів Нового Часу, ідей природного права, котрі знайшли своє закріплення в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. та Конституціях Франції 1791 та 1793 рр. Найбільший вплив на тогочасне міжнародне право справила робота Гуго Гроція “Про право війни та миру”, у якій він розглядав міжнародне право як право, засноване на звичаях та угодах держав, не заперечуючи, проте, і ролі природи та божественних законів як джерел права.

Вестфальський мирний договір 1648 р. заклав основи класичного міжнародного права. Цим договором встановлювалася система Європейських держав, їхні кордони, принцип політичної рівності, закріплювалося право держав на територію і територіальне верховенство, на рівноправ’я європейських держав незалежно від державного ладу та панівної релігії. На цьому ж етапі відбуваються так звані великі географічні відкриття та колонізація Європою країн Африки, Азії, Америки. Саме відтоді і донині міжнародне право залишається євроцентричним, а європейські цінності набули універсального характеру. Євроцентричність спричинила низку різнопланових наслідків для історичного та сучасного розвитку й функціонування міжнародного права, з одного боку, сприяючи його єдності, з іншого, ускладнивши сприйняття та усвідомлення його цінності неєвропейськими цивілізаціями.

Цей етап ознаменувався такими здобутками міжнародного права:

· Народ розглядається як джерело влади в державі. Звідси змінюються уявлення про державну територію. Якщо в епоху феодалізму це була приватна власність монарха, то тепер територія набуває публічно-правого статусу.

· До міжнародного права входить поняття прав людини як основної, універсальної цінності.

· Остаточно формується принцип свободи відкритого моря.

· Відбувається активний розвиток дипломатичного права.

· Сформувалися основні уявлення про міжнародно-правове визнання.

· З’явилося поняття постійно нейтральних держав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Від часу виникнення перших держав до падіння Римської імперії (476 р.).	\|	Від Віденського конгресу 1815 р. до наших днів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.