Вибір матеріалу деталі

Мосяжі (латуні) – поділяють на подвійні /стопи Cu – Zn/ і складні, які додатково містять такі компоненти: оливо, кремній, марґанець, алюміній, залізо, нікель, цину. Мосяжі характеризуються доброю стійкістю проти корозій, електропровідністю, достатньою міцністю і особливо високими технологічними властивостями. Мосяжі позначаються літерою Л і мають позначення інших основних компонентів з числовими значеннями середнього вмісту у відсотках міді та інших компонентів. В марках подвійних мосяжів вказують лише одну цифру, яка відповідає вмісту міді, наприклад Л59.

Баббіти – стопи на основі м’яких металів (цини, олива, кальцію), що застосовують як високоякісні антифрикційні вальницеві матеріали малої твердості, які допускають роботу зі значними швидкостями і тисками. Баббіти поділяють на такі групи: 1) високоцинові – стоп цини із сурмою і міддю (вміст цини більше 70%); 2) циново-олив’яні /містять 5÷20% цини, біля 15% сурми і 65÷75% олива; 3/ олив’яні, які містять більше 80% олива. Баббіти позначаються літерою Б і цифрою, що показує вміст цини у відсотках, або замість цифри містять літеру, яка характеризує додатковий компонент /Н – нікель, Т – телур, К – кальцій, С – сурма/.

Алюмінієві стопи, як деформівні, в порівнянні з ливарними вміщують меншу кількість леґівних компонентів і володіють кращими пластичними властивостями. Основне застосування має дюралюміній: стоп Al-Cu-Mg-Mn.

Біметали– металеві матеріали, що складаються з двох або більше шарів, наприклад зі сталі і кольорового стопу. Біметали задовільняють різні вимоги до серцевини виробів і до поверхневих шарів (наприклад, корозійної стійкості і антифрикційних властивостей).

Композиційні металічні матеріали, які становлять композиції з високоякісних волокон і основи (матриці) – з м'яких металів, зокрема алюмінію. Композиційні матеріали застосовують на металічній, полімерній і керамічній основах. В металічних композиційних матеріалах застосовують тонкі волокна вуглецю, бору, сапфіру Al₂O₃, карбіду кремнію, а також тонкий сталевий дріт. Основним недоліком композиційних матеріалів є зниження ефективності при складному напруженому стані.

Пластичні маси – це матеріали на основі високомолекулярних органічних сполук, які у певній фазі свого виробництва мають пластичність, що дозволяє формувати вироби.

Термореактивні шаруваті пластмаси. Текстоліт – шаруватий матеріал з наповнювачем із бавовнопаперової тканини, випускається у вигляді листів, плит, труб та ін. Текстоліт має високу міцність і стійкість проти спрацювання, а також електроізолювальні властивості.

Гетинакс – шаруватий матеріал з наповнювачем листів паперу, випускається у вигляді листів, плит, труб і т.ін. За своїми механічними властивостями поступається текстоліту.

Термореактивні композитні пластмаси: фенопласти (основа – фенолформальдегідна смола, наповнювач – деревинна чи кварцева мука/; текстолітовий дрібняк /наповнювач – обрізки тканини/; волокніт /наповнювач – рослинні волокна/.

Термопластичні матеріали. Орґанічне скло /яке не б’ється/ – прозора пластмаса, яка випускається у вигляді листів.

Поліетилен, що одержується в результаті полімеризації ґазу ацетилену – твердий рогоподібний матеріал, має вигляд парафіну. Виробляють з нього труби, ізоляції кабелів, листові та плівкові покриття, тонкі плівки.

Ґума – матеріал на основі натурального чи синтетичного каучуку, володіє особливими властивостями. Тверду ґуму, що вміщує 40÷60% сірки, називають ебонітом.

Графіт володіє доброю електро- і теплопровідністю, високою теплостійкістю, внаслідок чого він широко застосовується у промисловості.

Кераміка – полікристалічні матеріали на основі сполук неметалів один з одним чи з металами (металокераміка), отримувані спіканням з порошків. Дуже перспективний процес. Має велике майбутнє. Це показує досвід автомобілебудування Японії.

Вибір матеріалів деталей машин визначається: а) необхідністю забезпечити потрібну надійність деталі; б) економічними факторами та умовами виготовлення. Деталі, розміри яких визначаються умовами міцності, виконують з матеріалів з високими міцнісними характеристиками, переважно з покращуваної чи загартованої сталі і чавуну підвищеної міцності. Деталі, розміри яких визначаються жорсткістю, виконують з матеріалів з високим модулем пружності, які допускають виготовлення деталей досконалих форм. Деталі, які піддаються контактним напругам і спрацюванню в умовах котіння чи котіння з ковзанням, переважно виготовляють із загартованих до високої твердості сталей. Складні за формою деталі, наприклад корпусні, виготовляють з ливарних матеріалів (чавунів, брондз та інших). Деталі складної конфіґурації з тонкими стінками потребують застосування матеріалів з особливо високими ливарними властивостями. Деталі у формі листів, тонкостінних труб, профільних балок виготовляють з матеріалів, які допускають обробку тиском – прокатку і т. ін. Деталі форм, рам, що піддаються різанню, згинанню, виготовляють з низьковуглецевих сталей. Економічний критерій у виборі матеріалу, як і у виборі конструкцій, є найбільш загальним. Якби вартість матеріалів була малою, то в усіх випадках намагались би застосовувати високоякісні матеріали.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Короткі відомості про матеріали	\|	Призначення і класифікація механічних передач

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.