• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічна кінетика. Вплив природи і концентації реагуючих речовин на швидкість реакцій.

Конспект 9-11.

Облікова політика підприємства

Облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 р. підприємство самостійно визначає облікову політику.

Облікова політика формується керівником і головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства, та розкривається у примітках до фінансових звітів. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Причини та сутність змін в обліковій політиці також необхідно розкривати у примітках до фінансових звітів.

Крім того, зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом Про облікову політику, який затверджується керівником підприємства.

Швидкість хімічних реакцій - відношення зміни концентрації реагуючих речовин за одиницю часу, в одиниці, об’єму. Значення середньої швидкості реакції виражається:

- за зміною продуктів реакції

С₂ – С₁ DС DС dС

V = ¾¾¾ = ¾¾¾ = lіm_Dt®0 = ¾¾¾ = ¾¾¾

t₂ – t₁ Dt Dt dt

- за зміною концентрацій вихідних речовин:

dС

V = - ¾¾¾

dt

Концентрація вихідних речовин зменшується а часом, тому права частина має знак мінус. Одночасно концентрація продуктів реакції збільшується тому рівняння швидкості має знак плюс.

Істинну швидкість реакції можна визначити тільки в даний момент як нескінчено малу зміну концентрації речовин dС, що відбувається за нескінченно малий проміжок часу dt.

Таким чином, хімічна кінетика визначає поняття швидкості го­могенної хімічної реакції як зміну концентрації одного з реагуючих компонентів за одиницю часу в одиниці об’єму при постійній темпе­ратурі:

dС 1

V = ½¾¾¾ · ¾¾¾½

dt V

де V - об’єм реагуючої суміші

Швидкість гетерогенних реакцій зумовлена кількістю молекул або молів даної речовини, що реагують за одиницю часу на одиниці поверхні поділу фаз:

dС 1

V = ¾¾¾ · ¾¾¾

dt S

де S – поверхня, на якій проходить реакція.

На швидкість гомогенних хімічних реакцій впливають: природа реагуючих речовин, концентрація реагентів, температура, тиск, при­рода розчинника, наявність каталізатора. Швидкість гетерогенних реакцій значною мірою залежить, крім названних факторів, ще й від поверхні поділу фаз.

Швидкість хімічних реакцій в гетерогенних системах пропорцій­на поверхні дотику реагуючих речовин V»S дотику. В гомогенних системах реакції проходять за простішим механізмом і з більшою швидкістю. Тому, при можливості, речовини переводять в газоподіб­ну чи рідку (розчини) фазу.

Речовини за природою більше і менше реакційно здатні

Н₂ + F₂ ® 2НF Н₂ + Сl₂ ® 2НСl Н₂ + І₂ 2НІ

вибух горять оборотня реакція

Концентрація реагуючих речовин впливає на швидкість хімічних реакцій за законом діючих мас - основним законом хімічної кіне­тики: швидкість хімічної реакції при постійній температурі прямопропорційна добутку концентрацій реагуючих речовин в невеликих степенях (коефіцієнтів в стехіометричному рівнянні)

аА + вВ dD;

V = К[А]^а·[В]^в; V = КС^а_А·С^в_В ; V = КР^а_А·Р^в_В

Р - парціальні тиски реагуючих гавів;

К - коефіцієнт пропорційності - константа швидкості хімічної реакції. К = V при [А] = [В] = 1 моль/л. Якщо концентрації реагу­ючих речовин дорівнюють одиниці, то константа швидкості чисельно дорівнює швидкості реакції. Це і є фізичний зміст константи швидкості.

Фізичний вміст закону діючих мас - при збільшені концентра­ції збільшується число реагуючих частинок в одиниці об’ему, збіль­шується кількість зіткнень між частинками і, як наслідок, збіль­шується швидкість хімічних реакцій.

Молекулярність реакції - це число частинок, які беруть участь в елементарному акті реакції.

Н₂О₂ ® Н₂О; Н₂ + Сl₂ ® 2НСl; 2Н₂ + О₂ ® 2Н₂О

мономолекулярна біомолекулярна тримолекулярна

Порядок реакції - сума показників степенів при концентраціях реагу­ючих речовин в рівнянні закону діючих мас. (Показники степеней встановлюються експериментально) (n = а + в).

Якщо хімічні реакції протікають в одну стадію то порядок і молекулярність спів­падають. В більш складних процесах не співпадають. Поняття порядок реакції принципово відмінне від поняття молекулярність.

Молекулярність реакції - поняття теоретичне. Щоб встановити молекулярність, треба уявляти, через взаємодію яких молекул та які стадії перебігає реакція.

На відміну від молекулярності, порядок реакції - експеримен­тальна величина.

Порядок реакції визначають за виглядом рівняння, яке відобра­жає експериментальну залежність швидкості даної реакції від кон­центрації реагуючих речовин. Розрівняють реакції першого (V = КС), другого (V = КС²), третього (V = КС³), а також нульового та дробового порядків.

Швидкість хімічних реакцій вивчають у статичних умовах, визначаю­чи зміну в часі концентрації однієї з реагуючих речовин у реак­ційній суміші постійного об’єму.

Кінетичне рівняння реакції дає змогу розрахувати константи швидкості та період напівперетворення t_1/2.

Реакції нульового порядку (швид­кість їх не залежить від концентрації).

С₀ – С

(n = 0); V = К₀; К₀ = ¾¾¾¾

Dt

Період напіврозпаду - час, за який концентрація вихідних речовин зменшується на половину:

С₀ С₀

С = ¾¾¾ ; t_1/2 = ¾¾¾

2 Ко

Графічно виражається лінією: (див.рис.)

До реакцій нульового порядку належать фер­ментативні процеси, при яких субстрат пере­буває в надлишку, а кількість ферменту об­межена. Нульовий порядок спостерігається в гетерогенних реакціях, де швидкість надходження речовини більша від швидкості її витрачання.

Кількість речовини х, що прореагувала за час t, можна розрахувати, якщо прийняти С₀ = а/V і С_t = (а-х)/V і ввести у кінетичне рівняння реакції нульового порядку:

х

К_0t = ——,

V

де а - початкова концентрація реагенту при t = 0; х - кількість речовини, що прореагу­вала за час t; V - об’єм реагуючої суміші. При V = соnst, ·х = К·t.

Реакції першого порядку (в рівняння швидкості входить концентрація реагуючої речовини в першій степені)

dС dС

(n = 1); V = К₁С; V = ¾¾¾ ; К₁С = ¾¾¾

dt dt

інтегруємо і отримуємо:

2,303 С₀ ln² 0,693

К₁ = ¾¾¾ · lg ¾¾¾; С_t = С₀е^Кt; t_1/2 = ¾¾¾ = ¾¾¾¾

t С_t К₁ К₁

де К₁ - константа швидкості реакції першого порядку; С₀ – концентра­ція вихідної речо­вини в початковий момент; С_t – кон­центра­ція вихідної речовини в момент часу t, від початку реакції; t_1/2 - період напівперетво­рення.

Таким чином, для реакцій першого порядку період напів­перетво­рення не залежить від початкової концентрації реагуючих речовин. Незалежно від значення початкової концентрації половина кількості речовини прореагує за один і той же час.

Кількість речовини х що прореагувала за час t можна визна­чити, якщо припустити, що С₀ = а/V і С_t = (а-х)/V, і ввести ці зна­чення в рівняння реакції першого порядку. В результаті одержимо:

2,303 а

К₁ = ¾¾¾ · lg ¾¾¾;

t а-х

де а - концентрація на початку реакції;

х - кількість речовини, яка прореагувала за t;

V - об’єм реакційної суміші.

До реакцій першого порядку належить кінцеві стадії фермента­тивних процесів, реакції антигенів з антитілами, ізомерного пере­творення, гідролізу та ін.

Реакції другого порядку (швидкість їх пропорційна квадрату концентрацій)

1 dС 1 С₀-С_t

(n = 2); V = К₁С²; К₂ = ¾ · ¾¾ ; К₂ = ¾ · ¾¾

t dt t С₀·С_t

Період напівперетворення:

t_1/2 = ¾¾

К₂С

Період напівперетворення для реакцій другого порядку обернено пропорційний початковій концентрації реагуючих речовин. Чим вища початкова концентрація, тим за більш коротший час буде витрачена її половина. У біохімічних процесах реакції вищого ніж другий не зустрічаються.

Одна з варіацій графічного методоу: будують графік залежності lgV від lgС. Отримують лінійну залежність і через tg визна­чають порядок реакції згідно приведеним формулам.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
3. IV. Запасні речовини
4. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
5. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
6. Vу -швидкість ударника
7. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
8. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
9. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
10. Аваріїз витоком сильнодіючих отруйних речовин.
11. Агрегатні стани речовини
12. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Переглядів: 1499