Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією

Об’єктомє молодь, тобто – велика соціально – демографічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, соціального стану, соціально – психологічних особливостей.

При визначенні поняття «молодь» найчастіше вдаються до використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально – демографічну групу. Інколи її визначають як соціально – демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого.

У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальна спільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально – класових, професійно – трудових, соціально – політичних тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності.

Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді пов’язане з питанням про вікові межі.

Існують різноманітні погляди на вікові межі молоді 11-25; 15-28; 16-24 років. Останнім часом визначають такі вікові межі: 14-35 років. Ця точка зору ґрунтується на тезі «продовження юності», збільшення часу входження у соціальне життя.

Сьогодні життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя. Розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально – політичної адаптації, стабілізації сімейно – побутового статусу.

Соціологія молоді виконує такі функції:

- методологічна – забезпечує розробку наукових засад для сучасної молодіжної концепції та формування на цій основі державної молодіжної політики;

- теоретично – пізнавальна – полягає у виробленні специфічного понятійно – категоріального апарату, досліджені сутнісної характеристики молоді як особливості соціально – демографічної спільноти;

- прогностична – виявляє себе у дослідженні актуальних економічних, правових та соціальних проблем молоді, виробленні коротко - і довгострокових прогнозів їх розвитку;

- практична – пов’язана з виробленням сучасних методик комплексного вивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, забезпеченням тісного зв’язку дослідницьких інститутів, лабораторій з державними і громадськими структурами, що працюють з молоддю;

- управлінська – реалізується через науково – обґрунтовані методи та форми діяльності державних, громадських установ щодо регулювання соціальних процесів у молодіжному середовищі.

Соціологія для дослідження молодіжних проблем використовує такі методи:

- систематичні спостереження;

- інтерв’ювання та анкетування;

- тестування;

- аналіз особистих щоденників; біографічних описів, творів, у яких відображається процес формування і розвитку молодої людини.

Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім’ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає обмін інформацією з іншими науками.

Вітчизняна соціологія молоді розглядає молодь, як компонент соціальної структури суспільства, зосереджується на вивченні особливостей її інтеграції у професійну структуру, умов здобуття освіти, специфіки молодіжної мобільності, становища молоді на ринку праці.

Окремої уваги заслуговує з’ясування такого поняття, як молодіжні проблеми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціологія молоді – галузь соціології, яка досліджує молодь як соціально – демографічну спільність суспільства.	\|	Питання для самоперевірки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.