Загальні відомості. Матеріали і обладнання

Розділ 8. МОНТАЖ СИСТЕМ ВНУТРІШНЬОГО ГАЗОПОСТАЧАННЯ І РЕЗЕРВУАРНИХ УСТАНОВОК ЗРІДЖЕНИХ ГАЗІВ

Монтаж електричного підлогового опалення

Монтаж електричного підлогового опалення складається з таких операцій: на залізобетонне перекриття вкладають теплоізоляцію, наприклад, з щільного пінопласту; на шарі теплоізоляції розміщають металеву монтажну сітку з прикріпленим до неї електрокабелем і заливають цементним розчином; поверх стяжки кладуть паркет, килимове покриття, звичайну дерев'яну або плиткову підлогу. Монтуючи кабель, можна вирішити, наскільки повинна обігріватись та чи інша ділянка кімнати. У кутках, місцях, де стоять меблі, кабель можна взагалі не монтувати.

Рівномірне розміщення кабеля забезпечує рівномірне нагрівання усієї поверхні підлоги. Перевагою такої системи опалення є те, що майже всі її елементи сховані під підлогою, а тому не псують вигляду приміщень. Ззовні залишається тільки терморегулятор, яким можна вручну або автоматично зменшувати та збільшувати температуру, автоматично вимикаючи подання струму за певної температури.

Подання газу до споживачів забезпечується системами газопостачання, які поділяються на централізовані й місцеві.

Для централізованих систем газопостачання встановлені такі значення тиску газу, МПа: низького (до 0,005) - у житлових і громадських будинках, підприємствах громадського харчування і побутового обслуговування, а також у вбудованих опалювальних котельнях; середнього (від 0,005 до 0,3) - у будинках сільськогосподарських і комунальних підприємств; високого (до 0,6) - у промислових, а також окремих сільськогосподарських і комунальних підприємствах, котельнях; високого (до 1,2) - у промислових підприємствах, де є технологічна необхідність або техніко-економічне обгрунтування.

У централізовані системи газопостачання зрідженим газом входять резервуари, газопроводи і вводи. Місцеві системи газопостачання (індивідуальні) складаються з одного-двох балонів (місткістю 50 л), що обладнані регуляторами тиску. В одно- і двоповерхових будинках з кількістю квартир, не більшою від чотирьох, використовують газові плити з балонами місткістю 25 л, які встановлюють в спеціальному відсіку плити, що ізольований від духової шафи.

Житлові будинки найчастіше приєднуються до газопроводів низького тиску (рис.8.1).

Відгалуження 8 служать для подання газу в дворову мережу 5 і приєднуються до вуличної мережі в точці, найближчій до будинку, що газифікується, або групи будинків. В кінці відгалуження встановлюється запірна арматура 2 (засувка , кран або гідрозатвор). Корпус 12 гідрозатвора через трубку 11 заповнюється водою, яка перекриває трубопровід.Верх трубки закритий пробкою 10 і поміщений в ковер 7.

По дворових газопроводах подають газ від відгалужень до окремих будинків і вводів. Для збирання конденсату передбачаються конденсатозбірники у вигляді циліндричних горшків, що приварюються до трубопроводу знизу. Через відвідну трубу зібраний конденсат відкачується насосом. Конденсатозбірники встановлюються в понижених точках трубопроводу, нижче від глибини промерзання ґрунту. Трубопровід прокладають з нахилом до конденсатозбірника.

Вводи служать для подання газу у внутрішньобудинкові газопроводи і приєднуються до дворової мережі. Трубопровід вводу проходить через стіну в гільзі, що заповнена теплоізоляцією.

Внутрішні газопроводи розподіляють газ між споживачами всередині будинку і складаються з розвідних трубопроводів, стояків і підводів.

Рис.8.1. Система газопостачання будинку від мережі низького тиску: 1 - ввід; 2 - запірна арматура; 3 - внутрішній газопровід; 4 - газовий прилад; 5 - дворовий газопровід; 6 - конденсатозбірник; 7 - ковер; 8 -відгалуження; 9 - мережа низького тиску; 10 - пробка; 11 - трубка; 12 –корпус

Матеріали (труби, фасонні деталі, арматура, зварювальний дріт тощо), які використовуються для монтажу систем газопостачання, повинні мати сертифікати, що підтверджують їх відповідність вимогам Держстандартів, а обладнання - паспорти та інструкції з монтажу та експлуатації. Арматуру перед встановленням випробовують на міцність і щільність (див.п.6.5).

Для газопроводів застосовують, як правило, труби, що виготовлені з вуглецевої сталі: електрозварені прямошовні (ГОСТ 10705-80, група "В"); безшовні гарячекатані (ГОСТ 8731 -74*, ГОСТ 1050-74).

Напірні поліетиленові труби (ГОСТ 18599-83) застосовуються для підземних газопроводів: низького тиску - типу СЛ; середнього - типу С і високого до 0,6 МПа - типу Т.

У системах газопостачання низького тиску використовують арматуру з сірого чавуну; в системах з робочим тиском до 1,6 МПа - з ковкого, в системах з тиском до 6,4 МПа - сталеву арматуру. Біля газових приладів, в яких спалюється газ із вмістом сірководню до 2 мг/м³, необхідно встановлювати арматуру з мідних сплавів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Монтаж систем опалення з мідних труб	\|	Вимоги до монтажу систем газопостачання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.