V. Виклад нового матеріалу

IV. Мотивація навчальної діяльності.

Підсумок опитування

ІІІ. Фронтальне опитування.

1. Які основні характеристики особистості?

2. Які Ви знаєте підходи до структури особистості? Чи кожен вирізняється?

3. У чому полягає сутність спрямованості особистості?

4. У чому може виявлятися негативна і позитивна роль установок у житті людини? Чи можна її формувати цілеспрямовано? Як саме?

5. Яку роль відіграють інтереси в діяльності людини? Які види інтересів Вам відомі?

6. Як взаємопов’язані самооцінка особистості та рівень її домагань?

7. Що впливає на формування самооцінки особистості? Як Ви гадаєте, хто має вплив на самооцінку дитини дошкільного віку і що потрібно робити, щоб вона була адекватною?

8. Яку особистість можна назвати гармонійною?

1. Теорія рис особистості у гуманістичній психології.

Теорія– це система взаємопов’язаних ідей, побудов і принципів, які пояснюють певні спостереження за реальністю.

Так як поняття «особистість» - широке і багатогранне, то існує і деяка кількість теорій особистості. Їх функції:

- пояснення поведінки людини;

- передбачення поведінки людини.

Теорія особистісних рис– її авторирозглядаютьособистість як комплекс якостей, що властиві певним категоріям людей, або ж намагаються виявити такі риси особистості, які змушують одних людей поводитися більш чи менш однаково в різних ситуаціях.

Г.Олпорт вирізняв від 2 до 10 основних якостей (працелюбність, лінощі, чесність, ділові якості тощо), що характеризують спосіб життя людини, а решту вважав другорядним.

Р.Кеттел оцінював особистість за 16 шкалами (серйозність – легковажність. Відкритість – замкнутість і т.п.) Теорія особистості Кеттелла більшою мірою ґрунтується на психометричних процедурах, а не на клінічних дослідженнях. Кеттелл починав свою роботу, не маючи жодних початкових переконань щодо структури особистості. Використовуючи індуктивний метод, він зібрав кількісну інформацію з трьох джерел: реєстрації реальної поведінки людей упродовж їхнього життя (L-дані), свідчень самих людей про себе (Q-дані) та результатів об´єктивних тестів (Т-дані), обчислив взаємну кореляцію величин, сформував кореляційну матрицю і з неї вивів первинні фактори. Ці фактори здобувають психологічне значення у сфері трьох категорій властивостей особистості - темпераменту, здібностей та мотивації.

Айзенк визначав особистісні риси за двома параметрами: екстраверсія – інтроверсія та стабільність – нестабільність. Він сформулював концепцію ієрархічної чотирирівневої моделі людської особистості. Нижній рівень - специфічні дії або думки, індивідуальний спосіб поведінки або думки, які можуть бути, а можуть і не бути характеристиками особистості. Другий рівень - звичні дії або думки, які за певних умов повторюються. Третій рівень - риси особистості, а четвертий, вищий рівень організації поведінки, - це рівень типів, або суперфакторів.

Тоді як Кеттелл виокремлює 35 рис першого порядку, Айзенк будує свою теорію лише на трьох ширших біполярних суперфакторах: екстраверсія/інтроверсія, невротизм/стабільність і психотизм/суперего. Риси Кеттелла не можна прямо порівнювати з трьома типами Айзенка, оскільки риси Кеттелла належать до третього рівня ієрархічної структури, а типи Айзенка - до четвертого.

Екстраверсія характеризується товариськістю й імпульсивністю; інтроверсія - пасивністю і замисленістю; невротизм - тривожністю і звичками; стабільність - відсутністю таких; психотизм - антисоціальною поведінкою; а суперего - схильністю до співпереживання і співпраці.

Айзенк робив особливий акцент на біологічних складових особистості. Відповідно до його теорії, вплив навколишнього середовища практично не важливий для формування особистості. На його думку, генетичні фактори набагато більше впливають на подальшу поведінку, ніж дитячі враження.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Т.4. Сучасні теорії особистості у психології	\|	Психоаналіз.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.