Предмет, завдання, розділи ДП та її науковий статус

ДП – галузь психології, розділ психології, яка вивчає індивідуальні відмінності психіки індивідів та груп людей, закономірності психічного варіювання, природу, джерела та наслідки відмінностей.

Предметом ДП є 1)індивідуальні, 2)групові і 3)типологічні відмінності, їх наслідки, види прояви, причини. Індивідуальність людини.

В яких аспектах аналізують індивідуальність:

1.Індивідуальна динаміка

2.Міжіндивідуальні відмінності

3.Міжгрупові відмінності

Рівні:

1.Організма

2.Індивіда

3.Особистості

4.Індивідуальність

Індивідуальність у ДП вивчається подвійно: з одного боку як цілісна, неповторна, інтегральна характеристика самопрояву людини у взаємодії з людьми та об’єктами, а з іншого боку як ієрархічна система, в яку об’єднані індивідуальні особливості суб’єкта.

Мета ДП – наукове вивчення механізмів становлення і розвитку людської індивідуальності як цілісного феномена, що існує у колі взаємодії об’єктивної і суб’єктивної реальності.

Завдання ДП:

· Вивчення джерел детермінації варіабельності ознак

· Дослідження співвідношення між характеристиками, що вимірюються

· Вивчення формальних ознак, що є найстійкішими серед варіацій поведінки

· Аналіз групового розподілу ознак

· Встановлення закономірностей та механізмів виникнення і прояву індивідуальних відмінностей у психіці людини

· Розробка теоретичних основ психодіагностичних досліджень та психокорекцій них програм

Структура ДП – 3 розділи, спрямовані на вивчення:

А)індивідуальних відмінностей

Б)групових відмінностей

В)типологічних відмінностей

Принципи диференціально-психологічного аналізу:

1. Принцип формального підходу – сукупність методів аналізу структури не будь-яких, а стійких і повторюваних, універсальних характеристик людини.

Людина має змістові і формально-динамічні характеристики.

Змістові характеристики є результатом засвоєння етичних і культурних норм і визначаються соціально-культурним контекстом (характер).

Формальні або формально-динамічні характеристики підкоряються еволюційно-генетичним законам, знаходяться під впливом кросс-ситуативних і стійких у часі та толерантних, до контекстуального впливу факторів (темперамент).

2. Принцип інтегрального аналізу. Оскільки предметом ДП є індивідуальність і в якості окремо взятого суб’єкта, і в якості групи суб’єктів. Цей принцип спирається на теорію інтегральної індивідуальності Мерліна, Ананьєва, спеціальна теорія Русалова. Тобто аналіз індивідуальності починають від нижчого до вищого рівня.

3. Принцип взаємозв’язку інтра – та інтеріндивідуальних закономірностей. Вивчаються міжіндивідуальні відмінності, та структура індивідуальності та внутрішньоіндивідуальна динаміка.

За Палієм: інтрапсихічні структури формуються під впливом інтеріндивідуальних, а з іншого боку самі впливають на них.

4. Принцип взаємодії ендо- та екзофакторів – чим детерміновані наші особливості. Виявлення джерел детермінації між індивідуальних відмінностей у контексті впливу зовнішніх і внутрішніх чинників. Зв’язок між генотипом і середовищем:

· Пасивний вплив – спільна спадковість і спільне середовище

· Реактивний вплив – вроджені психофізіологічні особливості впливають на ставлення до дитини батьків, однолітків тощо та сприяють формуванню певних рис особистості

· Активний вплив – індивіди активно шукають і створюють середовище, яке максимально відповідають успадкованим задаткам

5. Принцип вимірюванності і статистичної оцінки явищ, які вивчаються. Для оцінки індивідуальних властивостей застосовують методи психодіагностики і статистичну оцінку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
На сьогодні можна говорити про 3 напрямки вітчизняної ДП	\|	Поняття організм визначає людину як істоту біологічну, як носія морфологічних і фізіологічних функцій!

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.