Комунальні стоки

Сільське господарство

Найхарактернішим є забруднення природних вод, ґрунтів пестицидами і міндобрива-ми. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн. т відповідно. Площа забруднених земель становить близько 8 млн. га. Траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході їх застосування заборонено.

З усієї кількості міндобрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 5-10 % поглинається рослинами. Решта 90-95 % змивається дощами і талими водами, здувається віт-рами і потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем (сполуки азоту, фосфору, калію, важкі метали, специфічні гербіциди та ін.).

Сільськогосподарське виробництво в Україні зараз більш негативно впливає на довкіл-ля, ніж кілька десятиліть тому, через нераціональну меліорацію, необґрунтоване, технологіч-но не регламентоване використання міндобрив, отрутохімікатів, безгосподарне їх зберігання, транспортування, використання на полях важкої сільгосптехніки.

Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів: вони щодоби продукують до 2-3 тис. т екскрементів, які при розкладанні і гнитті виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патоген-на мікрофлора. Їх стічні води забруднюють поверхневі і ґрунтові води, спричинюють заги-бель риби, інших гідробіонтів. На кілометри від комплексів повітряними потоками розно-ситься сморід.

Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курорт-них, стає очищення комунальних відходів (побутових, промислових) та їх переробка. Щоріч-но у водойми скидається близько 4 млрд. м³ забруднених стоків. Теоретично методи дають можливість очистити стічні води на 95-96 % (хоча і цього недостатньо), а на практиці це від-бувається десь на 70-85 %. Очистка стічних вод до санітарних норм пов’язана зі значними за-тратами. Частково вирішити проблему можна, перейшовши до схеми замкненого водоспожи-вання на підприємствах

2 Причинами розвитку незадовільної екологічної ситуації в нашій країні виявилися:

– екстенсивне використання природних ресурсів без урахування здатності екосистем до само-

відтворення і самоочищення;

– адміністративно-командне концентрування на невеликих площах величезної кількості над-

потужних промпідприємств, комплексів, прискорена реалізація грандіозних планів «підко-

рення» природи;

– нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів, інтересами насе-

лення;

– інтенсивна хімізація, гігантські масштаби меліораційних робіт без наукових обґрунтувань

та ефективних технологій;

– використання на більшості виробництв застарілих технологій, обладнання, низькі темпи

модернізації;

– невиконання чинних законів із охорони довкілля, відсутність підзаконних актів для їх ефек-

тивної реалізації, дійового державного контролю за виконанням законів про охорону приро-

ди і системи покарань за завдану шкоду, об’єктивної інформації для населення про екостан

природи, причини погіршення, про винуватців забруднень, і вжиті заходи;

– низький рівень екологічної освіти громадян, керівників підприємств, державних організа-

цій, уряду, низькі екологічні свідомість і культура;

– різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних, екологічних процесів у

зв’язку з аварією на ЧАЕС;

– відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження.

І хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля через спад виробництва, зупи-нення багатьох підприємств тощо дещо зменшилось, екологічна ситуація залишається неза-довільною. Щорічно в повітря, водойми, ґрунти надходить від 60 до 100 млн. т шкідливих речовин. 1/3 води, що скидається підприємствами в поверхневі води, забруднена понад нор-му, 1/5 шкідливих речовин зі стаціонарних джерел потрапляє в повітря, 2/3 вироблених ток-сичних відходів осідає в навколишньому середовищі. Токсичних відходів надійшло 4,9 тис. т, що перевищує показники розвинених країн у кілька разів.

Якщо за часткою електроенергії, яка виробляється АЕС (40 % сумарної кількості), Україна посідає 3-є місце у світі, то за ступенем розв’язання проблем зберігання, поховання радіоактивних відходів стоїть наприкінці списку країн із ядерною енергетикою.

Основними наслідками екологічної кризи є дефіцит води, виснаження земельних ре-сурсів, активізація екзогенних геологічних процесів, зниження біорізноманітності і біопро-дуктивності, демографічна криза і зростання захворюваності населення.

Дефіцит води становить близько 4 млрд. м³. Практично всі поверхневі, ґрунтові, част-ково підземні води забруднені різними стоками і за якістю не відповідають навіть чинним за-ниженим санітарним нормам. Гострий дефіцит якісної питної води відчувається в містах Криму, Донбасу, Житомирщини, в Одесі, Львові, Харкові, Києві, Вінниці, Херсоні, Нікополі, Запоріжжі тощо. Якість підземних вод також постійно знижується. Найзабрудненішими вели-кими річками є Сіверський Донець і Дністер, в які щороку скидається близько 200 млн. м³ забруднених стоків. Дністер опинився на межі висихання через непосильні для нього об’єми водозабору для потреб промисловості і меліорації (стік зменшився від 6 до 3 млн. м³/рік).

Більш як 800 сіл втратили власні джерела питної води, тепер вона або завозиться, або подається трубопроводами. Особливо нагально ця проблема відчувається в Донбасі, Криво-ріжжі, на Дніпропетровщині.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Енергетика	\|	Демографічна криза і зростання захворюваності населення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.