III. Українські ліберальні партії.

II. Національно – революційна течія

д) Українська народна партія (УНП).

УНП було засновано в 1902 р. Миколою Міхновським. Вона представляла правий фланг українського національно-визвольного руху. Її лідери свого часу вийшли з лав РУПу. На відміну української Наддніпрянською соціал-демократії УНП виступала не за автономію, а за повну політичну незалежність України. На думку Міхновського українці мають право жити у власній незалежній державі. Лідером національно-визволеного руху українського народу повинна бути українська інтелігенція. У 1906 р. з'явилася «Програма УНП». До цього часу програмним документом вважалася теоретична праця М. Міхновського «Самостійна Україна». Силами УНП у Харкові виходили часописи «Слобожанщина», «Сніп». Міхновський відкидав можливість співпраці УНП з загальноросійськими політичними партіями, стверджуючи, що визволення України з-під влади царизму є справою самих українців. Націоналізм Міхновського слід розглядати не як екстреміський, а як такий, що спрямувався на захист українського народу, його мови та культури.

Ліберали відрізнялися від українських соціалістів більшою організованістю і чіткою політичною програмою.

Ліберали Західної України.

е) Українська національно – демократична партія (УНДП).

УНДП було засновано в Галичині у 1899 р. Вона вважається однією з найвпливовіших партій Галичини. УНДП була правонаступницею галицьких народовців. Партія ставила за мету проголошення самостійності Української держави. До її складу входило чимало радикалів, які були не згодними з соціалістичними пріоритетами своїх лідерів. Програма УНДП містила вимоги демократизації політичного життя в Австро-Угорщині. Партія боролась за це легальними парламентськими методами. Так, УНДП пропонувала проголосити рівноправність українського і польського населення Галичини. Крім того, партія виступала за поділ Галичини на Східну (українську) і Західну (польську). Східна Галичина, Північна Буковина мали б утворити Український коронний край. В економічній площині УНДП вимагала встановлення прогресивного податку, виступала на захист інтересів селянства. Юліан Романчук очолював Народний комітет, який вважався керівним органом УНДП. Впливовими друкованими часописами партії була газета «Діло» (1899-1939 рр.).

Ліберали Наддніпрянщини і Сходу України.

є) Українська демократично – радикальна партія.

Наддніпрянські ліберали вважалися правонаступниками українських «Громад». У 1897 р. у Києві на з'їзді «Громад» було засновано «Загальноукраїнську безпартійну демократичну організацію». Восени 1904 р. вона перетворилася в Українську демократичну партію (УДП). ЇЇ керівниками були Чехівський та Чікаленко. Паралельно з УДП інші діячі утворили Українську радикальну партію (УРП). Наприкінці 1905 р. УДП та УРП об'єдналися в Українську демократично-радикальну партію (УДРП). Програма новоствореної партії передбачала докорінне реформування політичної та соціально-економічної сфер життя Росії та України. Пропонувалося встановити політичні свободи, розподілити владу між загальнодержавним парламентом та крайовими сеймами. Зокрема, український сейм мав розробити краєву (українську) Конституцію. В економічній сфері значна увага приділялася аграрному секторові. Пропонувалося усі землі проголосити власністю крайового земельного фонду. На думку лідерів УДРП Росія повинна бути республікою. Після поразки І буржуазно-демократичної революції 1905-1907 рр. в Росії, партія припинила своє існування. Проте уже у вересні 1908 р. українські ліберали створили Товариство українських поступовців (ТУП) з метою об'єднання українських політичних сил у блок на між партійній основі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
I. Соціалістична течія в українському визвольному русі	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.