Граматичних значень слова в українській мові

Основні засоби вираження

Граматичних значень слова в українській мові

Основні способи вираження

В українській мові є три способи вираження граматичних значень, а отже, і творення граматичної форми слова: синтетичний, аналітичний та аналітично-синтетичний.

За с и н т е т и ч н и м способом граматичні значення виражаються в єдності з лексичним значенням у межах того самого слова афіксальними засобами, наприклад, в іменнику хатою значення роду, числа і відмінка виражається флексією. Крім афіксів, граматичні значення можуть виражатися також у межах того самого слова чергуванням звуків і перенесенням наголосу. Порівняйте, наприклад: забрати — забирати, весни. — весни. Граматична форма, утворена синтетичним способом, називаєть-

ся с и н т е т и ч н о ю .

А н а л і т и ч н и й спосіб вираження граматичних значень виступає тоді, коли формальним показником є службове слово, наприклад: співав би, співала б, співало б, співали б; вдалий — більш вдалий, найбільш вдалий.

Граматична форма, в якій граматичне значення знаходить своє вираження поза основним словом у формалізованому службовому слові, називається а н а л і т и ч н о ю .

Аналітичні форми майбутнього часу (буду читати, будеш читати ...) так само, як і наказового способу (хай пише, хай пишуть), виступають поряд із синтетичними в єдиній, послідовно витриманій системі дієслівних форм. Хоча формальні показники винесені поза основне слово, граматичне значення в аналітичній формі сприймається невід'ємно від лексичного, як і

в синтетичній формі слова (пор.: завзятіший і більш завзятий; найуважніший і найбільш уважний).

Службове слово в аналітичній формі настільки формалізується, що прирівнюється за своїм призначенням до стандартизованого (формалізованого) афікса (пор.: частки хай, нехай та інші службові слова в аналітичних формах з формотворчими суфіксами -їй-, -іш- у формах ступенів порівняння прикметників і прислівників).

Граматичні значення можуть також виражатися а н а л і т и ч н о - с и н т е т и ч н и м способом. Наприклад, у сучасній українській літературній мові значення місцевого відмінка виражається флексією і прийменником. Без прийменника форма місцевого відмінка не вживається, а формальний показник його збігається з показником давального відмінка (у класі, при дорозі, по полю).

Засоби вираження граматичних значень — це матеріальні ресурси граматичної системи мови, за допомогою яких виражаються граматичні значення, а отже, і оформляються слова, витворюються формальні різновиди слова.

1. Флексія — найбільш типовий і активний засіб вираження граматичних значень в українській мові, як і в інших слов'янських та бага-

тьох неслов'янських мовах: вод-а, вод-и, вод-1, вод-ою..., біл-ий, біл-ого,

біл-ому..., сім, сем-и, сім-ох..., раді-ю, раді-єиі, раді-є... . За допомогою флексій виражаються граматичні значення роду, числа та відмінка Іменників, прикметників, дієприкметників, багатьох числівників та займенників, граматичні значення особи, числа, теперішнього та майбутнього часів, дійсного та наказового способів дієслів, граматичні значення роду та числа у формах минулого часу дієслів. Часом флексія виражає граматичні значення у поєднанні з іншими граматичними засобами (наголосом, службовими словами, чергуванням, словопорядком).

2. Формотворчі суфікси, префікси, постфікс. Суфікс виражає граматичне значення вищого ступеня прикметників: зелений — зеленіший

(-ІШ-), деяких відмінків: курча —курчати (-аг-), подекуди множини: небо — небеса (-ес-), недоконаного виду: перечитати — перечитувати •ува-); префікс виражає значення доконаного виду: писати — написати -на-); постфікс-ся є виразником зворотного значення (скерування дії на суб'єкт): взувати — взуватися.

3. Наголос як самостійний засіб вираження граматичних значень

використовується в окремих словах: руки — руки, сестри — сестри,

висипав — висипав, виносив — винбсив. Ширше він виконує свою функцію

в поєднанні з флексією: поле — поля, земля — землі.

4. Службові слова уточнюють значення флексії: підійшов до будинку — вийшов з будинку; пішов додому — пішов би додому.

5. Чергування голосних у коренях слів діє рідко, як правило, для

вираження значень доконаного і недоконаного видів: витерти — витирати, допомогти — допомагати, вибрати — вибирати, винести — виносити.

6. Чергування приголосних є засобом, додатковим до флексії: рука — руці — ручний, вага — вазі — важкий, ходити — ходжу, мастити — мащу, любити — люблю.

7. Суплетивізм як засіб вираження граматичних значень виступає в

окремих граматичних формах: ловити — піймати, поганий — гірший, дитина — діти.

8. Словопорядок є допоміжним засобом для вираження граматичних значень слів при омонімії флексій (зокрема, називного і знахідноговідмінків). Наприклад: Інтерес викликає необхідність — Необхідність викликає інтерес; у першому випадку слово інтерес виконує функцію підмета (займає перше місце в реченні), через те вжите в називному відмінкуг у другому — функцію додатка (стоїть після підмета), тому виступає у знахідному відмінку.

9. Редуплікація виражає значення посилення: День ясний-ясний; Літак піднявся високо-високо.

10. Інтонація несе інформацію про різний зміст повідомлення при

однаковому оформленні слів (на письмі функцію інтонації виконують розділові знаки): Зустрів брата художника — Зустрів брата — художника.

11. Синтаксичний зв'язок—засіб вираження граматичних значень

невідмінюваних слів за допомогою формальних ознак інших слів, наприклад: Холодне солов'їне соло, І розсипались по панелі мої рондо, # б,

напевно, помер, якби не було кіно. (І. Др.). Граматичні значення роду, числа та відмінка невідмінюваних слів «соло», «рондо», «кіно» виражають узгоджені з ними прикметники та дієслова.

Значення, які не одержали граматичного вираження, не набувають і ознак окремого граматичного поняття, а є лише частковими у межах певних граматичних значень. Наприклад, частковими є значення родового відмінка: присвійності — хустка матері; кількості — пляшка молока: об'єкта — наберги води; часу — події воєнних часів та ін.

Граматичні значення як уже говорилось, знаходяться у прямій залежності від лексичного. Проте лексичних значень набагато більше, ніж

граматичних. Кількість лексичних значень навіть неможливо встановити,

адже жоден словник не фіксує вичерпної кількості слів. Кількість граматичних здачень і засобів вираження їх визначена. У наявності невеликої кількості граматичних значень і засобів вираження їх, властивих

значній кількості слів, виявляється абстрагуючий, узагальнюючий характер граматичної системи мови, здатність її підводити численні і різноманітні відношення під спільний тип і виражати його формальним засобом.

Таким чином, граматичне значення — це значення, що відображає

відношення між фактами дійсності, які подаються в мові як зв'язки між словами і виражаються в слові формальними засобами.

Граматична форма. Граматичне значення і засіб вираження тісно

зв'язані між собою. Граматичне значення не існує відокремлено від засобу вираження і без нього не може бути виявлене, а засіб вираження засвідчує наявність граматичного значення. Зв'язок граматичного значення Із засобом вираження становить граматичну форму слова, яка визначає слово як функціональну одиницю. Граматична форма зберігає формальну і змістову єдність слова та забезпечує виконання словом комунікативних завдань і тоді, коли один граматичний засіб (у тому ж звуковому складі) виражає різні граматичні значення, і тоді, коли одне грдматичне значення виражається різними граматичними засобами (З різним звуковим складом). Наприклад, у реченні Я люблю працю, що світ звеселяє (М. Р.) слова люблю та працю з однаковою флексією -у (орфографічне -ю) є словами в різній формі, оскільки флексії виражають різні граматичні значення: у слові люблю — граматичне значення 1-ї особи однини теперішнього часу дійсного способу недоконаного

виду, а в слові працю — граматичне значення знахідного відмінка однини жіночого роду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Граматичне значення й граматична форма	\|	Граматична категорія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.