• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Паблик рілейшнз у функціональній структурі організації

Лекція 5.

ПР та управління конфліктами.

Будь-яка соціальна система (людська спільнота) час від часу опиняється у стані конфлікту (лат. conflictus — зіткнення) — зіткнення протилежних поглядів, інтересів, дій людей і груп. Тому ПР-фахівцю необхідно знати його джерела і причини виникнення, стадії розвитку, особливості індивідуальної і групової поведінки в конфліктних ситуаціях, принципи і методи їх нейтралізації. Без цих знань неможливе ефективне управління конфліктами — цілеспрямований вплив на думки, настрої, поведінку людей, які опинилися в стані протистояння; діяльність, спрямована на подолання причин, що поро­дили конфлікт, пошук компромісу між сторонами.

У цій справі багато можна досягти завдяки раціо­нальному використанню можливостей ПР, передусім щодо аналізу соціально-психологічного клімату, осо­бливостей міжособистісних, міжгрупових відносин, цілеспрямованого впливу на цільові аудиторії.

Сучасний соціально-відповідальний бізнес ґрунтується на ціннісних орієнтаціях, що передбачають безумовну повагу до особистісних якостей співробітників й усвідомлення ними своєї відповідальності перед фірмою (організацією), дотримання корпоративних норм, традицій, дбайливе ставлення до її матеріальної та інтелектуальної власності, функціональних обов'язків, налагодження коректних ділових внутрішніх відносин. Завдяки системному використанню ПР можна забезпечити усвідомлення цих настанов керівництвом, менеджерами, персоналом фірми (організації), утвердити їх у повсякденній практиці.

Отже, ПР дають змогу менеджменту враховувати політичну ситуацію, економічні реалії, ставлення суспільства до фірми (організації), забезпечувати соціальну відповідальність, сприяють ефективному використанню потенціалу, особливо людського, цілеспрямованому впливу на громадськість. Усе це розширює можливості досягнення очікуваного економічного, соціального, політичного результату, а також збільшує перспективи подальшого розвитку.

1. Статус паблик рілейшнз.

2. Паблик рілейшнз і вище керівництво.

3. Штатні PR-працівники організації.

4. Роль PR-персоналу в ухваленні стратегічних рішень.

5. Організаційна структура й обов'язки підрозділу паблик рілейшнз.

6. Функціональні обов'язки відділу паблик рілейшнз.

7. PR-відділ організації: переваги і недоліки.

8. Консультативна ПР-фірма. Підстави для звернення до спеціалізованих PR-фірм.

9. Стосунки між клієнтом і PR-фірмою: переваги і перешкоди.

10. Інтеграція функцій PR-підрозділів і консультативних PR-фірм.

1. Статус паблик рілейшнз

У найзагальнішому вигляді процес організації роботи у сфері паблик рілейшнз складається з двох основних компонентів: з одного боку, це розробка стратегії публічної діяльності організації, а з іншого – реалізація цієї стратегії. Перший компонент є головним. І справді, прийняття стратегічних рішень організацією неможливе без урахування того унікального і життєво важливого, що пов'язано саме з функцією паблик рілейшнз, - відносинами із соціальним оточенням. Не випадково, що для стратегії, вироблення найефективніших рішень дедалі більше значення мають обгрунтовані відповіді на головні пи­тання: що робити?, що сказати громадськості?, як це сказати?

Реалізація стратегії публічного аспекту діяльності неможлива без визнання дедалі більшої ролі комунікації, спілкування з різноманітними групами внутрішньої і зовнішньої громадськості. Останнім часом фахівці з паблик рілейшнз навіть стали вживати поняття «ідеологія», маючи на увазі функцію, яку вона виконує. Такий, здавалося б, несподіваний поворот викликаний низкою обставин.

Так, звертаючи увагу на деяку спорідненість функцій паблик рілейшнз та ідеології, американський дослідник Джон Бадд відзначає, що для сфери паблик рілейшнз «необхідні люди, які володіють досвідом поширення ідей, створення різноманітних коаліцій, мобілізації загальної підтримки. Сфера паблик рілейшнз потребує людей з оригінальним мисленням та обдарованих інтелектуальними здібностями. Саме інтелектуальність дає можливість мати справу із суб'єктивними поглядами, установками і зразками поведінки. Тобто паблик рілейшнз потребує ідеологів»

Ідеолог, на думку американського дослідника, «має справу із системою ідей і досягненням їх розуміння всіма людьми». При цьому Д. Бадда не хвилює певне перебільшення та ототожнення піармена з ідеологом. Він вважає, що функції кожного з них майже ідентичні, хоч би як їх називали. «Можливо, поняття "ідеологія" не найкраще, - підкреслює Д. Бадд, - однак воно є близьким до життя.

Воно не переобтяжене тягарем перекручень, що супроводжують паблик рілейшнз. Мабуть, даремно витлумачувати паблик рілейшнз як складову частину менеджменту, особливо тоді, коли керівники організацій рідко її визнають»

Поділяючи стурбованість Д. Бадда з приводу некоректного сприйняття інституту паблик рілейшнз (особливо ототожнення його з так званим «чорним PR») і певною мірою погоджуючись із його міркуваннями про збіг функцій PR (захисту (advocacy) інтересів організації) та ідеології, було б черговою помилкою ставити знак рівності між піарменом та ідеологом. До того ж необхідно враховувати негативне ставлення до поняття «ідеологія», що склалося в масовій свідомості.

Становлення інституту паблик рілейшнз проходило способом, мабуть, найрезультативнішим, давно перевіреним життям, хоча і непростим, а саме: шляхом подолання підозр і неправильного розуміння «філософії» паблик рілейшнз, наполегливої просвітницької, роз'яснювальної роботи серед скептично налаштованих менеджерів. І, що найголовніше, завоювання більшої довіри і поваги до цього інституту повинно здійснюватися за допомогою практики, яка б на ділі доводила ефективність паблик рілейшнз як складової частини стратегічного менеджменту.

Як будь-яке явище, що розвивається, інститут паблик рілейшнз постійно вдосконалюється. І поки продовжується цей процес, дедалі виваженішим ставатиме розуміння предметного поля паблик рілейшнз, про що вже йшлося в попередніх главах.

Безумовно, має рацію згадуваний Д. Бадд, говорячи про зловжи­вання, неправильне використання і навіть експлуатацію терміна «паблик рілейшнз». Саме тому соціальний інститут паблик рілейшнз, методи, якими його представники інколи користуються, стають об'єктом критики як учених, так і громадськості. Для цього є вагомі історичні підстави. Пригадаємо хоча б рекламні хитрощі Ф. Барнума, які вводили публіку в оману; прес-посередництво; приховування правди магнатами-хижаками задля власної вигоди, проти чого виступили «розгортачі бруду»; спроби маніпулювати свідомістю людей під час політичних баталій, що останнім часом дістали уже згадувану назву «чорний PR». Отже, необхідно постійно пам'ятати про минуле, не забувати про сучасні приклади практики маніпулювання свідомістю громадськості, щоб знову не допускати тих самих помилок.

Не випадково ще на початку 1980-х pp. на хвилі дебатів про роль і методи зв'язків із громадськістю деякі піармени-практики (на відміну від спроб поєднати PR з ідеологічною роботою) серйозно порушили питання про необхідність радикальних змін у цій сфері. Принагідно нагадати й про те, що Міжнародна асоціація паблик рілейшнз (IPRA) останнім часом знову і знову повертається до цих питань.

Таке неодноразове прагнення перебудови сфери PR у більшості випадків починалося і закінчувалося змінами назв посад, які займали піармени, у штатних розписах організацій. Наприклад, новим прикриттям для PR-діяльності свого часу став термін «громадські справи» (public affairs). Його почали розуміти не тільки як комунікації із зовнішніми щодо підприємницьких організацій державними органами (починаючи з центральних і закінчуючи місцевими), а також як зв'язки з працівниками засобів інформації, переважно журналістами (media relations), інвесторами й акціонерами, місце­вим населенням, власними службовцями, як міжнародні громадські зв'язки, інституціональну рекламу, управління проблемами тощо.

Однак сьогодні подібного ґатунку трактування розглядають пе­реважно як уточнення окремих функцій паблик рілейшнз. Що ж до спроб поставити знак рівності між поняттями «громадські справи» і «паблик рілейшнз», то вони, на думку більшості піарменів, не зовсім коректні, оскільки, з одного боку, громадські справи будь-якої організації охоплюють сферу зв'язків із державними органами різних рівнів, а з іншого - громадські справи є насамперед однією з функцій державних служб як різновид інституту PR.

Крім суто термінологічних питань, важливим аспектом змін у цій сфері можна вважати нові тенденції в кадровому поповненні армії піарменів. Спеціалісти, які займаються сьогодні зв'язками з громадськістю, на відміну від своїх попередників, за базовою підготовкою вже не так часто належать до сфери журналістики. За освітою це - переважно профільні фахівці тих організацій, де вони працюють. Наприклад, піарменом у музеї стає історик мистецтва; в організації, що надає комунальні послуги, ці функції виконує ін­женер цього профілю; у медичному закладі - людина, що має медичну освіту, і т. д. Відповідальний за зв'язки з громадськістю тепер запрошує консультантів із питань комунікацій для розв'язання вузькоспеціальних питань, що виникають у його роботі.

І ще одна особливість. Починаючи з 90-х pp. XX ст. в більшості країн світу спостерігається низка нових процесів: це реструктуризація корпорацій, набуття ними нових властивостей; посилення дефіциту бюджету державних установ і відповідно - загострення їх фінансових проблем. У зв'язку з цим у наші дні в організаціях, незалежно від їх типу, більш жорсткими стають вимоги до функціонування сфери паблик рілейшнз: скорочується штат піарменів; відчутною стає тенденція до виконання більшого обсягу роботи тією ж кількістю штатних працівників.

На рубежі двох тисячоліть стали поширеними й інші явища. Тепер багато установ намагаються вдаватися до «аутсорсингу», частково або цілком перекладати своє навантаження у сфері паблик рілейшнз на професійні фірми або консалтингові PR-агентства (які надзвичайно швидко розростаються й збільшують свій прибуток). Великі PR-фірми, своєю чергою, почали зливатися, скуповувати фірми, менші за розмірами, а іноді просто поглинати їх, створюючи філії в різних регіонах країни і за кордоном. У процесах, що відбувалися, помітнішою ставала неприємна тенденція: PR-фірми скуповуються потужними прибутковими рекламними агентствами нібито для того, щоб пропонувати своїм клієнтам комплексні послуги на комунікаційному ринку. Так, підпорядкування інституту паблик рілейшнз рекламі важко виправдати: це означало б погодитися з тим, що все управління організацією або закладом має здійснюватися відділом реклами.

У цьому вирі часто суперечливих процесів PR-спеціалістам дово­диться працювати в PR-відділах окремих організацій, у комерцій­них консультативних PR-фірмах і т. д. Але хоч би де вони працюва­ли, їхнє місце в більшості випадків має бути поруч із першими керівниками. Піармени не просто підзвітні вищому керівництву, вони беруть особисту участь у прийнятті стратегічних рішень, зміц­ненні репутації організацій як основного їхнього капіталу.

2. Паблик рілейшнз і вище керівництво

Уже давно стало аксіомою, що репутація організації значною мірою обумовлюється поведінкою керівників. Від того, як чинять представники вищої ланки менеджерів, що вони говорять, залежать сприйняття й інтерпретація PR-зусиль організації засобами масової інформації. Іншими словами, паблик рілейшнз за своєю природою, змістом вирішуваних питань безпосередньо пов'язані з функцією стратегічного менеджменту.

Наведемо два приклади, що стали вже хрестоматійними.

У свій час у пляшках із мінеральною водою американської фірми «Сорс Перріер» були виявлені залишки бензину. Реакція керівників фірми на цей інцидент була непослідовною. Спочатку вони заявили, що бензин потрапив у пляшки випадково під час промивання їх, тому нібито надто мало пляшок із забрудненою водою виявлено в Південній Америці. Нова версія пояснень надійшла після того, як за допомогою аналізів була встановлено наявність бензину в пляш­ках із водою вже в Європі. Цього разу керівництво фірми пояснило непорозуміння звичайними перебоями в системі фільтрування. І, нарешті, вже почервоніле від сорому, воно оголосило про повсюдне вилучення з торгівлі своєї питної води, коли аналіз показав, що люди в різних частинах світу вже декілька місяців вживали забруднену продукцію.

Така непослідовність дій і пояснень призвели до того, що засоби масової інформації буквально «розтрощили» цю фірму, поставивши ребром питання про чесність її керівництва і загрозу здоров'ю людей, що виникла через його провину.

Зовсім іншою була поведінка вищого керівництва відомої американської компанії «Джонсон і Джонсон». У 1982 р. хтось домішав ціанистий калій у вироблений нею «Тайленол» - популярний засіб від головного болю, внаслідок чого померло кілька людей. Дирекція компанії моментально подбала про безпеку споживачів. Незважаючи на те що трагічний інцидент трапився в районі Чикаго, усі капсули з ліками були негайно вилучені з торгівлі як у США, так і в усіх країнах світу. Цей рішучий крок схвально оцінили засоби масової інформації. Вони широко повідомляли про те, що компанія координує свої зусилля з урядовими органами, розробляє нові зразки надійної упаковки для ліків.

На відміну від фірми «Сорс Перріер», поведінка керівництва компанії «Джонсон і Джонсон» стала класичним прикладом того, як долати кризові ситуації.

Безсумнівно, в обох випадках збитки понесли не тільки ці компанії, а й причетні до них організації і групи людей: посередники, клієнти, державні органи, акціонери, інвестори тощо. Але позиція керівництва «Сорс Перріер» призвела до серії розслідувань, прагнення засобів масової інформації вишукувати дедалі нові і нові докази низької якості питної продукції взагалі, що, своєю чергою, принесло збитки навіть конкурентам цієї фірми. На противагу фірмі «Сорс Перріер» дії компанії «Джонсон і Джонсон» зробили її одним із лідерів у боротьбі за надійність упаковки продукції, примусивши конкурентів наслідувати її приклад. Компанія «Джонсон і Джонсон» не лише врятувала свою репутацію, а й зміцнила її. Нині вироблювана нею продукція користується величезною довірою у споживачів усього світу.

Схожих прикладів можна знайти чимало. Але і наведених тут достатньо для того, щоб зробити висновок: довіра до організації починається з послідовних і соціально відповідальних дій її керівництва.

Тривалий досвід діяльності інституту паблик рілейшнз довів важливість правил, яких варто дотримуватися першим керівникам будь-яких організацій. Вони повинні:

— Уважно ставитися до сфери зв'язків із громадськістю й особисто брати участь у її розвитку.

— Постійно радитися з компетентними піарменами-професіоналами.

— Ухвалюючи відповідальні рішення, завжди враховувати їх соціальні наслідки.

— Підтримувати безперервний двосторонній зв'язок (комунікацію) з внутрішньою і зовнішньою громадськістю.

— Ретельно координувати практичні дії зі своїми усними заявами.

— Чітко визначати цілі у сфері зв'язків із громадськістю.

Щоб діяти якомога професійніше й одержувати своєчасну підтримку при налагодженні ефективних зв'язків із громадськістю, у керівників організацій є два шляхи використання інституту паблик рілейшнз: або створювати у структурі організації власний PR-підрозділ, або постійно звертатися до спеціалізованих про­фесійних PR-фірм по консультації. Зрозуміло, кожна з цих можливостей має свої переваги і недоліки, про що мова піде нижче.

3. Штатні PR-працівники організації

Паблик рілейшнз є однією з функцій штатних піарменів. Вони проводять консультації і надають практичну допомогу тим, на кого покладена відповідальність за загальне керівництво організацією, тобто лінійним керівникам (менеджерам).

Модель лінійного управління штатом, що зародилася спочатку у військовій сфері, нині широко використовується в більшості великих цивільних організацій. Наприклад, у промислових організаціях лінійні функції виконують керівники виробничої і комерційної сфер, тобто люди, які займаються матеріально-технічним забезпеченням і маркетингом. Щодо функцій штатних піарменів, то вони пов'язані з консультуванням лінійного керівництва, наданням допомоги в розв'язанні фінансових, юридичних, кадрових питань. Важлива також підтримка піарменів у встановленні зв'язків із різними групами громадськості, від чого залежать репутація організації і доброзичливе ставлення до неї. Зі збільшенням і ускладненням організацій роль інституту паблик рілейшнз стає дедалі більш значною.

Лінійні керівники, які несуть відповідальність за загальну політику організації та її функціонування, потребують допомоги штатних піарменів, особливо їхніх порад і пропозицій щодо стратегічного планування, його практичної реалізації та соціальних наслідків. Тобто завдання штатних піарменів у тому, щоб консультувати вище керівництво організації і допомагати лінійному персоналу у вирішенні стратегічних питань та їх відповідності запитам соціального середовища. Інакше кажучи, робота штатних піарменів полягає не тільки у виконанні суто професійних обов'язків, які пов'язані із зусиллями комунікаційного характеру. PR-фахівці роблять внесок переважно в забезпечення успіху загальної лінії ділової активності організації, а не у виробництво її кінцевої продукції.

Працівники паблик рілейшнз завжди роблять щось для інших, у цьому випадку для організації. Вони обстоюють її політику, пишуть для вищого керівництва тексти виступів та інші матеріали, які мають бути оприлюднені, формують базу даних щодо проблем ор­ганізації в цілому. Тобто результати зусиль піарменів убудовуються в загальний процес вироблення і схвалення лінійним керівництвом ключових рішень організації.

Тому лінійне керівництво організації, з одного боку, і її штатні PR-працівники, з іншого, мають певні взаємні зобов'язання. Цілком логічно, що від штатних піарменів вище керівництво організації очікує:

1) Лояльності.

2) Допомоги в ухваленні рішень, з урахуванням їх PR-наслідків.

3) Уміння вербалізувати принципи організації, сприяти розумінню їх громадськістю.

4) Дій, що мобілізують усіх працівників на максимальну самовіддачу.

5) Внутрішньої роботи серед членів організації, яка запобігала б вчинкам або висловлюванням, що можуть зашкодити репутації організації.

Своєю чергою штатні піармени, що також цілком логічно, з боку вищого керівництва організації очікують:

5) Позитивного лідерства з точки зору вимог науки й етики паблик рілейшнз.

5) Особистої підтримки схваленої політики у сфері комунікації з громадськістю.

5) Розробки таких стратегічних планів, які охоплювали б усі напрями роботи серед різних цільових груп громадськості.

5) Відповідного фінансового забезпечення роботи у сфері паблик рілейшнз, включаючи витрати на вивчення громадської думки, аналітичну роботу й оцінку ефективності виконання програм.

5) Оптимальної можливості для надання керівникам консультацій із питань ефективності їх публічних виступів.

Водночас кожна сторона має право очікувати одна від одної наполегливості, коли йдеться про задоволення потреб громадськості і реалізацію соціальної місії, проголошеної організацією. При цьому варто враховувати, що наявні розходження у функціях лінійних керівників і PR-менеджерів обумовлюють і рольові розходження, які виникають під час їхньої спільної діяльності й ухвалення остаточних рішень. Зокрема:

— лінійне керівництво завжди визначає загальні правила роботи і політику організації;

— після того, як обговорені всі точки зору, кінцеве рішення може бути результатом або досягнутого консенсусу, або вибору, право на яке належить насамперед вищому лінійному керівництву;

— в обговоренні повинні брати участь і лінійні, і PR-керівники, однак остаточне рішення ухвалює тільки вище лінійне керівництво;

— у межах наявних правил роботи організації штатні піармени самостійно працюють тільки над питаннями щодо зв'язків із зовнішньою і внутрішньою громадськістю.

Оскільки питання підпорядкованості між лінійним і PR-менеджментом стає дедалі вагомішим, останнім часом спостерігається збільшення кількості піарменів, яких висувають на провідні лінійні посади. Непоодинокі випадки, коли PR-спеціалісти стають головними виконавчими директорами організацій. І це не випадково.

Приклади позиції керівництва компаній «Сорс Перріер» і «Джонсон і Джонсон» доводять важливість репутації фірми. Громадська думка (щодо певної організації) такою самою мірою впливає на її успіх, як і рівень модернізації технологічного устаткування, професіоналізм виробничого персоналу, питання ноу-хау, фінансове забезпечення, робота маркетингових служб та інших лінійних підрозділів. Тому логічно, що саме штатні фахівці з паблик рілейшнз дедалі активніше беруть участь у прийнятті стратегічних рішень, а то й очолюють цей процес як перші керівники.

Щоправда, посилення цієї тенденції сприймається сьогодні неоднозначно. Якщо PR-спеціалісти розуміють це як посилення ролі інституту паблик рілейшнз, то вище лінійне керівництво сприймає цей процес насторожено, розцінюючи його як зазіхання "сторон­ніх» на святе святих традиційного менеджменту.

Однак саме життя підказує оптимальні шляхи подолання такої суперечності. Сьогодні не можна бути лінійним керівником, не розуміючи значення сфери паблик рілейшнз і не маючи відповід­ного досвіду роботи в ній. Так само як і не можна бути піарменом без глибокого знання суті роботи основних функціональних підрозділів організації. Доля корпорації, про що вже говорилося, однаково залежить як від якості виробленої продукції і послуг, що надаються, так і від її репутації, ставлення до неї широких кіл гро­мадськості.

4. Роль PR-персоналу в ухваленні стратегічних рішень

Жорстка лінія розмежування, що традиційно прокладається між лінійними керівниками і штатними PR-менеджерами (перші віддають команди, а другі дають поради), не завжди відображає справжню роль обох груп менеджерів в ухваленні рішень. Так, піармен, який виконує функції експерта-радника, часто наділений повноваженнями пропонувати на вибір декілька PR-альтернатив, Що далі можуть бути або підтримані лінійним менеджером, або відхилені ним. Беручи участь у процесі вирішення проблеми, піармен співпрацює з вищими лінійними менеджерами задля ухвалення загального рішення. Однак лише відносно невелика частина

PR-практиків є членами «керівної групи», тобто тими, хто має реальну владу в організації й остаточно схвалює стратегічну лінію її діяльності.

Умови, необхідні для якісних PR

— Людські ресурси. Людям надається автономія і можливість ухвалюва­ти рішення. Наявність взаємозалежності й духу єдиної команди.

— Органічна структура. Відсутність бюрократизму, ухвалення рішень на децентралізованій основі. Такий порядок більше сприяє інновації і за­доволеності працею.

— Дух підприємництва. Заохочення інноваційної діяльності.

— Симетрична система комунікації. Наявність двосторонньої комуні­кації й діалогу. Вміння слухати, вести перемовини і розв'язувати кон­флікти має перевагу над розпорядженнями і нав'язуванням думок.

— Лідерство. Демократичний метод керування. Віддання переваги деле­гуванню повноважень над авторитарною моделлю.

— Розвинена культура співучасті. Активне залучення громадськості до процесу ухвалення рішень.

— Стратегічне планування. Остаточні строки оптимізуються з ура­хуванням можливостей ситуації. Стратегічне планування здійснюється за допомогою аналізу обстановки і селекції проблем.

— Соціальна відповідальність. Організація врівноважує власні і су­спільні інтереси.

— Підтримка жінок і представників національних меншин. Активно проводиться лінія наймання на роботу і просування по службі представ­ників цих груп населення.

— Верховенство якості. Наявність програм внутрішнього контролю якості та уважний аналіз зворотного зв'язку з клієнтами.

— Ефективні операційні системи. Керівництво постійно аналізує свою роботу, шукає шляхи підвищення її продуктивності.

— Культура соціального співробітництва. Співучасть усіх працівни­ків як загальноприйнятий критерій функціонування організації.

Бути чи не бути PR-спеціалісту членом «керівної команди» - насамперед залежить від розуміння керівництвом компанії того, як правильно користуватися інститутом паблик рілейшнз. Зрозуміло, тут багато що залежить від рівня професіоналізму й особистих якостей самого PR-спеціаліста: досвіду роботи у сфері бізнесу, розуміння ним стратегії організації, технічної освіти, стажу роботи у сфері зв'язків із громадськістю тощо. Важливу роль відіграє і такий чинник, як міра залучення PR-спеціаліста до будь-якої аналітичної роботи. Це може бути участь і в «засіданні аналітиків організації», і в обговоренні проблемної ситуації або плану роботи, і у формальних і неформальних дослідженнях тощо. Але хоч би якого змісту і форми набувало залучення PR-спеціаліста до аналітичної роботи, це так чи інакше свідчить, що він реально причетний до процесу ухвалення рішень та інших різновидів активності, пов'язаної із загальним менеджментом організації.

Однак у кожному конкретному випадку найголовнішим чинником, що визначає роль паблик рілейшнз в ухваленні рішень, є те, якою мірою вищі лінійні менеджери й особисто PR-спеціаліст вважають PR-функцію організації невід'ємною складовою роботи «керівної команди». Якщо вище керівництво вважає PR-функцію другорядною, то PR-спеціалісти не потрапляють до складу «керівної команди», яка ухвалює рішення.

Там, де паблик рілейшнз розглядають виключно як комунікацій­ну складову організації, функція піармена стає рутинною і заздале­гідь розписаною. У таких умовах він працює як технік із питань комунікації, маючи справу зі стандартними, наперед «запрограмованими» діями. Це, наприклад, підготовка щотижневих прес- релізів, видання щомісячних прес-бюлетенів для службовців фірми, організація регулярних прес-конференцій тощо. Варто відзначити, що запрограмовані дії стали поширеними в роботі більшості організацій саме тому, що вони розвантажують час менеджерів і вивільняють засоби для «непрограмованих рішень», коли справу мають із чимось новим, що потребує творчих, інноваційних підходів.

Отже, у випадках, коли піармени діють на підставі запрограмованих рішень, їхня функція сприймається як складова частина заздалегідь установленого режиму роботи організації. А коли піармени беруть участь в ухваленні незапрограмованих рішень, їх розглядають як важливих «гравців», що роблять свій внесок у скарбницю організації, у справу досягнення нею стратегічних цілей. За таких обставин цільове управління, досягнення конкретних поетапних і кінцевих результатів стають основою розробки планів PR-роботи та управління PR-процесом.

На думку сучасних фахівців, бажаним є включення підрозділу паблик рілейшнз до складу організаційної структури і в механізм гнучкої адаптації фірми до змін. PR-спеціалісти повинні своєчасно розкривати суть проблеми, допомагати оцінювати зміни й пристосовуватися до економічних, політичних, соціальних і технологічних процесів.

Менеджери небезпідставно вважають, що ті PR-професіонали, які здатні допомогти компанії або клієнтові відповідати вимогам часу, мають усі підстави зайняти гідне місце в менеджменті XXI ст.

5. Організаційна структура й обов'язки підрозділу паблик рілейшнз

Незважаючи на те що підприємницькі організації не належали до тих, хто першим усвідомив важливість фахівців із паблик рілейшнз у своїх структурах, тепер вони на практиці використовують цих професіоналів, органічно вплітаючи їх у тканину бізнесу. Сьогодні будь-яка велика або середнього розміру компанія, тисячі й тисячі дрібних фірм формально користуються системою зв'язків із громадськістю.

Загальне визнання інституту паблик рілейшнз є відповідною реакцією бізнесу на виклик часу, ускладнення процесів громадського життя. Увага підприємницьких структур до питань зв'язків із громадськістю свідчить про усвідомлення очевидної істини, що добрі стосунки з навколишньою громадськістю, зовнішнім світом завжди корисні та вигідні.

Мотивація створення і більш активного використання відділів PR у структурі корпорацій має низку підстав:

По-перше, бізнес сьогодні розглядає паблик рілейшнз не як інструмент створення пабліситі або односторонньої комунікації з громадськістю, а як процес діалогу і досягнення компромісу з ключовими групами суспільства, як новий підхід до репутаційного менеджменту, корпоративної соціальної відповідальності, до на­лагодження плідних стосунків зі стратегічно важливими групами громадськості. Природно, щоб успішно виконувати таке завдання, керівництво PR-відділів повинно перетворитися з колишніх «реміс­ників» комунікаційних технологій на сучасних менеджерів страте­гічної комунікації.

По-друге, поширеним став прагматичний підхід до паблик рілейшнз, використання PR-інструментарію як засобу підвищення ефективності бізнесу. Популярності набула думка, що паблик рілейшнз допомагають корпораціям будувати зв'язки, які:

1) заощаджують кошти, що раніше йшли на різні позови й урегулювання конфліктів із державними органами, судові розгляди і протистояння, подолання бойкотів та інших форм тиску;

2) дають можливість уникати втрат у прибутках внаслідок напружених відносин із громадськістю, що часто виливалося в організовані масові дії проти компаній;

3) допомагають «робити гроші» за допомогою налагодження зв'язків із донорами, клієнтами і законодавцями.

По-третє, керівництво корпорацій тепер очікує від PR-cпeціалістів допомоги в розробці стратегії зв'язків із різними групами громадськості. Причому такої стратегії, що ґрунтується на наукових дослідженнях і двосторонній комунікації з ключовою громадськістю. Керівництво як підприємницьких, так і непідприємницьких організацій сьогодні бажає знати, що цікавить громадськість, які потреби, орієнтації й установки мають різні групи населення, Що відбувається в інших організаціях.

Аргументовано відповісти на ці запитання може тільки професійно забезпечена й організаційно структурована система паблік рілейшнз.

Читайте також:

1. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
2. PR-відділ організації: переваги і недоліки
3. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
4. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
5. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
6. Акти з охорони праці в організації.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
9. Аналіз сильних та слабких сторін організації
10. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
11. Англійський фахівець з паблик рилейшнз Сэм Блэк ділить кризи на «відоме невідоме» і «невідоме невідоме».
12. Антропологія права в структурі філософсько-правового знання.

Переглядів: 2417