Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Стиль управління

Суб’єкт управління – менеджер – повинен не тільки відрізнятись позитивним іміджем у трудовому колективі, але й манерою поведінки, тобто стилем керівництва, щоб досягти поставленої перед ним мети. Вибір правильного стилю управління є міцною основою, фундаментом розв’язання соціально-психологічних проблем та забезпечення ефективного землекористування.

Стиль управління - це сукупність найхарактерніших і стабільних манер розв’язання проблем, які виникають у процесі прийняття управлінських рішень. У вітчизняній науковій і спеціальній літературі виділяють переважно три стилі управління: авторитарний, демократичний і ліберальний.

Авторитарний (автократичний) стиль полягає у високій концентрації влади в руках керівника, який самовладно вирішує більшість питань щодо використання й охорони земель. Такий стиль управління притуплює активність виконавців, оскільки керівник, не консультуючись з підлеглими, нав’язує своє бачення вирішення тих чи інших питань, відучуючи тим самим людей думати, а навчаючи тільки виконувати вказівки. Керівники цього стилю управління не терплять зауважень і заперечень з боку підлеглих, вважаючи, що підпорядковані їм люди є малокваліфікованими спеціалістами і не здатні запропонувати нічого нового для розв’язання важливих проблем. Правда, авторитарний стиль, як свідчить практика, в окремих випадках має й позитивні сторони. Це виражається, насамперед, в оперативності апарату управління, в колективі встановлюється сувора виконавська дисципліна, підвищується відповідальність працівників за якість виконання рішень тощо.

Демократичний стиль управління передбачає прийняття управлінських рішень після погодження їх з виконавцями. Керівник цього стилю управління уникає нав’язування своєї волі підлеглим, він адекватно реагує на критику на свою адресу, виробляючи управлінські рішення, бере до уваги думку підлеглих. І це зовсім не означає, що такий керівник не має власної думки або хоче перекласти відповідальність на підлеглих. Навпаки, він переконаний, що колегіальна думка, як правило, забезпечує кращі результати, оскільки людина отримує внутрішній емоційно-психологічний імпульс про її корисність у колективі, вірить, що від неї багато залежить у розв’язанні конкретного питання. Говорячи про позитивні сторони демократичного стилю управління, який зорієнтований на створення сприятливих умов для прийняття управлінських рішень, доброзичливість, шанобливе ставлення до виконавців і турботу про їх інтереси, разом з тим, він має певні недоліки. Головними з них є низька оперативність прийняття управлінських рішень, негнучкість, повільне пристосування до необхідних умов тощо.

Ліберальний стиль управління характеризується надмірною м’якістю поведінки керівника. Не говорячи про його окремі позитивні сторони, які дозволяють розвивати творчу ініціативу, цей стиль у системі управління земельними ресурсами не знаходить свого широкого відображення. Він може бути застосований у науково-навчальних закладах при виконанні якого-небудь конкретного рішення (циклу), але в управлінні земельними ресурсами, коли цикли мають замкнутий характер, ліберальний стиль управління є неефективним. З цього приводу відомий російський спеціаліст у галузі управління Н.А. Пілічев так окреслив стиль роботи керівників: автократ - це «роби по-моєму», демократ — «роби як умовились», ліберал — «роби як думаєш».

Звичайно, які б принципи не класти в основу визначення стилю управління, він завжди визначається особистою характеристикою керівника.

Власне, характеристика керівника і визначає його відносини з колективом, які можна представити у вигляді формули: керівник-підлеглий. Тому не випадково в колективі особливе місце відводиться нормам поведінки і культури (службовій етиці) взаємовідносин як для керівників, так і для підлеглих.

Нині в багатьох наукових і спеціальних працях подаються рекомендації щодо службової етики керівника. Найістотнішими з них стосовно керівників земельних органів є:

· Усміхайтесь, оскільки усмішка збагачує тих, кому вона надається, і тих, хто її віддає.

· Пам’ятайте, підлеглим подобається чути своє ім’я. Симпатія до Вас зросте, якщо Ви протягом бесіди вимовите ім’я співрозмовника.

· Дав слово - стримай.

· Уважно і доброзичливо вислухайте будь-яку критику і будь-яку пропозицію підлеглого, навіть якщо це дрібниця, тому що іншим разом працівник не звернеться до Вас і в серйозній справі.

· Без потреби не втручайтесь у справи підлеглих.

· Умійте сказати «ні».

· Не лайтесь і не дратуйтесь, оскільки можете стати об’єктом насмішки.

· Не робіть підлеглому зауважень у присутності третьої особи.

· Скромність, доброзичливість.

· Якщо Ви дійшли висновку, що дали підлеглому помилкове розпорядження, визнайте перед ним свою помилку і замість недоброзичливця матимете друга.

· Культурний керівник вітається першим. Вітаючись, не протягуйте розслаблену руку, а сильно потисніть руку того, з ким вітаєтесь.

· За вирішення певного питання повинна відповідати тільки одна людина.

· Виконання кожного завдання контролюйте, оскільки відсутність контролю може навести виконавця на думку про недоцільність його виконання.

· Цінуйте час виконавця. Намагайтеся ніколи не спізнюватись і вимагайте цього від підлеглих.

· Знайте і вивчайте підпорядкованих Вам працівників.

· Не дозволяйте жартів над підлеглими, адже вони не зможуть Вам відповісти тим самим.

· Із трьох бід: помилка, перестраховка, бездіяльність найменша - перша. Не бійтесь помилитись, зрозумівши помилку, її можна виправити і більше не повторяти. Перестраховка і бездіяльність позбавляє Вас авторитету.

· Ведіть рішучу боротьбу з поганими слухами. Робіть так, щоб будь-яка інформація надходила до підлеглого вперше від Вас.

· Остерігайтесь півправди. Вам може випасти не та половина.

· Ні за яких обставин не створюйте групу «улюбленців». Цим можете налаштувати проти себе колектив.

· Намагайтесь залишатись виваженим у разі, якщо розмова набуває «жорсткого» характеру.

· Якщо телефонуєте, насамперед привітайтесь, назвіть організацію, яку Ви представляєте, а також Ваше ім’я: зазвичай перші три слова, котрі Ви вимовляєте, завжди сприймаються погано, тому називайте своє ім’я останнім - принаймні, це буде почуто.

· Демонструйте розуміння проблеми того, хто телефонує.

· Не кидайте трубку, навіть якщо розмова є для Вас занадто довгою та нудною.

· Не слід захоплюватись покараннями і стягненнями, особливо у збудженому стані - це може призвести до помилки.

· Справжній керівник не боїться талановитих підлеглих.

· Даючи завдання до виконання, спочатку перевір, чи можеш ти його виконати.

· Не соромтесь бути елегантним. Пристойний одяг та поведінка - такий же обов’язок, як і утримання в порядку робочого місця.

Ознаки слабкого керівника полягають у:

· нерішучості та невпевненій манері поведінки;

· дріб’язковості;

· переобтяженні себе непотрібними деталями, через що ніколи немає часу;

· негнучкості, повільному пристосуванні до необхідних змін;

· відсутності ініціативи та конкретного плану дій;

· надмірній емоційності або, навпаки, сором’язливості;

· затримці на роботі до пізнього вечора;

· нездатності вирішити справу до кінця, внаслідок чого накопичується тягар проблем, який тисне на психіку, тощо.

Особливістю керівної посади є те, що керівнику часто доводиться брати участь у дискусіях і публічних виступах (на колегіях, зборах тощо).

Ось поради, які допоможуть виступаючому підкреслити свій імідж:

• слід чітко визначити, що збираєтесь сказати: підготуйтесь до зустрічі і з’ясуйте, з приводу якого пункту порядку денного Ви б хотіли виступити. Усвідомивши мету, Вам буде легше вступити у розмову в потрібний час;

• стисло викладайте думки, це привертає увагу аудиторії. Ліпше брати слово декілька разів, кожного разу порушуючи лише одне важливе питання;

• не соромтесь говорити доти, доки у Вас є що сказати і поки аргументи будуть переконливими;

• дотримуйтесь такого плану: 1) скажіть, яке питання Ви б хотіли прокоментувати, 2) прокоментуйте і 3) підсумуйте сказане;

• вірно оберіть момент виступу. Іноді здається, що виступ на початковій стадії засідання визначить результат розгляду даного питання. Але іноді доречно відкласти Ваш виступ до самого кінця - останні виступи запам’ятовуються найліпше;

• намагайтесь не читати заздалегідь написану промову, адже розмовна мова значно відрізняється від свого письмового відображення;розмовляйте ввічливо: ставтесь з повагою до Вашого опонента. Не ображайте інших, але будьте критичним, іноді по-товариськи жартуючи;

• не забувайте, що тембр, ритм і гучність голосу, паузи у Вашому мовленні є надзвичайно важливим інструментом утримання уваги аудиторії.

Мистецтво управління полягає ще й у тому, щоб правильно вибрати форму критики підлеглих. Ці форми широко відображені в літературних джерелах. Вони загальновідомі для широкого кола фахівців різних галузей народного господарства. Але стосовно галузі управління земельними ресурсами найбільш прийнятними є види можливої критики, які сформулював відомий учений-практик Ю.Д. Красовський:

• підбадьорлива критика («Нічого. Іншим разом зробите краще»);

• критика-надія («Сподіваюсь, що наступного разу Ви виконаєте це завдання ліпше»);

• критика-аналогія («Раніше, коли я був таким, як Ви, я припустився точно такої ж помилки. Ну й влипло мені тоді від мого начальника);

• безособова критика СУ нашому колективі є ще працівники, які не здатні виконувати свої обов’язки»);

• критика-стурбованість («Я дуже стурбований станом справ»);

• критика-співпереживання («Я дуже добре Вас розумію, але зрозумійте й мене»);

• критика-шкодування («Я дуже шкодую, але змушений сказати, що роботу виконано неякісно»);

• критика-здивування («Як? Ви ще не виконали цієї роботи?»);

• критика-іронія («Робили-робили і зробили. Робота-чудо. Але що я тепер керівництву скажу?»);

• критика-закид («Ех, Ви! Я був про Вас іншої думки»);

• критика-пом’якшення («Мабуть, у тому, що сталося, винні не тільки Ви);

• критика-докір («Що ж Ви зробили так неакуратно, до того ж і не вчасно»);

• критика-зауваження («Не так зробили. Іншим разом радьтесь»);

• критика-попередження («Якщо Ви ще раз до пустите брак, дорікайте собі»);

• критика-вимога («Роботу доведеться Вам переробити»);

• конструктивна критика («Роботу виконано неправильно. Що збираєтесь робити?»).

З позицій системного підходу розглянуті форми критики є виправданими, оскільки вони відбивають всю складність процесу керівництва. Але критика не повинна руйнувати відносини між керівником і виконавцями, за одне і те ж критикувати можна тільки один раз. Потрібно пам’ятати, що не додає іміджу керівнику критика свого попередника і не варто свої невдачі звалювати на нього. У практиці управління існує «золоте правило», якого повинен дотримуватись кожен керівник: мистецтву управління потрібно вчитись постійно, незалежно від віку і практичного досвіду. З цього приводу існує притча. Юнак запитує старця: «Чи можна зразу відрізнити розумного від дурня?» «Можна, - каже старець. - Я їх дуже легко відрізняю: розумний вчиться все життя, дурень все життя повчає». Аналогічно цьому, якщо підлеглий хоче в майбутньому бути керівником - потрібно навчитися підкорятись.

Отже, оволодіння сучасним мистецтвом управління складає першочергове завдання успішної роботи в умовах ринку. Для вміння творчо знаходити і реалізовувати нестандартні управлінські рішення потрібно використовувати ділові ігри, які дозволяють науково аргументувати свою точку зору, вибрати кращий варіант рішення. Cтворення сприятливих умов для виявлення ініціативи, розвитку творчості у діяльності керівників і всіх спеціалістів державних земельних органів сприятиме викоріненню адміністративно-командної системи в усіх її проявах, надмірного централізму і опіки над місцевими органами, громіздкості центрального апарату, замкнутості і відірваності влади від мас, безкарності за тяганину тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Стратегія і тактика управління	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.