Правовий режим внутрішніх, територіальних та архіпелажних вод, а також прилеглої зони

Внутрішні морські води – це частина території прибережної держави, яка представляє собою водний простір, розташований між береговою лінією і вихідними лініями, від яких обчислюється ширина територіальних вод.

До внутрішніх вод прибережної держави належать:

· морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря;

· води портів, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, що найбільше виступають у бік моря;

· води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать прибережній державі, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морських миль[14];

· води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що історично належать прибережній державі.

Правовий режим внутрішніх морських вод визначається як міжнародно-правовими актами, так і внутрішнім законодавством, оскільки внутрішні води є повноцінною територією держави. Винятково законами держави визначається порядок мореплавання і риболовства в територіальних водах. Іноземцям заборонено займатися в них будь-якими промислами чи дослідною діяльністю без спеціального дозволу.

Прибережна держава визначає порядок заходу іноземних суден до внутрішніх вод, правила їх перебування в цих водах. Як правило, цей порядок має дозвільний характер (крім випадків вимушеного заходу внаслідок стихійного лиха, а також заходу до вод відкритих портів). Однак держава не має права стягувати з іноземного судна плату за перебування в порту, плата може стягуватися лише за конкретні послуги, наприклад лоцманську проводку, ремонтні роботи тощо. При цьому на цивільні (невійськові) судна розповсюджується цивільно-правова юрисдикція прибережної держави (органи судової влади може розглядати позови проти іноземних суден, можуть затримувати судно в інтересах забезпечення позову), адміністративна ( в плані здійснення санітарного, митного, міграційного контролю) та кримінальна (хоча, як правило, якщо злочин, вчинений на іноземному судні, не зачіпає інтересів прибережної держави, і її правоохоронні органи не втручаються в справу).

Військові кораблі іноземних держав вони можуть заходити у внутрішні води держав за наявності дозволу, за запрошенням або з попереднім повідомленням (в залежності від міжнародних домовленостей та вимог національного законодавства). Вони користуються недоторканністю і не підпадають під юрисдикцію прибережної держави, однак теж повинні додержуватися законів і правил, встановлених прибережною державою. У випадку їх порушення судном або членом екіпажу судно може бути примушене залишити внутрішні та (або) територіальні води держави.

Територіальне море (або територіальні води) – це морський пояс, який розташований вздовж берега, а також за межами внутрішніх (а для держав-архіпелагів – архіпелажних вод), на який розповсюджується суверенітет прибережної держави.

Дотериторіального моряналежать прибережні морські води шириною до 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах прибережної держави, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують точки, які найбільш виступають в бік відкритого моря.

Вихідною лінією для вимірювання ширини територіального моря є лінія найбільшого відпливу вздовж берега. Якщо берегова лінія нерівна, хвиляста, або поблизу берега є значна кількість островів, то вихідна лінія з’єднує точки, що найбільш виступають в бік відкритого моря. Протягом ХІХ – початку ХХ ст. склалася звичаєва норма, згідно з якою ширина територіального моря може коливатися від 3 до 12 морських миль. На рівні договору питання про межу територіального було вперше вирішене у конвенції 1982 р., яка встановила, що кожна держава має право встановлювати ширину територіального моря не більш як 12 морських миль.

Зовнішня межа територіальних вод є морським державним кордоном відповідної держави. Суверенітет прибережної держави розповсюджується як на морський простір територіальних вод, так і на надра морського дна в їх межах та на повітряний простір над ними. Однак суверенітет держави обмежується щодо права іноземних морських суден користуватися мирним проходом через територіальні води інших країн.

Мирний прохід – це плавання суден з метою перетнути територіальне море без заходу до внутрішніх вод або пройти у внутрішні води чи вийти з них.

Прохід вважається мирним, якщо іноземне судно не порушує мир, порядок і безпеку прибережної держави. Прохід має бути безперервним, зупинки та стоянки можливі тоді, коли вони є звичайними за умовами плавання, або стали результатом дії непереборної сили, чи коли необхідно надати допомогу. Підводні човни мають проходити у надводному стані. Прибережна держава має право тимчасово призупинити прохід у разі коли це необхідно з міркувань безпеки, однак таке призупинення має стосуватися суден всіх іноземних держав без дискримінації.

Іноземні судна при здійсненні мирного проходу повинні додержуватися правил, встановлених міжнародним правом і законодавством прибережної держави щодо безпеки судноплавства, збереження ресурсів, охорони морського середовища, морських наукових досліджень, а також митного, санітарного, фіскального та імміграційного режимів. До суден-порушників можуть бути застосовані заходи, необхідні для припинення правопорушення і притягнення правопорушника до відповідальності.

Кримінальна юрисдикція прибережної держави не повинна розповсюджуватися на борт іноземного судна за винятком випадків, коли наслідки злочину поширюються на прибережну державу, якщо злочин порушує спокій у країні або порядок в територіальних водах, якщо капітан судна, дипломатичний агент або консул держави прапору звернувся до місцевої влади з проханням надати допомогу; якщо такі заходи необхідні для попередження незаконної торгівлі наркотичними чи психотропними речовинами.

Цивільна юрисдикція прибережної теж не розповсюджується на іноземне судно, крім випадків, коли зобов’язання виникли у судна під час або для такого проходу.

Військові кораблі користуються правом мирного проходу і володіють повним імунітетом від юрисдикції прибережної держави у територіальних водах. Якщо іноземний військовий корабель не додержується правил та законів прибережної держави і ігнорує звернуту до нього вимогу про їх дотримання, прибережна держава вправі вимагати від нього негайно покинути територіальне море.

Архіпелажні води (води держав архіпелагів: Індонезії, Філіппін, Фіджі та ін.) – складаються з вод, розташованих між островами, що входять до складу держави-архіпелагу, що відмежовуються від інших морських просторів прямими вихідними лініями, що з’єднують найбільш віддалені точки островів і рифів архіпелагу.

Довжина таких ліній не повинна перевищувати 100 морських миль і 3% таких ліній можуть мати максимальну довжину 125 морських миль. Від цих ліній вимірюється ширина територіальних вод держави-архіпелагу. Співвідношення площ води і суші в межах архіпелагу має бути від 1:1 до 9:1. На архіпелажні води, їх дно та надра поширюється суверенітет держави. Судна іноземних держав користуються правом мирного проходу через ці води. Якщо ж через ці води проходять загальновизнані морські шляхи, то здійснюється право архіпелажного проходу – тобто нормального судноплавства з метою швидкого і безперервного транзиту з однієї частини відкритого моря до іншої через визначений архіпелажною державою морський коридор шириною 50 морських миль.

Мал. 1. Архіпелажні води

Прибережні держави наділені правом встановлювати за межами свого територіального моря з метою здійснення контролю за іноземними суднами в частині дотримання ними імміграційних, митних, фіскальних і санітарних правил особливу прилеглу зону.

Прилегла зона – це частина морського простору шириною до 24 морських миль, що відраховується від тих же ліній, що й територіальне море, і встановлюється прибережною державою з метою здійснення контролю за іноземними суднами в частині дотримання ними імміграційних, митних, фіскальних і санітарних правил.

Прилегла зона не може поширюватися за межі двадцяти чотирьох морських миль, які відраховуються від тих же вихідних ліній, що і територіальне море, тобто власна ширина прилеглої зони за зовнішньою межею територіального моря складатиме дванадцять морських миль.

В межах прилеглої зони здійснюється адміністративна юрисдикція прибережної держави. Військові судна прибережної держави у випадку, якщо є достатні підстави вважати, що іноземне судно порушило закони і правила цієї держави, можуть здійснювати переслідування такого судна по гарячих слідах (англ. „hot pursuit”; фр. „droit de poursuite”), причому переслідування повинно бути почато не пізніше моменту знаходження судна-порушника до прилеглої зони. Переслідування має бути безперервним і, якщо воно не завершилося затриманням переслідуваного судна, має закінчитися, коли судно-правопорушник досягне територіального моря іноземної прибережної держави

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття та джерела міжнародного морського права	\|	Правовий режим відкритого моря

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.