• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття організм визначає людину як істоту біологічну, як носія морфологічних і фізіологічних функцій!

Індивідуальність як предмет диференціально-психологічного дослідження

1. Організм, індивід, особистість, індивідуальність.

2. Структура індивідуальності

3. Джерела індивідуальних відмінностей

Організм – людина як жива тілесна істота, анатомо-морфологічні особливості, фізіологічні і нервові процеси, ВНД, механізми роботи органів чуття.

Русалов:

Морфологічні компоненти – хромосомний, сомато-типічний

Функціональні компоненті – біохімічні, фізіологічні і нейродинамічні

Індивід – фізичний носій психічних, передособистістісних функцій, фізичний носій психологічних характеристик людини.

Індивідний рівень створює передумови особливостей особистості, але не може детермінувати тих її якостей, що мають соціокультурне походження.

Гіпоетза Алексєєва – гіпотеза розсіюючого відбору.

Асмолов: загальні особливості, що характеризують роль індивідних властивостей у регуляції поведінки.

За Асмоловим:

1) індивідні властивості характеризують формально-динамічні властивості, енергетичний аспект плину психічних аспектів.

2) індивідні властивості (тип ВНД, задатки і т.п.) визначають діапазон вибору певної діяльності у тих межах, що не мають соціально-пристосувального значення

3) індивідні властивості в процесі комунікації «означуються», сигніфікуються, символізуються

Особистість – психологічний носій соціальних властивостей.

Леонтьєв: особистість – суто людське утворення, системна якість індивіда, яка набувається ним у ході культурно-історичного розвитку та має властивості активності, суб’єктності, освідомленності.

Організм → індивід → особистість

Ці поняття вказують на різні рівні взаємодії, різні підсистеми носія психічного життя.

Для об’єднання характеристик індивіда і особистості Мерлін вводить поняття інтегральної індивідуальності, таким чином підкреслюючи щільний зв’язок природних і соціальних якостей людини.

В індивідуальності між собою пов’язані вся прояви людини і як організма, і як індивіда, і як особистості.

Індивідуальність в інтегральному розумінні – унікальна і неповторна біосоціальна система, в якій ієрархічно упорядковані властивості всіх ступенів розвитку матерії – від фізичних, біохімічних, фізіологічних, нейродинамічних (властивостей організму), психодинамічних (властивостей індивіда), особистісних, до групових і суспільно-історичних.

Асмолов: «Індивідом народжуються, особистістю стають, а індивідуальність відстоюють».

Мерлін говорить про 3 джерела цілісного вивчення індивідуальності:

1. філософія, принцип системності

2. успіхи соціології, психофізіології, біохімії

3. вимоги суспільної практики

2.Структура індивідуальності

Нартова-бочавер, таблица Єгорової подивитись.

Ананьєв:

1.Індивід

2.Суб’єкт діяльності

3.Рівень особистості

Мерлін:

1.Властивості організму

2.Психічні властивості

3.Соціально-психологічні властивості

Голубєва:

1.Рівень організму

2.Рівень особистості

Триповерховий будинок індивідуальності:

1й поверх – біологічний фундамент, формально-динамічні характеристики (темперамент, стать, асиметрія півкуль) – найбільш стійкий у часі із всіх 3, не піддається соціальному впливу.

2й поверх – предметно-змістові характеристики (характер, здібності) – більш сприйнятливий до виховання і соціальних чинників.

3й поверх – духовно-світоглядні характеристики (цінності, переконання, світогляд) – найбільш змінний рівень.

Лібін – структурно-функціональна модель індивідуальності:

Структурні компоненти:

· інтенсивність-помірність (наскільки часто людина взаємодії з окружаючим світом, чи готові людина до енерговитрат)

· стійкість-змінливість (темперальна характеристика, часові параметри, наскільки тривала взаємодія людини з середовищем)

· широта-вузькість (складність зовнішніх і внутрішніх зв’язків індивідуальності)

· включенність - дистантність (ступінь включенності індивідуальності у відносини)

Функціональні компоненти:

· компенсаторність (індивідуальність зберігає постійність)

· оптимальність (максимальний обсяг інфо за короткий час)

· адаптивність

· результативність (міра відповідності умовам)

Русалов – спеціальна теорія індивідуальності:

1й рівень – властивості організму диференціально психофізіологічний

2й рівень – диференціально психофізіологічний

Уточнює положення Мерліна

5 положень для уточнення позицій Мерліна щодо інтегральної індивідуальності:

1)до біологічних факторів + ще й програми поведінки (під час запліднення)

2)формування змістовно-предметних характеристик залежить від середовища – змінливість психіки, а формально-динамічні властивості є результатом узагальнення біологічних програм, що дозволяє зберігати стійкість.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. II. Поняття соціального процесу.
3. ReM – модифікований критерій Рейнольда, який визначається за формулою
4. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
7. А/. Поняття про судовий процес.
8. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
9. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
10. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
11. Адаптація функціональних систем організму спортсменів
12. АДАПТИВНІ РЕАКЦІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ НА СТРЕСОВІ ДІЇ.

Переглядів: 759