Призначення і класифікація механічних передач

ГЛАВА 3. МЕХАНІЧНИЙ ПРИВОД. МЕХАНІЧНІ ПЕРЕДАЧІ

3.1. Структура машин та їхній привод (призначення,

класифікація)

Машина – механічний пристрій, що здійснює рух з метою перетворення енергії, матеріалу або інформації. Залежно від виконуваних функцій розрізняють такі машини: енергетичні, що перетворюють довільний вид енергії в механічну або навпаки;робочі, що призначені для перетворення форми, властивостей, стану і положення матеріалу або оброблюваного предмета; інформаційні, що призначені для одержання, перетворення, зберігання та відтворення інформації. Робочімашини ще поділяють на технологічні та транспортні.

У загальному випадку структуру довільної машини можна подати у вигляді таких складових частин (рис. 3.1): енергоперетворювач (двигун Д) – передавально-перетворюючий пристрій (механічна передача МП) – споживач механічної енергії (робочий орган машини РОМ). У деяких машинах зустрічається також керуюча (КС)або регулююча система, що забезпечує оптимізацію робочого процесу.

Рис. 3.1. Структурна схема машини

В енергетичних машинах енергоперетворювачами можуть бути парові або газові турбіни, електродвигуни, а споживачами механічної енергії – електрогенератори, компресори. У технологічних машинах енерго-перетворювачі – це різні двигуни, а споживачі механічної енергії – це робочі органи машини (шпінделі металообробних верстатів, валки прокатних станів, ротори бурових машин, механізми дробарок, барабани млинів тощо). У транспортних машинах енергоперетворювачами можуть бути також різного виду двигуни, а споживачами механічної енергії – приводні ходові колеса транспортних засобів, стрічкові, ланцюгові та гвинтові конвейєри.

До складу передавально-перетворюючих пристроїв входять вали, муфти для з'єднання валів і різного виду механічні передачі (фрикційні, пасові, ланцюгові, зубчасті, черв'ячні, передачі гвинт – гайка). Деякі з механічних передач можуть бути виконаними у вигляді окремих агрегатів – редукторів, коробок швидкостей, варіаторів.

Такі складові частини, як енергоперетворювач та передавально-перетворюючий пристрій, утворюють привод машини. Для переважної більшості машин привод складається з двигуна, системи механічних передач та муфт, що з'єднують окремі вали. Отже, приводом називається пристрій для приведення у дію робочого органу машини.

У машинах найрозповсюдженіші такі механічні приводи, які прості за конструкцією та в експлуатації, відносно дешеві, достатньо надійні і мають високий ККД.

У сучасній техніці значна кількість машин має обертовий рух приводного вала робочого органу. До таких машин належать транспортні машини, різні верстати, пристрої та засоби механізації різних робіт. Приводи більшої частини машин допускають використання стандартних двигунів, муфт та механічних передач, що дає змогу віднести ці приводи до категорії загального призначення.

Механічні приводи загального призначення класифікують за деякими ознаками, основні з яких такі: число двигунів та тип їх; тип використаної механічної передачі.

За числом двигунів розрізняють приводи: груповий, одно- і багато-двигунний.

Груповим називають привод, у якому від одного двигуна за допомогою механічних передач приводять у дію кілька окремих робочих органів машини. Груповий привод має великі габаритні розміри, складний за конструкцією і має низький ККД.

Однодвигунний привод є найпоширенішим, особливо при використанні в приводі машини з одним робочим органом одного двигуна (у більшості випадків електродвигуна).

Багатодвигунний привод поширений у складних машинах, що мають кілька робочих органів або один робочий орган, який споживає велику кількість енергії (наприклад, конвейєр значної довжини). Кожний робочий орган такої машини приводиться у дію від індивідуального двигуна.

За типом двигунів розрізняють такі приводи: з електродвигунами, з двигунами внутрішнього згоряння, з паровими та газовими двигунами, гідро- та пневмодвигунами.

Передачами називаються механізми (пристрої) для передачі механічної енергії на відстань, як правило, з перетворенням швидкостей та моментів, іноді з перетворенням видів і законів руху.

Залежно від принципу дії передачі діляться на: механічні, електричні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані.

В курсі “Технічна механіка” вивчаємо лише механічні передачі, тобто механічні пристрої, найпоширеніші в техніці. В подальшому механічні передачі називатимемо одним словом – передачі.

За принципом дії механічні передачі поділяються на дві ґрупи:

1 – передачі з використанням сил тертя між елементами передачі (фрикційні, пасові). На рис. 3.2. пасова передача 1;

Рис. 3.2. Схема привода з багатоступінчастою

(комбінованою) передачею

2 – передачі зачепленням, які діють в результаті контакту (тиску) між поверхнями елементів контактових деталей (зубців, витків, кулачків). Фрикційні передачі, а також передачі зачепленням можуть бути як з безпосереднім контактом ведучої і веденої ланок передачі, так і за допомогою гнучкої пов’язі – паса, ланцюга (рис. 3.2, поз. 4). Передача ґвинт-мутра перетворює обертальний рух в поступальний.

За характером зміни швидкості передачі поділяються на знижувальні та підвищувальні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вибір матеріалу деталі	\|	Основні кінематичні та силові співвідношення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.