• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Конфлікт як соціальне явище. Причини та функції конфліктів

Управління конфліктом та методи його вирішення

Типи конфліктів. Стадії розвитку конфлікту

Конфлікт як соціальне явище. Причини та функції конфліктів

Питання для самоперевірки

Висновки

- Етносоціологія – спеціальна соціологічна наука, що вивчає закономірності життя етносоціальних та соціальних спільнот (етносів, націй та етнічних груп), їх спільне проживання, взаємодію та взаємозалежність.

- Предметом етносоціології є взаємозв’язок загальних соціальних явищ і процесів з явищами і процесами етнічними, а об’єктом – особливості етнічних виявів соціального.

- Основними поняттями етносоціології є етнос і нація.

- Етноси не є вічними. Вони народжуються, розвиваються і зникають. Етноси характеризуються певними стійкими ознаками (мова, культура, етнічна свідомість, самоназва тощо), які формуються у взаємозв’язку з певними передумовами – територіальними, природними, соціально – економічними, державно – правовими.

- Державна національна політика – це діяльність держави у сфері етносоціального життя суспільства, що передбачає розробку і здійснення заходів, спрямованих на регулювання міжетнічних стосунків та забезпечення функціонування існуючих етнічних структур.

1. Дайте визначення «предмета» і «об’єкта» етносоціології.

2. Визначте особливості таких етнічних утворень як «етнос», «народність», «нація».

3. Охарактеризуйте існуючі трактовки поняття «націоналізм».

4. Що таке національне відродження? Поясніть, в чому специфіка національного відродження України.

До змісту

До змісту

Тема 7 Соціологія конфлікту

Основні питання теми

Не існує людської спільності, в якій не існувало б протиріч та зіткнень між її членами. До ворожнечі та зіткнення людина схильна не менш ніж до співробітництва.

Суперництво дуже часто виливається у відкрите зіткнення, у конфлікт.

Конфлікт є невід’ємним елементом соціальної взаємодії.

Термін «конфлікт» (від латинського conflictus) буквально означає «зіткнення». Тому під конфліктом розуміють певні протиріччя, антагонізми, що пов’язані із суперечливим перетином прагнень, інтересів, поглядів окремих людей чи соціальних груп.

Конфлікт виникає тоді, коли люди починають усвідомлювати, що їхні інтереси, потреби, цілі, не можуть бути задоволеними у разі збереження існуючої системи соціальних відносин і починають діяти так, аби змінити ситуацію.

Конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб’єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.

Конфлікт має соціальну природу, оскільки учасниками конфлікту завжди є люди або певні соціальні групи та спільноти.

Проблематика конфлікту досліджується в рамках спеціальної соціологічної теорії – соціології конфлікту.

Соціологічна теорія конфлікту вивчає закономірності, природу виникнення та протікання конфлікту як суспільного явища, типологію конфліктів, принципи і методи запобігання та розв’язання соціальних конфліктів, технологічні засади управління ними.

Об’єктом соціологічної теорії конфлікту є різноманітні конфлікти між соціальними суб’єктами (індивідами, соціальними групами, класами, націями, державами), що розглядаються як фактори розвитку соціальних систем.

Предметомє закономірності та процеси виникнення, протікання і розв’язання соціальних конфліктів, їх соціальні ознаки, а також різноманітні конфліктні відносини, що виникають між людьми і групами людей у процесі їхньої взаємодії та суспільної життєдіяльності.

Проблема природи конфліктів, причин та умов їх виникнення, способів розв’язання в усі часи цікавила вчених.

Геракліт - обґрунтував позитивну роль боротьби у процесі суспільного розвитку.

Т. Гоббс – людина від природи егоїстична, через що й задовольняє потреби у боротьбі із собі подібними, а людство приречено на «відміну всіх проти всіх».

А. Сміт – в основі конфлікту лежить поділ суспільства на класи і економічні змагання, які розглядаються ним, як дуже важлива рушійна сила суспільства.

К. Маркс – причини конфліктів криються у самому суспільстві, насамперед у протистоянні класів та їх ідеологій.

Л. Козер – постійним джерелом соціальних конфліктів є соціальна нерівність, що породжує напругу між індивідами і соціальними групами, зняття якої відбувається через різноманітні конфлікти.

Р. Дарендорф – причина конфліктів полягає у нерівності соціальних позицій людей. Конфлікти є джерелом інновацій та соціальних змін. Придушення конфлікту приводить до його загострення.

Дж. Бертон – головним джерелом усіх соціальних конфліктів є прагнення до задоволення базових потреб у безпеці, ідентичності, визнанні, свободі, які властиві як окремому індивіду, так і соціальним групам, суспільству.

Конфлікт як соціальне явище є породженням певних соціально – психологічних чинників, втілених в інтересах конкретних соціальних суб’єктів учасників конфліктної ситуації.

До найголовніших причин конфліктів належать:

1. Протилежні орієнтації сторін – суб’єктів взаємодії.

2. Різноспрямованість ідеологічних засад.

3. Різновекторність соціально – економічних орієнтацій.

4. Суперечності між елементами соціальної структури.

5. Соціально – психологічні та морально – етичні.

При усьому розмаїтті причин, як і конфліктів, що ними породжуються, універсальним джерелом конфліктів є несумісність претензій конфліктуючих сторін за умов обмеженості можливостей їх задоволення.

Для того, щоб виник конфлікт, крім існування причини конфлікту, необхідно щоб навколо склалися певні умови, що служать поживним середовищем конфлікту.

Роль соціального конфлікту розкривається через його функції.

Конфлікти виконують, як позитивні, так і негативні функції.

До позитивних функцій конфліктів відносять:

- соціально – психологічну – конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, негативних емоцій;

- комунікативну – пошук шляхів розв’язання конфлікту активізує соціальну взаємодію, забезпечення взаємоприйнятих рішень;

- інтегративну – участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси;

- інноваційну – конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм цінностей;

Позитивними функціями є і соціально – діагностична та регулююча.

Водночас конфлікти можуть бути деструктивними, вони посилюють нестабільність соціальної системи, порушують її нормальне функціонування.

До негативних функцій конфліктів відносять:

- дестабілізуючу – деструктивні конфлікти приводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку;

- дезорганізуючу – конфлікти уповільнюють та ускладнюють процес прийняття рішень, порушують ритм та ефективність діяльності.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. Античний Рим: економічні причини розвитку і занепаду
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. Асимптоти графіка функції
8. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
9. Базові функції, логічні функції
10. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.
11. Банківська система та її основні функції
12. Банківська система та її структура. Функції Центрального банку.

Переглядів: 2894