МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Комунальні стокиСільське господарство Найхарактернішим є забруднення природних вод, ґрунтів пестицидами і міндобрива-ми. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн. т відповідно. Площа забруднених земель становить близько 8 млн. га. Траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході їх застосування заборонено. З усієї кількості міндобрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 5-10 % поглинається рослинами. Решта 90-95 % змивається дощами і талими водами, здувається віт-рами і потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем (сполуки азоту, фосфору, калію, важкі метали, специфічні гербіциди та ін.). Сільськогосподарське виробництво в Україні зараз більш негативно впливає на довкіл-ля, ніж кілька десятиліть тому, через нераціональну меліорацію, необґрунтоване, технологіч-но не регламентоване використання міндобрив, отрутохімікатів, безгосподарне їх зберігання, транспортування, використання на полях важкої сільгосптехніки. Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів: вони щодоби продукують до 2-3 тис. т екскрементів, які при розкладанні і гнитті виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патоген-на мікрофлора. Їх стічні води забруднюють поверхневі і ґрунтові води, спричинюють заги-бель риби, інших гідробіонтів. На кілометри від комплексів повітряними потоками розно-ситься сморід.
Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курорт-них, стає очищення комунальних відходів (побутових, промислових) та їх переробка. Щоріч-но у водойми скидається близько 4 млрд. м3 забруднених стоків. Теоретично методи дають можливість очистити стічні води на 95-96 % (хоча і цього недостатньо), а на практиці це від-бувається десь на 70-85 %. Очистка стічних вод до санітарних норм пов’язана зі значними за-тратами. Частково вирішити проблему можна, перейшовши до схеми замкненого водоспожи-вання на підприємствах
2 Причинами розвитку незадовільної екологічної ситуації в нашій країні виявилися: – екстенсивне використання природних ресурсів без урахування здатності екосистем до само- відтворення і самоочищення; – адміністративно-командне концентрування на невеликих площах величезної кількості над- потужних промпідприємств, комплексів, прискорена реалізація грандіозних планів «підко- рення» природи; – нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів, інтересами насе- лення; – інтенсивна хімізація, гігантські масштаби меліораційних робіт без наукових обґрунтувань та ефективних технологій; – використання на більшості виробництв застарілих технологій, обладнання, низькі темпи модернізації; – невиконання чинних законів із охорони довкілля, відсутність підзаконних актів для їх ефек- тивної реалізації, дійового державного контролю за виконанням законів про охорону приро- ди і системи покарань за завдану шкоду, об’єктивної інформації для населення про екостан природи, причини погіршення, про винуватців забруднень, і вжиті заходи; – низький рівень екологічної освіти громадян, керівників підприємств, державних організа- цій, уряду, низькі екологічні свідомість і культура; – різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних, екологічних процесів у зв’язку з аварією на ЧАЕС; – відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження. І хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля через спад виробництва, зупи-нення багатьох підприємств тощо дещо зменшилось, екологічна ситуація залишається неза-довільною. Щорічно в повітря, водойми, ґрунти надходить від 60 до 100 млн. т шкідливих речовин. 1/3 води, що скидається підприємствами в поверхневі води, забруднена понад нор-му, 1/5 шкідливих речовин зі стаціонарних джерел потрапляє в повітря, 2/3 вироблених ток-сичних відходів осідає в навколишньому середовищі. Токсичних відходів надійшло 4,9 тис. т, що перевищує показники розвинених країн у кілька разів. Якщо за часткою електроенергії, яка виробляється АЕС (40 % сумарної кількості), Україна посідає 3-є місце у світі, то за ступенем розв’язання проблем зберігання, поховання радіоактивних відходів стоїть наприкінці списку країн із ядерною енергетикою. Основними наслідками екологічної кризи є дефіцит води, виснаження земельних ре-сурсів, активізація екзогенних геологічних процесів, зниження біорізноманітності і біопро-дуктивності, демографічна криза і зростання захворюваності населення. Дефіцит води становить близько 4 млрд. м3. Практично всі поверхневі, ґрунтові, част-ково підземні води забруднені різними стоками і за якістю не відповідають навіть чинним за-ниженим санітарним нормам. Гострий дефіцит якісної питної води відчувається в містах Криму, Донбасу, Житомирщини, в Одесі, Львові, Харкові, Києві, Вінниці, Херсоні, Нікополі, Запоріжжі тощо. Якість підземних вод також постійно знижується. Найзабрудненішими вели-кими річками є Сіверський Донець і Дністер, в які щороку скидається близько 200 млн. м3 забруднених стоків. Дністер опинився на межі висихання через непосильні для нього об’єми водозабору для потреб промисловості і меліорації (стік зменшився від 6 до 3 млн. м3/рік). Більш як 800 сіл втратили власні джерела питної води, тепер вона або завозиться, або подається трубопроводами. Особливо нагально ця проблема відчувається в Донбасі, Криво-ріжжі, на Дніпропетровщині. Читайте також:
|
||||||||
|