Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Тема 2 Правове регулювання страхових пенсій в Україні

1. Поняття та види страхових пенсій

Страхові пенсії – це щомісячні грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, передбачених законом.

Розрізняють наступні види страхових пенсій:

- за віком

- по інвалідності

- у зв’язку з втратою годувальника.

 

2. Пенсії за віком

Пенсія за віком як вид соціального забезпечення має ознаки, котрі відрізняють її від інших соціальних виплат. По-перше, вона призначається довічно, по-друге, право на отримання цієї пенсії обумовлюється страховим стажем, по-третє, пенсія призначається особам, котрі досягли певного віку.

Пенсії за віком можуть призначатись на загальних і пільгових підставах.

За загальним правилом, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Діючим законодавством передбачено велику кількість пільгових підстав пенсійного забезпечення, з яким пов’язане зниження пенсійного віку і тривалості страхового стажу.

Пільгові умови пенсійного забезпечення можна об’єднати в декілька груп:

· В зв’язку з особливими умовами праці та за певними посадами.

Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищевказаним особам, пенсії призначаються за нормами закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

· Жінкам:

Жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, а також матері інвалідів з дитинства, які виховали дітей до восьмирічного віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Жінки, які працюють в сільському господарстві та виховали 5 і більше дітей до 14-річного віку мають право на пільгову пенсію незалежно від віку і трудового стажу.

Жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, доярки, свинарки, за умови виконання встановлених норм обслуговування, зайняті на вирощуванні, збиранні та обробці тютюну, в текстильному виробництві на роботах, передбачених відповідним списком.

· За станом здоров’я;

Особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), диспропорційні карлики мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 15 років до досягнення пенсійного віку, за наявності в чоловіків не менше 20 років страхового стажу для чоловіків, а для жінок не менше 15 років страхового стажу.

Інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 10 років для чоловіків і за 15 років для жінок до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше 15 років страхового стажу в чоловіків і не менше 10 років страхового стажу в жінок.

· За вислугу років.

Законом “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” такого виду пенсій не передбачено. Таке пенсійне забезпечення повинно здійснюватись через професійні та корпоративні фонди. А до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, тобто в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Але, у цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Право на отримання таких пенсій мають:

1. Працівники цивільної авіації:

Працівники льотного і льотно-випробного складу; працівники, котрі здійснюють управління повітряним рухом (диспетчери), працівники інженерно-технічного складу, бортпровідники.

Для працівників льотного і льотно-випробного складу єдиною умовою призначення пенсії є наявність спеціального стажу (чоловіки 25, жінки 20 років). Для авіадиспетчерів і працівників інженерно-технічного складу і бортпровідників - необхідно виконання ще двох умов – досягнення пенсійного віку і наявність загального і спеціального трудового стажу

2. особи, які здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

3. водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

4. плавсклад морського, річкового флоту та флоту рибної промисловості;

5. докери , механізатори на вантажно-розвантажувальних роботах в портах;

6. працівники експедицій, загонів, дільниць, бригад, безпосередньо зайнятих у пошукових, геологорозвідувальних, лісовпорядних, пошукових, геофізичних роботах;

7. робітники зайняті на лісозаготівлі та лісосплаві;

8. спортсмени – заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд;

9. працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і культури

 

Розмір пенсій за віком.

 

Розмір пенсій за віком не обмежується і залежить від розміру заробітку та тривалості страхового стажу.

Особі, яка набула права на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку, пенсія за віком призначається в підвищеному розмірі за кожний повний рік страхового стажу після досягнення пенсійного віку в порядку, визначеному ст.29 закону “Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування”.

3. Пенсії по інвалідності

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу відповідної тривалості. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством. Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності: до досягнення особою 23 років включно - 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки; від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки; для осіб 32 років і старших - 5 років. Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання призначається незалежно від тривалості трудового (страхового) стажу. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком. Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

4. Пенсії в разі втрати годувальника

Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна виплата непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Сім’ї годувальника, який помер від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також сім’ї померлого пенсіонера, пенсія призначається незалежно від страхового стажу годувальника. Пенсія в разі втрати годувальника, який помер від загального захворювання призначається, якщо годувальник на день смерті мав стаж, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.Дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років; Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку - довічно. На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. 5.Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності Законом “про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з яких згідно із цим законом були фактично обчислені та сплачені страхові внески до Пенсійного фонду в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески;2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності вказаним Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення";6. Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії Заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії. Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії зазначеним членам сім'ї.Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

 


Тема 3 Соціально-забезпечувальні правовідносини

  1. Поняття, особливості, види, класифікація

 

Будь-який вид соціального забезпечення – це закріплена в нормах права форма забезпечення у випадках соціальних ризиків. Норми права таким чином виступають загальною передумовою виникнення та існування правовідносин даної галузі. Правовідносини по соціальному забезпеченню – це не просто сукупність суспільних відносин, які врегульовуються нормами права, - це система, з притаманними їй ознаками – цілісності, наявності компонентів і сталих зв’язків між цими компонентами.

Правовідносини по соціальному забезпеченню – це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають з приводу надання матеріального забезпечення чи послуг громадянам у випадках настання соціального ризику та відносин, що тісно пов’язані з ними (процедурні, процесуальні, соціально-страхові).

Основною підставою класифікації правовідносин є те, результатом реалізації якої норми права вони виступають. В зв’язку із цим розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства.

Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними (а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.

Всі соціально-забезпечувальні правовідносини за своїм економічним змістом є розподільчими, полягають у задоволенні потреб за рахунок спеціально створених фондів та бюджету.

Особливості соціально забезпечувальних правовідносин

1. Як правило, правовідносин мають недоговірний характер. Правовий статус суб’єктів, тобто обсяг прав і обов’язків майже завжди визначається законом. Особа (або сім’я) при дотриманні встановлених законом вимог має суб’єктивне право на отримання пенсії, допомоги чи пільги, а державний орган зобов’язаний її надати. При цьому межі цього зобов’язання визначаються межами вимоги, котра регламентована в законі. В односторонньому порядку, або за згодою сторін межі зобов’язання змінені бути не можуть. В силу державного характеру соціального забезпечення в нормах права встановлюється така процедура надання пенсій, допомог та інших видів соціального забезпечення, котра забороняє нецільове використання коштів позабюджетних чи бюджетних коштів. Ця особливість в тій чи іншій мірі пронизує всі норми права соціального забезпечення.

2. Персоніфікація соціально-забезпечувальних відносин. Обсяг права на соціальне забезпечення конкретної особи обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, розміром її заробітку, сімейним станом, кількістю утриманців.

3. Реалізації матеріальних правовідносин передують (або виникають одночасно) процедурні правовідносини. Процедурні правовідносини виникають у зв’язку із встановленням юридичних фактів (тривалість трудового стажу, встановлення групи інвалідності, встановлення факту перебування на утриманні та ін), а також у зв’язку із прийняттям рішення про надання або відмову у наданні певного виду соціального забезпечення. Процедурні правовідносини також є відносними. Крім того, це триваючі правовідносини, які припиняються разом із винесенням рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають юридичне значення.

Інші критерії класифікації правовідносин по соціальному забезпеченню.

Найбільш традиційна і класифікація за видам забезпечення:

- пенсійне забезпечення

- по наданню допомог, пільг

- по соціальному обслуговуванню.

За терміном дії правовідносини бувають:

- правовідносини, які припиняються одноразовим виконанням зобов’язань ( всі правовідносини з приводу виплати одноразових допомог (при народженні дитини, на поховання), правовідносини з приводу медичної експертизи тимчасової непрацездатності, з приводу експертизи часткової чи повної втрати працездатності та ін).

- правовідносини, термін здійснення яких абсолютно визначений (всі види правовідносин з приводу надання допомог сім’ям з дітьми, допомог по догляду за дитиною до досягнення неї 1,5 річного віку та ін.)

- правовідносини з відносно невизначеним терміном здійснення ( правовідносини по соціальному страхуванню, переважна більшість пенсійних правовідносин)

Правовідносини з соціального забезпечення можна також класифікувати за об’єктом, джерелом фінансування, соціальними ризиками і т.д.

 

2. Соціально страхові правовідносини

Це окремий вид соціально забезпечувальних правовідносин.

Це відносини у сфері загальнообов’язкового соціального страхування, тобто

- відносини щодо збору та акумуляції страхових внесків;

- відносини щодо розподільчої діяльності страхових фондів при визначенні виду та розміру соціальних виплат та соціальних послуг.

- відносини щодо організації соціального страхування (управління соціальним страхуванням, розпорядча та наглядова діяльність).

Цим відносинам характерні певні ознаки фінансових чи управлінських. Але вони забезпечують акумуляцію цільових соціальних кошті, які виключно спрямовані на фінансування соціальних виплат чи послуг особам у разі настання соціального ризику.

 

3. Суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини мають простий суб’єктний склад, тобто їх учасниками є дві сторони, котрі мають права та обов’язки. Управомоченою стороною правовідносин є фізичні особи, а зобов’язаною стороною є уповноважені державою органи та установи.

Фізичні особи, як суб’єкти соціально-забезпечувальних відносин:

- громадяни України;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України;

- іноземці та особи без громадянства, як і тимчасово проживають на території України.

Потрібно підкреслити, що ініціатором матеріальних, процедурних чи процесуальних соціально-забезпечувальних відносин є громадяни. Як суб’єкт правовідносин фізична особа характеризується правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність означає право особи мати права та обов’язки. Під дієздатністю в праві соціального забезпечення розуміють здатність особи своїми діями набувати прав на окремі види соціального забезпечення, здійснювати права і виконувати обов’язки, а також нести відповідальність за неправомірну поведінку. В праві соціального забезпечення дієздатність характеризується деякими особливостями. Залежно від соціальних ризиків, які визначають зміст дієздатності розрізняють загальних і спеціальних суб’єктів соціально-забезпечувальних відносин.

До загальних суб’єктів відносять тих фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена загально-соціальними (вік, втрата працездатності) чи професійними (нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання) соціальними ризиками.

В окремих правовідносинах (забезпечення в разі втрати годувальника) суб’єктом правовідносин може виступати сім’я.

До спеціальних суб’єктів відносять:

- ветеранів війни;

- ветеранів праці;

- військовослужбовців та членів їх сімей та ветерани військової служби;

- жертв нацистських репресій;

- реабілітованих репресованих громадян;

- осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус кожного визначається окремим законодавчим актом.

Другою стороною правовідносин з соціального забезпечення є уповноважені державні органи та установи:

- Міністерство праці та соціальної політики;

- обласні та районні управління праці та соціального захисту населення;

- соціальні фонди;

- заклади охорони здоров’я;

- територіальні центри соціального обслуговування;

- медико-соціальна експертна комісія.

 

Міністерство праці та соціальної політики України – головний орган у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування, трудової міграції, соціально-трудових відносин, трудової міграції.

Безпосередньо роботу із соціального захисту населення виконують спеціально створені для цього обласні та районні управління праці та соціального захисту населення.

Повноваження:

- аналіз ситуації у соціально-трудовій сфері на відповідній території;

- участь у розроблені програм з питань охорони праці;

- забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов’язаних із наданням статусу учасника війни;

- здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону праці, соціальний захист населення;

- участь у розслідуванні групових, а також смертельних нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій, організація розслідування, облік та аналіз нещасних випадків невиробничого характеру;

- організація роботи з надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, забезпечення надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

- забезпечення надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим, а також сім’ям з дітьми;

- організація роботи соціальних інспекторів;

- організація матеріально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, забезпечення інвалідів транспортними засобами, їх санаторно-курортне лікування;

- створення мережі та організація роботи територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, контроль за якістю та своєчасністю надання соціальних послуг.

Спеціально уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами соціального забезпечення та фінансують їх надання є відповідні фонди. Соціальні фонди, цей термін відображає їх цільове призначення: реалізація соціальних завдань, тобто фінансування соціальних виплат ,послуг та пільг.

За способом утворення соціальні фонди можна поділити на страхові та не страхові (позабюджетні та бюджетні). Основні джерела коштів – страхові внески, або державний бюджет.

Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 1998 року – основний нормативно-правовий акт, який врегульовує правове становище страхових соціальних фондів.

Страхові фонди здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проводять збір страхових внесків, контроль за використанням коштів, фінансують виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Страхові соціальні фонди є цільовими (не можуть займатись іншою діяльністю, крім тієї для якої створені), позабюджетними (кошти фондів не включаються до державного бюджету), централізованими (кошти зараховуються на єдиний централізований рахунок відповідного фонду в установах банку) страховими фондами, некомерційними самоврядними організаціями, які мають статус юридичної особи.

Основне завдання – збір страхових внесків, надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг. Кожний з цих фондів – єдина в Україні спеціалізована установа реалізовує політику у сфері конкретного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування

До страхових фондів відносяться:

- Пенсійний фонд

- Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

 

Пенсійний фондправовий статус визначається Законом України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статутом.

Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Джерела формування коштів Пенсійного фонду: 1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; 3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених законом; 4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до закону до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; 5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 6) добровільні внески; 7) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Кошти Пенсійного фонду використовуються на:1) виплату державних пенсій- за віком, - пенсій по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного із роботою, інвалідності з дитинства) - пенсії у зв’язку із втратою годувальника2) виплату допомоги на поховання пенсіонера 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду та ін.

 

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття –правовий статус визначено законом про “Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Джерела формування коштів:

- страхові внески страхувальників;

- асигнування з держбюджету;

- суми фінансових стягнень за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків, недотримання законодавства про зайнятість населення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі і резерву коштів Фонду ,на депозитному рахунку;

- благодійні внески.

Кошти спрямовуються на фінансування:

1. фінансування матеріального забезпечення застрахованих громадян:

- допомога в разі безробіття, т.ч. одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога в разі часткового безробіття;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю;

- одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. фінансування послуг для застрахованих громадян:

- професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- пошук підходящої роботи;

- організація оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультативні послуги ,пов’язані із працевлаштуванням.

3. фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності фонду.

4. створення резерву фонду (сума, необхідна для виплати допомоги на випадок безробіття в розрахунку на місяць).

 


Читайте також:

  1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
  3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
  9. Автоматичне регулювання.
  10. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
  11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
  12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства




Переглядів: 1194

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Під предметом права розуміють сукупність суспільних відносин, які можна і потрібно врегулювати правом. | Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.