Поняття спадкування, час і місце відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування регулюється Книгою 6 Цивільного кодексу України.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком:

особистих немайнових прав

права на участь у товариствах та права членства в об’єднаннях громадян

права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я

права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, можуть бути спадкоємцями за заповітом і за законом. Юридичні особи можуть бути лише спадкоємцями за заповітом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, спадкування відбувається за законом.

Не мають права на спадкування особи:

які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя (крім випадку, коли спадкодавець залишився живим після замаху і, знаючи про нього, все ж призначив особу своїм спадкоємцем за заповітом)

які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині

які є батьками дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини.

шлюб яких із спадкодавцем є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Відкриття спадщини — це настання певних обставин, за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства. Законом передбачені такі обставини, що викликають відкриття спадщини:

1) смерть громадянина; 2) оголошення громадянина померлим.

Час відкриття спадщини. Важливе значення має встановлення часу відкриття спадщини. На момент відкриття спадщини встановлюється коло спадкоємців, які закликаються до спадкування, визначається, яке майно належить спадкодавцю і має перейти до його спадкоємців, з дня відкриття спадщини обчислюється встановлений законом строк для й прийняття тощо.

Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця, вказаний у свідоцтві про смерть, яке видається органами ЗАГСу. Коли факт смерті встановлюється у судовому порядку, (Часом відкриття спадщини є дата смерті спадкодавця, зазначена в рішенні суду.

Якщо спадщина відкривається внаслідок оголошення громадянина померлим, часом відкриття спадщини вважається день, коли набрало законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

У разі оголошення померлим громадянина, який пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, суд згідно з частиною третьою статті 21 ЦК, У країни може визнати днем смерті цього громадянина день його гаданої загибелі. За даних умов часом відкриття спадщини буде вважатися цей день.

У випадках одночасної смерті (в межах однієї доби) осіб, які є спадкоємцями один одного (наприклад, мати і син загинули при аварії літака), спадкування відкривається після кожного з них окремо.

Місце відкриття спадщини. Точне визначення місця відкриття спадщини має особливе значення для вирішення деяких питань, пов'язаних з порядком спадкування.

Так, нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини вживає заходів до охорони спадкового майна (ст.558 ЦК України);

за місцем відкриття спадщини спадкоємці подають до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (ст.549 ЦК України), а нотаріальні контори видають спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину (ст.560 ЦК України); за місцем відкриття спадщини кредитори спадкодавця пред'являють претензії до спадкоємців (ст.557 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини відповідно до статті 526 ЦК України вважається:

1) останнє постійне місце проживання спадкодавця, що Їи-значається за правилами статті 17 ЦК України;

2) коли останнє постійне місце проживання спадкодавця невідоме — місцезнаходження майна або його основної частини. Тимчасове місце проживання, як і місце смерті спадкодавця (яке може не збігатися з місцем його проживання), не визнається місцем відкриття спадщини.

Місцем проживання неповнолітніх, які не досягли 15 років, визнається місце постійного проживання їх батьків, усиновителів або опікунів. Так само місцем проживання громадян, що визнані у встановленому порядку недієздатними, визнається місце проживання їх опікунів (ст.17 ЦК України).

Місцем відкриття спадщини слід вважати певний населений пункт: те чи інше місто, село, селище, а не той район, область або країну, де цей населений пункт знаходиться.

Довідка про місце постійного проживання спадкодавця підтверджує місце відкриття спадщини.

При неможливості одержати таку довідку факт постійного проживання спадкодавця у певному місці може бути встановлений в судовому порядку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика складання позовних заяв у справах, що виникають із спадкових правовідносин	\|	Спадкування за заповітом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.