Подальша еволюція інституціоналізму

Інституціоналізм як напрямок розвитку економічної науки виникає в США наприкінці ХІХ ст. проте поширення набуває в 20 – 30-і рр. ХХ ст. Виникнення інституціоналізму обумовлене зміною соціально-економічної ситуації, пов’язаної з переходом від стадії капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму. Цей перехід потребував переосмислення основних концепцій традиційної економічної теорії, яка базувалась на ідеї ринкового саморегулювання в умовах вільного ціноутворення.

Монополістична стадія капіталізму характеризувалась значними змінами в економічному і суспільно-політичному житті. Монополізація призводить до появи фінансово-промислових груп, які здійснюють значний вплив на соціально-економічне життя суспільства, відбувається зрощення економічної еліти з державним апаратом, лобіювання монополіями своїх інтересів через державний апарат. Зростає роль держави в економіці, розвивається економічне законодавство, зокрема антимонопольне. Посилюється соціальний рух, який впливає на розвиток демократичних інститутів. Розвиток акціонерної власності приводить до „розпорошення” прав власності, відділення капіталу-власності від капіталу-функції. Посилилась економічна нестабільність, яка вилилась в світову економічну кризу 1929 – 1933 рр. Стало очевидним, що економічна діяльність в значно більшій мірі пов’язана з усіма іншими сторонами суспільного життя, ніж це розглядала традиційна економічна теорія, що й викликало появу нової течії, яка виступила з критикою ортодоксальної економічної науки.

Оскільки на рубежі ХІХ – ХХ ст. США були лідером економічного розвитку й першими перейшли до монополістичної стадії капіталізму, саме тут виникає нова течія економічної науки – інституціоналізм.Відлік інституціоналізму прийнято вести від роботи основоположника цього напрямку Т.Веблена „Чому економіка не є еволюційною наукою” (1898). Хоча сам термін інституціоналізм був введений пізніше в 1918 р американським економістом Уолтоном Гамільтоном.

Інституціоналізм розвивається як альтернатива неокласичному напрямку, який базувався на досконалості й саморегулюванні ринку. Неокласики не виходили за межі „чистої економічної науки”. Інституціоналісти ж розглядають як рушійні сили економічного розвитку не лише економічні, а моральні, духовні, правові та інші фактори. На їх думку основою соціально-економічного розвитку суспільства є інститути.Поняття інституту (від латинського institutio– образ дії, звичай) трактується досить широко як спосіб мислення або дії, який є досить поширеним та надійно закріпленим в звичках або діях народу. До інститутів відносять різноманітні категорії та явища: державу, демократію, сім’ю, підприємництво, власність, монополії, профспілки, релігію, освіту, мораль та етику, право, суспільну психологію й т.п. реально існуючі економічні відносини є похідними від втілених в суспільних інститутах звичаїв та способів мислення.

Методологія інситуціоналізму розвивається в противагу неокласичній методології, яка заснована на надмірному розвитку абстрактного методу. Інституціоналісти надають перевагу використанню описово-статистичного методу та історико-генетичним дослідженням. Для них характерне прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками, використання міждисциплінарного підходу. Інституціоналісти враховують вплив на економічний розвиток усієї сукупності суспільних відносин, виступають за державне регулювання економіки, особливо за встановлення державного контролю над монополіями. Таким чином, методологія інституціоналізму є досить еклектичною. В великій мірі вона була сформована під впливом німецької історичної школи.

Інституціоналізм є досить розрізненим вченням, яке не має єдиного центру, тому його не можна вважати школю. В 20 – 30 ті роки виділилось три основних напрямки американського інситуціоналізму: соціально-психологічний; соціально-правовий та кон’юнктурно-статистичний.

Соціально-психологічний (технократичний) інституціоналізм.Його представляє Торстейн Веблен(1857 – 1929) – американський економіст та соціолог. Він використав ідеї популярного в його час соціал-дарвінізму, на основі якого маржиналісти розглядали ринок і конкуренцію як „природний порядок”, природний відбір, який сприяє суспільному прогресу. Однак Веблен надає соціал-дарвінізму нового звучання. Він показує, що конкуренція не веде автоматично до добробуту, а породжує негативні явища такі як експлуатація. Веблен ввійшов в історію як перший систематичний критик американського капіталізму. Веблен розглядав еволюцію як процес природного відбору між інститутами, які є, по суті, образом мислення. Інститути формуються в минулому, а, отже, не знаходяться у повній злагоді з вимогами сучасності. Тому суспільний прогрес потребує реформування суспільних інститутів, яке полягає в зміні способів мислення і самої природи людини.

Важливе місце в теорії Веблена посідає дослідження впливу машинної технології на суспільство. Раціональність мислення, якої вимагає техніка, входить в суперечність з ірраціональністю поведінки бізнесменів у їх погоні за прибутками. На його думку, бізнесмени не зацікавлені в організації раціонального функціонування виробництва, а їх гонитва за наживою деформує економічну систему викликаючи кризи. В умовах монополії бізнесмени збільшують витрати на рекламу, маніпулюють свідомістю споживача, лобіюють інтереси через урядову політику, впливають на податки, економічну політику, збільшуючи економічну та соціальну нестабільність. Вихід Веблен вбачав у зростанні ролі інженерно-технічної інтелігенції, які мають за мету оптимізацію зростання ефективності виробництва.

Соціально-правовий інституціоналізм.Цей напрямок представляє Джон Р. Коммонс(1862 – 1945) - людина з великим практичним досвідом в сфері правового врегулювання відносин між працею і капіталом. Він працював в Національній громадській федерації – організації, яка займалась врегулюванням конфліктів між робітниками та роботодавцями, був радником двох губернаторів штату Вісконсін, проводив заходи в сфері трудового законодавства. Практичний досвід Коммонса ліг в основу його теоретичних поглядів.

Коммонс пріоритет віддавав юридично-правовим інститутам. Під інститутами він розумів як історично сформовані й освячені юридичним авторитетом звичаї, які походять з колективної психології. Економічні категорії та процеси Коммонс розглядав як результат юридичного узгодження колективних інститутів. На його думку, саме колективні інститути, такі як корпорації, профспілки, політичні партії створюють групи тиску, які впливають на суспільний розвиток. Для подолання негативних явищ капіталізму, необхідно створити уряд, який би відображав і узгоджував інтереси різних колективних груп. Завдання держави – приймати правові рішення, які б усували протиріччя та конфлікти в суспільстві. Можливості такого узгодження пов’язувалась з „дифузією” власності внаслідок розвитку акціонерної власності. Можливість реформування капіталізму пов’язувалась також з тим, що Коммонс розглядав економічні процеси як сукупність угод, які спочатку призводять до суперечностей, але врешті закінчуються згодою сторін. Таким чином, угода (трансакція) наряду з колективними діями є основною категорією в теоретичної концепції Коммонса.

Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм.Його представляє учень і послідовник Т.Веблена Уеслі Клер Мітчелл(1874 – 1948). Він продовжив, розпочату Верленом критику моделі раціональної поведінки людини, на якій була заснована традиційна економічна теорія. Він поставив завдання за допомогою емпіричних досліджень та статистичного аналізу довести відмінність реальної поведінки економічного суб’єкта від тієї, яка закладалась в економічні моделі неокласиками. В цьому він посилався на психологів, які „перевідкрили людську ірраціональність”. За механізмом дії ринку Мітчелл вбачає не дію економічних законів, а суперечливі мотиви поведінки людей, які зайняті добуванням та витрачанням грошей. Гроші ж за умов капіталізму стають автономним, незалежним інститутом, який здатен здійснювати зворотний вплив на діяльність людей. Вміння заробляти гроші, яке розвивається при капіталізмі, приводить до їх нераціонального витрачання, марнотратства й соціально-економічної нестабільності. Мітчелл став одним з першовідкривачів циклічності. Для доказу своєї ідеї досліджує циклічність, збирає статистичний матеріал та аналізує розриви між динамікою промислового виробництва та динамікою цін. Він очолював Національне бюро статистичних досліджень, яке здійснювало збір статистичного матеріалу та прогнозування економічних коливань. Вже на початку 20-х рр. Мітчелл пропонував здійснювати державне регулювання економіки через заходи в сфері кредиту та грошового обігу, державні витрати, створення системи страхування від безробіття.

В 1930-ті роки, після „кейнсіанської революції”, економічна теорія заснована на принципах маржиналізму набула нового дихання і популярності, а інституціоналізм відійшов у тінь. Проте традиція інституціоналізму не згасла й відновлюється після другої світової війни. Цьому сприяла поява цілого ряду нових соціально-економічних явищ та якісні зміни в економічній системі капіталізму. Інституціоналізм завжди був еволюційною течією, тому чуттєво реагував на нові явища і процеси. Проте еклектизм та різнонаправленість не дозволила інституціоналізму згуртуватись в потужну течію, здатну протистояти традиційній економічній теорії. Загалом у післявоєнному інституціоналізмі виділяється консервативне (А.Берлі, Д.Бернхем, А.Грачі, У.Ростоу) та ліберальне крило (Дж.Гелбрейт, Р.Хейлбронер, Л.Туроу).

Однією з основних ідей післявоєнного інституціоналізму є ідея „трансформації капіталізму”, яка базувалась на якісних змінах в капіталістичній економічній системі. Ще в 30-ті рр. вчені Колумбійського університету Адольф Берліта Гардинер Мінз детально обґрунтували тезу, виказану Т.Вебленом про відділення власності від контролю в крупних акціонерних товариствах. Власники перетворились на пасивних інвесторів, а реальне управління перейшло в руки менеджерів. На основі цього інституціоналістами було розроблено цілий ряд концепцій трансформації капіталізму”.Однією з таких є концепція „дифузії власності”.Суть її зводиться до того, що капіталізм еволюціонує в сторону багатоманітності форм власності, а розвиток акціонерної власності приводить до розпорошення її серед широких верств населення. В таких умовах стираються відмінності між класами, а прості робітники перетворюються в співвласників, таких же капіталістів, як і традиційні капіталісти. З цієї концепції витікає теорія „народного капіталізму”.Прибічники її вважають, що капіталізм якісно змінюється переходить на нову стадію, відбувається демократизація капіталу. В великій мірі це пов’язують з тим, що провідною формою організації виробництва стає акціонерне товариство, яке будується на демократичних принципах.

Складовою теорії „народного капіталізму” є концепція „революції керуючих”. Суть її зводиться до того, що з розвитком акціонерних товариств управління виробництвом переходить від капіталістів керуючим, які керуються не мотивом максимізації прибутку, а мотивом економічної стабільності та інтересами суспільства. Ще однією складовою теорії „народного капіталізму” є концепція „революції в доходах”.Суть її в тому, що з розвитком капіталізму відбувається зміна в розподілі національного доходу, доходи населення вирівнюються. Теорія „народного капіталізму” набула значного поширення серед інституціоналістів. В 60-х роках А.Берлі та Г.Мінз замінили її на теорію „колективного капіталізму”. На їх думку розвиток корпорацій приводить до того, що пануючою стає колективна власність, капіталістичне виробництво стає колективним виробництвом.

Однією з найбільш значущих постатей післявоєнного інституціоналізму є американський економіст і соціолог Джон Кеннет Гелбрейт(1908). Гелбрейт розглядав капіталізм як лад, що постійно спонтанно еволюціонує, трансформується. Він виступив з критикою тези, що конкуренція забезпечує саморегулювання та розвиток економіки. Навпаки, монополізація економіки сприяє врівноваженню економіки. Гелбрейт виділив три основні сили, які врівноважують економіку: крупний бізнес, профспілки та уряд. Врівноважуючи сили однак діють лише в високо монополізованих галузях. Тому Гелбрейт виступив проти антимонопольного законодавства. Гелбрейт досліджував проблему соціального балансу й виступив за збільшення державних інвестицій в суспільний сектор, одним з перших вказав на негативні наслідки економічного зростання для навколишнього середовища.

Гелбрейт є визнаним ідеологом ліберального реформаторства, він обґрунтовує ідею трансформації капіталізму в концепції „нового індустріального суспільства”.Характерною рисою нового індустріального суспільства є панування техноструктури корпорацій. Техноструктура– це сукупність вчених інженерів, техніків, експертів з торгівлі, укладення угод, урядової політики, адвокатів, адміністраторів й т.п. в умовах високотехнологічного виробництва техноструктура монополізувала знання та відділила власників капіталу від прийняття рішень. Зростання крупних корпорацій сприяє переходу влади до техноструктури й збільшує стабільність економіки. Стихійний ціновий механізм ринку заміняється прийняттям управлінських рішень. На думку Гелбрейта в економіці нового індустріального суспільства діє дві підсистеми – ринкова та плануюча. Остання експлуатує ринкову як у своїй країні, так і в країнах третього світу, перекладаючи на неї значну частину своїх витрат. Гелбрейт вважав, що техноструктура існує як в капіталістичних так і в соціалістичних країнах, тому призводить до зближення, „конвергенції”двох систем.

Науково-технічна революція, що розпочалася в50-ті роки викликала інтерес інституціоналістів до її вивчення впливу техніки на економічну систему. Американський економіст У.Ростоу обґрунтував теорію „стадій економічного росту”. На його думку, після війни капіталістична економіка переживає четверту промислову революцію, яка викликає якісні зміни в капіталістичній системі. Проте приватний сектор погано стимулює науково-технічний прогрес, а отже держава повинна активно приймати участь в розвитку НТП організовуючи фундаментальні дослідження, розвиваючи освіту й т. п.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Глобалізація економічних процесів та формування нової економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.