Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина ХХ ст.).

Мінілексикон

Версальський договір – мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, який закріпив результати Першої світової війни. Згідно з ним, Німеччина втратила значну частину території й зобов’язувалась сплатити репарації.

Депресія – фаза економічного циклу, яка характеризується глибоким падінням та застоєм у виробництві, високим безробіттям та падінням доходів населеня.

Загальна рівновага –стан економіки, коли досягнуто рівноваги на усіх риках. Вважається, що економіка знаходиться у стані загальної рівноваги, коли неможливо змінити виробництво одного товару, не змінивши ціни на інші товари.

План Дауеса – репараційний план для Німеччини, який був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням ЧарльзаГ.Дауеса і затверджений 16 серпня 1924 р. План передбачав заходи по відновленню економіки Німеччини.

План Юнга – репараційний план, названий у честь творця іменем О.Юнга, американського банкіра і затверджений у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіхформ і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини.

План Маршалла – програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку США. Ідея створення плану була висунута державним секретарем США Джорджом Кетлеттом Маршаллом (1880—1959 рр.) 5 червня 1947 р. План Маршалла здійснювався з квітня 1948 р. по грудень 1951 р.

Схильність до споживання — величина, яка показує частку видатків на споживання у національному доході.

Часткова рівновага – рівновага між попитом і пропозицією на ринку окремого товару.

6. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.

7. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму.

8. Еволюція кейнсіанської економічної теорії. Неокейнсіанство. Посткейнсіанство.

9. Розвиток економічного неоконсерватизму.

10. Подальша еволюція інституціоналізму.

Після другої світової війни світове господарство охоплювало три підсистеми: господарство економічно розвинених країн, держав так званого соціалістичного табору та країн, що розвиваються, утворених, головним чином, після розпаду колоніальної системи. Головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація. Змінювалася структура національних господарств. Важливими чинниками розвитку світового господарства були розвиток науково-технічного прогресу, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізація виробництва. Сформувалася світова інфраструктура — комплекс галузей, що обслуговували світові економічні відносини (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій тощо). Розширилися і набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин. Для господарського розвитку характерним було посилення взаємозв'язків між усіма країнами та їхніми групами.

Економічно розвинені країни в другій половині XX ст. перейшли до якісно нового етапу економічного розвитку. Був здійснений різкий поворот в інвестиційній сфері на користь масового споживання і соціальної інфраструктури. Характерною особливістю було зростання у виробництві ролі НТП, запроваджувалися механізація і автоматизація виробництва, нові технології. Це дало змогу звільнити значні людські ресурси з матеріальної сфери виробництва і використати їх у сфері послуг. На фоні структурних змін у виробництві спостерігалося підвищення життєвого рівня населення.

Найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна галузь господарства. При всій різноманітності її розвитку в різних країнах структурні зміни відбувалися переважно в одному напрямі. Вичерпування національних родовищ руд і вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефективності використання палива зумовили повільні темпи розвитку, скорочення у ВВП частки добувних галузей. Зростало значення обробної промисловості. Випереджаючими темпами розвивалися виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна промисловість. Розпочався перехід на нафтогазову сировинну базу. Друге місце за темпами розвитку посідала електротехнічна галузь. Провідна роль, як і раніше, належала машинобудуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна та ін.

Істотною ознакою сільського господарства в економічно розвинених країнах був перехід до машинного виробництва стандартизованої продукції землеробства, широке впровадження досягнень НТП. Зменшилася кількість населення, зайнятого в сільському господарстві. Посилилася концентрація виробництва. Сільське господарство перетворилося на індустріальну галузь.

У повоєнні десятиліття в економічно розвинених країнах склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого рівня населення. Збільшувалися доходи громадян. У 50-ті роки в країнах Європи реальна заробітна плата зросла вдвічі. Збільшення доходів населення спричинило зростання споживчих витрат і зміну самої структури споживання. Населення західних країн все менше грошей витрачало на харчування і все більше на товари тривалого користування: будинки, автомобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини тощо. Бурхливий економічний розвиток давав змогу виділяти значні кошти на виконання соціальних програм. До середини 70-х років у всіх країнах Заходу були створені ефективні системи соціального забезпечення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.