Національно – етнічні процеси, їх сутність

Виникнення та розвиток національно – етнічних відносин пов’язане з існуванням окремих етнічних спільнот.

Національні відносини ніколи не існують поза іншими суспільними явищами (політичними, духовними, соціальними, економічними).

Національні відносини завжди мають ідеологічний характер.

Суб’єктами їх є, як правило, окремі етнічні утворення (найчастіше титульні нації і національні меншини).

Титульні нації – це нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню (українці в Україні; поляки в Польщі).

До національних меншин відносять етнонаціональні групи, що не належать до титульних націй (росіяни в Балтії, угорці в Україні).

В Україні сьогодні мешкає понад 100 національностей.

Міжнаціональні відносини є одним з найважливіших чинників сучасної внутрішньої політики.

Міжнаціональні відносини виявляються в економічному, культурному, мовному аспектах.

Економічні національно – етнічні відносини спрямовані на задоволення економічних потреб етнічних утворень.

Політичні етнонаціональні відносини стосуються рівної участі всіх етнічних утворень у реалізації політичної влади в країні та вирішенні найважливіших проблем державного життя.

Етнонаціональні відносини у сфері культури створюють можливості для розвитку культур різних етнічних груп.

Етнонаціональні явища реалізуються завдяки системі етнонаціональних інтересів.

Ці інтереси стосуються збереження самобутності, розвитку економіки, культури етнічних груп, тобто усвідомлюваного національного самоствердження.

У сучасному світі найпоширенішою ідеологією є націоналізм.

Націоналізм – теорія і практика етнічних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією.

Радянська соціологія визначала націоналізм як систему установок і політичних ідей щодо винятковості, переваги власного народу над іншими, небажання інтегруватися з іншими народами, а також дії спрямовані на їх дискримінацію.

Сьогодні все більше прихильників здобуває твердження про необхідності ціннісно – нейтрального дослідження націоналізму. Потрібно оцінювати конкретну ідеологію і конкретні політичні дії, які здійснюються від імені нації.

Однією з центральних в етносоціології є: проблема національного відродження.

Національне відродження – процес відновлення політичного, культурного, економічного життя нації в нових умовах, пов’язаних насамперед із здобуттям власної суверенної держави.

Національне відродження України не завершилося з здобуттям своєї власної держави. Консолідація української нації ускладнюється наявністю багатьох проблем етнонаціонального розвитку:

- звуження сфери вживання української мови;

- поділ населення України на три великі лінгвістичні групи: україномовних українців, російськомовних українців та російськомовних росіян;

- існування різного ставлення до проблем державного суверенітету;

- наявність різних політичних симпатій населення у різних регіонах.

Але ці проблеми не можуть перешкодити процесам консолідації українського суспільства. Цьому сприяє виважена державна національна політика.

Одним із її пріоритетів с збереження міжетнічного миру та стабільності у суспільстві. До інших пріоритетів цієї політики відноситься віднайдення адекватних можливостей задоволення етнічних потреб як титульної нації (української); так і національних меншин, оскільки всі вони нині перебувать на стадії етнополітичного відродження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Категорії і поняття етносоціології	\|	Конфлікт як соціальне явище. Причини та функції конфліктів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.