Штукатурні роботи

Розділ 15. ОПОРЯДЖУВАЛЬНІ РОБОТИ

Штукатурка - це лицювальний і захисний шар поверхонь будівельних конструкцій. Основне її призначення - захист конструкцій від вологи, вивітрювання, дії вогню, зменшення газо- і повітропроникності, тепловтрат. Використовують звичайні та спеціальні штукатурки: кислотостійкі, гідроізоляційні тощо.

Розрізняють два основні види штукатурки - монолітну (мокру) і суху (лицювальну). Монолітну штукатурку виконують з вапняних, цементних, складних, вогнестійких та інших розчинів. У кислотостійких розчинах використовують як в'яжучу речовину -порошок кремнійфтористого натрію або кислотостійкий цемент, які розчиняють рідким склом; наповнювачем служить пісок базальту, андезиту та інших кислотостійких мінералів. Гідроізоляційні розчини готують з сухої цементно-піщаної суміші та води з домішками алюмінату натрію чи хлорного заліза (в зв'язку з швидким твердінням розчин готують на місці виконання робіт). Для теплоізоляційної штукатурки застосовують спеціальні розчини: глинодіатомітовий (з вогнетривкої глини і діатоміт-трепелу) та азбестодіатомітовий (з вапна-порошку, цементу і діатоміт-трепелу). Для захисту вогнетривкої кладки неекранових поверхонь використовують шамотні (1200...1400 °С), хромітові (> 1400 °С) та інші штукатурки.

Вид штукатурного розчину вибирають залежно від матеріалу основи і призначення приміщення (для бетонних поверхонь - складні цементно-вапняні розчини; для цегляних поверхонь - вапняні розчини з доданням гіпсу; у вологих приміщеннях - цементні розчини).

Монолітну штукатурку виконують одно- або багатошаровою. Багатошарова штукатурка складається з таких шарів: набризку, грунту і накривки; набризк і грунт називають штукатурним накидом. Кожний шар штукатурки виконує певні функції.

Набризк (перший шар) заповнює всі шпари і нерівності поверхонь. Для набризку використовують рідкий розчин з вмістом води до 60 % від об'єму в'яжучого. Товщина набризку 3... 5 мм.

Грунт (другий шар штукатурного накиду) - дає змогу вирівняти поверхню штукатурки. Шар грунту, товщина якого 5 мм, може утворюватись нанесенням на набризк декількох шарів розчину тістоподібної консистенції (вміст води до 35 % від об'єму в'яжучого).

Накривка (третій шар штукатурки) вирівнює поверхню грунту і надає їй гладкості, її товщина 2 мм. Розчин для неї повинен бути рідким (вміст води до 50 % від об'єму в'яжучого).

Залежно від якості виконання розрізняють три категорії звичайних монолітних штукатурок: просту (вирівнюють штукатурку соколом без нанесення і затирання накривки); покращену (вирівнюють поверхню правилом і згладжують); високоякісну (виконують за маяками; поверхня штукатурки рівна і гладка). Середня товщина накиду (без накривки) не повинна перевищувати: для простої штукатурки - 18 мм; для покращеної - 20 мм і для високоякісної - 25 мм.

Перед нанесенням штукатурного розчину завжди готують відповідну поверхню. Наприклад, розчищають шви порожньошовної цегляної кладки. Якщо кладка виконана з повністю заповненими швами впідріз, то на її поверхні роблять насічку (пневматичним або іншим зубилом). Потім поверхню очищають від бруду і промивають водою.

Дерев'яні поверхні готують, набиваючи дранкові щити з розмірами комірок 45 х 45 мм.

В місцях прилягання кам'яних і дерев'яних поверхонь, встановлюючи підвісні стелі або наносячи штукатурку на теплоізоляційний шар, використовують полімерну або металеву сітку з товщиною дротин 2...З мм і розміром комірок 4...20 мм. Сітку прибивають до поверхонь цвяхами або обгортають нею криволінійні поверхні. Якщо поверхні відхиляються від вертикалі чи горизонталі більше ніж на 40 мм або мають значні нерівності, дефектні місця обтягують металевою сіткою по цвяхах.

Рис.15.1. Форсунки для розпилювання штукатурного розчину:
а) механічного; б, в - пневматичного; 1 - змінний наконечник; 2 - корпус

Всі поверхні провішують у вертикальній і горизонтальній площинах з встановлюванням маяків (товщина маяка дорівнює товщині накиду без накривки). Для цього в кутах приміщення забивають цвяхи (марки) або ставлять гіпсові марки з цвяхами, по яких натягують шнури так, щоб вони знаходились на відстані 4...5 мм від поверхонь будівельної конструкції, що найбільш виступають. Правильність забивання цвяхів або встановлювання марок перевіряють ватерпасом. В проміжках між марками роблять маяки - смуги, ширина яких 4...6 см.

Для нанесення штукатурного накиду використовують форсунки пневматичного і механічного розпилювання (рис.15.1). Пневматичні форсунки мають змінні наконечники з отворами різних діаметрів. Розчин до форсунок подається по гумових або металевих рукавах, діаметр яких 50...100 мм, за допомогою розчинонасосів плунжерного або діафрагмового типу з продуктивністю 1...8 м³/год.

Рис.21.2. Ручний інструмент для виконання штукатурних робіт:

1 - сокіл; 2 - штукатурна кельма; 3 - ківш; 4 - совок; 5 - терка;
6 - півтерка; 7 – правило

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протикорозійна ізоляція сталевих трубопроводів	\|	Малярні роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.