Малярні роботи

Штукатурні роботи виконують потоково-роздільним методом.

Виробничі процеси ділять на окремі операції, які здійснюють спеціалізовані ланки комплексної бригади. Штукатурні роботи виконуються: за схемою "знизу-вверх" у міру готовності поверхів за тієї умови, щоб над поверхом, де проводяться роботи, було б не менше від трьох перекриттів; за схемою "зверху-вниз", коли штукатурні роботи починають з найвищого поверху будинку.

Якщо обсяг робіт невеликий або умови роботи погані, штукатурні роботи можуть виконуватись вручну. Найпростішим способом є накидання розчину на поверхню штукатурною кельмою з сокола (рис.15.2). Продуктивнішим є накидання розчину на поверхню ковшем або совком.

Для розрівнювання штукатурного накиду за допомогою згладжування застосовують півтерки. якіснішого згладжування накиду досягають за допомогою гумових півтерок. Для вирівнювання накиду способом зрізання використовують правила і маяки.

Після вирівнювання накиду поверхню штукатурного шару перевіряють за допомогою правила, прикладаючи його в різних напрямках.

Штукатурні роботи всередині приміщень виконують, якщо температура повітря не нижча за 10 °С (працює система опалення). Температура розчину в момент його нанесення на поверхню повинна бути не нижчою за 8 °С.

Якщо система опалення не працює, то в приміщеннях на час проведення робіт встановлюють тепловентиляційні установки або електрокалорифери. Для локального сушіння використовують інфрачервоні нагрівачі.

Зовнішні поверхні штукатурять, коли температура повітря вища за 5 °С. За нижчих температур потрібно використовувати розчини з протиморозними добавками (поташ, нітрит натрію).

Регламентуються такі вимоги до якості штукатурки: виявлені під час накладання правила або рейки завдовжки 2 м нерівності не повинні перевищувати 3 мм для покращеної і 1 мм для високоякісної штукатурки; відхилення поверхні від вертикалі не повинно перевищувати 2 мм на 1 м висоти, 10 мм - на всю висоту приміщення для покращеної і 5 мм - для високоякісної штукатурки.

Штукатурний шар повинен мати щільне зчеплення з поверхнею і не відставати від неї (визначається простукуванням). Поверхня штукатурки повинна бути рівною і гладкою, без тріщин, виступів і нерівностей.

Малярні роботи виконуються для надання поверхням гарного зовнішнього вигляду, для захисту конструкцій від корозії і загнивання, а також з санітарно-гігієнічною метою.

Фарби складаються з в'яжучого, розбавлювача (або розчинника) і пігментів.

В'яжуче служить для зчеплення частин пігменту і утворення тонкої покривної плівки. До водних в'яжучих належать клеї (тваринного походження, синтетичні, казеїновий), а також вапно, цемент, рідке скло, до неводних - оліфи, смоли, лаки.

Пігменти - сухі фарбувальні порошки, нерозчинні у воді, олії та інертні до інших речовин.

Всі фарби поділяються на дві основні групи: водні, в яких в'яжуче розбавляється або розчиняється водою, і неводні, що розбавляються оліфами і емульсіями або розчиняються леткими розчинниками (скипидаром, уайт-спіритом тощо).

За якістю розрізняють фарбування: просте, яке використовують в підсобних, складських та інших подібних приміщеннях; покращене -для житлових, службових, навчальних і побутових приміщень; високоякісне - для клубів, театрів та інших будинків громадського призначення. Чим вищі вимоги до якості фарбування, тим більше технологічних операцій необхідно для підготовки поверхонь (очищення і вирівнювання, заробляння тріщин, ґрунтування і шпатлювання).

Підготовка штукатурних поверхонь під фарбування починається з очищення бризок, потьоків розчину, пилу, жирових і смоляних плям. Поверхню згладжують піщаним каменем, цеглою, пемзою або торцем дерев'яного бруска. У механізованому способі використовують універсальні шліфувальні машинки на базі пневмоелектродрилів зі змінним робочим обладнанням. Порох змахують м'якою щіткою.

Широкі тріщини розшивають сталевим шпателем або ножем, змочують водою і підмащують.

Ґрунтування необхідне для просочення поверхні для її вирівнювання і надання міцності перед наступним фарбуванням водними розчинами. Миловарний ґрунт готують на будові з господарського мила, клею, - галерти, оліфи і води; мідно-купоросний і квасцевий грунт - з концентрованої основи, що виробляється заводами сухих фарб. Перед нанесенням олійних фарб поверхні покривають оліфою. Додавання в оліфу пігменту в кількості 5... 10 % під колір олійної фарби дає змогу помічати пропуски на поверхні і відразу їх ліквідовувати.

Шпатльовки призначені для вирівнювання поверхонь. Водні шпатльовки бувають купоросними і квасцевими. Олійноклейові шпатльовки виготовляють з додаванням 3,5,10 і 18 % оліфи. Розрізняють такі шпатльовки: гіпсополімерцементні, полімерцементні, перхлорвінілові, пентафталеві тощо. Шпатльовки наносять на поверхню рівномірним шаром, товщина якого 1...3 мм. Суцільне шпатлювання необхідне для покращеного і високоякісного фарбування. Його виконують ручним і механізованим способами. За механізованим способом шпатльовку наносять повітряним розпилюванням або поданням під тиском через механізовані шпателі. Струмінь шпатльовки спрямовують під прямим кутом до поверхні і наносять зверху-вниз смугами, що перекривають попередні смуги на 4...5 см. Відстань між поверхнею і розпилювачем 20...ЗО см. Нанесений шар шпатльовки розрівнюють шпателем-півтеркою або шпателем з гумовим наконечником.

Залежно від вимог до якості фарбування поверхню шпатлюють один або декілька разів з проміжним шліфуванням і ґрунтуванням.

Перед застосуванням фарби старанно перемішують. В'язкість фарби характеризується тривалістю витікання її з віскозиметра. Звичайно в'язкість знаходиться в межах 15... 180 с залежно від виду фарби і способу її нанесення на поверхню.

Для нанесення фарбувальних розчинів на поверхню використовують пензлі і щітки різних розмірів та форм, валки з поролоновим чи хутровим чохлом, ручні та електричні розпилювачі з вудкою, компресорні установки тощо.

Принцип роботи розпилювача такий. Фарбувальний розчин надходить через форсунку в змішувальну головку, змішується з повітрям і розпилюється через кільцеву щілинну насадку. Такі розпилювачі використовують для нев'язких водних розчинів.

Тиск розпилювання розчинів будь-якої в'язкості створюють за допомогою компресорних установок. До розпилювальної головки підводяться як фарбувальний розчин, так і стиснене повітря. Форма факела може бути круглою або плоскою. Для зменшення туманоутворення використовують головки із захисною повітряною сорочкою або фарбу підвищеної в'язкості.

Фарбування виконують вертикальними або горизонтальними смугами з перекриванням попередніх смуг на 3...4 см.

У будівництві розповсюджений також метод безповітряного розпилювання синтетичних фарб під високим тиском. Внаслідок перепаду тисків на виході з насадки легколетка частина розчинника миттєво випаровується, що супроводжується значним збільшенням об'єму і викликає дрібне розпилювання фарби. Метод безповітряного розпилювання, порівняно з пневматичним розпилюванням, дає змогу знизити витрату фарби на 25...ЗО %; покриття, що одержані цим методом, мають рівномірну товщину, добру адгезію та блиск.

Малярні роботи приймають після висихання водних фарб або утворення міцної плівки на поверхнях олійних та синтетичних фарб. На пофарбованих поверхнях не допускається наявності плям, натікань, пропусків, просвічування нижніх шарів фарби і слідів щітки або валка. Поверхня повинна мати глянцеву чи матову однотонну фактуру. У високоякісному фарбуванні не допускаються місцеві викривляння ліній і зафарбовування в дотичних поверхнях різних кольорів; для покращеного фарбування вони не повинні перевищувати 2 мм, а для простого - 5 мм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Штукатурні роботи	\|	Існує декілька методів вартісної оцінки і обліку ОФ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.