• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА № 11. Фінансова санація підприємств.

План

1. Поняття та методи фінансового планування на підприємстві

2. Види фінансового планування

3. Фінансовий план підприємства

4. Оперативне фінансове планування

5. Здійснення фінансового контролю на підприємстві

1. Поняття та методи фінансового планування на підприємстві

Фінансове планування − процес розробки системи фінан­сових планів і планових показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищен­ня ефективності його фінансової діяльності в майбутньому.

Об’єктом фінансового планування є фінансові результати діяльності господарюючого суб’єкта, його майно та капітал, ін­вестиції, грошові потоки, фінансові ризики, заходи щодо запо­бігання банкрутства.

Фінансове планування базується на виробничих показни­ках плану, плані продажу продукції та послуг, плані капіталь­них вкладень та розвитку соціальної сфери.

До основних завдань фінансового планування належать:

- визначення джерел та обсягів фінансових ресурсів відпо­відно до потреб підприємства;

- виявлення резервів збільшення фінансових ресурсів;

- раціональний розподіл отримуваних прибутків і накопи­чень за каналами їх використання;

- фінансовий контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів і коштів;

- посилення ролі фінансового планування в управлінні ви­робництвом і підвищенні його ефективності.

Основними етапами фінансового планування є:

- аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх ви­дами і за попередній звітний період;

- складання проекту фінансового плану на запланований рік;

- розгляд і затвердження фінансових планів;

- виконання фінансових планів.

Методи фінансового планування − це конкретні способи планових розрахунків.

Основними методами фінансового планування є:

- метод коефіцієнтів;

- нормативний метод;

- балансовий метод;

- розрахунково-аналітичний метод;

- метод економіко-математичного моделювання.

Метод коефіцієнтів передбачає зміну планованих фінансо­вих показників на визначену частку (коефіцієнт), виходячи з рівня їх виконання в попередньому звітному періоді.

Нормативний метод полягає в тому, що на основі встанов­лених норм та техніко-економічних нормативів розраховують­ся потреби підприємства у фінансових ресурсах та визначення джерел цих ресурсів.

Балансовий метод планування фінансових показників пе­редбачає не тільки балансування підсумкових показників до­ходів і витрат фінансового плану, а й визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових показників шляхом коригування фінансових показни­ків базового періоду на зміни, які передбачаються в плановому періоді, та визначення впливу різних факторів (інфляції, обсягів виробництва, зміни умов кредитування та ін.) на ці показники.

Метод економіко-математичного моделювання дає змогу з певною ймовірністю визначити динаміку показників залежно від зміни факторів, які впливають на розвиток фінансових процесів у майбутньому. Побудова моделей базується на використанні методів екстраполяції, регресивного аналізу, експертних оцінок.

Вибір того чи іншого методу планування визначається ба­гатьма факторами, а саме: тривалістю планового періоду, ви­хідною інформаційною базою, цілями і завданнями плану, кваліфікацією фінансових менеджерів, наявністю програмних продуктів і технічних засобів управління.

2. Види фінансового планування

Фінансове планування здійснюється шляхом виконання фі­нансових розрахунків і складання планів різного змісту та при­значення залежно від завдань і об’єктів планування. Виходячи з цього, фінансові плани поділяються на перспективні, поточні та оперативні. Поєднанням перспективного і поточного планування є бізнес-план, який розробляється при створенні нового підпри­ємства або обґрунтуванні виробництва нових видів продукції.

Бізнес-план − це документ, у якому викладені організацій­ні, виробничі та ринкові аспекти запропонованого бізнесу, а також планові розрахунки обсягів виробництва, інвестицій та отримуваних фінансових результатів від здійснення заплано­ваного заходу.

Складання бізнес-плану необхідне для визначення обсягів та розробки стратегії фінансування, залучення конкретних ін­весторів до участі у створенні нового підприємства або фінан­сування нових виробничих програм.

Структура бізнес-плану містить такі розділи:

1. Інформація про підприємство (виконавця проекту) − на­водиться повна і скорочена назва підприємства, юридична адреса, форма власності, правовий статус, склад засновників та розмір їхніх частин у статутному капіталі та інші відомості.

2. Резюме − наводиться короткий опис бізнес-плану.

3. План маркетингу. Аналізується ринкова кон’юнктура і роз­кривається механізм просування продукції на ринок, надається характеристика товарів чи послуг, що впроваджу­ються, передбачається вдосконалення структури продукції, що виробляється, зазначається сучасне становище підприємства на ринках збуту та пропозиції щодо його поліпшен­ня, визначається потреба у фінансуванні маркетингових та рекламних заходів протягом здійснення проекту, здійснюється загальний опис ринку, основних і потенційних конку­рентів та споживачів продукції.

4. План виробничої діяльності підприємства. Наводяться характеристика виробничого процесу на підприємстві, схеми виробничих потоків, пропозиції покупця щодо вдосконалення виробничого процесу на підприємстві на основі впровадження прогресивної техніки та технології, обсяги реалізації продукції у кількісному вираженні впродовж пе­ріоду, що планується, ресурси найбільш потрібні і джерела їх постачання, режим постачання ресурсів та умови оплати, можливість залучення інших джерел постачання.

5. Організаційний план. Подається інформація про існуючу організаційну структуру підприємства та пропозиції покупця щодо її вдосконалення, дані про забезпечення підприємства робочою силою, кваліфікацію працівників, діючу систему заробітної плати, систему стимулювання, потреб в створенні додаткових служб і підрозділів, процес контролю за роботою.

6. Охорона навколишнього середовища. Наводиться інфор­мація про стан навколишнього середовища, існуючі проблеми, першочерговість їх вирішення, джерела фінансування природоохоронних заходів з визначенням термінів виконання.

7. Інвестиційний план. Основними документами інвестиційно­го плану є кошторис витрат який відображає загальні витрати проекту, а саме: передінвестиційні витрати, інвестиційні витрати, податки і збори та початкові витрати на виробни­цтво. Наводиться перелік джерел фінансування проекту та календарний план-графік виконання робіт за проектом.

8. Фінансовий план. Узагальнюються результати попередніх розділів і є заключним розділом бізнес-плану. Наводяться прогнозні показники прибутків та збитків, а також балансу підприємства. Подається баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, звіт про фінансово-майновий стан підприємства за останній звітний рік. Складання бізнес-плану має велике значення для підприємств, якщо у них бракує власних фінансових ресурсів для виконання того чи іншого проекту. У цьому випадку такий документ є одним з основних, які необхідні підприємству для звернення до інших інвесторів з проханням залучення їх фінансових ресурсів для фінансування проекту або до банку для одержання з цією метою позикових коштів.

3. Фінансовий план підприємства та порядок його складання

В ринкових умовах немає єдиних вимог щодо змісту, форм та видів фінансових планів, які розробляють підприємства. Тому на кожному з них можуть бути свої особливості у фінан­совому плануванні.

Фінансовий план − це найважливіший елемент бізнес-пла­ну, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегіч­ною фінансовою діяльністю.

Складання фінансового плану може відбуватися в три етапи:

1. Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточно­го року.

2. Розгляд та вивчення виробничих, маркетингових показни­ків, на підставі яких розраховуватимуться планові фінансо­ві показники.

3. Розробка проекту фінансового плану.

До найбільш поширених видів фінансових планів належать:

- прогноз (план) фінансових результатів;

- баланс доходів і витрат;

- план грошових потоків

- платіжний календар.

При розробці перших двох видів планів використовується прямо пропорційна залежність майже всіх змінних витрат та більшої частини поточних активів і поточних зобов’язань від виручки.

Прогноз (план) фінансових результатів базується на прогнозі виручки від продукції, послуг, доходів від позареалізаційних операцій, сум витрат на виробництво і реалізацію продукції, витрат на позареалізаційні операції та загальногосподарських витрат.

Важливим моментом фінансового прогнозування є визна­чення тенденцій зміни витрат по підприємству залежно від змін обсягів виробництва. Одночасно проводиться прогнозний аналіз прибутку з метою визначення беззбиткового обсягу ви­робництва і продажу, встановлення бажаного обсягу прибутку, запасу фінансової стійкості. Підприємство може мати декілька варіантів плану фінансових результатів, які будуть орієнтовані на зміну ситуації.

Плановий баланс розробляється з метою виявлення змін у структурі активів і капіталу. Таким чином можна оцінити платоспроможність, фінансову стійкість підприємства в перспек­тиві. Оскільки плановий баланс відображає фінансовий стан на кінець планового періоду, то в разі отримання незадовільних показників необхідно коригувати бізнес-план загалом. Цей процес буде тривати доти, доки не буде досягнуто очікуваного результату.

Отже, плановий баланс − це важливий документ, який фік­сує якість всієї попередньої планової роботи.

Перелік статей балансу може тією чи іншою мірою деталі­зувати форму балансу. Це залежить від особливостей діяльності й зацікавленості підприємств.

Фінансовий план у формі балансу доходів і витрат най­більш поширений у плановій практиці.

Основне завдання цього плану − визначити всі доходи і надходження коштів та всі витрати і відрахування. А потім на цій основі визначається або дефіцит фінансових ресурсів, або їх надлишок. У першому випадку підприємство розробляє за­ходи щодо пошуку джерел фінансування, а в другому − поповнює резерви.

До балансу доходів і витрат розробляється допоміжний до­кумент − перевірочна таблиця.

У типовій фірмі розробляється багато видів бюджетів, які можна об’єднати в чотири основні групи:

1) кошторис доходів і витрат;

2) кошторис капітальних витрат;

3) касовий бюджет;

4) балансовий кошторис.

Кошторис доходів і витрат відображає заплановані доходи й експлуатаційні та інші витрати. Останні можуть бути дуже різноманітними і залежать від принципів класифікації витрат. Кошторис доходів і витрат, на відміну від балансу доходів і ви­трат, включає доходи від реалізації продукції та інші доходи і передбачає покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом продукції та іншими операціями.

Кошторис капітальних витрат відображає капітальні ви­трати на реконструкцію і розвиток, машини й обладнання, на поповнення товарно-матеріальних запасів тощо. Як в довго­строковому, так і в короткостроковому плануванні такі кошто­риси регламентують напрями використання інвестиції.

Касовий бюджет − це прогноз надходження грошових ко­штів, з якими зіставляють фактичні грошові операції. Анало­гом касового бюджету у нас є план грошових потоків та пла­тіжний календар.

Бюджет фірми є засобом контролю над майбутніми опе­раціями, оскільки керівники мають можливість порівнювати фактичні результати діяльності з нормативами, які були вста­новлені у бюджеті.

4. Оперативне фінансове планування

Платіжний календар − це документ, у якому відобража­ються поточні надходження коштів підприємства на певний період.

Призначення платіжного календаря полягає у встановленні розмірів поточних витрат та надходжень коштів, послідовність та термін виконання підприємством всіх розрахунків на певний період. Цей календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечувати своєчасне виконання розрахунків і платіжних зобов’язань, встановлювати зміни та рівень платоспроможності, фінансування нормальної господарської діяль­ності підприємства у відповідному періоді.

Платіжний календар складається на короткі проміжки часу − місяць, 15 днів, декаду.

У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, позичковий та інші рахунки підприємства в банку, тобто фіксується рух грошових коштів за джерелами їх надходження та напрямами використання.

У першому розділі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

У другому розділі вказуються всі види витрат (платежів) підприємства за плановий період: на виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів; суми податків і платежів, що сплачуються до бюджету і позабюджетних фондів; на оплату рахунків постачальників за товарно-матеріальні цінності й надані послуги, виконані роботи з капітального будівництва та капітального ремонту; суми сплачуваної простроченої креди­торської заборгованості; суми кредитів і відсотків, що погашаються за ними; інші види платежів.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недо­статність коштів, з’ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим усклад­ненням.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприєм­ства посідає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов’язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансо­вих ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспромож­ність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюєть­ся за допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану − плану доходів і витрат підприємства.

5. Здійснення фінансового контролю на підприємстві

Система фінансового планування діяльності підприємства повинна передбачати відповідну систему контролю виконання бюджету, яка має бути своєрідним моніторингом фінансового стану підприємства.

Моніторинг фінансового стану − розроблений на підпри­ємстві механізм здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними результатами цієї діяльності в умо­вах постійно змінюваної кон’юнктури фінансового ринку.

Основні цілі моніторингу фінансового стану:

- своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених, що викликають зниження її ефективності;

- виявлення причин, що викликали це відхилення, і роз­робка пропозицій з відповідного коригування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності.

Фінансовий контроль допомагає управляти діяльністю під­приємства і забезпечує основу для правильних дій у майбутньому.

А. Хоскінг визначає бюджетний контроль як постійне по­рівняння фактичних результатів і кошторисних цифр для забезпечення основи для ревізій і для гарантування досягнення цілей політики компанії.

Основою контролю є зворотний зв’язок, що дає необхідну інформацію для виявлення причин і усунення відхилень фактичних показників від бюджетних.

До контролю належить визначення і документування фак­тичних показників як результатів реалізації управлінських рі­шень, порівняння їх з бюджетними цифрами для визначення ефективності діяльності, а також порівняння показників очіку­ваного (модифікований бюджет, прогноз) і фактичного виконан­ня бюджету. Проф. Д. Хан (Німеччина) відносить до цієї сфери також перевірку допустимості вихідних передумов і контроль методичної і змістовної узгодженості планового процесу.

Основними елементами системи контролю є:

- об’єкти контролю − бюджети;

- предмети контролю − окремі характеристики стану бю­джетів (дотримання лімітів фонду оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо);

- суб’єкти контролю − структурні підрозділи підприємства, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів;

- технологія контролю бюджетів − складання на консолідо­ваній базі даних бюджетів звітів, необхідних для виявлення відхилень фактичних станів бюджетів від планових.

Контроль виконання бюджету розподіляється на:

- поточний контроль виконання бюджету;

- контроль виконання бюджету за результатами звітного періоду (щомісячний контроль);

- контроль виконання бюджету прибутків і збитків за результатами кварталу (щоквартальний контроль).

Боб Райан зазначає, що в практиці західних фірм контрольні діапазони встановлюються двома способами:

- довільно, за допомогою процентного відхилення, наприклад ± 2 % для першого рівня і подвійний діапазон для другого рівня;

- шляхом використання статистичних даних з попередніх бюджетів. Як перший діапазон можна використовувати

середнє квадратичне відхилення, розраховане за даними про індивідуальні відхилення за певними показниками, вираженими у процентній формі. Як другий діапазон − подвоєне значення цієї величини. До першого діапазону належать близько 68 % відхилень, до другого − 95 %. Механізм контролю витрат необхідний для того, щоб створити умови, за яких виробничі підрозділи і функціональні служби підприємства несли б відповідальність за результати своєї діяльності, і, насамперед, за виконання завдань зі зниження собівартості за статтями витрат не тільки у своїх функціональних службах, але й у первинних виробничих підрозділах.

Звіти про виконання бюджету обов’язково повинні надаватися бухгалтерією керівникам, що відповідають за доходи і витрати центрів фінансової відповідальності. Для того, щоб контроль був ефективним, необхідно не однократне (тобто після закінчення звітного періоду), а постійне одержання менеджерами нижнього рівня управління інформації про виконання бюджетних показників.

Питання для самостійного опрацювання

1. Сутність фінансового планування на підприєм­стві.

2. Етапи фінансового планування.

3. Структура бізнес-плану.

4. Плановий баланс.

5. Види кошторисів.

6. Основні елементи системи контролю.

Читайте також:

1. Аудит спільних підприємств.
2. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади
3. Види станів фінансової безпеки підприємств, які визначаються з фінансової стійкості підприємств.
4. Види та організаційно-правові форми підприємств.
5. Внутрішня фінансова структура об'єднань підприємств
6. Генеральні плани промислових підприємств. Планування та забудова виробничого майданчику.
7. Господарські товариства. Об’єднання підприємств.
8. Державна регіональна фінансова політика: сутність
9. Державна реєстрація підприємств. Органи державної реєстрації.
10. Джерела фінансування підприємств. Призначення короткострокового та довгострокового фінансування
11. Діагностика ризику банкрутства підприємств.
12. Добровільні об’єднання підприємств.

Переглядів: 758