Загальні відомості

Розділ 2. ЗЕМЕЛЬНІ РОБОТИ

Земельні роботи, порівняно з іншими роботами, є найпрацемісткішими і тому їх виконують механізованим способом. Тільки якщо неможливе застосування механізмів, використовується ручна праця.

Для будь-якої земельної споруди необхідне утворення виїмок у ґрунті або насипів, які можуть бути тимчасовими чи постійними.

До постійних земельних споруд належать виїмки у вигляді штолень тунелів, підземних сховищ, котлованів під будинки з підвалами, а також дамби, водойми, штучні русла.

До тимчасових земельних споруд належать траншеї під трубопроводи і комунікації, котловани під фундаменти і підземні інженерні споруди, тимчасові насипи.

Земельні виїмки називають котлованами, якщо відношення їх довжини до ширини не більше за 10:1, і траншеями, якщо воно більше. Похилі бокові поверхні виїмок і насипів називають скосами, а горизонтальні поверхні навколо них-бермами. Інші елементи земельних споруд: брівка - верхня грань скосу; підошва - нижня грань скосу; дно виїмки - нижній горизонт виїмки; крутість скосу - відношення глибини виїмки або висоти насипу до проекції скосу.

Ґрунтами називають породи верхніх шарів земної кори, які є об'єктом інженерно-господарської діяльності людини.

Основні фізичні властивості ґрунтів: щільність, шпаруватість, вологість, пластичність, липкість, зчеплення, розпушення, набухання, усадка, кут природного скосу.

Щільність - відношення маси вологого ґрунту до його об'єму. Шпаруватість - відношення об'єму шпар до всього об'єму ґрунту. Вологість - відношення маси води, що міститься в порах, до маси абсолютно сухого ґрунту. Пластичність-здатність ґрунту деформуватись під дією зовнішнього тиску без розривання його цільності зі збереженням наданої форми після зняття зусилля, яке викликало деформацію. Липкість - здатність ґрунту прилипати до предметів. Зчеплення - здатність ґрунту протистояти зсуванню. Розпушеність - здатність ґрунту збільшуватись в об'ємі під час розробляння внаслідок втрати зв'язків між частинками. Набухання - здатність ґрунту збільшуватись в об'ємі після вбирання води. Усадка - здатність вологого ґрунту зменшуватись в об'ємі після висихання.

Класифікаціяґрунтів за Держстандартом: І клас - скельні (граніти, базальти, мармур, кварцити тощо); II клас - нескельні (гравійні, піщані, глинисті тощо).

До основних видів ґрунтів належать: пісок, супісок, суглинок, глина, гравій, лес.

Ґрунти, залежно від складності розробляння, поділені на групи, характеристики яких наведені в БНіПі і в довідниках із земельних робіт. Чим вища група ґрунту, тим вища трудо- і машиномісткість його розробляння. Вони залежать також від його фізичних властивостей, які змінюються залежно від зволоження, температури, порушення структури. Під час розробляння ґрунт розпушується, тобто збільшується його об'єм і зменшується щільність. Це явище характеризують коефіцієнтом розпушування Кр. Вкладений в насип або у виїмку розпушений ґрунт під впливом маси шарів, що лежать вище, чи трамбування ущільнюється, Однак ґрунт не займає того об'єму, який він займав до розробляння, зберігаючи залишкове розпушення, показником якого є коефіцієнт залишкового розпушування ґрунту Кз.р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи індустріалізації в будівництві систем ТГіВ	\|	Основні способи і механізми розробляння ґрунту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.026 сек.