МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Історичні етапи розвитку обліку в Росії. Розвиток обліку в Росії у ХІХ-ХХст.
Історичні етапи розвитку обліку в Росії у XX ст. висвітлюються в економічній літературі в працях Я.В. Соколова, В.А. Маздорова, Ф.Ф. Бутинця, М.С. Пушкаря. Ø Найбільш ґрунтовна періодизаці обліку в Росії, яку запропонував Я.В. Соколов : 1917 – 1918 рр.- адаптація традиційних методів обліку до нової системи рахівництва; 1918 – 1921 рр. - розвал старої системи й форм бухгалтерського обліку; 1921 - 1929 рр. - реставрація традиційної системи обліку; 1929 - 1953 рр. - деформація принципів бухгалтерського обліку; 1953 - 1984 рр. - удосконалення виробничого обліку, аналіз його організаційних структур і поширення механізованої обробки економічної інформації; 1984 - 1991 рр. - перебудова соціально-економічних відносин та спроба відродження класичних принципів бухгалтерського обліку. Починаючи з 1991 р. відбувається перехід від соціалізму (1917- 1991 рр.) до ринкової економіки. Ø В Росії бухгалтерський облік як наука починає формуватися з другої половини XIX ст. Ø У цей час у зв’язку зі збільшенням товарного виробництва набула широкого розповсюдження подвійна бухгалтерія. Ø До перших праць із теорії та методології обліку в Росії слід віднести роботи московського вченого О.В. Прокоф’єва. Найбільш популярною була його праця: „Курс двойной бухгалтерии” (1883 р.). У цій роботі автор надав практичні вказівки для вивчення техніки облікових записів у Росії. Ø Характерною особливістю обліку цих часів був пошук ученими з бухгалтерів інших, крім подвійної, систем обліку. Так, у 1870 р. Ф.В. Єзерський запропонував „потрійну” систему рахівництва. Суть її полягала у веденні тільки трьох рахунків: „Каса”, „Цінності”, „Капітал” і відкритті трьох регістрів обліку: Журналу, Головної книги й Звітної, що замінювала баланс. Крім цього, реєстрація фактів велася за трьома групувальними сукупностями: прибуток, видаток і залишок. Ø У кінці XIX ст. поряд із „потрійною” системою рахівництва виникла і „четвертна” система, яка була теоретично описана в роботі „Новая четвертная бухгалтерия” (1895 р.) І.П. Шмельовим. Ø На відміну від потрійної системи Ф.В. Єзерського четвертна система передбачала здійснення обліку за чотирьма напрямками: 1) надходження цінностей 2) витрачання цінностей 3) визначення збитків 4) визначення прибутків. Ø Одним із перших учених у Росії, хто назвав бухгалтерський облік наукою, був А.М. Вольф. Ø Слід з’ясувати, що в кінці XIX ст. у Росії з’являються професійні періодичні наукові видання з обліку. Ø Одним із кульмінаційних моментів у розвитку російського суспільства на початку XX ст. була зміна державного устрою в Російській імперії в результаті переходу влади до рук більшовиків у жовтні 1917 р. Ø Із 1917 р. по 1921 р. існувало дві тенденції щодо того, яким повинен бути бухгалтерський облік у новоствореному соціалістичному суспільстві: 1. Новаторська - пов'язана з ліквідацією єдиного грошового вимірника. 2. Консервативно-традиційна - ведення обліку так, як його вели до революції. Ø в країні утвердилася теорія про необхідність прямого управління з центру всіма її ресурсами. Причому таке управління, на думку прихильників ідеї централізації, необхідно було здійснювати не на основі сумнівного грошового вимірника, а за допомогою справжнього - натурального вимірника. Ø Гроші поступово зникали з економічного обігу в країні. Економісти вели пошук досконаліших, на їх думку, вимірників. Залежно від поглядів на цю проблему сформувалося три напрямки: 1) романтики; 2) натуралісти; 3) реалісти. Романтики вважали, що новим вимірником можуть бути: І) трудові - трудогодина, трудодень. 2) енергетичні - в основу єдиного вимірника повинні бути покладені витрати умовної, базової одиниці енергії (ерг.); 3) предметні - умовні одиниці, що виражають величину втіленої в предметі кількості сировини і засобів праці. Натуралісти розглядали бухгалтерський облік як матеріальний, натуралістичний. Реалісти, враховуючи зростання інфляції в країні, виступали за переоцінку статей балансу на основі індексу цін. Ø з переходом до непу (1921-1928 рр.) почалося відновлення обліку. Ø Уряд приділяв значну увагу вдосконаленню бухгалтерського обліку. Ø Грошова одиниця, що з'явилась після проведення грошової реформи, дала можливість вести бухгалтерський облік в одній валюті. Ø У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., виходить у великій кількості література з теорії і галузевих курсів бухгалтерського обліку (автори О.М. Ґалаґан, Я.М, Гальперін, О.П. Рудановськи .). Ø У 1924 р. створена масова громадська організація - Об'єднання працівників обліку (ОПО), яку в майбутньому було перетворено на Всесоюзне товариство сприяння соціалістичному обліку (ВТССО) зі своїми відділеннями в союзних республіках і великих промислових центрах країни. Ø У 1925 р. був створений Інститут державних бухгалтерів-експертів (ІДБЕ), основною функцією якого стала постійна висококваліфікована допомога підприємствам і трестам в організації та методології бухгалтерського обліку, а також аналізу балансу. Ø І все ж до X з'їзду РКП(б) обліку приділяли недостатньо уваги. За даними Робітничо-селянської інспекції (РСІ) в 1922 р. термінів подання звітності не дотримувалися; калькуляція і розрахунок собівартості були відсутні; ціни встановлювалися на підставі кошторисних пропозицій;. Ø Вважають, що подією, яка відкриває нову сторінку в історії вітчизняного обліку, було видання 6 квітня 1922 р. ''Положення о счетоводстве и отчетности", в якому наводилась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності, містились важливі вказівки, з яких на увагу заслуговують наступні: списання матеріалів у виробництво рекомендовано було проводити за ціною першого придбання; переоцінку майна відображати не на рахунку Прибутків та збитків і не на рахунку Капіталу, а на спеціальному рахунку Переоцінки, який трактували як контрарний, або додатковий; фонди поділяли на основні, оборотні та спеціальні (цільові); передбачалось складання зведеної звітності. Ø Для організації бухгалтерського обліку був створений ще один нормативний документ: Новою тут була, зокрема, фантастична вимога складання заключного балансу на основі повної інвентаризації та оцінки майна, яке відображають в балансі па день його формування. Ця вимога дійсно звучала нереально, оскільки було незрозуміло, як оцінити майно на день складання балансу. Ø 9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР видає новий документ щодо обов'язкового ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами, в якому наводився поділ підприємств на декілька розрядів, і тільки торговельні підприємства не нижче V розряду і промислові не нижче VII розряду повинні були вести облік за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили па підставі оборотів касової книги. Ø У грудні 1927 р. відбувся XV з'їзд ВКП(б), який дав директиви із складання першого п'ятирічного плану. Ø У 20-х рр. XX ст. облік почали вести із застосуванням обчислювальних машин. Ø Рахівники звернули увагу на найпростіший і доступний засіб - картку. Ø Картка - паспорт, який виписували під копіювальний папір одразу в декількох примірниках, що розставляли у картотеці згідно з вимогами. Ø Для 1925 р. характерним було подальше удосконалення техніки облікової справи. Окрім розповсюдження карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з'являлись нові форми. Такими були форми В.К. Мшоха і А. Петрова. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер або, правильніше, картка-ордер є базою для побудови всієї системи обліку; саме картка-ордер є останньою ланкою у ланцюгу змін, яких зазнала книга. Ø Головним висновком 30-х рр. було виведення основних "відмінностей" між капіталістичним та соціалістичним обліком: - при капіталізмі бухгалтерський облік відображає процес відтворення, що ґрунтується на приватній власності, при соціалізмі він відображає процеси відтворення, що ґрунтуються на суспільній власності; - при капіталізмі облік обмежений рамками одного підприємства, при соціалізмі ж бухгалтерський облік - це частина єдиної системи народногосподарського обліку; - при капіталізмі бухгалтерський облік - приватна справа окремих підприємців, при соціалізмі бухгалтерський облік ведуть за єдиним для даної галузі народного господарства планом рахунків; - при капіталізмі завдання бухгалтерського обліку - виявлення прибутку, при соціалізмі - відображення виконання підприємством господарського плану; - при капіталізмі дані бухгалтерського обліку є комерційною таємницею, внаслідок чого у звітності є фальсифіковані дані, при соціалізмі бухгалтерський облік повинен реально і правдиво відображати дійсність. Ø Основні ідеї щодо принципів ведення і організації бухгалтерського обліку в цей період полягали в наступному: 1) сферою застосування бухгалтерського обліку було визнане все народне господарство (а не окреме підприємство, як до цього вважав О.М. Ґалаґан); 2) паралельне існування двох дисциплін: рахівництва (теорія бухгалтерського обліку) і рахунковедення (практичне застосування рахівництва) було піддане критиці та висунуто пропозицію про створення єдиної науково-практичної дисципліни - бухгалтерський облік; 3) подвійний запис почали розглядати як метод, як прийом обліку, а не як об'єктивно діючий закон. Ø У 30-ті рр. розвитку і поширення набув оперативний облік, який зародився в перші роки радянської влади. Ø Щодо організації ведення бухгалтерського обліку існувало два погляди: 1) організація децентралізованого обліку, коли на окремий баланс виділяли окремі підрозділи підприємства; 2) централізація обліку, перевагою якої є ліквідація внутрішніх оборотів. Ø Серйозну увагу надавали проблемі складання щоденних балансів, які б відображали стан підприємства, результати його діяльності за кожен день. Ø Визнання подвійного запису як методу бухгалтерського обліку, технічного прийому призвело до утворення балансової теорії. Ø Зроблені спроби скласти єдиний (зведений) баланс народного господарства. Ø До революції калькуляцію розглядали як визначення вартості одиниці товару і поділяли на три види: 1) купівельна - витрати на придбання і доставку; 2) продажна - виручка за мінусом витрат з реалізації; 3) своєї ціни - витрати на виготовлення предметів з додаванням непрямих витрат. Ø А.П. Рудановський визначив 2 види собіварстості: - за фактичними витратами; - за нормативними витратами. Ø Він також доводив доцільність включення у собівартість тільки прямих витрат. Ø На основі цих ідей у 20-х рр. на підприємствах Росії починає розвиватися нормативний облік, основний принцип якого полягає в тому, що всі затрати, пов'язані з виробництвом і збутом, попередньо планують у вигляді норм. Розвиток нормативного методу обліку витрат у 30-ті рр. пов'язаний з іменами Є.Г. Лібермапа і М.Х. Жебрака. Ø У 1934 р. М.Х. Жебрак запропонував розділити облік виробництва на три рахунки: 1) планових витрат на виробництво; 2) відхилень від планових норм; 3) змін затверджених норм. Ø Серед причин низького рівня поширення нормативного методу можна зазначити: - мала питома вага одиничних і дрібносерійних виробництв; - відсутність техніко-економічного обґрунтування норм витрат на виробництво; - нестача засобів обчислювальної техніки та бухгалтерів необхідного рівня кваліфікації; - небажання багатьох адміністраторів виявляти внутрівиробничі резерви. Ø У 1940-х рр. поширення набуває меморіально-ордерна форма рахівництва та застосування накопичувальних відомостей. У кінці місяця у відомостях підводили підсумки, за якими складали меморіальні ордери, що містили хронологічні записи. Ø На кінець 50-х рр. меморіальні ордери були ліквідовані, а поширення набуває журнально-ордерна форма рахівництва. Журнали-ордери почали вести за кредитовим принципом. Ø У 60-ті рр. достатнього поширення набувають рахунково-перфораційні машини і, як наслідок, активно розвивається таблично-перфокарткова форма рахівництва. Ø У 70 - 80-ті рр. широкого розповсюдження набуває таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку. Ø У 90-ті рр. використовується діалогово-автоматизована форма бухгалтерського обліку. Читайте також:
|
||||||||
|