• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 2 Правове регулювання страхових пенсій в Україні

1. Поняття та види страхових пенсій

Страхові пенсії – це щомісячні грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, передбачених законом.

Розрізняють наступні види страхових пенсій:

- за віком

- по інвалідності

- у зв’язку з втратою годувальника.

2. Пенсії за віком

Пенсія за віком як вид соціального забезпечення має ознаки, котрі відрізняють її від інших соціальних виплат. По-перше, вона призначається довічно, по-друге, право на отримання цієї пенсії обумовлюється страховим стажем, по-третє, пенсія призначається особам, котрі досягли певного віку.

Пенсії за віком можуть призначатись на загальних і пільгових підставах.

Діючим законодавством передбачено велику кількість пільгових підстав пенсійного забезпечення, з яким пов’язане зниження пенсійного віку і тривалості страхового стажу.

Пільгові умови пенсійного забезпечення можна об’єднати в декілька груп:

· В зв’язку з особливими умовами праці та за певними посадами.

· Жінкам:

Жінки, які працюють в сільському господарстві та виховали 5 і більше дітей до 14-річного віку мають право на пільгову пенсію незалежно від віку і трудового стажу.

· За станом здоров’я;

Інваліди по зору I групи - сліпі та інваліди з дитинства I групи мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 10 років для чоловіків і за 15 років для жінок до досягнення пенсійного віку, за наявності не менше 15 років страхового стажу в чоловіків і не менше 10 років страхового стажу в жінок.

· За вислугу років.

Право на отримання таких пенсій мають:

1. Працівники цивільної авіації:

Працівники льотного і льотно-випробного складу; працівники, котрі здійснюють управління повітряним рухом (диспетчери), працівники інженерно-технічного складу, бортпровідники.

Для працівників льотного і льотно-випробного складу єдиною умовою призначення пенсії є наявність спеціального стажу (чоловіки 25, жінки 20 років). Для авіадиспетчерів і працівників інженерно-технічного складу і бортпровідників - необхідно виконання ще двох умов – досягнення пенсійного віку і наявність загального і спеціального трудового стажу

2. особи, які здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

3. водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

4. плавсклад морського, річкового флоту та флоту рибної промисловості;

5. докери , механізатори на вантажно-розвантажувальних роботах в портах;

6. працівники експедицій, загонів, дільниць, бригад, безпосередньо зайнятих у пошукових, геологорозвідувальних, лісовпорядних, пошукових, геофізичних роботах;

7. робітники зайняті на лісозаготівлі та лісосплаві;

8. спортсмени – заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд;

9. працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального захисту і культури

Розмір пенсій за віком.

Розмір пенсій за віком не обмежується і залежить від розміру заробітку та тривалості страхового стажу.

3. Пенсії по інвалідності

4. Пенсії в разі втрати годувальника

Пенсія в разі втрати годувальника – це щомісячна виплата непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Тема 3 Соціально-забезпечувальні правовідносини

1. Поняття, особливості, види, класифікація

Будь-який вид соціального забезпечення – це закріплена в нормах права форма забезпечення у випадках соціальних ризиків. Норми права таким чином виступають загальною передумовою виникнення та існування правовідносин даної галузі. Правовідносини по соціальному забезпеченню – це не просто сукупність суспільних відносин, які врегульовуються нормами права, - це система, з притаманними їй ознаками – цілісності, наявності компонентів і сталих зв’язків між цими компонентами.

Правовідносини по соціальному забезпеченню – це врегульовані нормами права суспільні відносини, які виникають з приводу надання матеріального забезпечення чи послуг громадянам у випадках настання соціального ризику та відносин, що тісно пов’язані з ними (процедурні, процесуальні, соціально-страхові).

Основною підставою класифікації правовідносин є те, результатом реалізації якої норми права вони виступають. В зв’язку із цим розрізняють матеріальні, процедурні і процесуальні правовідносини в галузі соціального забезпечення.

Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства.

Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі.

Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними (а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.

Всі соціально-забезпечувальні правовідносини за своїм економічним змістом є розподільчими, полягають у задоволенні потреб за рахунок спеціально створених фондів та бюджету.

Особливості соціально забезпечувальних правовідносин

1. Як правило, правовідносин мають недоговірний характер. Правовий статус суб’єктів, тобто обсяг прав і обов’язків майже завжди визначається законом. Особа (або сім’я) при дотриманні встановлених законом вимог має суб’єктивне право на отримання пенсії, допомоги чи пільги, а державний орган зобов’язаний її надати. При цьому межі цього зобов’язання визначаються межами вимоги, котра регламентована в законі. В односторонньому порядку, або за згодою сторін межі зобов’язання змінені бути не можуть. В силу державного характеру соціального забезпечення в нормах права встановлюється така процедура надання пенсій, допомог та інших видів соціального забезпечення, котра забороняє нецільове використання коштів позабюджетних чи бюджетних коштів. Ця особливість в тій чи іншій мірі пронизує всі норми права соціального забезпечення.

2. Персоніфікація соціально-забезпечувальних відносин. Обсяг права на соціальне забезпечення конкретної особи обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, розміром її заробітку, сімейним станом, кількістю утриманців.

3. Реалізації матеріальних правовідносин передують (або виникають одночасно) процедурні правовідносини. Процедурні правовідносини виникають у зв’язку із встановленням юридичних фактів (тривалість трудового стажу, встановлення групи інвалідності, встановлення факту перебування на утриманні та ін), а також у зв’язку із прийняттям рішення про надання або відмову у наданні певного виду соціального забезпечення. Процедурні правовідносини також є відносними. Крім того, це триваючі правовідносини, які припиняються разом із винесенням рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають юридичне значення.

Інші критерії класифікації правовідносин по соціальному забезпеченню.

Найбільш традиційна і класифікація за видам забезпечення:

- пенсійне забезпечення

- по наданню допомог, пільг

- по соціальному обслуговуванню.

За терміном дії правовідносини бувають:

- правовідносини, які припиняються одноразовим виконанням зобов’язань ( всі правовідносини з приводу виплати одноразових допомог (при народженні дитини, на поховання), правовідносини з приводу медичної експертизи тимчасової непрацездатності, з приводу експертизи часткової чи повної втрати працездатності та ін).

- правовідносини, термін здійснення яких абсолютно визначений (всі види правовідносин з приводу надання допомог сім’ям з дітьми, допомог по догляду за дитиною до досягнення неї 1,5 річного віку та ін.)

- правовідносини з відносно невизначеним терміном здійснення ( правовідносини по соціальному страхуванню, переважна більшість пенсійних правовідносин)

Правовідносини з соціального забезпечення можна також класифікувати за об’єктом, джерелом фінансування, соціальними ризиками і т.д.

2. Соціально страхові правовідносини

Це окремий вид соціально забезпечувальних правовідносин.

Це відносини у сфері загальнообов’язкового соціального страхування, тобто

- відносини щодо збору та акумуляції страхових внесків;

- відносини щодо розподільчої діяльності страхових фондів при визначенні виду та розміру соціальних виплат та соціальних послуг.

- відносини щодо організації соціального страхування (управління соціальним страхуванням, розпорядча та наглядова діяльність).

Цим відносинам характерні певні ознаки фінансових чи управлінських. Але вони забезпечують акумуляцію цільових соціальних кошті, які виключно спрямовані на фінансування соціальних виплат чи послуг особам у разі настання соціального ризику.

3. Суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин

Соціально-забезпечувальні правовідносини мають простий суб’єктний склад, тобто їх учасниками є дві сторони, котрі мають права та обов’язки. Управомоченою стороною правовідносин є фізичні особи, а зобов’язаною стороною є уповноважені державою органи та установи.

Фізичні особи, як суб’єкти соціально-забезпечувальних відносин:

- громадяни України;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України;

- іноземці та особи без громадянства, як і тимчасово проживають на території України.

Потрібно підкреслити, що ініціатором матеріальних, процедурних чи процесуальних соціально-забезпечувальних відносин є громадяни. Як суб’єкт правовідносин фізична особа характеризується правоздатністю та дієздатністю. Правоздатність означає право особи мати права та обов’язки. Під дієздатністю в праві соціального забезпечення розуміють здатність особи своїми діями набувати прав на окремі види соціального забезпечення, здійснювати права і виконувати обов’язки, а також нести відповідальність за неправомірну поведінку. В праві соціального забезпечення дієздатність характеризується деякими особливостями. Залежно від соціальних ризиків, які визначають зміст дієздатності розрізняють загальних і спеціальних суб’єктів соціально-забезпечувальних відносин.

До загальних суб’єктів відносять тих фізичних осіб, дієздатність яких зумовлена загально-соціальними (вік, втрата працездатності) чи професійними (нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання) соціальними ризиками.

В окремих правовідносинах (забезпечення в разі втрати годувальника) суб’єктом правовідносин може виступати сім’я.

До спеціальних суб’єктів відносять:

- ветеранів війни;

- ветеранів праці;

- військовослужбовців та членів їх сімей та ветерани військової служби;

- жертв нацистських репресій;

- реабілітованих репресованих громадян;

- осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Правовий статус кожного визначається окремим законодавчим актом.

Другою стороною правовідносин з соціального забезпечення є уповноважені державні органи та установи:

- Міністерство праці та соціальної політики;

- обласні та районні управління праці та соціального захисту населення;

- соціальні фонди;

- заклади охорони здоров’я;

- територіальні центри соціального обслуговування;

- медико-соціальна експертна комісія.

Міністерство праці та соціальної політики України – головний орган у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування, трудової міграції, соціально-трудових відносин, трудової міграції.

Безпосередньо роботу із соціального захисту населення виконують спеціально створені для цього обласні та районні управління праці та соціального захисту населення.

Повноваження:

- аналіз ситуації у соціально-трудовій сфері на відповідній території;

- участь у розроблені програм з питань охорони праці;

- забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов’язаних із наданням статусу учасника війни;

- здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону праці, соціальний захист населення;

- участь у розслідуванні групових, а також смертельних нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій, організація розслідування, облік та аналіз нещасних випадків невиробничого характеру;

- організація роботи з надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, забезпечення надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;

- забезпечення надання адресної цільової допомоги малозабезпеченим, а також сім’ям з дітьми;

- організація роботи соціальних інспекторів;

- організація матеріально-побутового обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, забезпечення інвалідів транспортними засобами, їх санаторно-курортне лікування;

- створення мережі та організація роботи територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, контроль за якістю та своєчасністю надання соціальних послуг.

Спеціально уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами соціального забезпечення та фінансують їх надання є відповідні фонди. Соціальні фонди, цей термін відображає їх цільове призначення: реалізація соціальних завдань, тобто фінансування соціальних виплат ,послуг та пільг.

За способом утворення соціальні фонди можна поділити на страхові та не страхові (позабюджетні та бюджетні). Основні джерела коштів – страхові внески, або державний бюджет.

Основи законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 1998 року – основний нормативно-правовий акт, який врегульовує правове становище страхових соціальних фондів.

Страхові фонди здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, проводять збір страхових внесків, контроль за використанням коштів, фінансують виплати за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Страхові соціальні фонди є цільовими (не можуть займатись іншою діяльністю, крім тієї для якої створені), позабюджетними (кошти фондів не включаються до державного бюджету), централізованими (кошти зараховуються на єдиний централізований рахунок відповідного фонду в установах банку) страховими фондами, некомерційними самоврядними організаціями, які мають статус юридичної особи.

Основне завдання – збір страхових внесків, надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг. Кожний з цих фондів – єдина в Україні спеціалізована установа реалізовує політику у сфері конкретного виду загальнообов’язкового державного соціального страхування

До страхових фондів відносяться:

- Пенсійний фонд

- Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пенсійний фондправовий статус визначається Законом України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статутом.

Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття –правовий статус визначено законом про “Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Джерела формування коштів:

- страхові внески страхувальників;

- асигнування з держбюджету;

- суми фінансових стягнень за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків, недотримання законодавства про зайнятість населення;

- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі і резерву коштів Фонду ,на депозитному рахунку;

- благодійні внески.

Кошти спрямовуються на фінансування:

1. фінансування матеріального забезпечення застрахованих громадян:

- допомога в разі безробіття, т.ч. одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

- допомога в разі часткового безробіття;

- матеріальна допомога у період професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

- матеріальна допомога по безробіттю;

- одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

- допомога на поховання безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

2. фінансування послуг для застрахованих громадян:

- професійної підготовки ,перепідготовки або підвищення кваліфікації;

- пошук підходящої роботи;

- організація оплачуваних громадських робіт для безробітних;

- інформаційні та консультативні послуги ,пов’язані із працевлаштуванням.

3. фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності фонду.

4. створення резерву фонду (сума, необхідна для виплати допомоги на випадок безробіття в розрахунку на місяць).

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація банківської діяльності в Україні
3. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
4. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
7. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Автоматичне регулювання.
10. Аграрні відносини в Україні у ХVІ - перш. пол. ХVІІІст.
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства

Переглядів: 1253