• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Існує декілька методів вартісної оцінки і обліку ОФ.

По-перше, ОФ можуть оцінюватись за первісною вартістю. За своєю суттю, первісна вартість - це вартість ОФ на момент їх ство­рення.

По-друге, основні фонди можуть оцінюватись за відновною ва­ртістю. Відновна вартість - це вартість відтворення існуючих ОФ у сучасних умовах за цінами і тарифами, що діють на момент визна­чення цієї вартості. Тобто така оцінка дозволяє визначити, які витра­ти на створення існуючих основних фондів необхідно було б здійс­нити в сучасних умовах.

По-третє, вартість ОФ може оцінюватись за залишковою вартіс­тю. Залишкова вартість - це вартість основних фондів яка ще не пе­ренесена на вартість готової продукції (робіт, послуг), яку виготов­ляють на даних основних фондах.

Втрата ОФ своїх функціональних якостей (корисності) - це їх фізичний знос. У результаті такого зносу ОФ, врешті-решт, стають непридатними для виконання своїх первинних функцій. Фізичний знос залежить, перш за все, від інтенсивності експлуатації ОФ, від якості самих ОФ, їх ремонтного і профілактичного обслуговування, а також від стану середовища, в якому вони експлуатуються.

Втрата ОФ своєї грошової вартості дістала назву вартісного зносу. Останній може бути наслідком як фізичного зносу, так і дії на­уково-технічного прогресу. Знецінення ОФ під впливом науково-технічного прогресу називають їх моральним зносом.

Моральний знос може бути наслідком або ж зменшення витрат на відтворення ОФ в їх існуючій натурально-речовій формі, або ж виробництва нових, більш ефективних ОФ аналогічного призначен­ня. У першому випадку процес знецінення існуючих ОФ називають моральним зносом першої форми, у другому - моральним зносом другої форми. Як перша, так і друга форми морального зносу негати­вно впливають на ефективність суспільного виробництва, що диктує необхідність врахування дії морального зносу при здійсненні держав­ної політики відтворення ОФ, тобто політики їх амортизації.

Під амортизацією ОФ розуміють процес поступового списання їх вартості - переносу вартості ОФ на собівартість виготовленої за допомогою цих засобів виробництва продукції (товарів). Розрахунки суми амортизації слугують двом головним цілям. За їх допомогою встановлюється, з одного боку, величина відрахувань на відшкоду­вання інвестованого капіталу, а з іншого - сума витрат, пов'язаних з використанням інвестованого капіталу. Остання враховується в собі­вартості виробленої продукції.

Діючим законом України "Про оподаткування прибутку підпри­ємств" (1997 рік; ст.8, п. 8.6) передбачено використання двох методів амортизації ОФ - "методу залишку, що зменшується" та "методу прискореного списання вартості". Основним для використання є пе­рший із названих методів. При цьому Законом встановлені такі річні норми амортизації окремих груп ОФ: група 1 - 5%; група 2 - 25%; група 3 - 15%. Коефіцієнт коригування лінійних норм амортизації Законом встановлено на рівні 1. Із цього випливає, що в умовах України основною є система уповільненої амортизації, яка не забез­печує повної амортизації ОФ за термін їх економічно виправданої експлуатації.

Названим Законом також встановлено, що платник податку мо­же самостійно прийняти рішення щодо використання системи при­скореної амортизації (варіант прискореного списання вартості) ОФ. Але це стосується тільки до нових ОФ групи 3, які введені в експлуа­тацію після прийняття цього Закону (1997 р.).

Показниками, що характеризують процеси відновлення основ­них виробничих фондів (ОВФ) на підприємстві, є:

· коефіцієнт оновлення - розраховується на основі співвідно­шення вартості введених до експлуатації ОФ протягом звітного (пла­нового) періоду до загальної вартості основних виробничих фондів (ОВФ) на кінець того ж періоду;

· коефіцієнт вибуття ОВФ, що розраховується на основі спів­відношення вартості виведених із експлуатації на протязі звітного (планового) періоду ОВФ до вартості всіх ОВФ підприємства на по­чаток того ж періоду;

· коефіцієнт приросту ОВФ - співвідношення приросту ОВФ до їх вартості на початок відповідного періоду

Показниками, що характеризують технічний стан ОВФ, є:

· коефіцієнт зносу ОВФ, який розраховується на основі спів­відношення суми нарахованого зносу ОВФ на кінець звітного (пла­нового) періоду до первісної (відновної) їх вартості на кінець відпо­відного періоду;

· коефіцієнт придатності ОВФ, який визначається на основі співвідношення залишкової вартості ОВФ до первісної (відновної) їх вартості на кінець відповідного періоду;

· середній вік машин і обладнання.

Основними показниками, що характеризують ефективність ви­користання ОВФ, є:

Читайте також:

1. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
5. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
6. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
7. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
8. Аналіз методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми
9. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
10. АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ|направлень| РОЗВИТКУ МЕТОДІВ РОЗПІЗНАВАННЯ
11. Атестація як особливий метод оцінки персоналу
12. Аудиторський ризик і методи його оцінки

Переглядів: 835