Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Представництва держав у міжнародних організаціях та на міжнародних конференціях

Правовий статус представництв держав у міжнародних міжурядових організаціях універсального характеру (ООН, МАГАТЕ тощо) та на скликаних цими організаціями конференціях визначається Віденською конвенцією про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., установчими документами цих організацій, зокрема Статутом ООН 1945 р. та Статутом МАГАТЕ 1956 р., а також міжнародними договорами, безпосередньо спрямованими на врегулювання питань дипломатичних відносин держав та міжнародних організацій, наприклад, Конвенцією про привілеї та імунітети Об’єднаних Націй 1946 р., Конвенцією про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН 1947 р., Угодою про привілеї та імунітети МАГАТЕ 1959 р. і т.п.

Держави, які є членами міжнародної організації, можуть утворювати постійні представництва при міжнародних організаціях, делегації для участі у роботі органу міжнародної організації та делегації для участі у проведенні міжнародної конференції, що скликається цією організацією. Держави, які не є членами міжнародної організації, відповідно можуть призначати постійну місію спостерігача, делегацію спостерігача в органі та делегацію спостерігача на конференції.

Виділяються наступні функції постійного представництва держави у міжнародній організації:

· забезпечення представництва надсилаючої держави при міжнародній організації;

· забезпечення участі надсилаючої держави у діяльності міжнародної організації;

· підтримання зв’язків між надсилаючою державою та міжнародною організацією;

· захист інтересів надсилаючої держави у відносинах з міжнародною організацією;

· ведення переговорів з міжнародною організацією та в її межах;

· з’ясування діяльності міжнародної організації та повідомлення про неї уряду надсилаючої держави;

· сприяння співробітництву з міжнародною організацією та іншими державами в її межах.

Штат постійного представництва держави при міжнародній організації або надісланої нею делегації може включати голову представництва (делегації), дипломатичний, адміністративно-технічний та обслуговуючий персонал. Надсилаюча держава може призначити одну і ту ж особу в якості представника при одній чи декількох міжнародних організаціях, а також призначити голову представництва в якості одноосібного представника держави. Крім того, дві чи декілька держав можуть надіслати спільне представництво чи спільну делегацію.

Голова постійного представництва чи делегації, а також їх персонал мають такі ж привілеї та імунітети, як голова та персонал дипломатичного представництва. Ці привілеї та імунітети мають гарантуватися як міжнародною організацією, так і державою перебування міжнародної організації.

Специфікою правового статусу голови та персоналу постійного представництва та делегації є те, що на їх призначення не вимагається агреман ні держави перебування міжнародної організації, ні самої міжнародної організації, вони не можуть бути оголошені небажаними особами (persona non grata), крім того, держава перебування не може застосовувати реторсії та інші дії на принципах взаємності.


Читайте також:

  1. II Державна дума
  2. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
  3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  5. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
  6. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
  7. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
  8. Автономні утворення у зарубіжних державах
  9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  10. Адміністративне право і державне управління.
  11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  12. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах




Переглядів: 1108

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Торгівельні представництва | Види та форми міжнародно-правової відповідальності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.