• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види нарад

ПЛАН

ПЛАН

ПЛАН

Рис. 1

Структура професійної публічної промови

ТЕКСТ ПРОМОВИ

ОСНОВНА ЧАСТИНА

ВИСНОВОК

ФОРМИ ПУБЛІЧНОГО МОВЛЕННЯ

Розділ 2.

ТЕМА 2.1.: Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання

МЕТА: -ознайомити студентів із сутністю, видами та завданнями етики

ділового спілкування, з етичними нормами та нормативами

- формувати уміння використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування;

- виховувати культуру ділового спілкування. Повагу до співрозмовника, толерантність

Обладнання:схема «Ситуація спілкування»,таблиця «Етичні норми і нормативи»

ПЛАН

1. Поняття спілкування

2. Сутність і зміст етики ділового спілкування

3. Етичні норми і нормативи.

4. Професійна етика.

5. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

Зміст заняття

Поняття спілкування. Ситуація спілкування. Характеристика ділового спілкування. Етика ділового спілкування. Завдання етики ділового спілкування. Етичні норми і нормативи

Студенти повинні

знати:

- сутність, види, завдання етики ділового спілкування;

- етичні норми і нормативи;

уміти:

- використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування

Розділ 2.

ТЕМА 2.1.: Поняття етики ділового спілкування, її предмет і завдання

МЕТА: -ознайомити студентів із сутністю, видами та завданнями етики

ділового спілкування, з етичними нормами та нормативами

- формувати уміння використовувати набуті знання у процесі ділового спілкування;

- виховувати культуру ділового спілкування

6. Поняття спілкування

7. Сутність і зміст етики ділового спілкування

8. Етичні норми і нормативи.

9. Професійна етика.

10. Вчинок як першоелемент моральної діяльності.

Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої

вивчаються питання сприймання й розуміння людьми одне одного, лідерства і керівництва, згуртованості й конфліктності,міжособистісних взаємин. Спілкування допомагає глибше розглянути процес міжособистісної взаємодії.

Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкування можна охарактеризувати так:

- комунікація, приймання і передавання інформації (зрозуміло, що інформацію можна отримати також завдяки спостереженню);

- взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;

- сприймання та розуміння одна одного, тобто пізнання себе та іншого.

Отже, спілкування - це взаємодія двох і більше людей, спрямована на

узгодження та об’єднання зусиль з метою налагодження взаємин і досягнення загального результату.

Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось приводу. При цьому їхні дії спрямовані на предмет спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визначити спрямованість спілкування.

Змістом ділового спілкування є»діло», з приводу якого виникає й розвивається взаємодія. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретної справи, а основне завдання такого спілкування – продуктивна співпраця.

Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять «однією мовою» й прагнуть продуктивного співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових відносин, знання й уміння, пов’язані з обміном інформацією, використанням засобів і способів взаємовпливу, взаєморозуміння Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб?

Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвиткові співпраці. передусім йдеться про зміцнення довіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань.

Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою її частиною, засобом цієї діяльності.

У професійній культурі спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, що зумовлюються характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характер і проявляється у способах спілкування, що їх обирає суб’єкт у певних ділових та мовленнєвих ситуаціях щодо конкретних людей.

Етика ділового спілкування – навчальна дисципліна, становленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент) Проте найсуттєвіший вплив на неї справили етика і психологія - науки, що займаються людинознавством і вивчають одну й ту саму природу людської поведінки, і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, інакше кажучи – про правильне (і неправильне) у поведінці.

Цариною людської моральності В.Малахов вважає спілкування. Він наголошує, що людська моральність реально виявляється не у свідомості й навіть не в діяльності людини, а саме в її спілкування з іншими.

Дослідження про ціннісні орієнтації молоді свідчать, що в їх ієрархії в останні десять років відбулися помітні зміни. Якщо раніше на перше місце молодь висувала такі цінності, як чесність, дружба, любов, то останнім часом вона виокремлює ділові ( кар’єра, бізнес, успіх). Отже, моральні цінності знецінилися і розміщуються на нижніх щаблях ієрархії. Тому важливо, щоб молодий спеціаліст був не тільки підготовлений до майбутнього як знавець свого фаху, а й розумів загальнолюдську моральність, закономірності як загальної, так і соціальної психології.

Завдання етики ділового спілкування полягає в тому, щоб

- здобути знання про норми й правила ділового спілкування, шляхи їх

застосування, особливості етикету в різних умовах трудової діяльності;

- вміти аналізувати конкретні мовленнєві ситуації, розпізнаючи типи

людей, рівень їхньої моральності та інші індивідуальні особливості, що проявляються під час ділового спілкування;

- володіти системою способів і засобів ділового спілкування, його

стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до психологічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;

- уміти гнучко застосовувати обрані способи і засоби у процесі

спілкування з діловими партнерами під час індивідуальної бесіди й колективного обговорення проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на переговорах, при вирішенні конфліктів.

ТЕМА 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

МЕТА: -ознайомити студентів з особливостями ділового спілкування; визначити функції ділового спілкування;

- визначити причини виникнення бар’єрів під час ділового спілкування та шляхи їх подолання;

- ознайомити студентів з основними видами та правилами ділового спілкування;

- формувати уміння говорити, слухати, формулювати запитання, сприймати партнера та вести переговори.

- виховувати культуру ділового спілкування відповідно до норм етикету;

- виховувати повагу до ділових партнерів під час спілкування

Обладнання:таблиця «Формальне і неформальне спілкування», схема «Оцінка інформаційної промови», таблиця «Основні види ділового спілкування»

1. Форми та функції ділового спілкування.

2. Бар’єри в спілкуванні та шляхи їх подолання.

3. Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні.

4. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада .

5. Основні правила ділового спілкування.

6. Мовленнєвий етикет.

Зміст заняття

Ділове спілкування. Мета ділового спілкування. Особистості ділового спілкування (порівняно зі звичайною розмовою). Форми та функції ділового спілкуванні. Фази ділового спілкування.

Бар’єри в спілкуванні: обмеженість передачі інформації; недостатній словниковий запас;хвилювання; інтелектуальний; взаєморозуміння людей різних соціальних груп. Подолання бар’єрів.

Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні: старше та молоде покоління; чоловіки й жінки; представники різних національностей тощо.

Основі види ділового спілкування. Ділова бесіда. Функції бесіди. Досягнення ефекту вирішення питання під час бесіди. Інформативні та дискусійні бесіди. Фази ділової бесіди.

Службова нарада. Види нарад (проблемна, інструктивна, оперативна). Підготовка і проведення наради.

Мовний та мовленнєвий етикет. Службовий етикет.

Студенти повинні знати:

- скарбницю народної мудрості про культуру спілкування;

- національні особливості українського мовленнєвого етикету;

- етикетні формули спілкування;

- правила етикету під час ведення переговорів, укладення договорів тощо;

- мовленнєві одиниці із значеннями: прохання, вибачення, згоди, прощання;

- особливості комунікації працівників галузі культури;

- стиль,манери поведінки з партнерами.

уміти:

- використовувати етикетні моделі під час спілкування (виступи, доповіді, обговорення);

- орієнтуватися в ситуаціях (влаштування на роботу , проведення ділової бесіди);

- виконувати ситуаційні завдання на знання особливостей мовленнєвого етикету: лексичні, стилістичні вправи (слововживання, фразування, редагування тощо);

- складати діалоги, полілоги з використанням етикетних форм комунікації;

- бути цікавим, культурним співрозмовником.

ТЕМА 2.2. Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет

МЕТА: -ознайомити студентів з особливостями ділового спілкування; визначити функції ділового спілкування;

- визначити причини виникнення бар’єрів під час ділового спілкування та шляхи їх подолання;

- ознайомити студентів з основними видами та правилами ділового спілкування;

- формувати уміння говорити, слухати, формулювати запитання, сприймати партнера та вести переговори.

- виховувати культуру ділового спілкування відповідно до норм етикету;

- виховувати повагу до ділових партнерів під час спілкування

Обладнання:таблиця «Формальне і неформальне спілкування», схема «Оцінка інформаційної промови», таблиця «Основні види ділового спілкування»

ХІД ЗАНЯТТЯ

І.Актуалізація опорних знань

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття

7. Форми та функції ділового спілкування.

8. Бар’єри в спілкуванні та шляхи їх подолання.

9. Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні.

10. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада .

11. Основні правила ділового спілкування.

12. Мовленнєвий етикет.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Структура ділового спілкування

В узагальненому вигляді спілкування визначається як процес обміну між людьми інформацією, думками, судженнями. Оцінками, почуттями. При цьому вирізняють формальне і неформальне спілкування (дати схему Формальне неформальне спілкування)

Ділове спілкування належить до формального, здійснюється у відповідності з деякими правилами і спрямоване на підтримку зв’язків між представниками різних взаємозацікавлених у спільній діяльності організацій.

Мета ділового спілкування - викликати у партнерів взаємне бажання діяти певним чином.

Отже, ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Під час ділового спілкування через усні й письмові контакти партнери намагаються вплинути один на одного, аби змінити існуючу ситуацію. Ділове спілкування завжди орієнтоване на результат. При оптимальному результаті ділового спілкування кожний його учасник усвідомлює, що він отримав певні вигоду у порівнянні з вихідною ситуацією.

Процес спілкування складний за своєю структурою. Його якісний розвиток пов'язаний з тим. Наскільки об’єктивно й повно партнери сприймають та оцінюють один одного, вміють обмінюватись інформацією з питань, важливих для обох сторін.

Якщо в діловому спілкуванні з’являється та розвивається взаємний інтерес, виникає взаємодія між партнерами. Якщо ні – виникає взаємне неприйняття, конкуренція і конфлікт.

Спілкуючись, кожен з ділових партнерів виконує такі функції:

- передає та сприймає виробничу інформацію;

- коригує поведінку свою і партнера;

- стимулює емоційні контакти;

- організовує спільну діяльність з партнерами для опрацювання взаємовигідних рішень.

У діловому спілкування можна виділити три фази:

а) початкову, протягом якої встановлюються вихідні контакти;

б) основну, протягом якої реалізується така послідовність дій:

- встановлення проміжної та кінцевої мети спілкування;

- безпосередні мовні та документальні контакти;

- взаємний аналіз вихідних та проміжних позицій;

- пошук узгоджених рішень, визначення перспектив спілкування;

в) завершальну, протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії.

Форми ділового спілкування

Характер сприйняття партнерами один одного, обмін інформацією та їхня взаємодія багато в чому визначається тим, яку форму спілкування вони обрали:

- ділову бесіду віч-на-віч;

- розмову по телефону;

- діловий лист;

- діловий прийом.

Кожна з цих форм , орієнтована на дотримання загальних принципів спілкування, має деякі особливості, які треба належним чином використовувати найефективніше.

Використання тієї чи іншої форми спілкування обумовлюється конкретною ситуацією чи особистими вподобаннями.

БАР’ЄРИ в спілкуванні

Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникають залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються. Бар’єрами також можуть бути особливості різних соціальних груп, до яких належать співбесідники, а також їхні соціокультурні відмінності.

Перший бар’єр - межа уяви партнера, який передає інформацію. Із запланованого до передачі змісту в середньому тільки 70% може бути передане словами. Згадаймо відоме :»Словами не передати!».

Другий бар’єр - словниковий запас того, хто формулює думку.

Якщо запас бідний – можна втратити ще до 20% змісту повідомлення.

Третій бар’єр –хвилювання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Інколи діють емоції, які мають негативний відтінок, тому нерідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають слухати уважно іншого й зрозуміти його.

Четвертий бар’єр – інтелектуальний – внаслідок особливостей людини у сприйманні, мисленні, пам’яті.

П’ятий бар’єр – взаєморозуміння людей,які належать до різних великих і малих соціальних груп (за віком, статтю, професією, національністю).

ПОДОЛАННЯ бар’єрів допомагає налагодженню ефективних контактів між діловими людьми. Для цього діловій людині потрібно:

- постійно збагачувати свій словниковий запас та мову, читати художню та спеціальну літературу;

- намагатися якомога частіше виступати з промовами та повідомленнями перед різною аудиторією;

- Навчитися затримувати увагу партнера, зосереджувати її на змісті свого повідомлення;

- вивчати словниковий запас партнера і дотримуватись зрозумілого обом набору слів, термінів, виразів.

Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні

Проблему становить взаєморозуміння людей, які належать до різних великих і малих соціальних груп. Кожен з нас водночас є членом різних груп: за віком, статтю, професією, національністю.

Наприклад, різне світобачення та світосприймання мають, наприклад, старше та молоде покоління, жінки й чоловіки. Так, старше покоління зазвичай критично ставиться до інновацій. Молодь більшою мірою готова до змін, тому завжди прагне нового.

По-різному поводяться, спілкуючись, чоловіки й жінки. Чоловіки більше уваги приділяють змісту спілкування, жінки – безпосередньо процесу.

Чоловіки, як правило, слухають уважно10-15 секунд, а потім починають розмірковувати над тим, о самі хочуть сказати, тобто вони нерідко не вислуховують співбесідника до кінця, не прагнуть з’ясувати, чи правильно його зрозуміли. Жінки, на відміну від чоловіків, бачать в особі співбесідника особистість і розуміють її почуття.

Чоловіки активніше відстоюють свою позицію, а жінки легше піддаються переконанню і спокійніше сприймають чужу думку.

Успіх значною мірою залежить від рівня культури спілкування співбесідників, від знання ними психології особистості. Це стосується спілкування між людьми різних національностей. Орієнтація на загальнолюдські моральні цінності, самобутність, унікальність кожного народу сприяє встановленню взаєморозуміння, громадянської злагоди і християнської любові.

Звичаї кожного народу треба пізнавати і враховувати з метою досягнення взаєморозуміння.

Загальнолюдська культура допоможе подолати барєри взаєморозуміння, пов’язані із соціокультурними відмінностями.

Форми і функції ділового спілкування

Ділове спілкуванняяк складова частина культури управління, повинне ґрунтуватися на засадах етичних норм, певних ритуальних правил ділових взаємин, знання й уміння, які пов’язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу та взаєморозуміння. У цьому контексті вагомого значення набуває моральний аспект ділового спілкування

Ключові поняття

Етикет(фр. etiguette – ярлик, етикетка з написом, церемоніал) - установлені норми поведінки; правила ввічливості.

Мовний етикет – сукупність словесних формул ввічливості, прийнятих у певному колі людей, у певному суспільстві, у певній країні. Це функціональна підсистема мови із своїм набором слів, стереотипних фраз, правилами поєднання їх.

Мовленнєвий етикет– застосування мовного етикету в конкретних актах спілкування; вибір засобів вираження.

Службовий етикет – система особистісних взаємовідносин керівника з підлеглими, вищестоящими керівниками і колегами. Визначальний принцип службового етикету – співпраця і взаєморозуміння.

Спілкування (комунікація)- своєрідна форма зв’язку людей у процесі їхньої пізнавально-трудової діяльності; обмін інформацією, що здійснюється за допомогою різних засобів, насамперед, мови. Засоби передачі інформації поділяються на вербальні (словесні) та невербальні ( несловесні) –жести, міміка, рухи, погляд, поза тощо.

Вивчивши тему , ви повинні

ЗНАТИ:

- скарбницю народної мудрості про культуру спілкування;

- національні особливості українського мовленнєвого етикету;

- етикетні формули спілкування;

- правила етикету під час ведення переговорів, укладення договорів тощо;

- мовленнєві одиниці із значеннями: прохання, вибачення, згоди, прощання;

- особливості комунікації працівників галузі культури;

- стиль,манери поведінки з партнерами.

УМІТИ:

- використовувати етикетні моделі під час спілкування (виступи, доповіді, обговорення);

- орієнтуватися в ситуаціях (влаштування на роботу, зустрічі з партнерами за круглим столом, ведення переговорів);

- Дотримувати правил мовленнєвого етикету під час прийому гостей; організації культурної програми;

- Виконувати ситуаційні завдання на знання особливостей мовленнєвого етикету: лексичні, стилістичні вправи (слововживання, фразування, редагування тощо);

- складати діалоги, полілоги з використанням етикетних форм комунікації;

- бути цікавим, культурним співрозмовником.

Ви відчуватимете себе фахівцем високої кваліфікації, якщо володітимете належною культурою професійного мовлення.

Не забувайте!

Уміння працівника галузі культури спілкуватися є найважливішим для забезпечення успіху. Для спілкування потрібні такі вміння: слухати, говорити, спілкуватися баз слів ( міміка, жести,знаки).

Уміння СЛУХАТИ

Слухання – не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого,залежить від рівня її моральності, її культури.

Важливе значення мають як вербальні, так і невербальні аспекти слухання, передусім слухання «всім тілом»

Слухати партнера і здійснювати вербальний зворотний зв'язок можна по-різному. Розрізняють такі типи реакцій людини на мовлення співрозмовника: оцінювання, тлумачення, підтримка, уточнення, чуйність і розуміння.

Два види слухання:

- нерефлексивне (уважне слухання з мінімальним мовним втручанням). Варто застосовувати тоді, коли співрозмовникові важко передати свої

почуття (наприклад, він дуже схвильований) або коли бар’єром у спілкування стає різний статус партнерів

- рефлексивне (передбачає регулярне використання зворотного зв’язку

з тим, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника.

Розрізняють чотири види реакцій людини під час слухання: з’ясування, перефразування, відбиття почуттів і резюмування.

З’ясування полягає у зверненні до співрозмовника за уточненнями та

в постановці перед ним «відкритих» запитань ( таких, на які не можна відповісти одним словом»так» чи «ні»)

Перефразування – це формулювання думки співрозмовника своїми

словами з метою визначення точності розуміння.

Відбиття почуттів – акцент зроблено в процесі слухання не на

змістовній стороні мовлення співрозмовника, а на його емоційних реакціях. Під час зворотного зв’язку ми робимо спробу показати співрозмовникові, що розуміємо його переживання.

Резюмування використовується , якщо під час розмови увага переключається на інше, нерідко другорядне питання. Цей вид треба використовувати у бесіді для того, щоб підбити підсумки.

1. Коди Ви когось слухаєте, перестаньте говорити. Ви не можете слухати розмовляючи.

2. Зосередьте увагу на тому, що говорить Ваш співрозмовник:

- слідкуйте за словами;ї

- спостерігайте за виразом обличчя, очей;

- контролюйте (стримуйте) свої емоції, вони заважають розуміти;

- реагуйте на думки, ідеї, а не на особу;

- не висловлюйте оцінних суджень.

3. відгукуйтеся. Якщо Ви розумієте, про що йдеться, підтвердьте це, а якщо ні – попросіть роз’яснити.

4. звертайте увагу на настрій співрозмовника, на зміст сказаного ним.

ГОВОРІННЯ – механізм мовлення, побудови висловлювань, індивідуальної особливості людини, що говорить.

Побудова висловлювання – це вирішення конкретних комунікативних завдань відповідно до мети мовленнєвої ситуації

Важливими характеристиками мовленнєвого спілкування є діалог і монолог. Ефективним може бути спілкування, в якому використано як діалог, так і монолог.

Уміння ГОВОРИТИ

1. Визначаючи завдання:

- давайте чіткі, короткі, конкретні вказівки замість розпливчастих інструкцій;

- будьте впевнені, але не самовпевнені;

- розробляйте детальні інструкції, щоб вони були зрозумілими;

- ставте запитання, що упевнитися, що співрозмовник зрозумів Вас;

- залучайте партнерів до участі в обговоренні.

2. Висловлюючи незадоволення, заперечення, несхвалення:

- пам’ятайте, що й роботодавець, і працівник повинні мати право на це;

- той, хто висловлює конструктивну критику, є цінним працівником; той, хто постійно чимось незадоволений, - тягар для Вас.

3. Повідомляючи неприємні новини:

- не перекладайте відповідальність на когось;

- робіть це в усній формі;

- не відкладайте повідомлення про неприємне і не уникайте його;

- почніть говорити у дружньому тоні;

- розкажіть про можливі позитивні сторони;

- створюйте умови для спільного обговорення;

- виберіть найзручніший час для працівника;

- звертайтеся безпосередньо до тієї людини, якої це стосується.

Уміння СПІЛКУВАТИСЯ:

Кажуть, що під час розмови лише 7% повідомлення передається сдовами, а решта – 93% - мовою жестів.

1. Дії говорять голосніше, ніж слова.

2. І керівники, і працівники швидко розпізнають того, хто говорить одне, а робить інше.

3. ефективне спілкування починається яз позитивного й поважного ставлення до самих себе та інших.

Розрізняють спілкування:

Вербальне –невербальне

Контактне – дистанційне

Безпосереднє – опосередковане

Усне – писемне

Монологічне – діалогічне – полі логічне

Приватне – офіційне

Нормативне – ненормативне

Етикетне -неетикетне

Завдання 1. Поясніть, як Ви розумієте зміст нижчеподаних прислів’їв, приказок. Напишіть твір-роздум за одним із них.

Вміти не вміти – треба говорити.

Яка людина, така й мова.

Будь добрим слухачем – будеш добрим оповідачем.

Або розумне казати, або зовсім мовчати.

Коли хочеш що сказати, то подумай, як почати.

Де багато слів, там мало правди.

Завдання 2. Поясніть, як Ви розумієте зміст крилатих висловів? Який з поданих висловів найбільш повно розкриває особливості мовленнєвого етикету? Чому?

Немає більшої грубості, ніж переривати іншого під час його виступу. (Локк)

Уміння вести розмову – це талант (Стендаль)

Мовчазність і скромність – якості, дуже потрібні для розмови. (Монтень)

Хто ні про що не запитує, той нічому не вчиться. (Фуллер)

Завдання 3. Ознакою культури спілкування є правильна вимова слів, часто вживаних під час ведення розмови, установлення ділових контактів. Користуючись орфоепічним словником, поставте наголоси у поданих словах. Складіть речення з виділеними словами.

Діалог, запитання, ознака, предмет, показник, корисний, вимоги, компроміс, вигода, налагодження, найважливіший, співбесідник, партнер, сприйняття, завдання, різновид, визнання, обмін, новий, податковий, приятель, завжди, винагорода, загальновизнаний, безпомилковий.

Завдання 4. Підготуйте усну інформацію про національні особливості ділового спілкування в Японії, Франції, США, Китаї?

Завдання 5. Із перелічених якостей ділової людини виберіть саме ті, що будуть свідчити про її культуру. Які якості Ви розвиватимете, щоб стати фахівцем не тільки високої кваліфікації, а й високої культури? Напишіть про це.

Неприязнь, шанобливість, неповага, доброзичливість, грубість, привітність, жорстокість, байдужість, невихованість, скупість, вихованість, приязнь, ввічливість, некоректність, тактовність, люб’язність, ґречність, агресивність.

Завдання 6. Поміркуйте, які б етикетні формули Ви порадили використовувати Вашому колезі в різних ситуаціях спілкування.

Вибачаюсь ? прошу вибачення

Я маю до вас прохання ? у мене до вас прохання

Дякую Вам ? дякую Вас

Дозвольте подякувати Вам ? дозвольте подякувати Вас

Це невірно ? це неправильно

Всього доброго ? на все добре

Прийміть найсердечніші вітання ? прийміть самі сердечні

вітання

Бажаю успіхів ? зичу успіхів

Маю честь рекомендувати ? маю за честь рекомендувати

Заслуговує на увагу ? заслуговує уваги

Завдання 7. Продовжіть думку, передбачивши конкретну ділову ситуацію.

Вибачте. Я не цілком упевнений …………………….

Хотілося б почути ……………………………………

Мені здається, що …………………………………..

Ви мене переконали …………………………………….

Я сподіваюся почути від Вас …………………………..

Я просив би Вас ………………………………………..

Мені не подобається те, що Ви………………………..

Маю надію …………………………………….

Я раджу Вам ……………………………………………

Завдання 8. Допишіть до поданих етикетних моделей слова, що виражатимуть різне ставлення до партнера під час спілкування з ним.

Я ставлюсь до Вас __________________ , _______________________

Ви поводитеся як ___________________ , _______________________

Чи не могли б Ви ____________________, _______________________

Я не чекав від вас такої __________________, _____________________

Завдання 9. Підготуйте діалог-бесіду, вживаючи такі запитання:

- Як Вам удалося виправити ситуацію?

- Яка Ваша думка стосовно даного проекту?

- Чи всі пункти договору задовольняють Вас?

- Який Ви бачите вихід із ситуації, що склалася?

- Невже ми не зможемо порозумітися?

- Чому Ви вважаєте ці заходи недостатніми?

- Я можу розраховувати на Вашу підтримку?

Завдання 10. Створіть рольову ситуацію під час обговорення, розповіді звертайте увагу на дотримання мовно-етикетних правил, на жести, інтонацію?

· Ви – керівник закладу культури. У закладі є вакантне місце.

Якою і про що буде розмова з претендентами на це місце.

· Ви – керівник творчого гуртка. До Вас прийшов один з

учасників. Прийміть його, з’ясуйте, що хвилює його, допоможіть у вирішенні проблеми.

· Ви – парці вник адміністрації. Звертаєтеся з проханням до

керівника установи надати допомогу у проведенні святкового заходу.

Завдання 11.Підготуйтеінформаційну промову (3 хв.) Обґрунтуйте актуальність обраної теми. Продумайте етикетні (початкові, завершальні) моделі звертання до слухачів.

- новини культурного життя (міста,області);

- новинки літератури з фаху;

- огляд культурних подій в Україні

СХЕМА оцінки інформаційної промови:

1. Тема, мета.

Цікава? Доречна? Актуальна?

2. Виступ.

Чи цікавий? Чи використано прийом залучення уваги? Чи не занадто довго?

3. Основна частина .

Чи продумано план? Чи весь матеріал стосується справи? Чи достатньо прикладів? Чи коректний зміст? Чи досягнуто мети?

4. Висновки.

Чи зрозуміло все? Чи є узагальнення сказаного?

5. Вимова.

Чи впевнений промовець у собі? Чи правильно. Є поза, жести, погляд?

Чи вдалий темп мови? Чи є контакт з аудиторією? Чи є мвоні помилки?

6. Поради промовцеві.

Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори.

Ділова бесіда ( як цікаво стор. 313 потелло)

Ділова бесіда – форма офіційного, спеціально підготовленого мовного спілкування з використанням невербальних засобів (міміки, жестів, манери поведінки) у процес якого відбувається обмін думками і діловою інформацією.

Функції бесіди:

- обмін інформацією%

- формування перспективних заходів і процесів;

- контроль і координація вже розпочатих дій;

- взаємне спілкування людей під час виконання виробничих завдань;

- підтримка ділових контактів на рівні виробничих підрозділів. Регіонів, держав;

- пошук, висунення і оперативна розробка робочих ідей;

- стимулювання людської думки;

- вирішення етичних проблем, що виникли в якійсь ситуації.

Ділова людина витрачає близько 75%робочого часу на усне спілкування, а тому оволодіння мистецтвом ведення ділової розмови багато в чому сприяє становлення її кар’єри.

Ефект ділової бесіди залежить від того, як партнери:

- готуються до неї;

- чи знають, якими принципами треба керуватися на окремих її стадіях;

- вміють контролювати свою поведінку під час розмови;

- вміють перетворити розмову на діалог;

- враховують особливості психології партнера.

Готуватися до ділової розмови слід системно. При цьому слід:

- чітко сформулювати мету;

- зібрати необхідні дані, документацію

- уважно продумати початок розмови

- визначити, що може стати проблемою для партнера;

- які варіанти виходу з неї можна запропонувати

- чим буде опонувати партнер

- які власні аргументи можна використати та які з них будуть найбільш впливовими

Ділові бесіди діляться на інформативні та дискусійні.

Інформативні - коротші, не вимагають зосередження уваги та

узгодження думок. Голова їх мета - задовольнити потребу партнерів у деякій додатковій інформації, яка дозволяє їм приймати обґрунтоване рішення, що не суперечить інтересам зацікавлених сторін.

Дискусійні бесіди дещо складніші, оскільки у них сходяться різні позиції,

різні думки, хоч не ворожі, але протилежні. Протягом спілкування їх треба узгодити, знайти таке рішення проблеми, яке сприймається усіма сторонами як взаємовигідне.

Такі бесіди складаються з фаз:

- встановлення місця й часу зустрічі;

- спосіб вступу в контакт (початок розмови):

має на меті встановлення позитивного емоційного контакту та зосередження уваги співрозмовників на проблемі . при цьому слід визначити психологічний тип кожного партнера, його темперамент, настрій

(Чули багато хороших відгуків про Ваш заклад, про ваш творчий колектив, знаємо про успіхи; сподіваємося на конструктивну співпрацю із вами)

- визначення мети бесіди ( проблема, які треба розв’язати, конкретне завдання)

( Сьогодні ми плануємо обговорити …; Вважаємо, що нам потрібно уточнити деталі…; Якщо ми Вас правильно зрозуміли…; Вважаємо, що нашу бесіду доцільно почати з …)

- обмін інформацією, пропозиціями (оцінка, ухвала):

· уважно слухати і чути:

· намагатися перейти від монологу до діалогу;

· давати змогу співрозмовникові спокійно висловити свою думку;

· викладати свою інформацію чітко, коротко, послідовно;

· добирати способи й засоби аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі. Типу темпераменту);

· викладати докази в коректній формі.

- аргументація, спростування чи сприйняття доказів партнера:

аргументацію варто продумати наперед. Оперувати слід переконливими, зрозумілими, точними поняттями. Важливо користуватись достовірними даними. При цьому доцільно вживати порівняння та протиставлення на зразок «так…, проте…» Докази партнеру варто подавати частинами, щоб він встигав їх запам’ятати і засвоїти.

- кінцевий результат (підсумки бесіди, взаємні зобов’язання, прийняття рішення):

· спостерігаючи за співрозмовником, визначити момент для закінчення бесіди;

· заздалегідь сформулювати мінімальну мету й обміркувати альтернативні варіанти рішення проблеми;

· намагатися досягти добровільної згода партнера;

· не виявляти невпевненості, розгубленості наприкінці бесіди, навіть якщо її мети не було досягнуто;

· закінчуючи бесіду, доцільно використати свій найсильніший аргумент.

( Ваші пропозиції нас повністю влаштовують…; Думаю, що ми домовимося…; Потрібно ще обговорити…)

Головним принципом цього етапу є прийняття такого рішення, при якому кожен з учасників вірить, що він отримав свої переваги, відстояв їх.

- вихід з контакту

Роль останнього враження не менш суттєва, ніж першого, зокрема , для продовження спілкування в майбутньому.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно

1. Ретельна підготовка.

Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію.

2. Пам’ятайте, до чого Ви прагнете.

Чітко сформулюйте мету бесіди

3. Намагайтесь створити атмосферу довіри.

Співбесідник намагатиметься для вас зробити щось хороше, якщо ви справите приємне враження на нього.

4. Не підозрюйте співбесідника в ненадійності.

Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.

5. З’ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.

6. Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.

7. Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях.

Поважайте думки співрозмовника як свої власні. Дотримуючись цього правила, Ви матимете більше шансів обминути гострі кути узгодити рішення.

8. Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання.

Вміння слухати співрозмовника спонукає його до всиловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає щирість, взаєморозуміння, повага.

9. Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.

10. Підсумуйте результати бесіди.

Важливі рішення бажано зафіксувати на папері.

Службова нарада.

Службова нарада – традиційний метод управління, що можливий лише за умов інтенсивного, активного обміну думками підготовлених учасників.

Перевагою наради у порівнянні з іншими формами управління є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв’язати складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення.

Службова нарад – це робота колективного розуму , спрямованого керівником на досягнення плідного кінцевого результату.

Оптимальна кількість учасників нарад – 10-12 осіб.

Проблемна нарадапроводиться у невеликому колі спеціалістів або компетентних осіб для того, щоб знайти оптимальне управлінське вирішення обговорюваних питань.

Схема проблемної наради:

Доповідь - запитання до доповіді – обговорення доповіді – вироблення загального рішення (прийнятого шляхом голосування присутніх)

Інструктивні наради організовують безпосередньо управлінці (конкретні виконавці) з метою інформування працівників про загальне завдання, передавання розпоряджень, необхідних відомостей, залежно від фахового рівня виконавців.

Схема інструктивної наради:

Доповідь (інформація про щось) – уточнення поставлених завдань, термінів їх виконання для конкретних виконавців.

Оперативні наради (селекторні, телефонні, комп’ютерні) передбачають такі етапи управління: збір інформації, її опрацювання та прийняття рішення без скликання учасників у певному місці.

Особливістю оперативних нарад є їх проведення у точно визначені години, що дає змогу учасникам планувати свою діяльність. Позапланові оперативні наради спричиняють неритмічність виконання їх учасниками прямих обов’язків і тому проводяться у надзвичайних ситуаціях.

Наради корисні лише тоді, коли вони добре організовані, досягають визначеної мети і дають можливість зекономити робочий час.

Нараду проводить голова – керівник установи, підрозділу або відповідальна за певний напрям роботи особа.

Підготовка наради

Завдання голови наради:

1. Спланувати коло обговорюваних питань.

2. Визначити час, необхідний для обговорення кожного питання (при

цьому врахувати можливість виникнення дискусії, обміну думками).

3. Продумати послідовність обговорення питань (переважно нараду

починають з кардинальних виробничих проблем, які потребують інтенсивної розумової діяльності під час обговорення та вирішення; наприкінці наради вирішуються конкретні питання, які голова може подати у вигляді оголошень і максимально скоротити час на дискусію)

4. Передбачити мету , якої слід досягти під час розгляду кожного питання (довести до відома, скоординувати роботу різних ланок виробництва, вирішити питання, спланувати діяльність, ознайомити з проблемою для її подальшого обдумування та вирішення).

5. Визначити коло учасників наради, врахувати при цьому їх особисту компетентність, посадові обов’язки, а також комунікабельність, вміння вести дискусію, приймати рішення, конструктивно співпрацювати.

6. Продумати механізми проведення дискусії з поставленою метою.

7. Передбачити звертання до кожного з учасників, творчі завдання, ліричні відступи, які створять невимушену ділову атмосферу.

8. Перед засіданням підготувати вступ, який залежно від характеру проблеми та обставин (2-5 хвилин).

Підготовка наради полягає не тільки в обміркуванні проблеми й формулюванні запитань, а у забезпеченості організованості заходу.

Проведення наради

1. Впевнено керувати обговоренням винесених на порядок денний питань

2. Створити доброзичливу атмосферу для спілкування і прийняття рішень

(надавати учасникам можливість висловитися, заохочуючи їх до розмови; бути тактовним і витриманим)

3. За кожним пунктом дискусії потрібно підводити підсумки.

4. Наприкінці наради узагальнити зроблені висновки, а якщо будуть

поставлені завдання, то до кожного з них слід додати:

- що потрібно зробити;

- хто і що саме робитиме (відповідальний);

- термін виконання дорученої справи.

5. Запротоколювати нараду.

Після проведення наради

1. Виконання поставлених завдань повинно бути вчасно

проконтрольоване.

2. У робочому процесі максимально реалізувати позитивні рішення

наради та нейтралізувати негативні проблемні моменти.

!!! У розмовні мові слово «збори» виступає синонімом слова «нарада». Термін «нарада» доцільно вживати лише воду, коли учасники справді радяться, обмінюються поглядами і спільно доходять певних висновків. Не можна назвати нарадою збори, які скликає керівник, щоб поінформувати підлеглих і розпорядитися про виконання певних завдань і наказів.

Читайте також:

1. Види нарад
2. Ділові наради
3. Ділові наради і ділові переговори в системі ПР
4. Ділові наради і ділові переговори в системі ПР
5. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія
6. Й етап - ПРОВЕДЕННЯ НАРАДИ
7. Класифікація ділових нарад
8. Нарада - як спосіб між індивідуальних комунікацій.
9. Нарада.
10. Під час наради
11. Після наради

Переглядів: 3733